ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа №420/28384/23
адміністративне провадження № К/990/18456/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/28384/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (головуючий суддя: Яковлєв О.В., судді: Єщенка О.В., Крусян А.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, визначену шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху і надано десятиденний строк для усунення недоліків. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки шляхом подання до суду відомостей щодо наявності електронного кабінету та доказів сплати судового збору.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 повернуто через неусунення недоліків, визначених в ухвалі від 13 лютого 2024 року.
26 березня 2024 року Військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано до суду апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження і з заявою про усунення недоліків на виконання вимог ухвали від 13 лютого 2024 року.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням такого пропуску причинами, які, за оцінкою суду, є неповажними та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 1 квітня 2024 року, скаржником подано заяву про усунення недоліків з клопотанням про поновлення процесуального строку.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку, зазначені скаржником, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою.
Не погодившись з ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у цій справі, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та наполягає, що вказаним рішенням було порушено право відповідача на судовий захист. Просить урахувати, що введений в Україні воєнний стан значно ускладнив повноцінне функціонування військової частини. Поряд з цим звернула увагу, що виділення коштів на сплату судового збору потребує певного часу, що унеможливлювало вчасне подання військовою частиною доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. До того ж вказувала, що сплата судового збору відбулась 29 лютого 2024 року, проте підготувати заяву про усунення недоліків виявилось неможливим у зв`язку з організаційними моментами та великим навантаженням на особу, яка здійснює її представництво в судах, а також відсутністю доступу до системи «Електронний суд» протягом певного часу через необхідність переміщення особового складу військової частини на підставі наказу командира від 8 листопада 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
Позивачка свого відзиву на касаційну скаргу не подала, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено представнику позивачки 30 липня 2024 року о 23:18 год.
Ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.
Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Специфіка повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України, полягає, зокрема і тому, що у разі відсутності доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, остання без руху не залишається і у скаржника в силу вимог закону відсутній час на усунення недоліків такої апеляційної скарги.
За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України.
Як свідчать матеріали справи1 січня 2024 року суд першої інстанції розглянув справу й ухвалив рішення. 1 січня 2024 року копія рішення суду першої інстанції скерована на офіційну електронну адресу військової частини НОМЕР_1 . Документ доставлено до електронного кабінету 1 січня 2024 року 0 13:11 год.
20 січня 2024 року засобами поштового зв`язку відповідач подав первинну апеляційну скаргу, яка ухвалою від 13 лютого 2024 року була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору та не зазначенням відомостей щодо наявності електронного кабінету.
Копія зазначеної ухвали була направлена апелянту до його електронного кабінету і доставлена до електронного кабінету 14 лютого 2024 року о 19:32 год, про що складена довідка про доставку електронного листа.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу повернув заявнику у зв`язку із неусуненням недоліків, а саме несплатою судового збору.
Копія зазначеної ухвали була направлена апелянту до його електронного кабінету і доставлена до електронного кабінету 1 березня 2024 року о 17:09 год, про що складена довідка про доставку електронного листа.
Указану ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року про повернення апеляційної скарги сторони не оскаржували у касаційному порядку.
26 березня 2024 року скаржником вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 січня 2024 року із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та заявою про усунення недоліків на виконання ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року, додавши при цьому платіжну інструкцію №67 від 28 лютого 2024 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано тим, що введений в Україні воєнний стан значно збільшив навантаження на військову частину, а постійна небезпека зумовила необхідність переміщення особового складу військової частини, що ускладнило доступ до мережі Інтернет та платформи «Електронний суд» і як наслідок унеможливило на певний час виконання обов`язків у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і залишаючи без руху апеляційну скаргу військової частини, апеляційний суд виходив з того, що апелянтом сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі 29 лютого 2024 року та подано до суду відповідні докази лише 26 березня 2024 року, тобто через 26 днів, що свідчить про допущену апелянтом бездіяльність. Крім того, колегія суддів зазначила, що апелянтом не надано доказів з яких можливо підтвердити його доводи про те, що з 8 листопада 2023 року військова частина не мала доступу до системи «Електронний суд».
На виконання вимог ухвали суду від 1 квітня 2024 року, скаржником було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка була обґрунтована тим, що вчасно подати заяву про усунення недоліків від 13 лютого 2024 року виявилось неможливим, через певний порядок виділення коштів на сплату судового збору, через організаційні моменти, пов`язані з великим навантаженням на військову частину, наявністю проблем з доступом до Електронного кабінету через необхідність зміни та устаткування робочого місця та зміною представника, яка ускладнила подання другої апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції виснував, що наявність проблем з доступом до Електронного кабінету через необхідність зміни та устаткування робочого місця, про яке зазначив апелянт, не позбавляло апелянта можливості подати другу апеляційну скаргу у паперовому вигляді, після повернення першої апеляційної скарги, у максимально стислий термін. Щодо доводів апелянта про зміну представника, яка ускладнила подання другої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав їх необґрунтованими, оскільки з наданих наказів (по стройовій частині) вбачалося, що відповідна посада передавалась з актом здавання-передачі справ і посади від 4 березня 2024 року. В свою чергу, подання другої апеляційної скарги лише 26 березня 2024 року повторно, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про допущену апелянтом процесуальну бездіяльність.
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції у вимірі доводів та аргументів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, військова частина подала первісну апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 січня 2024 року в межах строку, визначеного статтею 329 КАС України.
Разом з тим, у зв`язку з невиконанням скаржником вимог про усунення недоліків, викладених в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року протягом встановленого в ухвалі строку, апеляційний суд ухвалою від 29 лютого 2024 року повернув апеляційну скаргу.
Повторно з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 січня 2024 року скаржник звернувся до апеляційного суду 26 березня 2024 року.
У доводах касаційної скарги скаржник зауважує, що судовий збір за подання первісної скарги було сплачено ще 29 лютого 2024 року, проте підготувати заяву про усунення недоліків вчасно виявилось неможливим у зв`язку з організаційними моментами та великим навантаженням на особу, яка здійснює її представництво в судах. До того ж, посилаючись на введений в Україні воєнний стан, атаку ворога на місто Одеса 15 березня 2024 року, які зумовили необхідність застосування мір безпеки, помічника начальника вузла було переміщено до іншого розташування, де відбувалась певна робота щодо облаштування та перевезення речей з пункту дислокації. Після цього постійні повітряні тривоги в місті Одесі та збої у підсистемі «Електронний суд» призупинили робочий процес на певний час, у зв`язку з чим апеляційна скарга з клопотанням про поновлення процесуальних строків та усунення недоліків була направлена до суду лише 26 березня 2024 року.
З огляду на наведені фактичні обставини, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Колегія суддів звертає увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19).
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
З огляду на зміст доводів військової частини при апеляційному розгляді та у касаційній скарзі, аргументи щодо поважності пропуску строку зводяться до запровадження дії воєнного стану, зміни представника, проблем з доступом до робочого місця та Електронного кабінету, затримкою у виділенні коштів на сплату судового збору. Апеляційний суд двічі визнав ці підстави неповажними.
Перш за все слід відзначити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 8 серпня 2024 року у справі № 440/15583/23.
Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Проте, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Водночас Верховний Суд уважає, що велике навантаження, пов`язане з тим, що відбувалась зміна представника військової частини - суто суб`єктивна причина та не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22).
Крім того, Суд звертає увагу, що місце дислокації Військової частини НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 , на територіях якої не ведуться активні бойові дії.
Ураховуючи наведене у сукупності, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що Військова частина НОМЕР_1 не довела таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 січня 2024 року у цій справі.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 залишити без задоволення, ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………
…………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду