ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2023 року
м. Київ
справа № 420/2297/22
провадження № К/990/12199/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року (у складі Скупінської О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (в складі колегії: головуючого судді - Єщенка О.В., суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. )у справі №420/2297/22,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Вищого антикорупційного суду у формі відмови надати за заявами від 16.11.2021 року та 22.12.2021 року копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 08.11.2021 у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копій пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21;
зобов`язати Вищий антикорупційний суд надати за заявами від 16.11.2021 та 22.12.2021 копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 08.11.2021 у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копій пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду моральну шкоду, заподіяну через описану у позові незаконну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Вищого антикорупційного суду у розмірі 10800 грн.;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі та зобов`язати Вищий антикорупційний суд у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищого антикорупційного суду усі судові витрати, понесені у цій справі, зокрема у зв`язку зі сплатою судового збору.
2. В обґрунтування позову зазначалось, що 16.11.2021 позивач, як підозрюваний у кримінальному провадженні №52017000000000361, керуючись приписами ч.ч. 4, 5 ст. 107 та ч.ч. 1, 2 ст. 108 КПК України, звернувся до Вищого антикорупційного суду із заявою про видачу копії технічного запису судового засідання, копії журналу судового засідання, проведеного 08.11.2021, та копій письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого позивачем відводу, по справі №991/6913/21 (провадження №1-кс/991/7018/21). Вказана заява була обґрунтована реалізацією прав, гарантованих нормами Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації Конституції України, кримінального процесуального законодавства, та оформлена у встановленому порядку. Подана заява по суті вимог задоволена не була та у відповідь судом роз`яснено, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення здійснюється в порядку, передбаченому ст. 221 КПК України, а процесуальне право ознайомитись з журналом судового засідання та технічним записом судового засідання виникає в учасників судового провадження на етапі розгляду справи по суті.
3. Посилаючись на те, що залишення без задоволення поданої заяви відбулось поза межами та не у відповідності до норм кримінального процесуального закону, 22.12.2021 захисник позивача повторно звернувся до суду із вимогами щодо видачі раніше запитуваних копій технічного запису судового засідання та матеріалів кримінального провадження. Проте, вказане звернення, з посиланням на порядок розгляду заяв з поставлених питань, залишено судом без задоволення.
4. Позивач вказував, що відмова суду у наданні запитуваних процесуальних матеріалів не відповідає загальним засадам кримінального провадження, передбаченим п.п. 1, 13, 16, 20 ч. 1 ст. 7 КПК України, таким як верховенство права, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження показань, речей і документів, гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами, та порушує права позивача, передбачені п. 14 ч. 3 ст. 42, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 27 КПК України.
5. Обґрунтовуючи підсудність даного позову безпосередньо адміністративному суду, позивач зазначав, що під час розгляду заяв Вищий антикорупційний суд діяв саме як суб`єкт владних повноважень відповідно до положень організаційного-розпорядчого акту - наказу за №28 2020 року, схваленого на підставі норм законодавства, які визначають саме адміністративні, а не процесуальні повноваження як Голови суду так і його заступника. У тому числі, залишаючи вимоги у заяві позивача та його захисника без задоволення, суд не ухвалював жодного судового рішення, передбаченого кримінальним процесуальним законодавством, будь-які дії, передбачені цим процесуальним законом і в яких міститься кримінально-процесуальна регламентація, не вчиняв.
6. Разом з цим, посилаючись на негативне позначення дій відповідача на честі, гідності, морального і душевного стану, позивач зазначав, що вбачаються безумовні підстави для відшкодування моральної шкоди, що за наведеним у позові розрахунком, складає у сумі 10 800 грн.
7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.
8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірною у цій справі є правомірність бездіяльності суду щодо реалізації позивачем права на одержання матеріалів процесуального характеру в межах відповідної кримінальної справи за його окремими заявами, та виходячи з суті спірних правовідносин, слід враховувати, що регламентація прав, передбачених у ст.ст. 42 45 107 КПК України, означає їх реалізацію в межах кримінального провадження, якщо таке право згідно цього Кодексу надано відповідній особі.
9. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що спірні правовідносини пов`язані із здійсненням відповідачем не управлінської, а судової (процесуальної) функції, що має спеціальний порядок регулювання, передбачений кримінальним процесуальним законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №420/2297/22, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій ухилилися до застосування у цій справі закону який підлягав застосуванню, а саме:
??частини 2 статті 19 Конституції України, п. 2 частини 1 статті 34, частини 1 статті 35 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 та частини 3 статті 6 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» щодо не надання позивачу запитаних документів виключно на підставі адміністративного рішення (доручення та резолюція) з боку посадових осіб (заступник Голови ВАС, керівник апарату ВАС) які діяли виключно в рамках адміністративних, організаційних повноважень;
??частини 3 статті 32 та частини 5 статті 55 Конституції України, частини 1 статті 9 Конституції у сукупності із частиною 1 статті 14 Конвенції 1963 року щодо порушення ВАКС ненаданням позивачу запитаних ним копій документів його конституційних громадянських прав - на отримання інформації про себе та на звернення до міжнародних органів;
??статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, статті 6 Конвенції 1965 року щодо неможливості оскарження порушених прав у кримінальному процесуальному порядку, із невірним тлумаченням при цьому норм частини 1 статті 2, пункту 2 та пункту 7 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України;
??статті 6 Конвенції 1965 року, статті 1 Протоколу до Конвенції 1950 року, статті 56 Конституції України, частини 1 статті 270, частини 2 статті 282, частини 1 статті 288, частини 1 статті 297, частини 1 статті 299, частини 1 статті 300, частини 1 статті 312 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» та частини 1, 2 статті 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» щодо вчинення позивачу ВАС моральної шкоди та потреби її відшкодування;
12. Крім того, скаржник вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували закон, який не підлягає застосуванню, а саме пункт 18 частини 1 статті 3, статті 42 45 107 КПК України, заявляючи про потребу оскарження у кримінально-процесуальний спосіб рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді (яких не було), про порушення права підозрюваного, та невірно застосували норми КАС України.
13. Касатор зазначає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини, що мають значення для справи, а саме:
факт не надання позивачу запитаних документів виключно на підставі адміністративного рішення (доручення та резолюції) з боку адміністративних посадових (службових) осіб ВАКС (заступник Голови ВАКС, керівник апарату ВАКС) які діяли виключно в рамках адміністративних, організаційних повноважень;
??факт порушення ненаданням позивачу запитаних ним копій документів його конституційних громадянських прав, на отримання інформації про себе та на звернення до міжнародних органів;
??факт не участі слідчих суддів ВАКС в будь-якій формі у винесенні управлінського рішення ВАКС про відмову у надання запитаних ним копій, що виключає можливість протиправних дій або бездіяльності слідчих суддів ВАКС щодо мене, та виключає можливість її оскарження;
??факт практичної неможливості оскарження порушень ним прав з боку ВАКС до самого ВАКС та взагалі у кримінально-процесуальному порядку;
??факт вчинення позивачу ВАКС моральної шкоди та потребу її відшкодування.
14. 3 наведеного, на переконання позивача, також випливає, що суди попередніх інстанцій не довели обставини, які визнали встановленими та дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи, а саме:
??щодо нібито відсутності у спірних правовідносинах публічно-правового спору, що не так;
??щодо нібито підсудності спірних правовідносин ВАКС, що не так;
??щодо нібито не порушення бездіяльністю ВАКС його прав, що не так;
??шодо нібито потреби захисту порушених прав виключно у кримінально-процесуальний спосіб, що не так;
??щодо нібито практичної можливості захисту його порушених прав у кримінально-процесуальний спосіб, що не так;
??щодо нібито розгляду його заяв у ВАКС із залученням слідчих суддів, в рамках повноважень слідчих суддів, що не так.
15. Скаржник зазначає також, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази, що вичерпно підтверджують аргументи позову, а саме листи № 03.11-04/248/2021 та № 03.11-04/4/2022, текст наказу ВАКС № 28 та текст ухвали у справі 991/6913/21, а інших доказів від відповідача не витребував, чим суди порушили вимоги КАС України щодо потреби всебічного дослідження та з`ясування обставин справи.
16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій принципово невірно визначили природу спірних правовідносин та застосували до них виключно кримінально-процесуальний закон, адже проігнорували правові підстави, що визначили суто адміністративну процедуру, якою скористався відповідач під час надання позивачу відмови у наданні витребуваних матеріалів, а також фактичний порядок цієї відмови; суди проігнорували, що відмова позивачу з боку відповідача була здійснена виключно шляхом надання йому листів № 03.11-04/248/2021 та № 03.11-04/4/2022, сформованих керівником апарату Б. Крикливенко ВАКС виключно на підставі доручення заступника Голови ВАКС С. Крука та на виконання резолюції заступника Голови ВАКС С. Крука, на підставі наказу ВАКС № 28 без обґрунтування такої відмови будь-якими вчиненими кримінальними процесуальними діями чи будь-якими ухваленими згідно КПК судовими рішеннями.
17. Скаржник вказує, що ані посада заступника Голови ВАКС, ані посада керівника апарату ВАКС як осіб, що схвалили рішення про надання йому відмови у наданні копій документів та склали документи (листи ВАКС) про інформування його про такі відмови, не передбачені кримінальним процесуальним законом; ці посади не мають жодних встановлених КПК прав, обов`язків, повноважень, вони не є учасниками кримінального провадження чи учасниками судового провадження згідно КПК. Діяння у формі доручень та тим більше резолюцій також кримінально-процесуальним законодавством, як вважає позивач, не передбачені.
18. Касатор зазначає, що згідно пункту 2 частини 1 статті 34 Закону № 1402 голова вищого спеціалізованого суду визначає адміністративні повноваження заступників голови вищого спеціалізованого суду, а за частиною 1 статті 35 Закону № 1402 заступник голови вищого спеціалізованого суду здійснює саме адміністративні повноваження, визначені головою суду; Аналогічно, згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» Голова ВАКС має одного заступника, який здійснює саме адміністративні повноваження, визначені Головою ВАКС; більш того за частиною 3 статті 6 Закону № 2447 перебування судді ВАКС на посаді заступника Голови ВАС не звільняє його від здійснення повноважень судді, передбачених законом, тобто ця норма чітко розмежовує процесуальні повноваження судді ВАКС та адміністративні повноваження заступника Голови ВАКС, які є різними за правовою природою повноваженнями (компетенцією); будь-яких інших повноважень саме для посади заступника голови вищого спеціалізованого суду законодавство України не передбачає, а отже усі встановлені законом повноваження саме посади заступника Голови ВАКС С. Крука є виключно адміністративними; керівник апарату ОСОБА_2 також є посадовою (службовою) особою, що виконував під час формування листів № 03.11-04/248/2021 та № 03.11-04/4/2022 саме адміністративно-розпорядчі функції.
19. На переконання позивача, відповідач мав вибір, яке рішення схвалювати під час розгляду його заяви: кримінально-процесуальне (про що клопотав заявник) чи адміністративно-процедурне (резолюція голови ВАКС); зроблений вибір на користь другого способу призвів до відсутності кримінальних процесуальних відносин між позивачем та ВАКС з питань розгляду його заяв, та відповідно унеможливив кримінально-процесуальне оскарження бездіяльності ВАКС.
20. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19 травня 2022 року.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №420/2297/22.
24. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
27. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
29. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).
30. Позивач, акцентуючи увагу на тому, що оспорювана бездіяльність безпосередньо пов`язана із адміністративно-організаційними функціями посадових осіб суду, врегульованих Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» та нормативних актів щодо організаційної діяльності суду і не пов`язана із прийняттям рішень процесуального характеру, вказує на відсутність у нього можливості реалізувати своє право на захист в порядку кримінального судочинства, у тому числі безпосередньо в межах відповідної кримінальної справи.
31. Для вирішення питання про те, чи підлягає цей спір розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто чи пов`язаний з виконанням відповідачем публічно-владних управлінських функцій, та чи не має цей спір вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
32. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. За визначеннями, наведеними у п.п. 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
34. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. За правилами частини 2 вказаної статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
35. Судом першої інстанції вірно зауважено, що дефініції поняття «публічно-владні управлінські функції» чинне законодавство не містить.
36. Разом з цим, аналіз змісту цього поняття, висвітленого в теорії права, у системному зв`язку з нормами Конституції та законів України дає підстави для висновку, що публічно-владні управлінські функції охоплюють здійснення суб`єктами публічного права будь-яких владних повноважень у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, крім законодавчих, віднесених до компетенції Конституційного Суду України, пов`язаних зі здійсненням правосуддя, врегульованих кримінальним процесуальним законом, й інших винятків, передбачених законом.
37. Відповідні правові функції необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень щодо виконання завдань, покладених на них Конституцією чи законами України.
38. При цьому обов`язковою ознакою публічно-правового спору є його зв`язок з реалізацією органом державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень вирішувати питання про права та обов`язки особи, котра звертається за судовим захистом.
39. Водночас, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є запорукою стабільності правової системи як необхідної умови втілення гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
40. Критеріями такого розмежування, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб`єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
41. Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
42. Відповідно до пункту 10 частини 1 статі 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
43. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.
44. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
45. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною 1 статті 24 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується в порядку, передбаченому КПК України.
46. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача у форма відмови в наданні йому копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21, та зобов`язання відповідача надати йому запитувані документи та інформацію.
47. Так, відповідно до частини 5 статті 107 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати копію запису судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.
48. В контексті наведеного, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що виходячи зі змісту статті 124 Конституції України, статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя за своїм змістом становить самостійну галузь державної правозастосовної діяльності, яка є виключною й невідчужуваною прерогативою суду. Така діяльність здійснюється шляхом розгляду й вирішення в особливій встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ з метою захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб та інтересів суспільства й держави. Поняття «правосуддя» охоплює всі встановлені відповідними процесуальними кодексами судові процедури й не передбачає винятків, у тому числі зумовлених специфікою вирішуваних питань, характером та обсягом повноважень судді й іншими особливостями.
49. Суди попередніх інстанцій вказували, що зміст запитів позивача від 16.11.2021 та від 22.12.2021 був пов`язаний зі здійсненням Вищим антикорупційним судом не управлінської, а судової функції, яка має іншу правову природу і спеціальний порядок регулювання.
50. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що попри те, що Вищий антикорупційний суд є суб`єктом владних повноважень, у правовідносинах з ОСОБА_1 він не здійснював публічно-владних управлінських функцій; у межах цих правовідносин, пов`язаних із розглядом запитів захисника позивача у межах кримінального провадження №52017000000000361, зазначений орган не вчиняв і не міг вчиняти дії або приймати рішення, які б обмежували права або встановлювали для нього обов`язки.
51. Верховний Суд частково не погоджується із такими висновками. Вказані висновки є передчасними.
52. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся із заявою про отримання копії технічного запису судового засідання та копій документів у справі № 991/6913/21 (провадження 1-кс/991/7018/21) від 16.11.2021. У вказаній заяві позивач, як учасник зазначеної справи, для реалізації його прав, гарантованих нормами Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, статті 55 Конституції України, частини 3 статті 42 КПК України, просив:
видати записану на носії копію технічного запису судового засідання 08 листопада 2021 року у справі у справі № 991/6913/21 (провадження 1-кс/991/7018/21), кримінальне провадження 52017000000000361 в електронному вигляді;
видати посвідчену належним чином копію журналу судового засідання 08 листопада 2021 року у справі у справі № 991/6913/21 (провадження 1-кс/991/7018/21), кримінальне провадження 52017000000000361 та, якщо такі документи є в матеріалах справи № 991/6913/21, а також якщо суд визначить це за можливе із збереженням таємниці слідства, копії всіх письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора Козачина С.С. доданих до матеріалів справи № 991/6913/21 (провадження 1-кс/991/7018/21).
53. У відповідь на таку заяву, за дорученням заступника Голови ВАКС Крука Є.В. було, окрім іншого, роз`яснено, що ознайомлення із матеріалами досудового розслідування до його завершення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 221 КПК України, а процесуальне право ознайомитися з журналом судового засідання та технічним записом судового засідання виникає в учасників судового провадження на етапі розгляду справи по суті; водночас заява стосується матеріалів судової справи, яка була оформлена в рамках здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні на етапі досудового розслідування та судове провадження в якій не проводилось.
54. Одночасно із наведеним цим листом (№ 03.11-04/248/2021 від 01.12.2021) було роз`яснено, що у разі незгоди з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 може оскаржити його до суду.
55. У наступній відповіді відповідача № 03.11-04/4/2022 повідомлялось зокрема, що у межах повноважень, визначених наказом ВАКС від 01.06.2020 №27 (№28) «Про окремі питання видачі копій технічних записів судових засідань, судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження у Вищому антикорупційному суді», заяву ОСОБА_1 розглянув заступник Голови суду Крук Є.В., на виконання резолюції якого керівником апарату ВАКС Крикливенком Б.В. листом від 01.12.2021 № 03.11-04/248/2021 надано відповідь про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
56. Доходячи висновків про відмову у відкритті провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій не надавали оцінці наказу ВАКС № 28, що неможливо здійснити на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
57. На переконання колегії суддів Верховного Суду, безумовним є те, що заява ОСОБА_1 від 16.11.2021 мала виключно процесуальний характер, направлений на ознайомлення із матеріалами справи (провадження), учасником якої є позивач.
58. Натомість, обрання відповідачем, як вказує позивач, непроцесуальної форми відповіді на звернення ОСОБА_1 без аналізу правових підстав для здійснення такої форми відповіді, не може зумовити однозначний висновок про нездійснення публічно-владних управлінських функцій Вищим антикорупційним судом.
59. Так, зміст заяв позивача мав кримінально-процесуальних характер, направлений на ознайомлення із матеріалами справи в кримінальному судочинстві. Натомість, розгляд заяв ОСОБА_1 не в кримінально-процесуальній формі, а за резолюцією посадових осіб відповідача, може свідчити про наявність владно-управлінських функцій за вказаних обставин у спірних правовідносинах.
60. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а вимоги ОСОБА_1 про оскарження бездіяльності щодо відмови надати позивачу за його заявами від 16 листопада 2021 року та 22 грудня 2021 року копії технічного запису судового засідання та копії журналу судового засідання від 8 листопада 2021 року у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21 та копії письмових пояснень, заперечень, клопотань чи заяв прокурора, поданих в якості заперечень проти заявленого відводу прокурору у справі №991/6913/21 провадження №1-кс/991/7018/21, повинні бути розглянуті лише в межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
61. А відтак, доводи касаційної скарги частково знаходять своє підтвердження під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції.
62. В контексті наведеного, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що адміністративний суд не може в порядку адміністративного судочинства зобов`язати інший суд надати на ознайомлення матеріали кримінального провадження (справи) учаснику такого провадження; вказане буде суперечити засадами як кримінально-процесуального, так і адміністративного судочинства.
63. Водночас адміністративний суд, у разі встановлення бездіяльності щодо невірного розгляду заяви, поданої в кримінально-процесуальному порядку, може змінити обраний позивачем спосіб захисту, в межах і засадах, передбачених КАС України, які б не суперечили засадам кримінально-процесуального законодавства України.
64. Регламентована у статті 13 Конвенції гарантія встановлює загальний фундаментальний принцип, відповідно до якого кожна людина і громадянин, які вважають порушеним своє право, визначене Конвенцією, повинні мати реальну можливість у межах національних правових процедур домогтися ретельної перевірки відповідних доводів компетентними органами, в разі їх підтвердження - констатації протиправності відповідних рішень, дій або бездіяльності представників держави, анулювання юридичних наслідків вищезазначених рішень або дій, припинення свавільного обмеження прав, за наявності підстав - також відшкодування шкоди і притягнення винних до відповідальності.
56. Зокрема, у кримінальному провадженні твердження про порушення конвенційних прав людини під час одержання доказів можуть бути заявлені під час судового розгляду справи по суті і підлягають ретельній перевірці судом. Констатація факту свавільного втручання у права людини, гарантовані Конвенцією, є безумовною підставою для визнання судом недопустимими доказів, одержаних таким шляхом.
57. Враховуючи наведене, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суди попередніх інстанції дійшли передчасних висновків.
58. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що не у всіх випадках на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі можна дійти остаточного висновку щодо правової природи відповідного правового спору. Так, питання наявності ознак публічно-правового спору, а й відповідно здійснення публічно-владних управлінських функцій конкретно може бути досліджене під час судового розгляду.
59. Суд, відкривши провадження у справі, заслухавши відповідні доводи та пояснення сторін щодо позовних вимог, може закрити провадження у справі, у разі якщо дійде висновку, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
60. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
61. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
62. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли передчасних висновків щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, чим допустили порушення норм процесуального права та ухвалили судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
63. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у справі №420/2297/22 скасувати.
3. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду