ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/22451/24
касаційне провадження № К/990/48909/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД»
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лук`янчук О.В.; судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.)
у справі № 420/22451/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД»
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» (далі - ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2024 року № 28926/15-32-07-07-23.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2024 року позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з 01 січня 2021 року законодавець змінив визначення поняття «пеня» у Податковому кодексі України (далі - ПК України) та поширив його не тільки на передбачені ПК України випадки нарахування пені, але й на її нарахування на підставі будь-якого іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Суд дійшов висновку, що пеня за порушення строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, тому нарахування пені у спірний період суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. За висновками суду, податковий орган неправомірно нарахував ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД.» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. У той же час апеляційний суд зазначив, що позивач не надав на перевірку доказів у вигляді відповідної довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактами з компаніями-нерезидентами.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, платник зазначає про наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22. Позивач вказує, що дія абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який встановлює, що протягом періоду з 01 березня 2020 року по 01 липня 2023 року, тобто, останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, також розповсюджується на пеню, передбачену Законом України «Про валюту і валютні операції», який встановлює її спеціальний розмір.
Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД».
28 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 13 березня 2018 року № 20180313, від 15 січня 2022 року № 20220115, від 31 травня 2022 року № 20220531, за період діяльності з 15 січня 2022 року по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої склав акт від 24 червня 2024 року № 26464/15-32-07-07-18.
Відповідно до висновків акта перевірки податковий орган встановив порушення платником вимог частин першої, другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків, а саме:
несвоєчасне надходження валютної виручки на поточний рахунок ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД»/повернення товару за експортними договорами в загальній сумі 524 934,59 Євро, у тому числі за договорами з нерезидентами:
договір від 15 січня 2022 року № 20220115, «ATC-Agrotehcomert» S.A. (Республіка Молдова) - 139 696,00 Євро;
договір від 31 травня 2023 року № 20220531, Михул 2009 ЕООД (Республіка Болгарія) - 190 450,77 Євро;
договір від 13 березня 2018 року № 20180313, AGROKRAFT GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) - 76 469,70 Євро;
договір від 31 травня 2023 року № 20220531, VELES AGRO BG EOOD (Республіка Болгарія) - 118 318,12 Євро;
ненадходження валютної виручки на поточний рахунок ТОВ «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» за експортним договором від 31 травня 2023 року № 20220531, укладеним з Михул 2009 ЕООД (Республіка Болгарія), у сумі 80 344,92 Євро.
На підставі акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2024 року № 28926/15-32-07-07-23, яким платнику нарахував пеню в розмірі 6 102 437,47 грн за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Питання порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та питання розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів були предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків і зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 240/25642/22.
В постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22 Верховний Суд зазначив про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23, від 28 березня 2024 року у справі № 380/17879/22, від 13 травня 2024 року у справі № 420/11208/23, та сформулював правовий висновок відносно непоширення положень абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на застосування пені, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
Крім того, у наведеній справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Також, Верховний Суд у названій постанові зазначив про помилковість тверджень стосовно того, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Таким чином, Суд погоджується в висновками суду апеляційної інстанції, сформованими при наданні оцінки доводами платника стосовно непоширення положень абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на застосування пені, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
В свою чергу, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у позовній заяві та під час апеляційного розгляду (відзив на апеляційну скаргу) платник в якості підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що ним не було порушено граничні строки для здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; звертав увагу, що відповідачем не було доведено вчинення позивачем правопорушення, а також неправильно визначено граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не звернув на це увагу та не надав оцінку таким доводам платника.
За таких обставин, Верховний Суд не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, який, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вказав про необґрунтованість позовних вимог без повного з`ясування всіх фактичних обставин у справі.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-АГРО ЛТД» задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова