ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №420/1717/22
адміністративне провадження № К/990/36925/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №420/1717/22 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Домусчі С.Д., суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків військової частини (04 жовтня 2021 року) компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 жовтня 2021 року по 29 грудня 2021 року у розмірі 63 518 грн 80 коп.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що у день звільнення (04 жовтня 2021 року) йому не виплачено компенсацію за неотримане речове майно. Фактична виплата компенсації відбулася лише 29 грудня 2021 року.
3. Позивач звертався до відповідача із заявою щодо виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповіді не отримав.
4. Уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків військової частини (04 жовтня 2021 року) компенсації за неотримане речове майно;
- стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 жовтня 2021 року по 29 грудня 2021 року у розмірі 28031 грн 30 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції установив, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 29 грудня 2021 року згідно з випискою банку, а тому відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки обрахований відповідно до Порядку №100.
7. Вирішуючи спір суд урахував такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
8. З`ясував, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 329 грн 78 коп.
9. З урахуванням викладеного вирішив, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 28031 грн 30 коп. (329,78 х 85 днів).
10. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
11. Апеляційний суд установив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошової компенсації за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Однак, умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
12. Суд з`ясував, що позивач у день звільнення, а саме 04 жовтня 2021 року подав рапорт, у якому просив дати вказівку відповідним посадовим особам про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до частини першої статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У вказаному рапорті позивач також зазначив, що: він просить здійснити зазначену виплату на рахунок установи Приватбанку при надходженні коштів; претензій, скарг та заяв, щодо його звільнення та порядку одержання компенсації за неотримане речове майно не має.
13. Апеляційний суд констатував, що на час звільнення позивача з ним було проведено повний розрахунок і виплачені всі належні йому суми, а невиплачені суми грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування не можна кваліфікувати як «суми, що належали позивачу при звільненні», з огляду на відсутність заяви (рапорту) позивача на здійснення таких виплат.
14. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про відсутність затримки розрахунку при звільненні позивача, що виключає відповідальність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) за статтею 117 КЗпП України.
Короткий зміст касаційної скарги
15. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями у грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду зі скаргою, у якій просив скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у цій справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №821/1083/17, №480/3105/19.
18. Указує, що ним 04 жовтня 2021 року, перед звільненням, подано рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
19. З урахуванням викладеного вважає, що оскільки рапорт подано перед звільненням, то компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та за її несвоєчасну виплати позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Позиція інших учасників справи
20. Від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
21. 26 грудня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2022 року для розгляду справи №420/1717/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
24. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі №420/1717/22 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
25. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року закінчено підготовчі дії; справу №420/1717/22 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
26. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України №482-ОС від 04 жовтня 2021 року майстра-сержанта ОСОБА_1 , старшого розвідника - водія відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу, звільненого з військової служби у відставку наказом начальника прикордонного загону від 01 жовтня 2021 року №480-ос за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення (а.с.22).
27. Компенсація за неотримане речове майно у день виключення зі списків особового складу позивачу не виплачена.
28. 04 жовтня 2021 року позивачем подано рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с.55).
29. 04 жовтня 2021 року НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України видано Довідку №84 про вартість речового майна у розмірі 45965 грн 15 коп. (а.с.28).
30. 29 грудня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшло 45275 грн 67 коп. компенсації за неотримане речове майно.
31. 05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповіді на указану заяву не отримав.
32. Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
35. Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
36. Статтею 47 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
37. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
38. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
39. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
40. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
41. Закріплені у статтях 116 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
42. Разом з тим, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція №232) зауважив, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
43. Суд зазначив, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо, і лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації. Тож дійшов висновку про те, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
44. Судова палата вважала, що компенсацію за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
45. Констатувала, що умовою для виникнення обов`язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини, є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
46. Тобто, якщо військовослужбовець під час проходження служби звертався до військової частини з рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, і така компенсація не виплачена йому під час проходження служби або у день виключення особи зі списків особового складу військової частини, то у цьому разі компенсація вважатиметься частиною «сум, що належать працівнику та підлягають виплаті у день звільнення». І, відповідно, невиплата такої компенсації у день виключення зі списків особового складу матиме наслідком застосування до відповідача санкції за невиплату відповідної суми при звільненні, передбачену статтею 117 КЗпП України.
47. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем згоди на його виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків (абзац 3 пункту 242 Положення №1153/2008).
48. У тексті касаційної скарги позивач, посилаючись на указану вище постанову від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 переконує, що оскільки рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно подано 04 жовтня 2021 року, перед звільненням, то компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та за її несвоєчасну виплати позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України.
49. Надаючи оцінку указаним доводам колегія суддів зазначає таке.
50. Пунктом 3 Порядку №178 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
51. Застосовування у пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
52. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а після його звільнення з військової служби указане право реалізовується шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів, закріплених Конституцією та законодавством.
53. На користь указаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника у різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина.
54. Подібну позицію Верховний Суд висловлював неодноразово, зокрема у постановах від 09 січня 2024 року у справі №400/5062/22, від 04 лютого 2020 року у справі №825/1571/16, від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18, від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17. Колегія суддів погоджується із такою позицією і не бачить підстав для відступу від неї.
55. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України №482-ОС від 04 жовтня 2021 року майстра-сержанта ОСОБА_1 , старшого розвідника - водія відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу, звільненого з військової служби у відставку наказом начальника прикордонного загону від 01 жовтня 2021 року №480-ос за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення (а.с.22).
56. 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав рапорт, у якому просив дати вказівку відповідним посадовим особам про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до частини першої статті 9 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У вказаному рапорті позивач також просив здійснити указану виплату на рахунок установи Приватбанку при надходженні коштів, та зазначив, що у нього відсутні претензії, скарги та заяви, щодо його звільнення та порядку одержання компенсації за неотримане речове майно.
57. Остаточний розрахунок з позивачем проведено 29 грудня 2021 року згідно з випискою банку.
58. Дійсно, відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
59. Водночас, законодавець розмежовує поняття «наказ про звільнення з військової служби» та «наказ про виключення зі списків особового складу» та зазначає, що період між виданням цих наказів необхідний для своєчасної здачі посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби.
60. Слід зазначити, що наказ про звільнення ОСОБА_1 датований 01 жовтня 2021 року за №480-ос.
61. Тобто, позивач, будучи обізнаним з його звільненням з військової служби, звернувся із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно лише 04 жовтня 2021 року, у день виключення зі списків особового складу.
62. Колегія суддів зазначає, що лише після подання позивачем рапорту у відповідача виник обов`язок щодо його опрацювання, а саме: формування довідки про вартість речового майна, в установленій Порядком №178 формі, видачі наказу командира (начальника) військової частини із зазначенням розміру грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації, та, безпосередньо, здійснення самої виплати на рахунок позивача.
63. Тож викладене, з урахуванням відсутності претензій, скарг та заяв позивача щодо його звільнення, виключає обов`язок відповідача провести нарахування та виплату позивачу компенсації саме 04 жовтня 2021 року, у день виключення зі списків особового складу, що збігається з днем подачі рапорту про реалізацію права на указану виплату.
64. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
65. Доводи касаційної скарги в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у справах №821/1083/17, №480/3105/19, ґрунтуються на їх [висновків] помилковому трактуванні та не спростовують позиції суду апеляційної інстанції по суті спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
67. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для задоволенні касаційної скарги відсутні.
IV. Висновки щодо судових витрат
69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі №420/1717/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду