ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/4213/19
адміністративне провадження № К/9901/1683/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 (головуючий суддя: Радчук А.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Яковлєв О.В., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі 420/4213/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення, оформлене протоколом від 14.05.2018 №651017.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 11.11.2014 звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі із заявою про взяття на облік, як внутрішньо переміщена особа та пред`явив документ, що підтверджує особу, а саме: паспорт громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданий 15 грудня 1996 року 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму.
Позивач отримав довідку №5105/001306 від 11.11.2014 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
Згодом рішенням Управління соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформленим протоколом № 651017 від 14.05.2018, скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5105/001306 від 11.112014 на підставі підпункту 5 пункту 1 статті 12 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (подання зацікавленою особою завідомо неправдивих відомостей).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законом порядку звернувся до відповідача за отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до якої додав документ, що посвідчує особу власника та громадянство України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 15.12.1996 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму). Позивач наполягає, що надана ним інформація при зверненні була достовірною. Зазначає, що термін дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи становить 6 місяців, відповідно довідка №5105/001306, видана від 11.11.2014, вже втратила чинність і у відповідача відсутнє право скасовувати таку. Позивач стверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача не було доказів на підтвердження висновків про недійсність паспорту, поданого при зверненні вперше. Також позивач зазначає, що про оскаржуване рішення дізнався у ході розгляду справи про стягнення надмірно виплаченої допомоги.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що прийняте ним рішення про скасування раніше виданої довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5105/001306 від 11.11.2014 є законним і обґрунтованим, позаяк позивач подав недійсний паспорт.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач при зверненні до відповідача про отримання статусу внутрішньо переміщеної особи (11.11.2014) подав недостовірні відомості, а саме: паспорт громадянина України, який, відповідно до інформації, зазначеній ГУ ДМС України в Одеській області, є недійсним з 15.04.2014. Суди також встановили, що позивача з 08.05.2014 документовано новим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 12 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» подання завідомо недостовірних відомостей є підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення не мав доказів того, що при зверненні за отриманням статусу внутрішньо переміщеної особи позивач подав недостовірні відомості. Наполягає, що відповідач вжив заходів щодо зібрання доказів вже після прийняття ним рішення. Вважає, що подання недійсного паспорту не є тотожним поданню недостовірних відомостей.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно вирішено справу.
Скаржник подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на відсутності у відповідача доказів подання позивачем недостовірних відомостей на момент прийняття оскаржуваного у цій справі рішення. Зазначає, що у відповідача відсутні повноваження встановлювати дійсність (недійсність) документу, що посвідчує особу власника та громадянство України.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Статтею 1 цього Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Положеннями статті 4 Закону №1706-VII (в редакції, чинній на момент отримання позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) визначалося, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки внутрішньо переміщена особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Заява внутрішньо переміщеною особою подається особисто, а дітьми, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). У випадку відсутності законного представника у дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, або якщо діти прибувають без супроводження, таку заяву від їх імені подають органи опіки та піклування, що розташовані за місцем виявлення таких дітей.
Заява підписується заявником або його законним представником, який дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних осіб, законним представником яких він є.
Разом із заявою заявник подає: документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України.
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) видається структурним підрозділом місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення в день подання заяви, підписується та засвідчується уповноваженою посадовою особою цього структурного підрозділу без сплати будь-яких платежів та зборів, включаючи як першу видачу такої довідки, так і в разі повторної її видачі у випадку втрати, пошкодження або з метою продовження її дії.
Термін дії такої довідки становить шість місяців з моменту її видачі.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що документами, які підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Згідно із пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону №1706-VII (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного у цій справі рішення) підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 частини першої статті 12 Закону №1706-VII).
Зміст наведених законодавчих норм діє підстави стверджувати, що особа при зверненні до органу за отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи має серед іншого подати дійсний документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України. Подання недостовірних відомостей про себе є підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертаючись 11.11.2014 до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи подав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 15.12.1996 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму.
Водночас, станом на 11.11.2014 зазначений паспорт був недійсним, оскільки ще 08.05.2014 позивача документовано новим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Про зазначені обставини відповідачу стало відомо при зверненні позивача із заявою від 25.04.2018 про отримання грошової компенсації, до якої, серед іншого, було додано копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 від 08.05.2014.
Згідно із інформацією, наданою ГУ ДМС України в Одеській області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 15.12.1996 410-м відділенням ГУ МВС України в Криму - є недійсним з 15.04.2014 у зв`язку із його втратою.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій про подання позивачем недостовірних відомостей про себе, а саме недійсного паспорту громадянина України.
Суд апеляційної інстанції правильно констатував, що закінчення дії довідки не є перешкодою для визнання факту її безпідставно виданою, позаяк оформлення спричинило настання юридичних наслідків (виплата допомоги), які бажає виправити суб`єкт владних повноважень.
Щодо доводів скаржника про порушення відповідачем строків надіслання оскаржуваного рішення, то колегія суддів зазначає таке.
Насамперед колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018), відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.
Колегія суддів зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Водночас порушення, на яке вказує скаржник, не вплинуло на зміст цього акта та є суто формальним, відповідно відсутні підстави для визнання його протиправним і скасування.
Решта доводів касаційної скарги також не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі 420/4213/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа