№ 420/15045/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

справа №420/15045/21

адміністративне провадження № К/990/13515/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/15045/21

за позовом ОСОБА_1

до Центрального управління Служби безпеки України

про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального управління Служби безпеки України (далі - відповідач, Центрального управління СБУ), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ос/дск в частині попередження про неповну службову відповідність - за порушення військової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується зі спірним наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з чим стверджує, що він не порушував військову дисципліну або громадський порядок, не допускав вчинення ним самим негідних вчинків. Позивач наполягає, що його вину відповідачем не доведено та не враховано обставини, що характеризують його з позитивного боку, зокрема позитивну поведінку військовослужбовця та тривалість служби (понад 16 років). Позивач також зазначив, що стримати своїх підлеглих від негідного вчинку не міг, оскільки не знаходився поруч із ними під час його вчинення, про умисел його вчинення з боку підлеглих він не знав. Відтак позивач уважає, що ним не було вчинено дисциплінарного проступку, наслідком якого було би застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

3. Заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позовну заяву відповідач наполягав, що Голова СБУ при виданні наказу спірного наказу від 23 липня 2021 року № 942-ОС/дск «По особовому складу» діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому викладені у позовній заяві вимоги не підлягають задоволенню.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Полковник ОСОБА_1 проходив військову службу в органах безпеки з червня 2004 року.

4.1. За час проходження військової служби до позивача неодноразово застосовувалися заохочення (востаннє у березні 2018 року). Поряд з цим на позивача шість разів накладалися дисциплінарні стягнення (зокрема, у березні 2020 року -догана та сувора догана, у тому числі за вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння).

5. 19 квітня 2019 року мiж СБУ в особі Голови СБУ генерала армії України Грицака В.С. та полковником ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у СБУ.

6. Наказом Голови СБУ від 9 квітня 2021 року № 470-ос/дск полковника ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області.

7. Долучений до справи витяг з рапорту начальника Головної інспекції СБУ від 21 липня 2021 року №3/3-3418дск, поданий на ім`я Голови СБУ Баканова І. , містить таку інформацію:

7.1. З 11 год 00 хв 17 липня 2021 року (вихідний день) співробітники Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області, в тому числі ОСОБА_1 разом із підлеглими, перебували біля водойми (ставка) в межах населеного пункту Рясне Краснопільського району Сумської області.

7.2. О 01 год 15 хв 18 липня 2021 року заступник начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області дав вказівку співробітникам цього відділу вирушити на автомобілі в напрямку державного кордону України з рф.

7.3. Під час керування вказані військовослужбовці побачили службовий автомобіль «Рено Дастер» прикордонного наряду, в якому перебували два військовослужбовці прикордонної служби.

7.4. О 01 год 35 хв 18 липня 2021 року співробітники Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області (які були підлеглими ОСОБА_1 ) вчинили напад на зазначений прикордонний наряд, завдали тілесні ушкодження військовослужбовцям прикордонної служби та незаконно заволоділи їхньою табельною зброєю у кількості два автомати АСК-74, чоти магазини до них з 120 набоями, гумовим кийком та кайданками.

7.5. 18 липня 2021 року за вказаним фактом слідчим відділом Сумського РУП ГУ НП України в Сумській області в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості за №12021200480001555 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 262 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та за №12021200480001556 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України.

7.6. Цього ж дня кримінальне провадження №12021200480001555 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 262 частиною другою статті 345 КК України передано за підслідністю до територіального управління ДБР, розташованого в м. Полтава, де і здійснюється досудове розслідування.

7.7. Зазначені протиправні дії військовослужбовців СБУ стали можливими з причин послаблення ОСОБА_1 контролю за військовою дисципліною своїх підлеглих.

7.8. За вказаних обставин полковник ОСОБА_1 під час перебування на посаді начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області порушив вимоги: статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-ХІV (далі - Дисциплінарного статуту), статей 11, 58, 59 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), пункту 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 18 лютого 2016 року №77/ДСК (далі - Інструкція №77/ДСК).

7.9. За порушення військової дисципліни, що полягає у недотриманні статей 11, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту полковник ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності правами Голови СБУ.

8. Відповідно до наданого відповідачем до матеріалів справи витягу з наказу від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск по особовому складу «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Служби безпеки України» (а.с.56) на підставі інформації, викладеної у рапорті начальника Головної інспекції Служби безпеки України від 21 липня 2021 року реєстр.№3/3-3418 дск, полковника ОСОБА_1 , начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за порушення військової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні вимог статті 4 Дисциплінарного статуту (в частині обов`язку кожного військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків), статей 11 (в частині обов`язку військовослужбовців сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути дисциплінованим; стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини), 58 (в частині особистої відповідальності командира (начальника) за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; обов`язку командира (начальника) вимагати від підлеглих виконання вимог статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів), 59 (в частині зобов`язання командира (начальника) постійно займатися правовим вихованням підлеглих; встановлювати у військовій частині (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог наказів і розпоряджень командирів (начальників); постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2.1 (в частині здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військової дисципліни, додержанням підзаконних нормативно-правових актів) Інструкції №77/ДСК.

8.1. Цей наказ Голови СБУ оголошено позивачу 30 липня 2021 року, про що він особисто зазначив на примірнику наказу.

ІІІ. Історія справи.

9. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року позов задоволено повністю.

9.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ос/дск в частині попередження про неповну службову відповідність - за порушення військової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні вимог статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків) Дисциплінарного статуту, статті 59 (в частині зобов`язання начальника постійно займатися правовим вихованням підлеглих) Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України полковника ОСОБА_1 .

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до суду не надано доказів на підтвердження того, що позивач: не займався правовим вихованням підлеглих; не встановлював у військовій частині (у підрозділі) такий внутрішній порядок, що гарантував би неухильне виконання положень статутів Збройних Сил України; не показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог наказів і розпоряджень командирів (начальників); не виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності; не проводив роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, а тому, як виснував суд першої інстанції, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю позивача щодо невиконання його функцій як командира з порушення його підлеглими норм чинного законодавства які вилились у вчинення кримінально-караного правопорушення. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про невстановлення причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю позивача щодо виконання його функцій як командира з порушення його підлеглими норм чинного законодавства, які вилилися у вчинення кримінально-караного правопорушення.

10.1. Суд першої інстанції також зауважив, що в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено, що дисциплінарне покарання призначено відповідно до пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту, проте цей пункт передбачає покарання у вигляді суворої догани.

10.2. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до позивача покарання у вигляді суворої догани, а не більш м`якого виду покарання.

11. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року та прийнято у справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що стаття 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також стаття 5 Дисциплінарного статуту покладає на командира відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни. Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за дії своїх підлеглих. Суд апеляційної інстанції не погодився із покладеним в основу рішення суду першої інстанції висновком про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю позивача щодо виконання його функцій як командира з фактом вчинення його підлеглими кримінально-караного правопорушення, оскільки вчинення підлеглими позивачу військовослужбовцями Сумського районного відділу УСБУ вищевказаного навмисного кримінального правопорушення у вигляді протиправного нападу на військовослужбовців прикордонної служби, заподіяння їм тілесних ушкоджень та заволодіння їхньою табельною зброєю безумовно викликано низькими морально-психологічними якостями підлеглих позивача, відповідальність за які, як встановлено статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтею 5 Дисциплінарного статуту, несе також і позивач як їхній командир (начальник). З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю та доведеністю викладених у спірному наказі підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

12.1. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що обрання одного з визначених у статті 48 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень Голови СБУ, які реалізуються, в тому числі із дотриманням вимог статті 86 цього статуту, тобто з врахуванням характеру та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби. На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи характер та обставини вчиненого підлеглими позивачу військовослужбовцями Сумського районного відділу УСБУ вказаного навмисного кримінального правопорушення, застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність не може вважатися не пропорційним та не співмірним.

12.2. Посилання позивача та суду першої інстанції на те, що у спірному наказі в якості підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення зазначено пункт «в» статті 48 Дисциплінарного статуту, який передбачає інший вид дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції визнав помилковими, оскільки така технічна помилка міститься не в оригіналі спірного наказу, чи в його копії, а в окремо виготовленому примірнику №1 витягу з цього наказу (а.с.57). На спростування таких доводів відповідачем додано до матеріалів справи примірник №3 витягу зі спірного наказу, в якому є посиланням саме на пункт «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. 17 квітня 2023 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

14. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки стосовно застосування частини восьмої статті 78 та частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо прийняття доказів, викладені Верховним Судом у постановах від 20 березня 2023 року у справі №815/423/17, від 27 квітня 2021 року у справі №640/419/20, від 28 січня 2021 року у справі №540/1982/19.

14.1. У зв`язку із цим скаржник наполягає, що відповідач, подаючи до суду апеляційної інстанції новий доказ (витяг № 3 зі співного наказу), не зазначив про неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції і цей доказ не існував під час розгляду позовних вимог судом першої інстанції. Скаржник уважає, що судом апеляційної неправомірно взято до уваги поданий на стадії апеляційного розгляду відповідачем новий витяг з наказу від 23 липня 2021 року №942-ос/дск без зазначення обґрунтування та підстав прийняття нового доказу.

15. Поряд із цим позивач у касаційній скарзі зазначає про встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи на підставі недопустимого нового доказу (витягу № 3 зі співного наказу), виправленого після прийняття рішення судом першої інстанції. Так, позивач звертає увагу, що однією з підстав для задоволення позовних вимог судом першої інстанції було встановлення факту, що в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 23 липня 2021 року №942-ос/дск зазначено, що дисциплінарне покарання призначено відповідно до пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту - попереджено про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_1 . Проте пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено покарання у вигляді суворої догани. Але відповідач тільки під час апеляційного перегляду заявив та подав до суду новий витяг з наказу, який містить інший пункт статті 48 Дисциплінарного статуту, а суд апеляційної інстанції прийняв його як доказ.

16. Крім того, у касаційній скарзі позивачем зазначено, що за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах суд апеляційної інстанції, погоджуючись з обґрунтованістю та доведеністю викладених в спірному наказі підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без застосування принципу доказування зі сторони відповідача та без з`ясування можливості вчинення позивачем передбачених статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України дій за короткий термін перебування на посаді керівника (протягом 3-х місяців та 12-ти днів), не правильно застосував статтю 5 Дисциплінарного статуту та статтю 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України без урахування вимог статей 72 73 76 77 78 КАС України. При цьому, позивач переконує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження позиції відповідача щодо порушення позивачем норм статті 58 Статуту внутрішньої служби, статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується лише на припущеннях, наведених відповідачем.

17. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача або його представника.

18. 30 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано із Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/15045/21.

19. 21 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

20. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з частиною першою статті 1 та частиною першою статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII (далі - Закон №2229-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

23. Статтею 20 Закону №2229-XII встановлено, що умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

24. Пункту 2.1. Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 18 лютого 2016 року №77/ДСК, передбачає здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військової дисципліни, додержанням підзаконних нормативно-правових актів.

25. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-XIV, який у цій постанові застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України. Дія Статуту поширюється, зокрема, на військовослужбовців Служби безпеки України.

26. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, серед інших, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини (стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

27. Відповідно статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

28. Згідно з частиною першою статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

29. За приписами статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

30. Обов`язки командира (начальника) визначені у статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та зобов`язують його, серед іншого: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

31. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо додержання військової дисципліни, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дія якого також поширюється на військовослужбовців Служби безпеки України.

32. Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

33. Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу.

34. Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; ; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; ; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; .

35. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та шостої статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

35.1. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

35.2. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

35.3. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

36. Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (частина перша статті 7 Дисциплінарного статуту).

37. Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що, серед інших, Голова Служби безпеки України користується дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.

38. Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

39. Види дисциплінарних стягнень визначено у статті 48 Дисциплінарного статуту, якою передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

40. Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

41. Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

42. Частиною першою статті 87 та статтею 98 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

42.1. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

43. Статтею 88 Дисциплінарного статуту передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

VІ. Позиція Верховного Суду

44. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги позивача, суд касаційної інстанції виходить з такого.

48. Предметом судового контролю у цій справі є виданий Головою СБУ наказ від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск по особовому складу «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Служби безпеки України» у частині притягнення полковника ОСОБА_1 , начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області, до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за порушення військової дисципліни.

49. Дисциплінарним статутом визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, а у разі повного доведення вини військовослужбовця - командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

50. Зі змісту матеріалів справи слідує, що позивач не заявляє про порушення відповідачем процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

51. Отже, у цій справі ключовим питанням для надання оцінки правовірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є встановлення наявності факту невиконання чи неналежного виконання позивачем службових обов`язків щодо дотримання військової дисципліни, тобто наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарного відповідальності.

52. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття Головою СБУ наказу від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск у спірній частині слугував рапорт начальника Головної інспекції Служби безпеки України від 21 липня 2021 року реєстр.№3/3-3418 дск, складений за фактом вчинення підлеглими позивачу співробітники Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області 18 липня 2021 року нападу на прикордонний наряд, завдання тілесних ушкоджень військовослужбовцям прикордонної служби та незаконного заволодіння їхньою табельною зброєю, за фактом чого слідчим відділом Сумського РУП ГУ НП України в Сумській області в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості за №12021200480001555 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 262 КК України та за №12021200480001556 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України.

53. Зазначені протиправні дії військовослужбовців СБУ, як зазначено у рапорті, стали можливими з причин послаблення позивачем контролю за військовою дисципліною підлеглих йому військовослужбовців, що свідчить про порушення останнім під час перебування на посаді начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області вимог: статті 4 Дисциплінарного статуту, статей 11, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 2.1 Інструкції №77/ДСК.

54. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем фактично не спростовується обставина вчинення підлеглими йому військовослужбовцями Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області наведених діянь. Основні доводи позивача про незгоди із застосованим щодо нього заходом дисциплінарної відповідальності зводяться до того, що відвідачем не доведено наявності його вини як командира у порушенні підлеглими йому військовослужбовцями норм чинного законодавства, тобто не доведено склад дисциплінарного проступку.

55. У контексті викладеного, колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а стаття 11 цього статуту зобов`язує військовослужбовця сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.

56. Так, пункт 2.1. Інструкції №77/ДСК зобов`язує керівний склад регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу СБУ здійснювати контроль, зокрема, за дотриманням військової дисципліни.

57. Поряд із цим приписами статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на командира (начальника) як єдиноначальника покладено особисту відповідальність, зокрема, і за виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу. При цьому, командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

58. Також статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України прямо передбачено, що командир (начальник) зобов`язаний, окрім іншого, знати морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців; займатися правовим вихованням підлеглих; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини.

59. Зі змісту статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту випливає, що військова дисципліна полягає у додержанні всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, та досягається, як шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, так і шляхом умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів до підлеглих та правильного застосування засобів переконання. При цьому, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

60. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту командир відповідає за стан військової дисципліни, який визначається, зокрема, і морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

61. На підставі викладеного Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що стаття 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та стаття 5 Дисциплінарного статуту покладають на командира відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни. Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за дії підлеглих йому військовослужбовців.

62. Отже, в обсязі встановлених в цій справі обставин, описаних вище, у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт вчинення підлеглими позивачу військовослужбовцями Сумського районного відділу УСБУ дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, став наслідком їх низьких морально-психологічними якостей, відповідальність за які, як встановлено статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтею 5 Дисциплінарного статуту несе також і позивач як їх командир (начальник).

63. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість та доведеність викладених у спірному наказі підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (порушення військової дисципліни, яке виявився у неналежному виконанні позивачем вимог статей 11, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту та пункту 2.1 Інструкції №77/ДСК).

64. За змістом статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

65. Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

66. Верховним Судом береться до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

67. Поряд із цим, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

68. Верховний Суд у постанові від 7 грудня 2018 року у справі №807/1325/16 вже формував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.

69. Отже, з огляду на встановлені у цій справі обставини обраний Головою СБУ вид дисциплінарного стягнення, який не є найсуворішим, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.

70. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимого доказу, тобто на підставі наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції витягу № 3 зі спірного наказу, виправленого після прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів уважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

71. Верховний Суд нагадує, що позивач, звертаючись із цим позовом, просив визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ос/дск в частині попередження про неповну службову відповідність - за порушення військової дисципліни, який, як установлено судами попередніх інстанцій, позивачу було оголошено 30 липня 2021 року.

72. Так, попередження про неповну службову відповідність згідно з пунктом «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту є одним із дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на військовослужбовців.

73. При цьому, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що описка, яка полягає у зазначенні пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту (а не правильного пункту «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту) міститься не в оригіналі наказу Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ос/дск, яким накладено на позивача відповідне дисциплінарне стягнення, а в окремо виготовленому примірнику №1 витягу з цього наказу.

74. Саме у зв`язку із допущенням технічної описки при виготовленні примірнику №1 витягу зі спірного наказу відповідачем подано до суду апеляційної інстанції примірник №3 витягу з цього наказу, який містить посилання на пункт «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту.

75. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду стосовно застосування частини восьмої статті 78 та частини четвертої статті 308 КАС України щодо прийняття доказів, викладені Верховним Судом у постановах від 20 березня 2023 року у справі №815/423/17, від 27 квітня 2021 року у справі №640/419/20, від 28 січня 2021 року у справі №540/1982/19, колегія суддів виходить з такого.

76. Умовою для перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

77. Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).

78. Водночас для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15, від 06 вересня 2017 року у справі №910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі №760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06 червня 2018 року у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц тощо).

79. Колегія суддів також зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

80. Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виникли спори у перелічених скаржником справах, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їх подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення по суті, колегія суддів дійшла висновку про помилковість доводів касаційної скарги в частині посилань на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду у вищевказаних постановах, оскільки вони не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм матеріального права у цій справі через неподібність правовідносин.

81. Так, у жодній з наведених скаржником справ правовідносини не стосувалися питання правомірності притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. При цьому, не вирішувалося і питання можливості прийняття судом апеляційної інстанції нового витягу з оспорюваного рішення відповідача (наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності).

82. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що оскаржувана постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року ґрунтується на повно встановлених обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

83. Верховний Суд зауважує, що в контексті обставин цієї справи та підстав касаційного провадження, ним надано відповідь на всі основні доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи.

84. Інші доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

85. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

86. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

87. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VІ. Судові витрати

88. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі №420/15045/21 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська Н.А. Данилевич