04.10.2023

№ 420/5436/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 420/5436/22

адміністративне провадження № К/990/25565/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/5436/22

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року (головуючий суддя - Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Федусик А.Г.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (відповідач, МВС України) 67116,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та понесені у справі судові витрати.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при звільненні з органів внутрішніх справ відповідач протиправно не здійснив з ним повний розрахунок. Після того, як такі дії неодноразово були предметом розгляду у справах за позовом ОСОБА_1 (справи №815/1112/18 та №420/11900/20), лише 09 липня 2021 року відповідач фактично здійснив з ним розрахунок. Оскільки період затримки розрахунку при звільненні тривав з 04 червня 2020 року по 09 липня 2021 року, тобто 400 днів, позивач звернувся з цим позовом про стягнення середнього заробітку за невчасний розрахунок з ним.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

3. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 13 серпня 2001 року по 16 березня 2018 року.

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №815/1112/18 позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі. На виконання зазначеного рішення суду - змінено підстави звільнення, а саме: наказом УМВС України на Одеській залізниці від 04 червня 2020 року №1о/с майора поліції ОСОБА_1 (М-120583), старшого інспектора з пожежної безпеки відділу матеріального забезпечення Управління МВС України на Одеській залізниці було звільнено за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) з 16 березня 2018 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні - 16 років 07 місяців 03 дні, а у пільговому обчисленні складає 21 рiк 08 місяців.

5. У зв`язку із невиплатою позивачу грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 16 березня 2018 року та одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду.

6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №420/11900/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити за період з 19 жовтня 2016 року по 16 березня 2018 року грошового забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні.

7. У зв`язку із тим, що у рішенні суду першої інстанції не було визначено розміру належних до виплат конкретних сум, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №420/11900/20 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове: визнано неправомірною бездіяльність УМВС України на Одеській залізниці щодо нездійснення позивачу належних виплат при звільненні. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області грошове забезпечення за період з 19 жовтня 2016 року по 16 березня 2018 року у розмірі 87 563,68 грн та одноразової грошової допомоги - у розмірі 40 311,91 грн.

8. На виконання зазначеної постанови, 09 липня 2021 року проведено перерахування грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 (виписка по рахунку).

9. Ураховуючи, що указані кошти вплачено відповідачем несвоєчасно, тобто не в день звільнення, позивач у серпні 2021 року звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення середнього заробітку за відповідний період затримки розрахунку при звільненні.

10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в справі №420/13997/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь позивача заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 червня 2020 року по 08 липня .2021 року у розмірі 67 116 грн (з вирахуванням належних до сплати податків і зборів).

11. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2022 року (справа №420/13997/21) скасував рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, у зв`язку з тим, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача. У цьому рішенні суд апеляційної інстанції установив, що правонаступником Управління МВС України на залізничному транспорті є МВС України. А також роз`яснив, що у позивача є право повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.

12. Саме тому позивач повторно звернувся до суду з позовом, щодо отримання відшкодування за затримку належних виплат при звільненні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 червня 2020 року по 08 липня 2021 року у розмірі 66 968 грн 16 коп. та судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. За висновком суду першої інстанції непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексом законів про працю України (КЗпП України).

15. З огляду на те, що позивач має право на отримання відшкодування за затримку виплати грошового забезпечення, ураховуючи дату винесення наказу про звільнення позивача зі служби (04 червня 2020 року) та день проведення остаточного розрахунку (09 липня 2021 року), суд першої інстанції дійшов висновку, що сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за цей період (399 днів) становить 66 968,16 грн.

16. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 червня 2023 року рішення суду першої інстанції скасував, а адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.

17. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав, а тому на підставі статті 123 КАС України залишив його позов - без розгляду.

18. Цей суд наголосив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є заробітною платою, а тому положення частини другої статті 233 КЗпП України (про те, що працівник має право звернутися з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком) у даному випадку не застосовуються.

19. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і саме він має застосовуватися до спірних правовідносин про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

20. Установивши, що остаточний розрахунок з позивачем проведений 09 липня 2021 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся 06 квітня 2022 року, суд апеляційної інстанції констатував, що останнім попущено місячний строк на звернення до суду з цим позовом, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України та, застосував наслідки пропущення строків звернення до суду передбачені статтею 123 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

21. Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року та передати справу для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.

22. Як на підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми процесуального права, а саме статі 123 240 КАС України - без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року в справі №200/5338/19 та від 12 квітня 2023 року у справі №640/2228/20.

23. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для позивача, як колишнього працівника ліквідованих УМВС України, через те, що обмеження доступу до правосуддя призводить до уникнення відповідальності держави за зобов`язаннями державних установ що ліквідуються.

24. Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

25. Від відповідача МВС України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін. Зазначає, що суд апеляційної інстанцій правильно встановив обставини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з цим позовом та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 22 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Джерела права та акти їхнього застосування

27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

28. За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

29. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їхній розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

30. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

31. Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

32. За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

34. Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

35. Частиною третьою та четвертою статті 123 КАС України передбачено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

36. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

37. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

40. Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом УМВС України на Одеській залізниці від 04 червня 2020 року №1о/с ОСОБА_1 звільнено за пунктом 64 «г» Положення №114 (через скорочення штатів) з 16 березня 2018 року. Водночас фактичний розрахунок з ним проведено лише 09 липня 2021 року.

41. За висновком суду першої інстанції позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки у день звільнення позивача відповідачем не проведено всіх належних йому при звільнені виплат, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

42. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а дійшов до висновку, що наявні підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки ним пропущений строк на пред`явлення цього позову до суду.

43. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанцій застосував положення статей 123 240 КАС України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2022 року в справі №200/5338/19 та від 12 квітня 2023 року у справі №640/2228/20.

45. Надаючи оцінку таким доводам позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з висновком Верховного Суду висловленим у постанові від 08 грудня 2022 року у справі №200/5338/19, питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом з метою забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

46. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №640/2228/20, ... системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у судовому засіданні в суді першої інстанції.

47. Зокрема, у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 320/11921/20 Верховний Суд зазначив, що КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу. Згідно із позицією Верховного Суду, у цій справі, питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

48. На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 11 лютого 2020 року у справі №640/9242/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі /№ 817/660/18, від 17 березня 2021 року у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 року у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 27 травня 2021 року у справі № 140/3708/19, від 14 липня 2022 року у справі №380/10649/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

49. В той же час, згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 липня 2023 року справа № 420/11674/21, передумовою залишення судом апеляційної інстанції позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду є оцінка наведених позивачем підстав пропуску строку звернення до суду на предмет їх поважності. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

У цій постанові, Верховний Суд зазначив, що визначені КАС України межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених в апеляційній скарзі доводів. При цьому вихід за межі апеляційної скарги можливий лише у разі порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (частина третя статті 317 КАС України), або неправильне застосування норм матеріального права.

Верховний Суд зауважив, що пропуск строку звернення до суду не визначений серед переліку порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Цей суд констатував, що оскільки апеляційна скарга відповідача не містила таких доводів та підстав оскарження рішення суду першої інстанції, а вмотивована виключно незгодою з мотивувальною частиною рішення суду першої інстанції, то у суду апеляційної інстанції не було підстав для виходу за межі апеляційного перегляду. Здійснення апеляційним судом перевірки й оцінки обставин щодо дотримання строку звернення до суду й підстав поважності пропуску такого строку і їх юридичної кваліфікації саме поза межами доводів апеляційної скарги свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.

50. Суд зазначає, що Верховний Суд уже висловлював правову позицію щодо юридичної природи відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, та щодо застосування статті 233 КЗпП України до спорів про його стягнення, ініційованих колишніми публічними службовцями.

51. Так, у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 зазначено, що за змістом приписів статей 94 116 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

52. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції й про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, за якою працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення без обмеження будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України).

53. Також 11 лютого 2021 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №240/532/20 дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

54. Ураховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлено місячний строк, є обґрунтованим. У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

55. Поряд із тим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність очевидних підстав для залишення цього позову без розгляду, виходячи з таких міркувань.

56. У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша цієї статті).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга цієї статті).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя цієї статті).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта цієї статті).

57. Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

58. Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

59. Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

60. Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції на етапі відкриття провадження у справі, не досліджував та не вирішував питання пропуску позивачем строку звернення до суду.

61. Більше того, відповідач ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не зазначав про пропущення позивачем строку звернення з позовом до суду. Не заявляв клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

62. Натомість суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

63. Залишаючи позов без розгляду на стадії апеляційного перегляду, цей суд послався на положення статті 123 КАС України, та не навів жодних мотивів та обґрунтувань щодо наявності підстав для застосування наслідків визначених цією статтею.

64. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, у якій вказати причини пропуску строку звернення до суду.

65. Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України. При цьому, розгляд справи відбувався в порядку письмового провадження.

67. З огляду на наведене та застосовуючи позицію Верховного Суду (викладену у постановах, на які посилався позивач у касаційній скарзі) до обставин цієї справи, колегія суддів визнає передчасним залишення вказаного позову без розгляду з мотивів пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки обов`язковою передумовою для застосування частини третьої статті 123 КАС України є з`ясування причин пропуску позивачем строку на звернення до суду та надання позивачу можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску.

68. Водночас суд апеляційної інстанції на вказані особливості залишення без розгляду позовних заяв з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув.

69. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував наведених в апеляційній скарзі доводів відповідача та встановлені процесуальним кодексом межі апеляційного перегляду визначені у статті 308 КАС України.

70. Отже, суд апеляційної інстанції в цій справі не з`ясував, не дослідив і не встановив фактичних обставин, за яких позивач своєчасно не реалізував своє право на звернення до суду з цим позовом, і не надав їм належної оцінки.

71. Верховний Суд додатково зазначає, що суд касаційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, проте дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

72. Зокрема, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що вперше з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (справа №420/13997/21) ОСОБА_1 звернувся у серпні 2021 року, після того як 09 липня 2021 року з ним фактично проведено розрахунок (виписка по рахунку).

73. Водночас суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Ураховуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

75. Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, знайшли своє підтвердження

76. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

77. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права особи на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.

78. При цьому Суд зауважує, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Дана гарантія має бути забезпечена судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

79. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року (Заява N 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Судові витрати

80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі № 420/5436/22 скасувати, а справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько