10.11.2024

№ 420/35536/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 420/35536/23

адміністративне провадження № К/990/27623/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/35536/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою адвоката Панчошака Олександра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, прийняте у складі головуючого судді Радчука А.А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №3130 від 11.12.2023 щодо застосування до полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського районного відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади;

- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського районного відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями, встановленими законодавством податків та інших обов`язкових платежів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що його незаконно звільнено з посади заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського районного відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області наказом №3130 від 11.12.2023, оскільки відповідачем не наведено об`єктивно існуючих складових дисциплінарного проступку в діях позивача, які б свідчили, що ним дійсно порушено норми права, за які притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення. Також позивач посилається на те, що в наказі не обґрунтовано співмірність дій позивача з застосованим до нього дисциплінарним стягненням у вигляді звільнення з посади.

3. На думку позивача, в оскаржуваному наказі не конкретизовано, які саме порушення ним допущено та в чому конкретно полягають його винні дії, також не враховано нетривалий час перебування на посаді, позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних стягнень тощо. Позивач вказує на те, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а відповідач необґрунтовано дійшов до висновку про порушення ним вимог чинного законодавства України, які є наслідком поведінки іншої особи (підлеглого позивача).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивач належним чином не організував та не проводив профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни підлеглими, що надалі призвело до скоєння підполковником поліції ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, зокрема перебування останнього 15.11.2023 на службі у стані алкогольного сп`яніння.

6. Суди уважали обґрунтованими висновки відповідача, що полковник поліції ОСОБА_1 як керівник неналежно поставився до виконання своїх обов`язків в частині, що стосується здійснення превентивної та профілактичної, а також іншої роз`яснювальної роботи, спрямованої на запобігання вчиненню підлеглими порушень службової дисципліни, не створив належний та достатній контроль за дотриманням підлеглими службової дисципліни, не вживав заходів, направлених на вивчення побутових умов підлеглих, зокрема за місцем проживання підлеглих не відвідував, додаткових заходів щодо зміцнення службової дисципліни не вживав, з огляду на те, що згідно посадової інструкції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1 , останній уживає заходів щодо зміцнення дисципліни і додержання законності в Роздільнянському РВП, діяльність яких координує і контролює особисто, несе персональну відповідальність за вказаний напрям роботи.

7. Також, суди виходили з того, що з аналізу наявних в матеріалах службового розслідування доказів вбачається, що у позивача була можливість попередити керівництво щодо скоєного ОСОБА_3 правопорушення, та відвернути негативні наслідки. Зіставлення пояснень ОСОБА_1 та встановлених висновком службового розслідування обставин, що підтверджені належними доказами, дає підстави вважати, що позивач повинен був знати про перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння 15.11.2023, проте стверджував зворотнє. У свою чергу, у разі належного виконання позивачем своїх обов`язків, вчасного виявлення підлеглого у стані алкогольного сп`яніння та не приховування зазначеного, позивач міг вжити заходів щодо відвернення наслідків. Між тим, саме по собі знаходження підполковника поліції ОСОБА_5 , вдягненого в однострій, який перебував в стані алкогольного сп`яніння в медичному закладі, нанесло значної шкоди авторитету органів Національної поліції, представником яких є підполковник поліції ОСОБА_6 . Суди зауважили, що питання поваги та довіри до правоохоронних органів, є край важливим в умовах сьогодення та особливо в умовах воєнного стану.

8. Щодо співмірності дисциплінарного стягнення із скоєним правопорушення, то суд першої інстанції зазначив про те, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади не є крайнім заходом дисциплінарного впливу, при цьому, з огляду на посаду позивача, його посадові обов`язки, та обставини, до яких призвело неналежне їх виконання, суд уважав, що обраний вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

9. Ураховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування п.2 наказу №3130 від 11.12.2023.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Панчошак Олександр Дмитрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

11. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

12. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.01.2022 року по справі №480/1338/19, від 25.02.2021 у справі №160/9275/18 та від 22 липня 2020 року у справі №554/9493/17, від 20.10.2022 у справі №640/18156/20, від 02.05.2019 у справі №825/1902/16, від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а та від 10.09.2020 у справі №360/4790/19, від 16.05.2018 у справі №826/23192/15, від 20 травня 2021 року у справі №420/2916/20, від 06 лютого 2020 року у справі №826/1916/17.

13. У касаційній скарзі представник позивача вказує на те, що матеріалами службового розслідування не доведено наявності вчинення саме позивачем дисциплінарного проступку, не враховано відповідачем при обранні дисциплінарного стягнення попередньої поведінки позивача, нетривалий час перебування на посаді, не ознайомлення з посадовими інструкціями, ігнорування обставин, що пом`якшують відповідальність, ставлення позивача до служби тощо, що є порушенням статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; в частині, яка стосується позивача, вбачається, що в ході проведення службового розслідування, відповідачем не проведено об`єктивного, повного та всебічного дослідження обставин, а саме не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку, не доведено вину в скоєнні проступків та причинно-наслідкового зв`язку, що, в свою чергу, призвело до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади.

14. Також касатор зазначає про те, що дисциплінарною комісією не обґрунтовано рішення щодо рекомендованого для позивача виду стягнення, оскільки не враховано вимоги статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якою передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції, а тому, на думку позивача, перед дисциплінарним стягненням звільнення з посади мали бути застосовані попередня зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь. Крім того представник позивача уважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) учиненому діянню.

ІV. Позиція інших учасників справи

15. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Прокопенка О.Б., Уханенка С.А., від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

17. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

18. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 04 листопада 2024 року №1270/0/78-24 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду для розгляду цієї справи здійснено заміну судді Прокопенка О.Б. на суддю Соколова В.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 07 листопада 2024 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

20. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області).

21. Наказом ГУНП в Одеській області від 02.10.2023 № 1336 полковника ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського районного відділу ГУНП в Одеській області.

22. 16.11.2023 на ім`я начальника ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_7 надійшла доповідна записка Управління Головної інспекції ГУНП в Одеській області від 16.11.2023 № 55/3377 стосовно порушення службової дисципліни окремими посадовими особами Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, у тому числі неналежного виконання службових обов`язків начальником сектору превенції вказаного підрозділу поліції підполковником поліції ОСОБА_2 , що призвело до перебування останнього 15.11.2023 на службі у стані алкогольного сп`яніння, а також для вивчення його службової діяльності та ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останнього, можливого укриття зазначеного факту керівництвом Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області, запропоновано призначити службове розслідування.

23. З метою перевірки відомостей, зазначених у доповідній записці керівництва УГІ ГУНП в Одеській області від 16.11.2023 № 55/3377, згідно зі статтями 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, прийнято наказ №2913 від 16.11.2023 про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії.

24. 30 листопада 2023 року начальником ГУНП в Одеській області прийнято наказ №3044 про продовження терміну службового розслідування, призначеного наказом №2913 від 16.11.2023.

25. 09.12.2023 начальником ГУНП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника УГІ ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_8 від 16.11.2023, яким запропоновано, зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 4, 13 частини третьої статті 1, пунктів 6, 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, підпунктів 3, 5, 12 пункту 1 наказу ГУНП в Одеській області від 02.01.2023 № 1 «Про вчинення кримінальних правопорушень поліцейськими ГУНП упродовж 2022 року та додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни», підпунктів 6, 9 пункту 1 наказу ГУНП в Одеській області від 04.01.2023 №7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», до полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

26. На підставі висновку службового розслідування від 09.12.2023 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області видано наказ від 11.12.2023 №3130, відповідно до пункту 2 якого до полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

27. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

29. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

30. Пунктами 1, 2 частини першою статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

31. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

32. Пункти 1, 4, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

33. Пункти 6, 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту. Керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

34. Відповідно до статі 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

35. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

36. Відповідно до частин першої, другої, третьої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

37. Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту. Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

38. Відповідно до частини першої статті 26 розділу V «Особливостей проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

39. Стаття 29 розділу V «Особливостей проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

42. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов до таких висновків.

43. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.01.2022 у справі №480/1338/19, від 25.02.2021 у справі №160/9275/18 та від 22 липня 2020 у справі № 554/9493/17, від 20.10.2022 у справі № 640/18156/20, від 25.02.2021 у справі №160/9275/18, від 26.01.2022 у справі №480/1338/19, від 22 липня 2020 у справі № 554/9493/17, від 02.05.2019 у справі №825/1902/16, від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а та від 10.09.2020 у справі №360/4790/19, від 16.05.2018 у справі №826/23192/15, від 20 травня 2021 у справі №420/2916/20, від 06 лютого 2020 року у справі №826/1916/17 щодо застосування приписів статті 19, 29 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України стосовно обов`язку відповідача при проведенні службового розслідування встановити причини та умови, що призвели до вчинення проступку, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення, під час визначення виду стягнення необхідність врахування характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, співмірність виду стягнення вчиненому діянню, а також необхідність врахування вимоги статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якою передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.

44. Оцінюючи вказані доводи позивача, колегія суддів враховує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

45. Так, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

46. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

47. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

48. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

49. У справах №№826/1916/17, №420/2916/20, №480/1338/19, №825/1902/16 на які посилається представник позивача у касаційний скарзі, суд касаційної інстанції, зважаючи на встановлені судами фактичні обставини вказаних справ, погодився з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про недоведеність в діяннях позивачів недотримання службової дисципліни та, відповідно складу дисциплінарного проступку. Зокрема, у справі №480/1338/19, Верховний Суд зазначив про безпідставність посилань дисциплінарної комісії у висновку службового розслідування про наявність обґрунтованої підозри позивачу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, оскільки вирішення питання притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність встановити саме склад дисциплінарного проступку в його діях (бездіяльності), а не надавати оцінку обґрунтованості чи необґрунтованості пред`явленої останньому підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Сам по собі факт повідомлення поліцейському підозри у вчиненні кримінального правопорушення не є беззаперечною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. У постанові від 20.05.2021 у справі №420/2916/20, Верховний Суд дійшов висновку про те, що службовим розслідуванням не встановлено як об`єктивної так і суб`єктивної сторони дисциплінарного проступку, ступінь вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. У справі №825/1902/16 Верховний Суд, задовольняючи частково касаційну скаргу Головного управління національної поліції в Чернігівській області та направляючи вказану справу на новий розгляд, вказував на те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, а тому адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм, а суди попередніх інстанцій при ухваленні рішень обмежились лише посиланням на судове рішення, яким закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

50. Натомість у цій справі, суди попередніх інстанцій вказали, що з матеріалів справи вбачається, що як висновок службового розслідування так і оскаржуваний наказ містять посилання на нормативно-правові акти, порушення яких було допущено позивачем, а також суть цих порушень. Як встановлено судами, згідно посадової інструкції заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області полковника поліції ОСОБА_1 , останній уживає заходів щодо зміцнення дисципліни і додержання законності в Роздільнянському РВП, діяльність яких координує і контролює особисто, несе персональну відповідальність за вказаний напрям роботи.

51. Так, в оскаржуваному наказі, серед іншого вказано, що ОСОБА_1 належним чином не організував та не проводив профілактичної роботи, спрямованої на недопущення порушення службової дисципліни підлеглими, що надалі призвело до скоєння підполковником поліції ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, зокрема перебування останнього 15.11.2023 на службі у стані алкогольного сп`яніння. Зазначено, що позивач не здійснював щоквартального вивчення побутових умов підпорядкованого особового складу, його соціальної захищеності як складових, що впливають на морально-психологічний стан працівників поліції та їхнє ставлення до виконання службових обов`язків, щотижневого комісійного обстеження всіх службових приміщень та транспортних засобів, не узагальнював відомості про всіх працівників, схильних до порушення службової дисципліни, не надавав до кадрових підрозділів стройові записки про місце перебування підлеглих.

52. Також, як встановлено судами, з аналізу наявних в матеріалах службового розслідування доказів вбачається, що у позивача була можливість попередити керівництво щодо скоєного ОСОБА_3 правопорушення, та відвернути негативні наслідки. Зіставлення пояснень ОСОБА_1 та встановлених висновком службового розслідування обставин, що підтверджені належними доказами, дає підстави вважати, що позивач повинен був знати про перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння 15.11.2023, проте стверджував зворотнє. У свою чергу, у разі належного виконання позивачем своїх обов`язків, вчасного виявлення підлеглого у стані алкогольного сп`яніння та не приховування зазначеного, позивач міг вжити заходів щодо відвернення наслідків. Між тим, саме по собі знаходження підполковника поліції ОСОБА_5 , вдягненого в однострій, який перебував в стані алкогольного сп`яніння в медичному закладі, нанесло значної шкоди авторитету органів Національної поліції, представником яких є підполковник поліції ОСОБА_6 .

53. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій уважали обґрунтованими висновки відповідача, що полковник поліції ОСОБА_1 , як керівник неналежно поставився до виконання своїх обов`язків в частині, що стосується здійснення превентивної та профілактичної, а також іншої роз`яснювальної роботи, спрямованої на запобігання вчиненню підлеглими порушень службової дисципліни, не створив належний та достатній контроль за дотриманням підлеглими службової дисципліни, не вживав заходів, направлених на вивчення побутових умов підлеглих, зокрема за місцем проживання підлеглих не відвідував, додаткових заходів щодо зміцнення службової дисципліни не вживав.

54. З наведеного слідує, що правовідносини у справах №№826/1916/17, 420/2916/20, №480/1338/19, 825/1902/16 та у цій справі не є подібними, а тому висновки Верховного Суду у справах №№826/1916/17, №420/2916/20, №480/1338/19, 825/1902/16 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

55. Стосовно посилання касатора на постанови Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 640/18156/20 та від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, то судом касаційної інстанції у вказаних справах аналіз приписів Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, не здійснювався, а тому такі постанови не можуть були прикладом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

56. Крім того посилаючись у касаційній сказі на висновки Верховного Суду, викладені у поставах від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а та від 10.09.2020 у справі №360/4790/19 від 25.02.2021 у справі №160/9275/18, як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, представник позивача не врахував, що у вказаних справах позивачам було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

57. Ураховуючи наведене, Верховний Суд зазначає про те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин прави. Тож, дослідивши зміст правовідносин у цій справі з метою з`ясування їхньої подібності до обставин у кожній з наведених справ, Суд дійшов висновку про те, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не можуть бути прикладом (не)правильного застосування норм матеріального права через неподібність правовідносин. Тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

58. Також Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що одним з основних доводів представника позивача у касаційній скарзі є питання правомірності обрання відповідачем до поліцейського стягнення без врахування вимог статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якою передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції, а тому, на думку позивача, перед дисциплінарним стягненням - звільненням з посади - мали бути застосовані попередньо зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь. Крім того представник позивача уважає, що суди попередніх інстанцій не дослідили питання чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

59. Надаючи оцінку вказаним доводам касаційної скарги Верховний Суд зазначає про те, що згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)

60. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

61. Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

62. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).

63. Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

64. При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.

65. Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

66. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

67. Обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.

68. Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.

69. У справах №420/14443/22 та №260/5566/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

70. Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

71. Повертаючись до обставин цієї справи, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно вказували на те, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування до нього такого заходу дисциплінарного впливу, як звільнення з посади, було підтверджено висновками службового розслідування, крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади не є крайнім заходом дисциплінарного впливу. При цьому, з огляду на посаду позивача, його посадові обов`язки, та обставини, до яких призвело неналежне їх виконання, суд обґрунтовано уважав, що обраний вид дисциплінарного стягнення є пропорційним.

72. Також Верховний Суд ураховує те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади, а не зі служби, тобто застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади не є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

73. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

74. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

75. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. Отже, ураховуючи приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІХ. Судові витрати

77. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу адвоката Панчошака Олександра Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №420/35536/23 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: С.А. Уханенко

В.М. Соколов