ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 420/14943/21
адміністративне провадження № К/990/8225/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія»
до Державної інспекції архітектури та містобудування України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправним та скасування рішення від 25 травня 2021 року № ІУ122210322634 та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Юхтенко Л.Р. від 13 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шляхтицького О.І., Семенюка Г.В., Домусчі С.Д. від 31 січня 2023 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Південна будівельна компанія» (далі - ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія», позивач) звернувся до суду із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), правонаступником якої є Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДАБІ України від 25 травня 2021 року № ІУ122210322634 про відмову у видачі сертифіката на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку, секція 2, 3 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1»;
- зобов`язати ДАБІ України видати позивачу сертифікат на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку, секція 2, 3 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1» та внести відомості про видачу сертифікату на цей об`єкт до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).
2. В обґрунтування позивних вимог зазначено, що у відповідача не було зауважень до форми і змісту документів, поданих ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» через портал Дія, на момент їх прийняття, а тому позивач вважає, що у ДАБІ України відсутні підстави для відмови у видачі сертифікату, визначені пунктами 23-28 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ДАБІ України від 25 травня 2021 року № ІУ122210322634 про відмову у видачі сертифіката на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку секція 2, 3 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1» та зобов`язано ДІАМ України повторно розглянути подану заяву позивача з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення не містить мотивації для відмови, а тому, за висновком судів, таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
5. Щодо позовних вимог про зобов`язання ДАБІ України видати сертифікат на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку, секція 2, 3 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1» та внести відомості про видачу цього сертифікату до Єдиного реєстру документів, суди зазначили про їх передчасність.
6. При цьому з метою належного захисту прав позивача, керуючись приписами статті 9 КАС України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та зобов`язання ДІАМ України повторно розглянути подану заяву ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» щодо видачі сертифікату на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку, секція 2, 3 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1» з урахуванням висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ДІАМ України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимоги та направити у цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 23-27 Порядку № 461, у зв`язку із чим не взяли до уваги, що для отримання сертифіката замовник зобов`язаний подати заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, а також акт готовності об`єкта до експлуатації.
10. Скаржник зазначає, що неправильне застосування вищезазначених норм унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме - суди не взяли до уваги те, що позивач звернувся до ДАБІ України із заявою про видачу сертифікату про готовність об`єкту до експлуатації, до якої замість акта готовності об`єкта, передбаченого частиною другою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 24 Порядку № 461, додав скановану копію рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 7 серпня 2020 року 504/442/20, що, за твердженням скаржника, не може вважатися належним документом для прийняття рішення про видачу сертифіката на об`єкт будівництва.
11. ДІАМ України у касаційній скарзі також вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16, про те, що неподання усіх документів може бути підставою для відмови у видачі сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації лише у разі, якщо подання відповідних документів передбачено законодавством.
12. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Як вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0102937992448 копія ухвали Верховного Суду від 2 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 420/14943/21 отримана позивачем 10 травня 2023 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційну скаргу до Верховного Суду подано 7 березня 2023 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 2 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/14943/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ДІАМ України.
15. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі № 504/442/20 від 7 серпня 2020 року позов ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Центру надання адміністративних послуг Лиманської районної державної адміністрації в Одеській області про визнання права власності на збудований об`єкт нерухомості - задоволено.
Визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно у вигляді багатоквартирного житлового будинку (секція 2, 3) за ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3 491,2 кв. м, з яких загальна площа житлових приміщень 2 585,9 кв. м та житлова 1 139,8 кв. м, загальна площа нежитлових приміщень 539,0 кв. м, згідно технічного паспорту від 3 травня 2020 року.
17. Відповідно до відмітки на копії рішення суду, вказане судове рішення у справі № 504/442/20 набрало законної сили 7 вересня 2020 року.
18. 22 березня 2021 року ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» звернувся до ДАБІ в Одеській області із заявою про видачу сертифіката, яка була зареєстрована за № 40-30/2203-66.
19. Однак, 25 травня 2021 року від ДАБІ України надійшла відмова № ІУ122210322634 у видачі сертифікату, відповідно до якої за результатами розгляду заяви ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» від 22 березня 2021 року за № 40-30/2203-66 встановлено: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката, а саме: замовником не подано відповідно до Порядку № 461 необхідні документи.
20. 16 липня 2021 року ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» повторно звернувся до Департаменту ДАБІ в Одеській області за отриманням сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації, подавши такі документи: заяву на отримання адміністративної послуги; один примірник декларації щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 461; документ, що посвідчує особу; документ, що підтверджує повноваження особи; РНОКПП.
21. Однак, відповіді на подану заяву позивач не отримав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
2. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Зазначеним вимогам процесуального закону рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
29. У касаційній скарзі вказується на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 23-27 Порядку № 461, а також неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16.
30. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
31. Правовий висновок щодо порядку застосування положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 461 викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16, від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 826/9275/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 522/6212/17, від 22 січня 2019 року у справі № 826/17907/17, від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18 та від 17 листопада 2021 року у справі № 160/11647/19.
32. Згідно із частинами другою, четвертою та сьомою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо після видачі дозволу на виконання будівельних робіт відбулася зміна найменування замовника та/або генерального підрядника, та/або генерального проектувальника, та/або підрядника у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство, в акті готовності об`єкта до експлуатації та в заяві про видачу сертифіката вказується нове (змінене) найменування зазначених осіб (якщо згідно з формою акта та заявою цих осіб їх необхідно вказувати) із зазначенням того, що зміна найменування відбулася у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство. За наявності такого зазначення в акті готовності об`єкта до експлуатації та в заяві про видачу сертифіката орган державного архітектурно-будівельного контролю не має права відмовляти у видачі сертифіката з підстави різного найменування зазначених осіб у дозволі на виконання будівельних робіт та в акті готовності об`єкта до експлуатації і в заяві про видачу сертифіката.
Форма акта готовності об`єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.
Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:
1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності об`єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
4) невиконання вимог, передбачених Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.
Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.
Рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі сертифіката), або оскаржено до суду.
33. Згідно з пунктами 23-28 Порядку № 461 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку (пункт 23).
34. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку (пункт 24).
35. Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за формою згідно з додатком 9-1 до цього Порядку, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює огляд об`єкта.
Під час такого огляду, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю з`ясовує наявність виконавчої документації в обсязі, передбаченому державними будівельними нормами, та матеріалів технічної інвентаризації згідно з додатком 9-1 до цього Порядку, а також здійснює фото- та відео фіксацію (пункт 25).
36. Згідно із пунктом 26 Порядку № 461 у разі потреби під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, орган державного архітектурно-будівельного контролю може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків, що стосуються об`єкта будівництва. Неподання таких висновків у встановлений строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі. Сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який повинен зберігати його протягом всього періоду експлуатації об`єкта.
Також орган державного архітектурно-будівельного контролю забезпечує розміщення сертифіката в електронному кабінеті користувача Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та надсилає на адресу електронної пошти замовника будівництва скановані копії виготовленого сертифіката не пізніше одного робочого дня з дати його виготовлення.
Підставою для відмови у видачі сертифіката є:
- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;
- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
- невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
У разі прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (уповноваженій ним особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви рішення з обґрунтуванням причин відмови за формою згідно з додатком 11 до цього Порядку.
Рішення про відмову у видачі сертифіката оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю протягом одного робочого дня після його прийняття.
37. Як вбачається з додатку 11 до Порядку № 461 відмова у видачі сертифіката має містити, зокрема опис встановлених під час розгляду заяви та поданих документів для отримання сертифікату обставин, що слугували правовою підставою для відмови у його видачі.
38. Пунктом 27 Порядку № 461 передбачено, що після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у видачі сертифіката, замовник може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для видачі сертифіката.
39. Згідно із пунктом 28 Порядку № 461 рішення про відмову у видачі сертифіката може бути розглянуто у порядку адміністративного оскарження Мінрегіоном або оскаржено до суду.
40. Зі змісту наведених вище норм права вбачається, що уповноважений орган державного архітектурно-будівельного контролю за результатом розгляду поданої заяви про надання сертифікату, що засвідчує введення об`єкта будівництва в експлуатацію, та долучених до неї документів протягом десяти днів з дати їх подання приймає рішення про видачу сертифікату або про відмову у його видачі. Рішення про відмову у видачі сертифікату за змістом має бути належним чином обґрунтованим, а за формою відповідати додатку 11 до Порядку № 461.
41. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, 22 березня 2021 року ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» звернувся до ДАБІ в Одеській області із заявою про видачу сертифіката, яку зареєстровано під № 40-30/2203-66.
42. 25 травня 2021 року від ДАБІ України надійшла відмова № ІУ122210322634 у видачі сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої за результатами розгляду заяви ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» від 22 березня 2021 року встановлено: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката, а саме: замовником не подано відповідно до Порядку № 461 необхідні документи.
43. Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що рішення про відмову у видачі сертифікату має містити обґрунтування причин відмови, однак у спірному рішенні відповідачем лише процитовано норму закону, що, за висновком судів попередніх інстанцій, не є належним обґрунтуванням.
44. Колегія суддів погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.
45. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
46. У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
47. У цій справі Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення..
48. Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
48. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що підставою для відмови у видачі сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації стало неподання позивачем акта про готовність об`єкта до експлуатації.
49. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 7 серпня 2020 року у справі № 504/442/20, яке набрало чинності 7 вересня 2020 року, за ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» визнано право власності на самочинно збудований об`єкт, який розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1, загальною площею 3 491,2 кв. м.
50. Крім того, судами встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позивачем до Комінтернівського районного суду Одеської області було подано висновок експерта від 9 червня 2020 року № 31/20, а саме: судова будівельно-технічна експертиза, виконана за заявою голови ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» для подання до Комінтернівського районного суду Одеської області у цивільній справі № 504/442/20, а також звіт про проведення технічного обстеження з метою визначення можливості або неможливості безпечної експлуатації будівництва, які були досліджені судом під час розгляду справи № 504/442/20.
51. Суд зазначає, що особливості отримання сертифікату на самочинно збудований об`єкт, право власності на який визнано у судовому порядку, визначається, зокрема пунктами 10 та 17 Порядку № 461.
52. Зокрема, відповідно до пункту 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.
Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.
53. Пунктом 17 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг один примірник декларації:
щодо об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку;
щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.
54. Отже, Порядком № 461 передбачено деякі особливості надання сертифіката про готовність до експлуатації об`єкта самочинного будівництва, щодо якого судовим рішенням визнано право власності, зокрема щодо документів, які подаються для отримання відповідного сертифікату.
55. Разом з тим, у рішенні від 25 травня 2021 року № ІУ122210322634 про відмову у видачі сертифікату не враховано, зокрема вищезазначених особливостей, не роз`яснено позивачу з урахуванням таких особливостей, які саме документи він має подати у вказаному випадку.
56. При цьому, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення відповідача про відмову у видачі сертифіката, в якому вказується на неподання позивачем усіх документів, без зазначення конкретного пункту Порядку №461, яким визначено перелік таких документів, а також без вказівки на те, яких документів не вистачає, не можна вважати таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості.
57. Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Наведене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення не містить мотивації відмови, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
58. Суд враховує правовий висновок Верховного Суду про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним, викладено, зокрема у постановах від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 16 березня 2023 року у справі № 160/18668/2 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22.
59. Колегія суддів також враховує, що згідно зі статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами
60. Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1 3 6 8 19 55 56 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
61. Крім того, у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
62. З огляду на вищезазначене, прийняття рішення ДАБІ України від 25 травня 2021 року № ІУ 122210322634 про відмову у видачі сертифіката на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку, секція 2, 3 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, провулок Руанський, 1» без наведення належних мотивів та обґрунтувань, не може вважатися таким, що відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним.
63. Суд не приймає до уваги посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 826/11072/16, про те, що неподання усіх документів може бути підставою для відмови у видачі сертифікату, оскільки спірним питанням у цій справі є належність мотивування (обґрунтованість) рішення суб`єкта владних повноважень, а не повнота поданих документів.
64. Колегія суддів також звертає увагу, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОК «ЖБК «Південна будівельна компанія» з урахуванням висновків судів у цій справі стосується виключно необхідності надання ДІАМ України належно мотивованої відповіді на подану заяву, зокрема з посиланням на конкретні норми законодавства та зазначенням, за наявності, недоліків поданої заяви (переліку документів, яких не вистачає). Рішення судів попередніх інстанцій не містять висновків щодо подання позивачем разом із заявою усіх належних документі, оскільки це питання має вирішити ДІАМ України під час повторного розгляду заяви позивача.
65. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.
66. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
67. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
68. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).
69. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов?язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
70. Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов?язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
71. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов?язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява № 18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
72. Так, у рішенні «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
73. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
74. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
75. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 139 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
Т.Г. Стрелець