ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 420/30227/24
адміністративне провадження № К/990/11047/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року (суддя-доповідач Шляхтицький О. І., судді Семенюк Г. В., Федусик А. Г.) у справі № 420/30227/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на звільнення з військової служби, а дії відповідача у вигляді відмови у його звільнені з військової служби є протиправними, а тому єдиним способом відновлення його порушеного права є зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04 листопада 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду медико - соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 19 липня 2024 року серії 12 ААД № 071872. Зобов`язав відповідача прийняти рішення про звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД №071872. Стягнув з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено факт необхідності здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи. Дійшов висновку про передчасність прийняття відповідачем рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення та без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення.
5. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, на обґрунтування якої зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року змінено, виклавши третій абзац резолютивної частини в новій редакції: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД №071872 з урахуванням висновків суду». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду 04 листопада 2024 року залишено без змін.
7. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач документально підтвердив факт необхідності здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують необхідність у постійному сторонньому догляді. У висновку КНП Центр первинної медико санітарної допомоги № 3505 від 05 серпня 2024 року йде мова лише про те, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. В свою чергу, догляд вдома, денний догляд не є тотожнім «постійному догляду».
8. Апеляційний суд вважає, що надані позивачем документи є недостатніми з точки зору приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), аби стверджувати, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду, як це чітко передбачено чинним законодавством.
9. Стосовно дотримання умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати догляд за матір`ю позивача, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність такої особи, яка може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки аналіз наданих позивачем доказів, а саме: копія паспорту ОСОБА_1 , копія паспорта ОСОБА_2 (матері позивача); копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія свідоцтва про смерть батька позивача ОСОБА_3 (документ наданий до суду апеляційної інстанції), копія довідки № К4-267831-ф\о про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 не свідчить про те, що позивач є єдиною особою, котра може здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
10. Вказані документи свідчать лише про те, що позивач є сином ОСОБА_2 та підтверджують факт смерті ОСОБА_1 (батька позивача), а для того щоб пересвідчитись про відсутність інших осіб (членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення) здатних здійснювати постійний догляд, необхідна наявність інформації про всіх членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення.
11. Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача звільнити з військової служби позивача, суд апеляційної інстанції зазначив, що для прийняття рішення про звільнення з військової служби не виконано всі умови, визначені Законом № 2232-XII, а отже не було підстав для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД №071872.
12. Оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 та враховуючи, що у питанні звільнення з військової служби необхідним є дотримання всіх умов для реалізації права на звільнення з військової служби на етапі розгляду рапорту військовослужбовця, а прийняття остаточного рішення із цього питання віднесено законодавчо до повноважень командування військової частини, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
13. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, на обґрунтування якої зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків щодо зміни рішення суду першої інстанції, оскільки довідкою до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД № 071872 підтверджено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи безстроково та потребує постійного догляду.
14. Також представник позивача посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24 зазначає, що надав необхідні документи, які підтверджують відсутність інших осіб (членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення) здатних здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , в інакшому випадку військова частина мала надати докази наявності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення та довести їх можливість здійснювати постійний догляд.
15. Зазначає про відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, який міг би здійснювати постійний догляд за його матір`ю.
Позиція інших учасників справи
16. На момент розгляду справи, відзив на касаційну скаргу від військової частини НОМЕР_1 до Верховного Суду не надходив.
17. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
18. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі № 420/30227/24, а ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2025 року справу № 420/30227/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 вересня 2024 року № 730 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07 вересня 2024 року № 22-РС на посаду солдата резерву 40 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової часини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , вважати таким, що з 17 вересня 2024 року справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
20. 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до командира 40 запасної роти з рапортом щодо звільнення з військової служби на підставі підпункта «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, а саме: у зв`язку з наявністю матері з інвалідністю І групи ОСОБА_2 відповідно довідки до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року № 071872. До рапорту додано: завірена копія довідки до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року № 071872 на 1 арк., завірена копія паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 виданого 26 листопада 1998 року на 1 арк., завірена копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 від 12 червня 1973 року на 1 арк.
21. Листом від 25 вересня 2024 року № 9310 начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_6 повідомлено позивачу, зокрема, що:
«…Під час погодження виявлена відсутність підстав, для звільнення з військової служби Геннадія КОЛЄСНІКОВА за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Так, на момент подання рапорту військовослужбовцем Закон № 2232-XII не містить такої підстави, як у зв`язку з наявністю матері з інвалідністю І групи, натомість, зазначена підстава після змін від 18 травня 2024 року існує в такій редакції необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я».
22. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12 червня 1973 року ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 . Згідно довідки МСЕК від 19 липня 2024 року серії 12 ААД №071872 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи (підгрупа А) безстроково і потребує постійного стороннього догляду.
23. Механізм оформлення постійного догляду за особою, яка його потребує, визначено Законом України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII (далі - Закон № 2671-VIII) та Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (зі змінами). Документом, що підтверджує факт надання соціальної послуги у вигляді постійного догляду за особою, яка його потребує, може бути, зокрема, довідка структурного підрозділу з питань соціального захисту населення органу місцевого самоврядування або районної державної адміністрації, що підтверджує факт здійснення військовослужбовцем постійного догляду за особою, яка його потребує та призначення компенсації за надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Надані разом з рапортом копії документів не підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 постійного стороннього догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 . Також до пакету документів не долучена довідка структурного підрозділу, яка свідчить про надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від ОСОБА_2 .
24. Відповідно до частини сьомої 7 статті 13 Закону № 2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до положень Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Наведене положення чинного законодавства України свідчить про те, що здійснення фізичною особою постійного догляду за особою, яка його потребує, безпосередньо пов`язано з призначенням надавачу такої соціальної послуги компенсації у визначеному Законом розмірі.
25. Ще однією обов`язковою умовою для звільнення з зазначеної в рапорті підставі, яка встановлена Законом, є обставина відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли здійснювати за нею такий догляд, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Жодних документів на підтвердження такої обставини заявником не надано.
26. Таким чином, ОСОБА_1 не набув права на звільнення з військової служби з підстави наведеної у підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
30. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , просить зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
31. Касаційне провадження в цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
34. Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
35. На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
36. За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
37. Частиною першою статті 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
38. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
39. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
40. Як убачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу за призовом, перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 . У подальшому переведений на посаду солдата резерву 40 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .
41. Суди попередніх інстанцій установили, що 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до командира 40 запасної роти з рапортом щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю І групи. За наслідками розгляду рапорту відповідачем відмовлено позивачу у такому звільнені.
42. Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції та зазначив, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують необхідність у постійному сторонньому догляді з матір`ю позивача. А також вказав, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки надані позивачем документи свідчать лише про те, що позивач є сином ОСОБА_2 та підтверджують факт смерті ОСОБА_1 (батька позивача), а для того щоб пересвідчитись про відсутність інших осіб (членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення) здатних здійснювати постійний догляд, необхідна наявність інформації про всіх членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення.
43. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач посилаючись на норми статті 26 Закону № 2232-XII указав про наявність підстав для його звільнення з військової служби.
44. Надаючи відповідь на питання чи були у позивача передбачені Законом № 2232-XII підстави для його звільнення з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, колегія суддів зазначає таке.
45. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
46. Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.
47. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
48. Пунктом 12 Положення № 1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
49. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
50. Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону № 2232-XII.
51. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
52. Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
53. Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
54. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).
55. Згідно із пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
56. З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.
57. За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і ділі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
58. Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідность здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
59. Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
60. Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
61. Як встановлено судом першої інстанції і убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є матір`ю позивача, особою з інвалідністю I групи, яка потребує постійного стороннього догляду (довідка до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року № 071872).
62. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна довідка № К4-267831-ф\о про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
63. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до зазначеної вище довідки в помешканні за місцем проживання ОСОБА_2 (особа з інвалідністю I групи) зазначені зареєстрованими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому з такої довідки не вбачається родинний зв`язок з вказаних осіб з ОСОБА_2 , що виключає можливість обґрунтованого висновку по суті спору без отримання судом додаткової інформації (дослідження додаткових фактичних даних) щодо родинних зав`язків ОСОБА_2 з ОСОБА_4 .
64. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що останній не отримав інформації про всіх членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення здатних здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , а тому дійшов передчасних висновків.
65. Водночас, як підтверджується матеріалами справи, після ухвалення рішення судом першої інстанції, в суд апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. До клопотання долучено копію: рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 20 листопада 2024 року; довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № К4-267831-ф/о; акта проведення обстеження сім`ї від 19 листопада 2024 року № 1282; свідоцтво про смерть.
66. Частина третя статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.
67. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
68. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).
69. Верховний Суд у справі № 160/8046/18 (постанова від 31 березня 2020 року) досліджував принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в адміністративному процесі.
70. Так, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
71. Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (стаття 80 КАС України).
72. Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. Частиною п`ятою статті 77 КАС України встановлено, що у випадку ненадання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
73. В той же час, статтею 80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов`язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу.
74. Отже, якщо подання заяв по суті справи є правом учасників справи, то подання доказів, у разі їх витребування ухвалою суду, - обов`язком.
75. Разом з тим, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами.
76. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
77. Верховний Суд у справі № 826/15560/15 (постанова від 03 жовтня 2019 року) наголошував, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи.
78. У системі адміністративного судочинства, на відміну від суто змагального процесу, в якому суд обмежений виключно межами доводів та доказів, наданих сторонами, особливого значення набуває принцип офіційності зясування обставин справи. Цей принцип покладає на суд обов`язок не лише оцінювати докази та доводи сторін, а й активно сприяти всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню всіх обставин справи.
79. Зокрема, реалізація принципу офіційного зясування обставин справи виявляється в тому, що суд самостійно визначає коло обставин, які підлягають встановленню для правильного вирішення спору. При цьому суд зобов`язаний з`ясувати, якими саме доказами сторони можуть обґрунтовувати свої позиції чи заперечення щодо цих обставин. У разі необхідності суд також уповноважений запропонувати учасникам справи надати додаткові пояснення, уточнити свої доводи або подати додаткові докази для належного з`ясування спірних питань.
80. Отже, для забезпечення законного, обґрунтованого і справедливого вирішення спору суд зобов`язаний вжити всіх передбачених процесуальним законом заходів для дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Це зумовлюється не лише обов`язком забезпечити ефективний судовий захист прав, свобод та інтересів осіб, які звернулися до суду, а й необхідністю дотримання засад верховенства права та справедливості.
81. Разом з тим, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не повною мірою виконали зазначені обов`язки. Так, не були належно встановлені та всебічно оцінені окремі фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного застосування відповідних норм права. Це, у свою чергу, вплинуло на повноту та обґрунтованість прийнятих судових рішень та могло призвести до їх помилковості.
82. 22 xКолегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, при цьому судом не здійснювалось активних дій щодо додаткового дослідження обставин, а суду апеляційної інстанції слід було більш детально підійти до вирішення питань, які ставились сторонами під час розгляду його апеляційної скарги.
83. Зокрема, залишено поза належною увагою питання щодо встановлення родинних зв`язків між особою з інвалідністю, яка, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 19 липня 2024 року № 071872 року, потребує постійного стороннього догляду, та громадянами, зареєстрованими за місцем її проживання. Це питання має суттєве значення для з`ясування потенційних обов`язків зазначених осіб стосовно надання догляду, оскільки відповідно до чинного законодавства обов`язок утримання та догляду за особами, що потребують сторонньої допомоги, переважно покладається на членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення.
84. Так, згідно з зазначеною вище довідкою МСЕК, ОСОБА_2 офіційно встановлено групу інвалідності та рекомендовано забезпечення постійного стороннього догляду. Одночасно довідками від 10 серпня 2024 року № К1-178537-ф-о та від 22 листопада 2024 року № К4-267831-ф/о підтверджено факт реєстрації за місцем проживання особи з інвалідністю, зокрема громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
85. Однак надані документи не містять жодних відомостей щодо характеру родинних зв`язків між цією особою та особою з інвалідністю. Відсутність таких відомостей унеможливлює обґрунтоване вирішення питання про потенційний обов`язок ОСОБА_4 брати участь у догляді.
86. Неповне з`ясування вказаних обставин порушує засади повного й об`єктивного судового розгляду, що прямо впливає на можливість ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Усунення такої прогалини можливе шляхом дослідження додаткових фактичних даних, зокрема шляхом витребування від компетентних органів документів або пояснень, що дозволять встановити ступінь родинних зв`язків між особою з інвалідністю та зареєстрованими за місцем її проживання особами.
87. З правової точки зору, відсутність (не дослідження) в цьому випадку належних доказів щодо характеру родинних зв`язків є істотною обставиною, яка впливає не лише на предмет доказування у справі, а й на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та формування обґрунтованих висновків суду. Неналежне з`ясування цих обставин може призвести до помилкового висновку щодо наявності у позивача права на звільнення за приписами статті 26 Закону № 2232-XII.
88. В контексті встановлених обставин у цій справі на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції повинен був додатково дослідити обставини, які мають значення у цій справі.
89. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що виявлене процесуальне порушення є самостійною та достатньою підставою для скасування рішень суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
90. Під час нового розгляду суд зобов`язаний забезпечити повноту та всебічність дослідження обставин справи, особливо в частині встановлення характеру родинних зв`язків між особою з інвалідністю та зареєстрованими за місцем її проживання громадянами, що має принципове значення для правильного визначення їхніх потенційних обов`язків щодо здійснення постійного догляду.
91. У постанові суду апеляційної інстанції констатовано відсутність доказів постійного догляду за особою з інвалідністю I групи та відсутності членів сім`ї першого та другого ступеню споріднення, спроможних здійснювати такий догляд. Зазначені висновки апеляційного суду прямо суперечать висновкам суду першої інстанції, який дійшов протилежного правового висновку щодо наявності відповідних обставин. Водночас в постанові суду апеляційної інстанції зазначено про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання військової частини повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби. Резолютивна частина постанови містить висновок про часткове задоволення апеляційної скарги і зміну рішення суду першої інстанції, шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини в новій редакції… Разом з тим, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. За таких обставин, на думку колегії суддів, суперечливість та неузгодженість мотивів та висновків суду апеляційної інстанції створює стан правової невизначеності, що свідчить про необґрунтованість такого процесуального рішення.
92. За наведених обставин колегія суддів не надає оцінки по суті спору у цій справі, оскільки така оцінка є можливою лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору (за необхідності шляхом дослідження додаткових фактичних даних).
93. Зокрема, підлягають додатковому встановленню та перевірці обставини, що стосуються наявності або відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, окрім ОСОБА_1 . Зазначене питання є ключовим та має суттєве значення для юридичної кваліфікації спірних правовідносин, визначення суб`єктного складу осіб, на яких може бути покладено обов`язок здійснювати догляд, а також для формулювання обґрунтованих та послідовних висновків суду щодо прав та обов`язків сторін.
94. Отже, у розумінні КАС України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з`ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.
95. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
96. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
97. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
98. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в силу положень статті 353 КАС України - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
99. Під час нового розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати висновки, викладені у цій постанові, та з урахуванням закріплених у КАС України засад верховенства права, змагальності сторін, офіційного з`ясування обставин та об`єктивності розгляду справи, суду слід забезпечити всебічне, повне й неупереджене дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, в тому числі вжити заходів для дослідження у разі необхідності додаткових фактичних даних, зокрема шляхом витребування нових доказів або залучення учасників справи до подання додаткових пояснень та доказів.
Висновки щодо розподілу судових витрат
100. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
101. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року скасувати, а справу № 420/30227/24 направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді: М. В. Білак
В. Е. Мацедонська