ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 420/22822/21
провадження № К/990/36488/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Рибачука А.І.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року (суддя Корой С.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (головуючий суддя Турецька І.О., судді Стас Л. В., Шеметенко Л. П.)
у справі №420/22822/21
за позовом Приватного підприємства "КАЙМАН-К"
до Державної служби геології та надр України
про визнання протиправним та скасування наказів і припису.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2021 року Приватне підприємство "КАЙМАН-К" (далі - ПП «КАЙМАН-К») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (за текстом також Держгеонадра), у якому просило визнати протиправними та скасувати:
- припис від 29 березня 2021 року №59-14/01 про зобов`язання усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт їх усунення;
- наказ від 17 травня 2021 року №371 "Про поновлення дії, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень", в частині зупинення дії спеціального дозволу на використання надрами вiд 08 листопада 2018 року №6292, виданого ПП "КАЙМАН-К" для видобування піщано-галькових порід та піску Центральної ділянки Біляївського родовища;
- наказ від 18 червня 2021 року №465 "Про продовження термінів для усунення порушень", яким продовжено ПП "КАЙМАН-К" термін для усунення порушень, встановлений наказом Державної служби геології та надр України від 17 травня 2021 №371 до 01 жовтня 2021 року;
- наказ від 12 жовтня 2021 року №738 "Про продовження термінів для усунення порушень", яким продовжено ПП "КАЙМАН-К" термін для усунення порушень до 01 лютого 2022 року.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року позов задоволено повністю.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування припису від 29 березня 2021 року №59-14/01 про зобов`язання усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. Ухвалено в цій частині нове рішення про залишення без розгляду позовної вимоги ПП "КАЙМАН-К" про визнання протиправним та скасування припису від 29 березня 2021 року №59-14/01 про зобов`язання усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт їх усунення. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року залишено без змін.
4. Державна служба геології та надр України із вказаними судовими рішеннями не погодилася в частині задоволених позовних вимог, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 17 травня 2021 року №371 «Про поновлення дії, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, встановлення термінів на усунення порушень», в частині зупинення дії спеціального дозволу на використання надрами від 08 листопада 2018 року №6292, наданого ПП «КАЙМАН-К» для видобування піщано-галькових порід та піску Центральної ділянки Біляївського родовища; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 18 червня 2021 року №465 «Про продовження термінів для усунення порушень», яким продовжено приватному підприємству «КАЙМАН-К» термін для усунення порушень, встановлений наказом Державної служби геології та надр України від 17 травня 2021 року № 371, до 01 жовтня 2021 року; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 12 жовтня 2021 року №738 «Про продовження термінів для усунення порушень», яким продовжено ПП «КАЙМАН-К» термін для усунення порушень до 01 лютого 2022 року.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу без задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Кайман-К» зареєстровано як юридична особа та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 02.30 Збирання дикорослих недеревних продуктів; 08.99 Добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів, н.в.і.у.; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.
7. На підставі наказу від 31 жовтня 2018 року №409 Державною службою геології та надр України надано позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами від 08 листопада 2018 року №6292. У дозволі визначено, що:
- мета користування надрами є: видобування піщано-галькових порід та піску придатних після збагачення для улаштування шарів дорожнього полотна, як компонент в`яжучий для виробництва щільних силікатних бетонів та для дорожнього будівництва, а також для благоустрою, рекультивації та планування.
- назва родовища Біляївське родовище ділянка Центральна;
- місце родовища: Одеська область, Біляївський р-н.
8. У спеціальному дозволі від 08 листопада 2018 року №6292 визначено географічні координати, прив`язку до місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України та площу родовища.
9. На підставі наказу Держгеонадр від 18 лютого 2021 року №146, посвідчення (направлення) від 23 лютого 2021 року №2744/01/07-21 посадовими особами Державної служби геології та надр України у період з 19 березня 2021 року по 29 березня 2021 року проведено планову перевірку ПП «Кайман-К».
10. За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр Азовсько-чорноморським міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено акт від 29 березня 2021 року №08/6292-О. Перевіркою встановлено порушення:
1) частини 1 статті 19, частини 2 статті 24 Кодексу України про надра. В північно-західній та південній частинах Біляївської Центральної ділянки родовища піщано-галькових порід та піску, ПП «Кайман-К» здійснювало видобуток піщано-галькових порід та пісків Центральної ділянки Біляївського родовища за межами ліцензійної площі, географічні координати якої зазначенi у спеціальному дозволі на користування надрами вiд 08 листопада 2018 року № 6292;
2) частини 1 статті 17, пункту 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра, пунктів 12, 18 Постанови Кабінету Міністрів України №59. Видобування здійснювалось за межами гірничого відводу (Акт про надання гірничого відводу від 28 листопада № 3543 площею 57,97 га з метою розробки піщано- галькових порід та пісків Центральної ділянки Біляївського родовища). He надано Проект гірничого відводу для видобування піщано-галькових порід та пісків Центральної ділянки Біляївського родовища з додатками та графікою.
3) частини 2 статті 18 Кодексу України про надра. Відсутні документи, що посвідчують право користування (власності) земельною ділянкою для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, а саме для видобування піщано-галькових порід та піску придатних після збагачення для улаштування шарів дорожнього полотна, як компонент в`яжучий для виробництва щiльних силікатних бетонів для дорожнього будівництва, а також для благоустрою, рекультивації та планування ділянки Центральна Біляївського родовища здійснюється за межами координат наданої ділянки надр визначеної спеціальним дозволом від 08 листопада 2018 року № 6292 на користування надрами.
4) частин 1 і 2 статті 51 Кодексу України про надра, абзацу 4 частини 1 статті 24 Гірничого закону України. Проект розробки родовища корисних копалин, затверджений та погоджений в установленому порядку, відсутній. He наданий Робочий проект розробки та рекультивації ділянки Центральної Біляївського родовища пісків і піщано-галькових порід.
5) пункт 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра, абзац 1 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок №615). Не виконуються вимоги підпункту 5.3 угоди від 08 листопада 2018 року № 6292 про умови користування надрами щодо:
- дотримуватися вимог законодавства України, чинних стандартів, правил, норм пов`язаних користуванням надрами;
- дотримуватись вимог, передбачених Дозволом та цією угодою;
- проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт.
Не виконується пункт 4 Програми робіт щодо строків проведення робіт, а саме: оформлення у встановленому порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку для потреб, пов`язаних з користування надрами. Строк проведення робіт - 3-4 кв. 2019 року. Документи на земельну ділянку для потреб, пов`язаних користування надрами не надані.
6) частин 1, 2 статті 24 Кодексу України про надра, пункту 10 Порядку №615. Не виконуються вимоги пункту 4 особливих умов спеціального дозволу вiд 08 листопада 2018 року № 6292 на користування надрами, а саме: щорічний радіаційний контроль видобутої сировини в кар`єрі та продукції з неї на відповідність вимогам НРБУ-97. Відсутній щорічний радіаційний контроль видобутої сировини кар`єрi за 2020 рiк.
7) пункти 2, 3, 5 частини 1 статті 53 Кодексу України про надра. Наявна геологічна документація є неповною: Не наданий робочий проект розробки та рекультивації ділянки Центральної Біляївського родовища пісків і піщано-галькових порід.
8) пункти 2, 3, 5 частини 1 статті 53 Кодексу України про надра, абзац 5 частини 24 Гірничого закону України. Маркшейдерська, технічна та обліково-контрольна документація (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми) у повному обсязі не надана. He надано проект гірничого відводу Центральної ділянки Біляївського родовища та піщано галькових порід та пісків, журнал руху гірничої маси Біляївського родовища піску та піщано-галькової породи, журнал стану опорної геодезичної мережі, журнал проведення рекультивації, журнал повірок маркшейдерських приладів.
9) пункту 2 частини 2 статті 24, пунктів 1, 6 частини 1 статті 53, абзацу 4 статті 56 Кодексу України про надра. He забезпечено раціональність розробки родовища корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення.
11. В акті міститься підпис директора ПП «КАЙМАН-К», який засвідчує його незгоду з результатами перевірки.
12. 29 березня 2021 року Азовсько-чорноморським міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України складено на адресу позивача припис №59-14/01, згідно з яким за результатами перевірки згідно з актом від 29 березня 2021 року №08/6392-О були виявлені порушення у сфері надрокористування, що допущені ПП «Кайман-К».
13. Надрокористувача цим приписом зобов`язано у строк до 29 квітня 2021 року усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі до Азово-Чорноморського міжрегіонального відділу матеріали, які підтверджують факт усунення вказаних порушень.
14. 31 березня 2021 року позивачем на адресу в.о. начальника Азовсько-чорноморського міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України надіслано пояснення №14 щодо виявлених при перевірці порушень.
15. 26 квітня 2021 року позивачем на адресу в.о. начальника Азовсько-чорноморського міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України надіслано пояснення №24 щодо виявлених при перевірці порушень.
16. 17 травня 2021 року відповідно до пункту 21 Порядку № 615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124), у зв`язку із наявністю підстав для поновлення дії, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 13 травня 2021 року № 9-рГ/2021), Державною службою геології та надр України прийнято наказ №371, пунктом 2 якого наказано зупинити дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього наказу.
17. Згідно з пунктом 1 Переліку спеціальних дозволів на користування надрами дію яких зупинено до вищевказаного наказу, на підставі пунктів 1, 3, 21 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок №615), у зв`язку із порушенням вимог статей 18 24 56 Кодексу України про надра, абзацу 3 статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) зупинено дію дозволу ПП «Кайман-К» від 08 листопада 2018 року №6292 та надано 30 календарних днів на усунення порушень.
18. Листом від 24 травня 2021 року №8179/01/07-21 позивача повідомлено про прийняття наказу №371.
19. 18 червня 2021 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ №465 «Про продовження термінів для усунення порушень», яким у зв`язку зі зверненням ПП «Кайман-К» (лист вiд 11 червня 2021 року № 33, вх. Держгеонадр вiд 15 червня 2021 року № 10087/02/02-01), та враховуючи пропозиції Робочої групи № 12-PI/2021) з питань надрокористування (протокол від 17 червня 2021 року) наказано продовжити ПП «Кайман-К» термін для усунення порушень, встановлений наказом Держгеонадр вiд 17 травня 2021 року № 371, до 01 жовтня 2021 року.
20. 12 жовтня 2021 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ №738 «Про продовження термінів для усунення порушень», яким враховуючи пропозиції Робочої групи з питань надрокористування (протокол від 08 жовтня 2021 року № 23-РГ/2021) наказано продовжити надрокористувачам терміни для усунення порушень законодавства про надра згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу. Згідно з пунктом 8 даного переліку, позивачу продовжено термін усунення порушень до 01 лютого 2022 року.
21. Вважаючи протиправними припис вiд 29 березня 2021 року № 59-14/01, накази Державної служби геології та надр України вiд 17 травня 2021 року № 371, від 18 червня 2021 року № 465 та вiд 12 жовтня 2021 року № 738, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керувався тим, що у позивача відсутні порушення законодавства, про які стверджує Держгеонадра.
23. Як констатував суд першої інстанції, факт видобування корисних копалин в межах гірничого відводу підтверджується результатами перевірки Головного управління Держпраці України в Одеській області (акт вiд 22 березня 2021 року № 15/12.09-01-11-2-04-349).
24. Суд першої інстанції вважав обґрунтованими твердження ПП «КАЙМАН-К» про відсутність доказів щодо ненадання ним під час перевірки копій погодження гірничого відводу, наданого Головним управлінням Держпраці в Одеській областi вiд 31 жовтня 2019 року №15/01-33-975417, акта про надання гірничого відводу Державної служби України з питань праці від 28 листопада 2019 року №354318 та сторінок проекту гірничого відводу № 1, 3, 4, 10, 13, 36-39 з топографічним планом, межами гірничого відводу та планом підрахунку запасів. Окрім того, як зауважив суд, такі документи надсилалися на адресу Державної служби геології та надр України листами від 31 березня 2021 року № 14, від 26 квітня 2021 року № 24 та від 27 квітня 2021 року № 25.
25. Оцінюючи доводи Державної служби геології та надр України, що ПП «КАЙМАН-К» не виконує вимоги пункту 4 особливих умов Дозволу, а саме: не здійснює щорічний радіаційний контроль видобутої сировини в кар`єрі та продукції на відповідність вимогам НРБУ-97 за 2020 рік, суд першої інстанції відзначив про наявність у надрокористувача протоколів випробувань продукції за 2019 та 2020 роки, звіт про проведення радіаційного контролю порід в кар`єрі родовища. Як встановив суд, перелічені документи були надані органу контролю як під час перевірки, так і направлені листами.
26. Вивчаючи доводи Державної служби геології та надр України, що ПП «КАЙМАН-К» не забезпечило раціональність розробки родовища корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, суд першої інстанції установив наявність протоколу засідання колегії Державної комісії України по запасам корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 06 вересня 2017 року №4067.
27. Такий протокол, як встановив суд, свідчить, що всі корисні копалини та наявні в них компоненти, які мають промислове значення, підраховані та затверджені, а це дає підстави вважати згаданий вище довід органу державного геологічного контролю безпідставним.
28. До того ж, суд не погодився з позицією Державної служби геології та надр України про відсутність у ПП «КАЙМАН-К» документів, що посвідчують право користування (власності) земельною ділянкою для потреб, пов`язаних з користуванням надрами.
29. Суд установив, що земельні ділянки використовуються позивачем на підставі договорів сервітуту на користування надрами, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
30. Колегія суддів не погодилася з рішенням суду першої інстанції тільки в частині однієї позовної вимоги про визнання протиправним і скасування припису від 29 березня 2021 року № 59-14/01 і зробила висновок про залишення позову ПП «КАЙМАН-К» у цій частині без розгляду, через пропуск позивачем строку на звернення до суду.
31. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що у Державної служби геології та надр України не було підстав для зупинення дії Дозволу, позаяк відсутнє порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, передбачених Дозволом та Угодою про умови користування ділянкою надр, а також останній, в установлений строк, виконав припис Державної служби геології та надр України щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
32. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення спору не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 08 грудня 2021 року у справі №240/5395/18, від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 25 травня 2021 року у справі №822/2402/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №812/1735/17, від 22 січня 2019 року у справі №810/3865/17, від 12 серпня 2020 року у справі №813/2441/16, від 13 липня 2022 року у справі №520/4174/19, від 27 липня 2022 року у справі №460/7845/20, від 02 серпня 2022 року у справі №824/467/20-а про обов`язковість виконання вимог припису надрокористувачем.
33. Скаржник вважає, що так як постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року залишено без розгляду позовну вимогу ПП «КАЙМАН К» про визнання протиправним та скасування припису від 29 березня 2021 року №59-14/01 про зобов`язання усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі матеріали, які підтверджують факт їх усунення, то вказаний припис Держгеонадр чинний, і відповідно до статті 7 Закону №877-V є обов`язковим до виконання. У встановлений строк, відповідач не усунув порушення, зазначені в приписі.
34. Державна служба геології та надр України вважає, що суд першої інстанції відніс справу №420/22822/21 до категорії справ незначної складності помилково, адже у зазначеній справі необхідно встановити чи порушено відповідачем вимоги законодавства у сфері надрокористування встановлені за результатами проведеної перевірки.
35. Відповідач вважає, що судом апеляційної інстанцій в оскаржуваному рішенні не зазначено докази, відхилені судом, та мотиви відхилення доводів та заперечень відповідача, а також не надано мотивованої оцінки кожного наведеного відповідачем аргументу щодо відсутності підстав для задоволення позову, чим порушено частину 4 статті 246 та частину 3 статті 308 КАС України.
36. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції детально у своїй постанові проаналізував доводи та заперечення відповідача та дійшов висновку, що не було підстав для зупинення дії дозволу.
37. ПП «КАЙМАН К» вважає необґрунтованим посилання у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду у вказаних ним постановах, оскільки вони були прийняті за іншої, ніж у справі №420/22822/21 фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
39. Частина 1 статті 19 Кодексу України про надра встановлює, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
40. За приписами статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
41. Статтею 24 Кодексу України про надра визначено права та обов`язки користувачів надр. Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов`язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
42. За змістом частини 12 статті 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.
43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Кодексу України про надра може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) з підстав невиконання надрокористувачем у встановлений строк приписів щодо усунення порушення вимог законодавства, відповідної угоди про умови користування надрами та передбаченої нею програми робіт, виданих за результатами проведення заходів державного геологічного контролю центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або недопущення посадових осіб такого органу до здійснення заходів державного геологічного контролю, за умови дотримання ними встановленого порядку здійснення державного нагляду (контролю).
44. Центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174 є Держгеонадра, які, згідно з покладеними на них завданнями, зокрема, видають в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) (підпункт 9 пункту 4 Положення).
45. Пунктом 21 Порядку №615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням Міндовкілля, Держпраці, МОЗ, Держекоінспекції, органів місцевого самоврядування, ДПС у разі:
1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;
2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов`язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров`ю працівників або населення;
3) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері надрокористування або охорони навколишнього природного середовища;
4) наявності підстав, передбачених Законом України "Про санкції";
5) невиконання умов висновків з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи;
6) відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновку державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин;
7) відсутності в публічному доступі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про кінцевого бенефіціарного власника або інформації про його відсутність та/або наявність розбіжностей між відомостями про кінцевого бенефіціарного власника, які містяться в публічному доступі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з інформацією (даними), що дає змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, поданою заявником, а у випадку зареєстрованого іноземного представництва - інформації про кінцевого бенефіціарного власника відповідно до Закону України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях".
46. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що підставою зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов`язків (у тому числі невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування).
47. Як встановлено судами у пункті 1 Додатку №2 до наказу Держгеонадр від 17 травня 2021 року №371 підставами для зупинення дії Дозволу ПП «КАЙМАН К» зазначені підпункти 1 та 3 пункту 21 Порядку №615.
48. Судами встановлено, що ПП «КАЙМАН К» отримало 29 березня 2021 року обов`язкову для виконання письмову вимогу Державної служби геології та надр України щодо усунення, в місячний строк, порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, та у встановлені, державним органом контролю у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, строки надавало пояснення з відповідними документами про хід усунення порушень.
49. На виконання припису 26 квітня 2021 року ПП «КАЙМАН К» надало на адресу Державної служби геології та надр України копії 18 договорів від 01 вересня 2020 року про встановлення сервітуту та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію вказаних договорів.
50. Державна служба геології та надр України, отримавши договори сервітуту, не висловила ніяких заперечень щодо правомірності їх укладання та видобудування, не зазначила про те, що вказані договори стосуються не всієї площі, на якій видобуються корисні копалини та/або про те, що є певні обмеження у користування відповідними землями тощо.
51. З огляду на викладене, надавши договори сервітутів, позивач усунув порушення, визначені Держгеонадрами у пунктах 3, 5, 9 припису у встановлений приписом строк.
52. Державна служба геології та надр України в апеляційній та касаційній скаргах не заперечувала того, що в процесі проведення планового заходу, а також у строки встановлені приписом, ПП «КАЙМАН К» представило копію журналу про реєстрацію відбору проб із результатами досліджень, згідно з протоколами випробувань за 2019 та 2020 роки, безпосередньо самі протоколи випробувань продукції за 2019 та 2020 роки; звіт про проведення радіаційного контролю порід в кар`єрі родовища.
53. Вважаючи, що позивач порушив пункт 2 частини 2 статті 24 та статтю 56 Кодексу України про надра, тобто не забезпечив раціональної розробки родовища корисних копалин і вилучення наявних в них компонентів, що мають промислове значення, відповідач, не врахував протокол засідання колегії Державної комісії України по запасам корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 06 вересня 2017 року № 4067, відповідно до якого, всі корисні копалини та наявні в них компоненти, що мають промислове значення підраховані та затверджені.
54. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач здійснює щорічний радіаційний контроль видобутої сировини в кар`єрі та продукції з неї, що свідчить про належне виконання пункту 6 припису. При цьому, відповідні докази зазначеного були надані відповідачу у передбачений приписом строк.
55. Варто уваги, що надрокористувач, переслідуючи мету належного виконання припису, прохав у своїх зверненнях пояснити, яким чином були визначені порушення, зокрема, щодо видобування корисних копалин поза межами ліцензійної площі, яка вказана в Дозволі та гірничого відводу, в чому виражається невиконання вимог Угоди, а також за яких підстав Держгеонадра України дійшла висновку про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка використовується для потреб користування надрами та які підстави є для висновку про порушення незабезпечення раціональної розробки родовища.
56. Проте, зазначивши про необхідність усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та подати в письмовій формі до Азово-Чорноморського міжрегіонального відділу Держгеонадра України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень, відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив способу їх усунення, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.
57. Як зазначається, можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), яких слід вжити надрокористувачем для усунення порушень.
58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що головному спеціалісту Азово-Чорноморського міжрегіонального відділу І.О. Лосєву позивачем надавався оригінал проекту гірничого відводу родовища. Також, в період наданий для усунення порушень, надрокористувач надав на адресу Держгеонадра України копії погодження гірничого відводу, акт про надання гірничого відводу Державній службі України з питань праці.
59. Листами від 31 березня 2021 року № 14, від 26 квітня 2021 року №24 та вiд 27 квітня 2021 року № 25 позивач повідомляв Держгеонадра про те, що здійснював видобування виключно у межах Дозволу, а також відповідачу був наданий оригінал/копії робочого проекту розробки та рекультивації родовища.
60. З метою підтвердження законності видобутку корисних копалин в межах дозволу, позивач звернувся до Державного підприємства «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» для проведення топографічної зйомки з метою підтвердження географічних координат, які зазначені у дозволі, та винесення їх в натуру.
Відповідно до топографічного плану з технічного звіту та топографічної зйомки позивач працює в межах дозволу.
61. Крім того, як стверджує позивач, користування надрами (видобування піску та піщано-галькової породи відкритим способом) за межами ліцензійної площі, географічні координати якої зазначені у дозволі, фактично не підтверджується, через:
- відсутність на відповідних земельних ділянках пошкоджень верхнього шару ґрунтового покриву та наявності на них ґрунтових доріг;
- наявність на відповідних земельних ділянках посадки сільськогосподарських культур (соняшнику);
- наявність на відповідних земельних ділянках раніше існуючого піщаного кар`єру протягом тривалого часу ще до початку робіт з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки позивачем у 2013 році.
62. Додатковими доказами, на які посилається позивач і що є в матеріалах справи, про те, що позивач не здійснював видобуток піщано-галькових порід та пісків родовища за межами ліцензійної площі, географічні координати якої зазначені у дозволі, є: реєстрація позивачем у відповідача форми 3-ГР, а саме розширення меж і приріст запасів, що свідчить про видобування позивачем корисних копалин виключно в межах дозволу (довідка № 05/305-0675 про державну реєстрацію РДГВН (форма 3-ГР) від 18.02.2021, форма 3-ГР та ситуаційний план Біляївського родовища ділянка Центральна, масштаб 1:25000).
63. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що робочий проект розробки та рекультивації родовища з погодженнями був наданий відповідачу, що свідчить про належне виконання пунктів 4 і 7 припису.
64. Окружний адміністративний суд зазначив, що ПП «Кайман-К» надало до суду та відповідачу копії: робочого проекту розробки та рекультивації родовища; погоджень, наданих Державною службою геології та надр України від 16 грудня 2019 року № 24824/01/10-1921 та вiд 27 грудня 2019 року № 15/01-33-1173122; висновку експертизи 19В № 04-1.1.70 56717 щодо відповідності проектної документації нормативним актам з питань охорони праці від 03 жовтня 2019 року; журнали обліку гірничої маси родовища за 2019 та 2020 роки; журнали загального стану опорної геодезичної мережі; журнали щодо проведення рекультивації порушених земель родовища; довiдки вiд 21 квітня 2021 року № 21 щодо проведення рекультивації; листа вiд 06 квітня 2021 року № 874, виданого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
65. Надрокористувач наголошував, що до перевірки, а також шляхом направлення листів від 31 березня 2021 року № 14, від 26 квітня 2021 року №24 та вiд 27 квітня 2021 року № 25 на адресу Державної служби геології та надр України, представлено робочий проект розробки та рекультивації ділянки Родовища; журнали обліку гірничої маси Родовища за 2019 та 2020 роки; журнал загального стану опорної геодезичної мережі; журнал щодо проведення рекультивації порушених земель родовища; довідка від 21 квітня 2021 року № 21 щодо проведення рекультивації; лист від 06 квітня 2021 року № 874, виданий ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
66. Держгеонадра не заперечують надання вказаної документації.
67. Таким чином, робочий проект розробки тa рекультивації родовища з погодженнями, маркшейдерська, технiчна тa обліково-контрольна документація були надані відповідачу у строк, визначений приписом, що свідчить про виконання пунктів 7 і 8 припису у визначений ним строк.
68. Щодо пунктів 1 і 2 припису (здійснення видобутку порід поза межами гірничого відводу), колегія суддів зазначає таке.
69. У вказаних пунктах припису вказано про те, що в північно-західній та південній частинах Біляївської Центральної ділянки родовища піщано-галькових порід та піску ПП «Кайман-К» здійснювало видобуток піщано-галькових порід та пісків за межами ліцензійної площі, географічні координати якої зазначені у спеціальному дозволі на користування надрами від 08 листопада 2018 року №6292, а також поза межами гірничого відводу.
70. З метою надання ґрунтовних пояснень та відповідних доказів на спростування цього порушення, ПП «КАЙМАН К» зверталося до Державної служби геології та надр України з проханням роз`яснити, яким чином було встановлено видобування корисних копалин поза межами ліцензійної площі та гірничого відводу.
71. Одним із доказів, що наданий ПП «КАЙМАН К», у встановлений приписом строк, для спростування здійснення видобутку за межами ліцензійної площі та гірничого відводу, є акт ГУ Держпраці в Одеській області від 22 березня 2021 року №15/12.09-01/11-2-04/349, який складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, здійснення гірничого нагляду, де не було встановлено наведене порушення. За змістом цього акта, здійснення видобутку за межами ліцензійної площі та гірничого відводу не встановлено.
72. Окрім того, в строк встановлений приписом, позивач надав «Перелік об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр» на 2021, затверджений 17 лютого 2021 року Держгеонадрами України та Геоінформ України (форма №3-гр), який підтверджує видобудування корисних копалин в межах дозволу та ситуаційний план Біляївського родовища ділянка Центральна.
73. У своїх апеляційній та касаційних скаргах Держгеонадра України, доводячи обґрунтованість наказу про зупинення дії дозволу, покликається на виконання позивачем вимог припису не в повному обсязі, при цьому, які саме вимоги припису є невиконаними, матеріали справи не містять і відповідач цього не конкретизує.
74. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відсутня інформація, чи були опрацьовані документи ПП «КАЙМАН К», які були надані Державній службі геології та надр України на виконання припису щодо усунення порушень. Зокрема, чи вважав контролюючий суб`єкт їх достатніми або суб`єкту господарювання необхідно було надати додаткову документацію.
75. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про неповне виконання позивачем припису від 29 березня 2021 року №59-14/01 у визначений у ньому строк.
76. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на судову практику, висловлену у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №240/5395/18, від 03 травня 2018 року у справі №812/1074/17, від 25 травня 2021 року у справі №822/2402/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №812/1735/17, від 22 січня 2019 року у справі №810/3865/17, від 12 серпня 2020 року у справі №813/2441/16, від 13 липня 2022 року у справі №520/4174/19, від 27 липня 2022 року у справі №460/7845/20, від 02 серпня 2022 року у справі №824/467/20-а, зважаючи на те, що інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справ, на які посилається скаржник, обумовлено іншим складом обставин у справі та іншою оцінкою доказів. При цьому, Суд не вбачає, що судами попередніх інстанцій було порушено підхід неодноразово сформульований Верховним Судом при вирішенні спорів про припинення права користування надрами у разі невиконання вимог припису Держгеонадр.
77. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 4 статті 246 та частини 3 статті 308 КАС України, оскільки переглядаючи судові рішення в межах своїх повноважень у цій справі, касаційним судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.
78. Також колегія суддів не вбачає порушень з віднесення судом першої інстанції цієї справи до малозначних та її розгляд за правилами спрощеного провадження, виходячи з такого.
79. Згідно частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За частиною другою цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. А частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
80. Подібні що й у частині четвертій статті 257 КАС України положення містить також частина четверта статті 12 КАС України. Водночас, відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною п`ятою статті 12 КАС України встановлено, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
81. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку віднесення справ до категорії справ незначної складності. Зокрема, у постанові від 07.10.2021 (справа №640/23517/20) зазначено: «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України);
якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України);
за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження».
82. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що ця справа не належить до справ незначної складності у розумінні пунктів 1-9, 11 частини шостої статті 12 КАС України. Проте, віднесення її судом першої інстанції до цієї категорії справ на підстави пункту 10 зазначеної норми не суперечить вимогам частини четвертої статті 12 КАС України.
83. Також, зважаючи на норми частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу в порядку спрощеного провадження немає. За відсутності в процесуальному законі вказівки на необхідність розгляду справи тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС України) за умови відповідного обґрунтування підстав для цього.
84. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/9528/19.
85. У справі, що розглядається, з огляду на приписи пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України і, з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, суд першої інстанції скористався своїм дискреційним повноваженням на віднесення справи до категорії справ незначної складності, оскільки позовні вимоги не належать до вичерпного переліку справ, які повинні розглядатися винятково за правилами загального позовного провадження.
86. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального права при задоволенні судами позову.
87. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
88. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
89. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі №420/22822/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя А.І. Рибачук