ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2024 року
м. Київ
справа №420/30331/23
провадження № К/990/15921/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 (суддя Марин П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 (головуючий суддя Кравченко К.В., судді Осіпов Ю.В., Джабурія О.В.)
у справі №420/30331/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України,
третя особа - Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України,
про визнання протиправним та скасування протоколу та наказу, визнання недійсним диплому, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Одеський державний університет внутрішніх справ МВС України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 від 27.07.2021 про визнання та присудження ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звання доктора філософії;
- скасувати протокол за результатами таємного голосування членів спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 в Одеському державному університеті внутрішніх справ від 27.07.2021 із захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право" та присудженню ОСОБА_2 наукового ступеню доктора філософії;
- скасувати наказ Міністерства освіти і науки України за №1017 у частині, якою було затверджено рішення спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 про присудження ступеня доктора філософії з галузі знань та за спеціальності "Право", яким ОСОБА_2 і видано диплом за номером ДР 002694;
- визнати недійсним диплом доктора філософії з галузі знань за спеціальності "Право" за номером ДР 002694 на ім`я ОСОБА_2 , який виданий ОДУВС 08.10.2021 з порушенням пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №167 "Про присудження ступеня доктора філософії";
- зобов`язати Міністерство освіти і науки України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу ОСОБА_2 на тему "Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності у Збройних Силах України" на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право", із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації, та після усунення недоліків згідно з нормами Постанови.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024, позов повернуто.
3. Не погодившись з такими ухвалою та постановою, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку та просив скасувати, натомість направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 01.05.2024 всі учасники судового процесу отримали через підсистему «Електронний суд».
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Повертаючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позивач очевидно був обізнаний про оскаржувані рішення, тобто про можливе порушення прав позивача, і не був позбавлений можливості оскаржити їх протягом встановленого КАС України строку, пред`явивши відповідний позов.
6. Також суди вважали, що зазначені позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Так, з аналізу адміністративного позову, заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, апеляційної скарги та доданих письмових доказів, вбачається та позивачем не заперечується, що позивач був обізнаним про наявність оскаржуваних рішень та видачу диплому третій особі ще у 2021 році.
7. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на відсутність у нього доступу до електронної пошти, посилаючись на те, що є незрозумілим навіщо позивач вказував адрес електронної пошти, доступ до якої було загублено, у позовній заяві з якою він звернувся до суду у вересні 2021 року, та чому позивач не повідомив суду про необхідність надсилання документів по справі на фізичну адресу позивача. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про його незацікавленість станом розгляду справи не свідчить про добросовісність дій позивача як учасника судового процесу, та не може бути визнаною причиною, яка об`єктивно перешкоджала позивачу у захисті порушених на його думку прав.
8. Колегія суддів відхилила посилання позивача на те, що пропуск строку на звернення до суду пов`язаний з хворобою ОСОБА_1 на COVID-19 восени 2021 року, зважаючи на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що він в період з моменту складення оскаржуваних протоколів та наказу по дату звернення до суду з даним позовом находився на лікарняному та мав проблеми зі здоров`ям, в тому числі, але не виключно, у зв`язку із COVID-19, які б об`єктивно унеможливлювали дотримання ним встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з цим позовом.
9. Посилання позивача на введення в Україні воєнного стану відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що спірні правовідносини виникли задовго до запровадження в Україні воєнного стану, а сам лише факт введення такого воєнного стану не є самостійною та беззаперечною підставою для визнання причин пропуску строку поважними.
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неналежне врахування посилань позивача на те, що володіння позивача персональним комп`ютером та різними програмами, враховуючи електрону пошту, є мінімальними та те, що він втратив доступ до електронної пошти ще наприкінці 2020 року, загубивши записну паперову книжку, в якій був записаний його логін та пароль доступу до електронної пошти. Обов`язок позивача вказувати адресу електронної пошти передбачений нормами чинного законодавства з метою недопущення залишення адміністративного позову без руху та подальше прийняття позову до розгляду. Нормами чинного законодавства не передбачено імперативного обов`язку учасника справи щодо повідомлення суду про необхідність надсилання документів у справі на фізичну адресу позивача. Зважаючи на те, що направлення копії ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 на електронну адресу ОСОБА_1 відбулося не у спосіб та порядку, встановлені процесуальним законодавством, позивач був позбавлений права вчасно відреагувати на ухвалу про залишення позову у справі №420/16643/21 без розгляду.
11. ОСОБА_1 стверджує, що восени 2021 року захворів коронавірусною хворобою, проте суди не надали цьому належної оцінки. Також при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, на думку ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки посиланням щодо введення воєнного стану на території України, погіршенню його стану здоров`я, зокрема, через повітряні тривоги та переїзд до іншого місця проживання.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, керується таким.
13. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Питання строку звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
15. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
17. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
18. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
19. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
20. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
21. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
22. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
23. У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
24. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2020 року на кафедрі галузевого права історико-юридичного факультету Херсонського державного університету здобувачем ОСОБА_2 виконане дисертаційне дослідження на тему: «Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності у Збройних Силах України» і подане на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 08 «Право» за спеціальністю 081 «Право». Науковим керівником дисертації та завідуючим вказаної кафедри був ОСОБА_1
09.09.2020 позивач надав позитивний відгук дисертаційній роботі та як завідувач підписав протокол №2 засідання кафедри, після чого дисертаційне дослідження вважалося закінченим та почалася процедура підготовки та захисту дисертації.
26.07.2021 ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 як свого наукового керівника, що захист дисертації відбудеться 27.07.2021 у разовій спеціальній раді Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України.
25. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про захист його порушених прав. Ухвалою від 12.11.2021 його позов залишено без розгляду. Позивач зазначає, що про вказану ухвалу йому стало відомо, коли на його адресу у липні 2022 року надійшов лист з П`ятого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2 , що підтверджується копією ухвали від 17.02.2022, з відміткою про роздрукування її помічником судді 04.07.2022.
26. Позивач вказував, що з 2000 року він є інвалідом 2 групи, учасником бойових дій, а з 2016 року також є онкохворим та потребує постійного нагляду лікарів та стаціонарного перебування у лікарнях. Враховуючи вказане, після повномасштабного вторгнення, звернутись з заявою до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити дії, він мав можливість лише у серпні 2023 року. Відмову від МОН отримав 04.11.2023, після чого і звернувся до суду з цим позовом 06.11.2023.
27. Суди попередніх інстанцій вважали, що позивачу було відомо про оскаржувані дії та рішення ще у 2021 році, що підтверджується зверненнями позивача до ректора Одеського державного університету внутрішніх справ та відповіді на них, датовані 2021 роком. При цьому, відповідно до листа ОДУВС від 11.11.2021 №1/3787 звернення позивача щодо протиправних дій спеціалізованої вченої ради ДФ 41.884.017 в Одеському державному університеті внутрішніх справ із захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право» та присудження ОСОБА_2 ступеня доктора філософії було адресовано до МОН України.
28. На думку суду першої інстанції, звернення позивача до Міністерства науки та освіти України та отримання у серпні 2023 року відповіді на нього не змінює тієї обставини, що про оскаржувані рішення позивачу було відомо ще у 2021 році.
Більш того, наведені обґрунтування свідчать про те, що позивач розумів наслідки оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим звертався з позовом (справа №420/16643/21) до Одеського окружного адміністративного суду у вересні 2021 року, в якому просив заборонити МОН України на час розгляду вказаної справи проводити атестацію наукових кадрів та присудження ОСОБА_2 звання доктора філософії; скасувати протокол за результатами таємного голосування членів спеціалізованої вченої ради ДФ. 41.884.017 в Одеському державному університеті внутрішніх справи від 27.07.2021 із захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право" та присудженню ОСОБА_2 наукового ступеня доктора філософії; зобов`язати Міністерство освіти і науки України розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу ОСОБА_2 на тему "Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності у Збройних силах України" на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 "Право", після усунення недоліків згідно з нормами Постанови.
29. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачу було відомо про оскаржувані дії та рішення ще у 2021 році.
30. Що стосується моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 про залишення позову у справі №420/16643/21 без розгляду, колегія суддів враховує таке.
31. Частиною п`ятою статті 251 КАС України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
32. За правилами частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
33. У справі, що розглядається, судами встановлено, що вищевказану ухвалу про залишення позову без розгляду від 12.11.2021 відповідно до інформації з КП «ДСС» направлено позивачу на його електронну адресу - sainshin@ukr.net, яка зазначена у позовній заяві.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 зробила такі висновки щодо належності направлення судом судових рішень на електронну пошту фізичних осіб, указану такими особами у заявах та клопотаннях:
«надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
67. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).
68. Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів» - отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі) не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).
69. В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та / або касаційна скарга, заяви / клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.
70. Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.».
35. Застосовуючи наведений підхід Великої Палати Верховного Суду до обставин цієї справи, слід врахувати, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі №420/16643/21 направлялася ОСОБА_1 тільки на електронну пошту, зазначену у позові, і не направлялася засобами поштового зв`язку.
36. Із заяви про поновлення строку звернення до суду у цій справі (№420/30331/23) вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про наявність ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі №420/16643/21 у липні 2022 року.
37. Отже, саме з липня 2022 року необхідно відраховувати строк на звернення до суду. Суди попередніх інстанцій помилково обрахували строк звернення до суду з моменту доставки електронного листа на електронну пошту ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, судові рішення в частині цього мотиву підлягають зміні.
38. Зважаючи на те, що позов у цій справі подано 06.11.2023, строк на звернення до суду пропущено.
39. В якості підстав для поновлення строку на звернення позивач зазначав про хворобу восени 2021 року, введення в Україні воєнного стану, звернення до Міністерства освіти і науки України із заявою про визнання протиправними та скасування наказу і рішення, зобов`язання вчинити дії.
40. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на хворобу восени 2021 року, оскільки, як зазначено вище, через ненаправлення ОСОБА_1 копії ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 у справі №420/16643/21 засобами поштового зв`язку, строк на подання позову у цій справі (№420/30331/23) слід обраховувати з липня 2022 року.
41. Щодо посилань на введення в Україні воєнного стану, Суд враховує таке.
42. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
43. Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
44. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
45. Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду.
46. Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали йому звернутись до суду у встановлений КАС України строк, а також доказів на підтвердження обставин зазначених в заяві про поновлення строку на звернення до суду та в апеляційній скарзі, зокрема, щодо неможливості звернутися до суду у зв`язку з дією воєнного стану та незадовільним станом здоров`я.
47. Щодо посилання позивача на те, що він звернувся до суду з цим позовом, після отримання відповіді 04.11.2023 на його заяву, Верховний Суд вважає, що законом не передбачено обов`язкового досудового врегулювання подібних спорів, тому звернення до Міністерства освіти і науки України із заявою не може бути підставою для застосування положень частини 4 статті 122 КАС України, а також поважною підставою для поновлення строку на звернення до суду.
48. За приписами частини 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
49. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/30331/23 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/30331/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя В.М. Шарапа