ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 420/23439/21
адміністративне провадження № К/990/21726/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року (колегія у складі суддів Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.)
у справі № 420/23439/21
за позовом ОСОБА_1
до Роздільнянської міської ради Одеської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Роздільнянської міської ради Одеської області (далі - Роздільнянська міська рада; відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 22.09.2021 № 1440-VIII "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади, Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)";
- зобов`язати Роздільнянську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), розташованої за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради (Буцинівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер: 5123980500:01:002:0272, та передати зазначену земельну ділянку у її власність.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Роздільнянської міської ради Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (вхідний номер Д-559) щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га на території Роздільнянської міської ради Одеської області Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5123980500:01:002:0238, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у власності Роздільнянської міської ради Одеської області, не перебувають у власності осіб і не знаходяться ні у чиєму користуванні.
3. Не отримавши відповіді щодо надання дозволу, ОСОБА_1 07.04.2021 уклала з ПП «Форас-Ленд» договір № 628-П3/21 щодо виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦЗП 01.03).
4. 10.04.2021 позивач направила до Роздільнянської міської ради Одеської області повідомлення про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу, до якого також додано копії договору щодо розроблення проекту землеустрою та клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
5. На виконання договору № 628-П3/21 ПП «Форас-Ленд» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель с/г призначення для ведення селянського господарства (код КВЦЗП 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради Одеської області (Буцінівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123980500:01:002:0272, на підставі якого вказану земельну ділянку зареєстровано 26.08.2021.
6. 07.09.2021 позивач звернулася до Роздільнянської міської ради Одеської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства кадастровий номер 5123980500:01:002:0272.
7. 22.09.2021 на ХІІ сесії VIII скликання Роздільнянська міська рада Одеської області прийняла рішення № 1440-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади, Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)». Зі змісту оскаржуваного рішення Роздільнянської міської ради Одеської області вбачається, що підставою для його прийняття стала відсутність дозволу Роздільнянської міської ради Одеської області на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки.
8. Вважаючи рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що підставою для його прийняття оскаржуваного рішення вказано відсутність дозволу міської ради на розробку проекту земельної ділянки даної земельної ділянки. Позивач вважала, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження, оскільки повноваження державних органів не є дискреційними, коли лише є один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
10. Відповідач не погодився з мотивами позовної заяви та зазначив, що оскільки позивачем не була дотримана процедура отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України, у відповідача були відсутні підстави для прийняття позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2022 (суддя Вовченко O.A.) задовольнив позов.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до ст. ст. 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а відтак рішення органу місцевого самоврядування про відмову в його затвердженні є безпідставним. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.
13. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.07.2022 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2022, ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову:
- визнав протиправним та скасував рішення Роздільнянської міської ради від 22.09.2021 № 1440-VIII "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади. Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)";
- зобов`язав Роздільнянську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради (Буцинівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер: 5123980500:01:002:0272 з урахуванням висновків суду;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
14. Суд апеляційної інстанції не підтримав висновки суду першої інстанції в частині обраного способу захисту, зазначивши, що відповідачем не була проведена перевірка на відповідність вимог земельного законодавства поданого позивачем проекту землеустрою, а підставою для прийняття спірного рішення стала відсутність дозволу Роздільнянської міської ради Одеської області на розробку проекту землеустрою, натомість без здійснення відповідачем вказаної перевірки суд позбавлений можливості прийняти рішення про зобов`язання затвердити проект землеустрою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
15. 10.08.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2022.
16. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19. На підставі розробленого на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність державний кадастровий реєстратор присвоїв земельній ділянці кадастровий номер, перевірка проекту землеустрою вимогам законодавства немає будь-якого сенсу, відповідач немає іншого можливого варіанта поведінки як тільки затвердити проект землеустрою.
17. Ухвалою від 05.09.2022 Верховний Суд відкрив провадження у справі для перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст. 118 Земельного кодексу України у питанні прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після реалізації особою права замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
18. 22.09.2022 надійшов відзив від Роздільнянської міської ради Одеської області, в якому відповідач наводить ті ж аргументи, які висловлював в судах попередніх інстанцій.
19. Зазначає, що перешкодою для перевірки поданого позивачем проекту землеустрою є відсутність у позивача дозволу на розробку проекту землеустрою.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї.
22. Предметом касаційного розгляду є рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради (Буцинівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер: 5123980500:01:002:0272, з урахуванням висновків суду.
23. Позивач не погоджується в цій частині з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що належним способом захисту є саме зобов`язання Роздільнянської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати ділянку у власність.
24. Оцінюючи ці доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
26. Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
27. За змістом ч.ч. 1-3,5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
28. Пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
29. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені ст. 118 122 ЗК України.
30. Згідно з ч.ч. 6-11 ст. 118 ЗК України в редакції, чинній станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного позивачем рішення, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
31. Відповідно до п. 6 ч. 3, ч. 8 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
32. Позивач покликається на відсутність у відповідача підстав для прийняття рішення про відмову в затвердженні проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, вважає, що ці повноваження не є дискреційними.
33. Суд не погоджується з такими твердженнями з огляду на таке.
34. Дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
35. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
36. Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.
37. Ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі № 620/5996/21).
38. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
39. Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
40. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач не здійснював перевірку поданого позивачем проекту землеустрою у відповідності до покладених на нього повноважень. Отже, наразі Роздільнянська міська рада Одеської області ще не приймала рішення щодо затвердження проекту землеустрою за наслідком перевірки поданого проекту на відповідність вимогам чинного законодавства.
41. Доводи позивача про відсутність підстав для прийняття будь-якого рішення, крім позитивного, є хибними з огляду на те, що відповідач не розглядав подану позивачем документацію на дотримання приписів ст. 186 ЗК України, а тому суди дійшли правильного висновку щодо необхідності зобов`язати розглянути документацію і за результатом розгляду прийняти відповідне рішення.
42. Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16, від 24.01.2020 у справі № 316/979/18, від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, адже вказані висновки, що стосувалися меж дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, жодним чином не суперечать висновкам, сформованим у цій справі.
43. Зокрема, у постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 зазначено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд
44. Натомість у справі, що розглядається, не доведено виконання позивачем всіх умов для прийняття позитивного рішення.
45. У постанові від 24.01.2020 у справі № 316/979/18 Верховний Суд виснував, що жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
46. У справі, що розглядається, саме такої перевірки і не було проведено, що унеможливлює прийняття відповідного рішення.
47. У постанові від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19 судами встановлено, що проект землеустрою погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а тому є підстави вважати, що у відповідача, у даному випадку, відсутні повноваження діяти на власний розсуд.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. Враховуючи вищезазначене, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень.
Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 375 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №420/23439/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб