№ 420/2566/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 420/2566/23

адміністративне провадження № К/990/30109/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 (суддя - Скупінська О. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 (колегія суддів у складі: Ступакової І. Г., Бітова А. І., Лук`янчук О. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач ГУНП в Херсонській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 31.05.2022 № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 № 329о/с «Про особовий склад»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу 1 роти поліції служби патрулювання особливого призначення «Херсон» ГУНП в Херсонській області;

- стягнути з ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що, на його думку, в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, за який спірним наказом від 31.05.2022 № 401 до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Стверджує про безпідставність висновків дисциплінарної комісії про невиконання ним наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності його на службі без поважних причин з 24.02.2022, оскільки з моменту окупації території Херсонської області військами російської федерації він не отримував жодного наказу (ні усного, ні письмового) від керівників будь-якого рівня про необхідність евакуації. План евакуації до ОСОБА_1 не доводився, як і йому не доводилася інформація про передислокацію особового складу ГУНП в Херсонській області на територію Миколаївської області. Позивач зазначав, що він постійно, в межах можливості, з перших днів окупації Херсонської області продовжував виконувати завдання, покладені діючим законодавством на нього, як поліцейського.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон» ГУНП в Херсонській області.

Відповідно до інформаційної довідки від 28.07.2022, наданої до суду начальником ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 , 14.02.2022 наказом голови Національної поліції України № 124 особовий склад ГУНП в Херсонській області переведений на посилений варіант службової діяльності.

24.02.2022 близько 05.00 год через територію тимчасово окупованого півострова Крим, розпочалося військове вторгнення російської федерації на територію Херсонської області. Полковником поліції через чергового ГУНП в Херсонській області надано наказ «Бойова тривога» службам, органам та підрозділам ГУНП і міжрегіональним територіальним підрозділам Національної поліції України з місцем дислокації в м. Херсон та вказівку розпочати заходи по евакуації документації, зброї та матеріальних цінностей відповідно до встановленого порядку.

О 06.00 год. 24.02.2022 у службовому кабінеті начальника ГУНП в Херсонській області розгорнуто роботу оперативного штабу управління. У цей же час, відповідно до наданого керівником ГУНП наказу, особовий склад структурних підрозділів ГУНП в Херсонській області та окремих МТО по прибуттю за місцем дислокації адміністративної будівлі ГУНП в Херсонській області (м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) у черговій частині главку отримали табельну та автоматичну зброю.

Тоді ж, розпочато евакуацію до м. Херсон матеріальних цінностей та зброї.

О 07.47 год за вказівкою начальника ГУНП в Херсонській області введено в дію оперативний план «Фортеця» по охороні та обороні адміністративної будівлі ГУНП в Херсонській області, за адресою: м. Херсон, вул. Лютеранська, 4.

Близько 08.45 год, за результатами доповіді керівництву Національної поліції України начальником ГУНП в Херсонській області про поточну ситуацію, прийнято рішення про залучення максимальної кількості особового складу на забезпечення громадського порядку і безпеки шляхом авто та пішого патрулювання.

О 09.00 год проведено загальний збір особового складу ГУНП в Херсонській області, на якому поліцейським з числа осіб чоловічої статі надано вказівку заступати на охорону громадського порядку, особам жіночої статі надано вказівку залишити місце дислокації та тимчасово залишатися за місцем проживання на зв`язку.

Після інформування керівництва Національної поліції України про поточну ситуацію полковником поліції ОСОБА_2 прийнято рішення про евакуацію особового складу ГУНП в Херсонській області та його структурних підрозділів до м. Миколаїв.

Інформація була опублікована в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовувалася для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області (на той час у вказаній групі перебувало 192 керівників різних рівнів). Об 11.28 год 24.02.2022 начальником УОАЗОР ГУНП полковником поліції ОСОБА_3 в зазначену групу надіслано наказ щодо необхідності евакуації, який отриманий від начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_2 , та подальшу вказівку дублювання наказу про евакуацію особовому складу в бік м. Миколаєва. «Все 100% эвакуация л/с!! В сторону Николаева», а о 11.42 год підтверджено дану команду трьома знаками оклику «!!!».

За підписом начальника ГУНП в Херсонській області видано наказ від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області у безпечний район», згідно з яким з 06.00 год 24.02.2022, у зв`язку із веденням активних дій на більшості території Херсонської області, основним місцем евакуації ГУНП в Херсонській області визначено Миколаївську область, додатковими - Кіровоградську, Чернівецьку та Івано-Франківську.

Близько 13.00 год 25.02.2022 полковник поліції ОСОБА_2 доповів керівництву Національної поліції України про поточний стан ситуації та наявність можливості оточення сил ГУНП в Херсонській області, розташованих у м. Херсон, у зв`язку з чим було погоджено рішення остаточно залишити м. Херсон та передислоковуватися до м. Миколаїв. Вказівку про ймовірність оточення міста та наказ про необхідність проведення евакуації заступником начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_4 , за дорученням начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 , було розміщено в групі «Інформування керівників ГУНП» месенджеру «Телеграмм», повторно доведено до відома керівників органів та підрозділів поліції, які на той час, ще не евакуювалися з метою остаточної евакуації всього особового складу ГУНП в Херсонській області.

Близько 14.30 год 25.02.2022 начальник ГУНП в Херсонській області, його заступники, окремі керівники служб ГУНП в Херсонській області разом із підпорядкованим особовим складом у складі колони залишили м. Херсон у напрямку м. Миколаєва.

10.05.2022 начальнику ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 від заступника начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_5 надійшла доповідна записка про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі, у тому числі старший сержант поліції ОСОБА_1

Посадовими особами ГУНП в Херсонській області складено акти про відсутність на службі (робочому місці) поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон», старшого сержанта поліції ОСОБА_1 від 07.05.2022, від 10.05.2022 та від 31.05.2022.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184 призначене службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначено службове розслідування, сформовано дисциплінарну комісію.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 185 «Про припинення виплат грошового забезпечення поліцейським» наказано припинити з 10.05.2022 виплату грошового забезпечення, зокрема, позивачу.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 23.05.2022 № 220 продовжено строк службового розслідування до 31.05.2022.

ГУНП в Херсонській області 24.05.2022 за № 873/04/32-2022 сформовано та направлено повідомлення позивачу (на електронну адресу) про проведення службового розслідування та запропоновано з`явитися 27.05.2022 за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, для надання пояснень.

Відповідно до витягу з акту від 30.05.2022 № 1036/2022 про неприбуття працівників для надання пояснень, старший сержант поліції ОСОБА_1 для надання пояснень не прибув та про причини свого неприбуття не повідомив, тому, на підставі пункту 2 частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

За результатами службового розслідування складено та затверджено 31.05.2022 начальником ГУНП в Херсонській області висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками служб та підрозділів ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП в Херсонській області щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності деяких працівників поліції без поважних причин на службі, яким встановлено, що заступником начальника УКЗ ГУНП в Херсонській області підполковником поліції ОСОБА_6 , у присутності в якості свідків заступника начальника УКЗ ГУНП в Херсонській області підполковника поліції ОСОБА_7 та начальника відділу УКЗ ГУНП в Херсонській області підполковника поліції ОСОБА_8 , 07.05.2022 та 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП в Херсонській області.

Також службовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 відбулося вторгнення військ рф на територію України та введено воєнний стан.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце. У відповідності до інформації з групи «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовується для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області з питань службової діяльності, встановлено, що начальником УОАЗОР ГУНП в Херсонській області в зазначену групу надіслано інформацію щодо отримання від начальника Головного управління та подальше дублювання наказу про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва, а саме: «Все 100% эвакуация л/с! В сторону Николаева». У подальшому, 25.02.2022 приблизно в обідній час, за допомогою месенджера надано команду особовому складу, який не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік м. Миколаєва.

Опитані під час службового розслідування керівники підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, підлеглі яких відсутні на службі без поважних причин, зазначили, що наказ начальника ГУНП щодо здійснення евакуації в безпечний район (м. Миколаїв чи інші визначені райони) доводили своєму підлеглому складу у телефонному режимі або за допомогою месенджерів.

В ході службового розслідування, оцінюючи зібрані матеріали, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон», наявний дисциплінарний проступок, яким згідно Дисциплінарного Статуту Національної поліції України визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ними службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Наявні відомості, зібрані в ході службового розслідування, підтверджують вчинення тяжкого дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, не здійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин.

Порушення в період дії воєнного стану частини четвертої статті 8, пункту 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 5 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, абзацу 1, 2 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179, старшим сержантом поліції ОСОБА_1 свідчить про вчинення тяжкого дисциплінарного проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби в поліції.

Згідно з інформацією Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України до переліку громад, які перебувають на тимчасово окупованих та оточених територіях, віднесено територіальні громади Херсонської області. Таким чином, територіальні громади Херсонської області станом на 31.05.2022 залишаються тимчасово окуповані, що уможливлює несення служби поліцейськими, які залишилися на непідконтрольній Україні території.

Пояснення працівників поліції з приводу неможливості евакуюватися у зв`язку з відсутністю «зелених коридорів», дисциплінарною комісією не розцінені як поважні причини відсутності на службі у період дії воєнного стану на підставі того, що станом на 31.05.2022 1523 працівника поліції ГУНП в Херсонській області виконало наказ начальника про евакуацію в безпечне місце та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території.

За грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статті 8, пункту 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацу 1, 2 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, дисциплінарна комісія рекомендувала до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон», застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення», на підставі висновку службового розслідування, до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон», застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 № 329 о/с «Про особовий склад», відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, звільнено зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон».

Не погоджуючись з правомірністю наказів ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401 та від 22.06.2022 № 329о/с ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу наданих позивачем до суду документів вбачається, що доводи позивача ґрунтуються переважно на роздруківках з інтернет-сайтів та його здогадках. При цьому належних та достатніх доказів того, що позивач не знав про існування наказу щодо евакуації, а також доказів неможливості його виконання до суду не надано. Крім того, суд зазначив, що позивач зі стажем служби в органах внутрішніх справ України, маючи звання старшого сержанта поліції, під час дії особливого періоду та проведення евакуаційних заходів, повинен був усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території та повинен був, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

А відтак, за висновками суду першої інстанції, висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому суд погодився з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.

На підставі викладених обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції уважав, що в даних спірних відносинах ГУНП в Херсонській області при винесенні оскаржених наказів про застосування дисциплінарного стягнення в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена позиція була підтримана і П`ятим апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника поліції за вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану, а саме: частини четвертої статті 8 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), яку доповнено Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон № 2123-IX) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності 01.05.2022; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII; пункту 24 статті 23 Закону № 580-VIII, яку доповнено Законом України від 16.07.2021 № 1702-IX «Про основи національного супротиву» (далі - Закон № 1702-IX), та введено в дію з 01.01.2022; пункту 2 статті 24 Закону № 580-VIII, яку доповнено Законом № 1702-ІХ, та введено в дію з 01.01.2022; статті 64 Закону № 580-VIII; частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут); статті 27 Дисциплінарного статуту; абзаців 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила).

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції усупереч правовій позиції Верховного Суду щодо розуміння «подібності правовідносин» було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16, від 25.04.2019 у справі № 816/604/17, від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17, які, на думку скаржника, не відповідають означеним у правовій позиції вимогам не лише за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, а й за фактичними обставинами справи.

Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій визнано належними та допустимими копії електронних доказів - скріншоти електронних текстових повідомлень про евакуацію особового складу ГУНП з м. Херсона, опубліковані в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Теlegram» та у месенджері в групі «УОАЗОР» протягом 24-25 лютого 2022 року. Разом з тим, позивач наголошує, що в жодній із зазначених груп обміну текстовим повідомленнями не перебував, оскільки згідно зі штатним розписом його посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому отримати та виконати накази надані таким чином не міг.

Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій, у порушення частини третьої статті 99 КАС України, не надано належну оцінку електронним доказам, не досліджувався оригінал переписки, не встановлено повноту і послідовність переписки, правильність засвідчення електронної копії електронного доказу, відсутність дат створення повідомлень та їх відправлення.

Окрім цього, посилається на те, що без належної оцінки судами попередніх інстанцій залишено необґрунтованість застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення і служби в поліції - крайнього заходу дисциплінарної відповідальності.

Також зазначає, що суди попередніх залишили без належної оцінки і процедуру призначення службового розслідування. На його думку, усупереч пункту 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893), у наказі, виданому начальником ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 10.05.2022 за № 184 про призначення службового розслідування не зазначено прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься. Оцінка дотримання процедури виклику позивача для надання пояснень судами попередніх інстанцій на відповідність закону також не проведена.

Додатково зазначає про те, що чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які необхідно уважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Також, на його думку, працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за підставою «прогул», оскільки зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

01.09.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/2566/23.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01.05.2022, передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За змістом пункту 1 розділу Правил вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до абзаців другого, третього та тринадцятого пункту 1 розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Пунктами 1, 2, 4, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з частинами першою, другою четвертою статті 2 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю. Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.

Частиною першою статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно з частиною другою статті 4 Дисциплінарного статуту наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Частиною четвертою статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статі 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини другої, третьої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Частинами шостою, сьомою, восьмою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною першою статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Відповідно до статті 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 з 5 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, від 18.04.2022 № 259/2022 з 5 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб та триває на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.

Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для проведення службового розслідування стала доповідна записка від 10.05.2022 начальнику ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 від заступника начальника ГУНП в Херсонській області полковника поліції ОСОБА_5 про те, що деякі поліцейські ГУНП, у тому числі старший сержант поліції ОСОБА_1 , поліцейський взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Херсон», не виконали вимоги наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації рф, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі.

У той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення службового розслідування підтверджено факт відсутності позивача на службі станом на 07.05.2022, 10.05.2022 та станом на 31.05.2022, про що складено відповідні акти про відсутність на службі (робочому місці).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначений факт невиходу позивача на службу не заперечується і самим ОСОБА_1 .

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до інформації з групи «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовується для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області з питань службової діяльності, встановлено, що начальником УОАЗОР ГУНП в Херсонській області в зазначену групу надіслано інформацію щодо отримання від начальника Головного управління та подальше дублювання наказу про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва, а саме: «Все 100% эвакуация л/с! В сторону Николаева». У подальшому, 25.02.2022 приблизно в обідній час, за допомогою месенджера надано команду особовому складу, який не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік м. Миколаєва.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, сукупністю даних інформаційних довідок начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 від 28.07.2022 № 2631/01/25-2022, заступників начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_4 від 01.08.2022 № 2679/05/25 та ОСОБА_5 від 01.08.2022 № 2702/04/25-2022, пояснень керівників підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, опитаних під час проведення службового розслідування, скриншотів месенджерів підтверджується, що наказ щодо введення плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район був оголошений усно начальником ГУНП в приміщенні ГУНП в Херсонській області та доведений до відома працівників ГУНП в Херсонській області за допомогою телефонних месенджерів 24 та 25 лютого 2022 року, що цілком відповідає частині третій статті 4 Дисциплінарного статуту.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в наданих дисциплінарній комісії письмових поясненнях колишній начальник РПОП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_9 зазначив, що ним 25.02.2022 зібрано особовий склад на території підрозділу та повідомлено підлеглих працівників про евакуацію до м. Миколаєва, а також запропоновано для виїзду службовий транспорт підрозділу. Також доведеність наказу начальника ГУНП про евакуацію до особового складу підтверджується поясненнями ОСОБА_10 - т.в.о. командира РПОП ГУНП в Херсонській області.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, належних та достатніх доказів того, що позивач не знав про існування наказу щодо евакуації, а також доказів неможливості його виконання до суду не надано, доводи позивача ґрунтуються переважно на роздруківках з інтернет-сайтів та його здогадках.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що навіть, якщо припустити наявність необізнаності позивача про евакуацію всього особового складу ГУНП в Херсонській області до м. Миколаїв, позивач зі стажем служби в органах внутрішніх справ України, маючи звання старшого сержанта поліції, під час дії особливого періоду та проведення евакуаційних заходів, повинен був усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території та повинен був, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як поліцейський, який склав Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мав вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте ОСОБА_1 , як встановлено судом першої інстанції, був відсутній на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, не вжив заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв, тобто самоусунувся від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не заперечується факт відсутності його на службі за місцем дислокації підрозділу в період з 24.02.2022. При цьому з 24.02.2022, згідно з наказом ГУНП в Херсонській області № 87, місцем дислокації ГУНП в Херсонській області є м. Миколаїв.

Верховний Суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Пунктом 3 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

З огляду на указане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.

Ураховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що всі поліцейські ГУНП в Херсонській області, згідно з наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, з 24.02.2022 зобов`язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, у тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не надав суду підтвердження, що він бажав і шукав можливостей потрапити до місця дислокації підрозділу або до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, однак це йому не вдалося. Зокрема, позивачем не указано коли, за яких обставин він намагався виїхати, а також за яких обставин йому не вдалося цього зробити.

При цьому, в ході службового розслідування встановлено, що частина особового складу ГУНП в Херсонській області виїхала на підконтрольну територію з урахуванням обставин бойових дій. Решта залишились за місцем мешкання.

Так, суд першої інстанції встановив, що за інформацією УКЗ ГУНП, станом на 24.02.2022 загальна фактична чисельність атестованого особового складу Головного управління складає 2117 працівників.

Аналізуючи інформацію УКЗ ГУНП щодо чисельності атестованих працівників ГУНП в Херсонській області, які з початку широкомасштабної збройної агресії рф та тимчасової окупації територій Херсонської області прибули на підконтрольну територію Збройних сил України для несення служби до підрозділів поліції інших регіонів, суд першої інстанції встановив, що станом на 18.04.2022 налічується 781 працівник, станом на 09.05.2022 - 1467. Тобто, протягом 22 днів (з 18.04.-09.05.2022) на підконтрольну територію прибуло 686 атестованих працівників ГУНП в Херсонській області.

Касаційний суд при вирішенні цього спору ураховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» за заявою № 63235/00, що викладені у рішенні від 19.04.2007.

Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв`язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов`язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов`язані з виконанням обов`язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов`язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов`язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов`язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).

49. Важливо відзначити, що Суд підкреслив, що при використанні функціонального критерію він повинен, виходячи з предмета та цілей Конвенції, застосовувати обмежувальне тлумачення винятків із гарантій, що надаються пунктом 1 статті 6. Це має зменшити число випадків, коли державні службовці не могли б скористатися наданим їм конкретним і ефективним захистом (як це підтверджується у рішенні «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 40, ECHR2000-VII).».

Указане рішення стосувалося статті 6 Конвенції «Право на справедливий суд», проте наведений у рішенні функціональний критерій із посиланням на рішення у справі «Пеллегрін», на думку суду, може бути застосований і у цій справі.

Крім того, касаційний суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00)).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 повинен був виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та несе службу особливого характеру.

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання евакуюватися з окупованої території з метою подальшого виконання службових обов`язків.

За указаних обставин, а також враховуючи приписи частини першої статті 59 та статті 60 Закону № 580-VIII, касаційний суд відхиляє посилання скаржника на норми КЗпП України.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не є пересічним громадянином, а проходив службу в ГУНП в Херсонській області. Служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, фактично позивач, починаючи з 24.02.2022, перебував на окупованій території Херсонської області та про жодні спроби прибути до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв керівництву не повідомляв. Натомість зважав на відсутність можливості виїхати, що суперечить встановленим судом обставинам, зокрема, багаточисленним фактам евакуації особового складу ГУНП в Херсонській області протягом періоду, починаючи з 24.02.2022 та до теперішнього часу в безпечне місце за таких саме умов, про які зазначає позивач, та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що можливість виїхати до місця дислокації підрозділу підтверджується довідкою УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 1037/2/02-2022, відповідно до якої станом на 18.04.2022 з тимчасово окупованої території України, зокрема м. Херсона та Херсонської області, на підконтрольну Україні територію всього евакуювався (передислокувався) 781 поліцейський, станом на 09.05.2022 - 1467 поліцейських, а станом на 31.05.2022 - 1525 поліцейських.

Також, можливість виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області у подальшому підтверджується даними про кількість осіб, які покинули територію Херсонської області, викладеними, у тому числі, у листі Херсонської обласної військової адміністрації від 25.07.2022 № 01-01-66-2708/0/22/346 та публікаціями в ЗМІ.

Крім того, судами попередніх інстанцій з інформаційної довідки, складеної старшим інспектором з особливих доручень з мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту УОАЗОР ГУНП в Херсонській області, особою, службові обов`язки якої передбачали розроблення організаційних заходів з евакуації ГУНП в Херсонській області, встановлено, що протягом 2021-2022 років, відповідно до нормативно-правових документів Національної поліції України у сфері мобілізаційної підготовки, УОАЗОР ГУНП в Херсонській області проводилась системна робота з підготовки підрозділів ГУНП в області до роботи в особливий період, проведення у повному обсязі евакуаційних заходів.

Так, у жовтні 2021 року УОАЗОР ГУНП в Херсонській області розроблено детальний План евакуації ГУНП в Херсонській області (інвентарний № 94дск від 25.10.2021), яким передбачено основні етапи та послідовність проведення евакуаційних заходів (знищений 24.02.2022, акт № 1980/01/20-2022дск). Також плани евакуації розроблялись у всіх територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в області.

У жовтні 2021 року та січні 2022 року підготовлені доручення начальника ГУНП в Херсонській області щодо необхідності проведення низки заходів для забезпечення готовності підрозділів ГУНП до робіт в умовах особливого періоду.

Зокрема, керівникам підрозділів ГУНП доручалося провести перевірки готовності підрозділів до захисту особового складу підрозділу поліції, здійснення загальних заходів цивільного захисту, проведення евакуаційних заходів.

Також, необхідно було, у разі необхідності, подати пропозиції щодо додаткових потреб та обсягів матеріально-технічних ресурсів для проведення евакуаційних заходів.

Окремо УОАЗОР ГУНП розроблені інформаційні картки з проведення евакуації, необхідні для потреб структурних підрозділів ГУНП у матеріально-технічних ресурсах для проведенні евакуації.

Для забезпечення евакуаційних заходів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в області УОАЗОР ГУНП розроблено два алгоритми дій керівників підрозділів під час раптового військового вторгнення, якими передбачалася евакуація особового складу підрозділу наявним автотранспортом (службовим та приватним). Розроблені алгоритми були надіслані в усі територіальні (відокремлені) підрозділи з інструкцією по їх застосуванню.

У період 3-5 листопада 2021 року з особовим складом територіальних (відокремлених) та структурних підрозділів ГУНП в Херсонській області проводились практичні тренування. Одним з питань, яке відпрацьовувалось під час тренувань - було напрацювання злагодженості та керованості дій працівників при проведенні евакуаційних заходів.

Неодноразово керівництвом ГУНП наголошувалось, що, при евакуації особового складу та членів сімей поліцейських, необхідно буде використовувати приватний автотранспорт, який належить безпосередньо поліцейським, оскільки в регіоні відсутні у достатній кількості автобуси великої місткості. А ті автобуси, які є в наявності, у першу чергу будуть задіяні в евакуації маломобільних та незахищених груп населення області.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з урахуванням указаного, позивач перебуваючи на службі в поліції, повинен був знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та повинен був, навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за інформацією Херсонської обласної військової адміністрації для евакуації співробітників обласної державної адміністрації, а також сімей територіальних органів і інших структур Херсонської області 24.02.2022 було поставлено чотири автобуси до будівлі Херсонської обласної державної адміністрації за адресою: пл. Свободи, 1, а також потяг на залізничному вокзалі в м. Херсоні. У період до 14:00 транспорт знаходився в зазначеному місті, однак за допомогою щодо евакуації звернувся тільки один співробітник державної прикордонної служби, у зв`язку з тим, що бажаючі евакуюватися за допомогою транспорту були відсутні, було прийнято рішення відпустити автобуси. Станом на 30.05.2022, за даними операторів мобільного зв`язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене свідчить про можливість позивача евакуюватися 24.02.2022 та 25.02.2022.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами службового розслідування належним чином підтверджено вчинення старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , поліцейським взводу № 1 роти патрульної служби особливого призначення «Херсон», дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, не здійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин, тому спірні накази є правомірними та обґрунтованими.

Доводи скаржника, що він в жодній із зазначених груп обміну текстовим повідомленнями не перебував, оскільки згідно зі штатним розписом його посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому, на його думку, він не міг отримати та виконати наказ наданий таким чином, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, сукупністю даних інформаційних довідок начальника та заступників начальника ГУНП в Херсонській області, пояснень керівників підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, опитаних під час проведення службового розслідування, скріншотів месенджерів підтверджується, що наказ щодо введення плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район був оголошений усно начальником ГУНП в приміщенні ГУНП в Херсонській області та доведений до відома працівників ГУНП в Херсонській області за допомогою телефонних месенджерів 24 та 25 лютого 2022 року.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій, у порушення частини третьої статті 99 КАС України, не надано належну оцінку електронним доказам, не досліджувався оригінал переписки, не встановлено повноту і послідовність переписки, правильність засвідчення електронної копії електронного доказу, відсутність дат створення повідомлень та їх відправлення, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 72 КАС України).

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша статті 99 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною п`ятою статті 99 КАС України передбачено, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, з аналізу наведених норм права убачається, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Статтею 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV) встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі № 570/1369/17, від 27.11.2019 у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20).

В силу приписів частин третьої та п`ятої статті 99 КАС України праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду (а не неподання його разом із позовом чи відзивом на нього).

Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (стаття 80 КАС України).

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що порушень порядку надання і отримання доказів у судах попередніх інстанцій не встановлено, оцінка доказів судом зроблена. При цьому зі змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що у суду були сумніву щодо відповідності паперових копій електронних доказів оригіналам. Крім того, позивач із клопотанням про витребування оригіналів електронних доказів до суду не звертався.

Таким чином, з урахуванням положень статей 90 99 КАС України, доводи касаційної скарги в частині незгоди скаржника з проведеною судами попередніх інстанцій оцінкою зазначених електронних доказів не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

Доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій не провели належної перевірки в частині дотримання процедури виклику позивача для надання пояснень, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, ГУНП в Херсонській області 24.05.2022 за № 873/04/32-2022 сформовано та направлено повідомлення позивачу (на електронну адресу) про проведення службового розслідування та запропоновано з`явитися 27.05.2022 за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5 , для надання пояснень. Відповідно до витягу з акту від 30.05.2022 № 1036/2022 про неприбуття працівників для надання пояснень, старший сержант поліції ОСОБА_1 для надання пояснень не прибув та про причини свого неприбуття не повідомив, а тому, на підставі пункту 2 частини третьої статті 27 Дисциплінарного статуту він уважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки процедуру призначення службового розслідування, колегія суддів відхиляє, оскільки за приписами частини четвертої статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Під час касаційного перегляду справи з`ясовано, що позовна заява не містить підстав позову щодо порушення процедури призначення службового розслідування.

Доводи скаржника про те, що без належної оцінки судами попередніх інстанцій залишено необґрунтованість застосування до позивача виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції - крайнього заходу дисциплінарної відповідальності, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12.01.2012 у справі «Горовенки та Бугара проти України» (заяви № 36146/05 та № 42418/05) пункт 38).

В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення службової дисципліни.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.

У цій справі, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, дійшли висновку, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення є співмірним із виявленим ним проступком.

Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 341 КАС України, до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції усупереч правовій позиції Верховного Суду щодо розуміння «подібності правовідносин» було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16, від 25.04.2019 у справі № 816/604/17, від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17, варто зауважити, що Верховний Суд у цих справах дійшов висновків, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків; що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки; що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Хоча спірні правовідносини у цій справі та у справах № 815/4478/16, № 816/604/17, № 815/4463/17 не є тотожними, але ці постанови Верховного Суду містять висновки щодо етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки працівника поліції.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Ж. М. Мельник-Томенко

Судді: А. В. Жук

Н. М. Мартинюк