07.06.2025

№ 420/6259/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/6259/23

адміністративне провадження № К/990/6328/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Бойко О.Я.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року (головуючий суддя - Шляхтицький О.І., судді: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.)

у справі № 420/6259/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суд у із цим позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2022 року № 1562 «Про результати службового розслідування за фактом несвоєчасного повернення з лікувального закладу солдатом ОСОБА_1 » в частині позбавлення в повному обсязі додаткової винагороди військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за жовтень - листопад 2022 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному розмірі за період з 12 вересня 2022 року по 05 лютого 2023 року щомісячну доплату у вигляді додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) з урахуванням фактично виплачених сум.

2. В обґрунтування позову зазначив, що отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях під час артилерійського обстрілу противником в період з 02 по 12 вересня 2022 року, що потягнуло за собою тривале лікування. Оскільки він отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини, то відповідно до норм чинного законодавства, мав право на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, а також додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн на період тривалого лікування. Проте відповідач протиправно застосував до нього дисциплінарне стягнення у вигляді обмеження виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн під час перебування його на лікуванні в період з 12 вересня 2022 року по 05 лютого 2023 року, ураховуючи те, що зазначений вид дисциплінарного стягнення не передбачений нормами чинного законодавства.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Мандрик В.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2025 року для розгляду справи №420/6259/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу з 01 березня 2022 року та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

8. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 28 жовтня 2022 року № 6337 солдат ОСОБА_1 02 вересня 2022 року одержав бойове поранення: мінно-вибухова травма, аеробарична травма, струс головного мозку, наскрізне вогнепальне осколкове поранення верхньої третини правого стегна. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

9. У зв`язку з отриманням бойового поранення позивач перебував на лікуванні:

у період з 02 по 05 вересня 2022 року в КНН ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого №4371/527;

у період з 05 по 12 вересня 2022 року в КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний ЦЕ ООР», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 21306/22;

у період з 11 по 19 жовтня 2022 року, що підтверджується випискою № 1560 із медичної карти стаціонарного хворого, виданою Кодимською лікарнею;

у період з 20 жовтня по 06 листопада 2022 року, що підтверджується довідкою, виданою Кодимською лікарнею, про амбулаторне лікування;

у період з 16 листопада по 05 грудня 2022 року, що підтверджується виписним епікризом Клінічного санаторію «Аркадія» ДПСУ;

у період з 08 по 16 грудня 2022 року, що підтверджується випискою № 22859 із медичної карти стаціонарного хворого;

у період з 16 по 26 грудня 2022 року, що підтверджується випискою із медичної карти № 7359 стаціонарного хворого;

у період з 26 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року, що підтверджується витягом з медичної карти № 7639 стаціонарного хворого;

у період з 05 січня по 05 лютого 2023 року, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого № 21 та свідоцтвом про хворобу від 03 лютого 2023 року № 581.

10. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 12 вересня 2022 року № 4025 поранення пов`язане з проходженням військової служби, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

11. Згідно з відпускним квитком, виданим командиром військової частини НОМЕР_1 від 14 вересня 2022 року № 763, солдат ОСОБА_1 звільнений у відпустку за станом здоров`я в Одеську область, Ширяєвський район, з 15 вересня по 12 жовтня 2022 року. Після закінчення строку відпустки зобов`язаний з`явитися 13 жовтня 2022 року до 08.00 год до місця служби у військову частину НОМЕР_1 .

12. 01 грудня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 затверджено результати службового розслідування за фактом несвоєчасного повернення з лікувального закладу солдату ОСОБА_1 .

13. Так, службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець за мобілізацією солдат ОСОБА_1 з 11 по 19 жовтня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі КНП «Кодимська лікарня», після чого несвоєчасно повернувся з лікування і був відсутнім без поважних причин з 20 жовтня по 08 листопада 2022 року, що вбачає в собі ознаки частини четвертої статті 408 КК України.

Несвоєчасне прибуття після лікування військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_1 призвело до порушення вимог статей 6, 11, 16, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний Статут ЗСУ).

За наслідками службового розслідування на солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» та виплачено щомісячну премію за грудень 2022 року в абсолютному розмірі 80%; з 20 жовтня по 08 листопада 2022 року знято з усіх видів забезпечення та не виплачено щомісячну премію та додаткову винагороду за жовтень - листопад 2022 року, передбачену постановою № 168 та згідно з окремим доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).

14. Під час проведення службового розслідування солдат ОСОБА_1 пояснив, що з 11 жовтня по 08 листопада 2022 року проходив лікування в Кодимській лікарні, після чого 09 листопада 2022 року повернувся до місця несення служби. В лікарні виконував вказівки лікарів та сподівався, що діє згідно чинного законодавства. По закінченню лікування отримав медичні документи та виявив, що вважався госпіталізованим лише по 19 жовтня 2022 року, а по 08 листопада 2022 року вважався на амбулаторному лікуванні.

15. Не погоджуючись із вказаними діями відповідача щодо позбавлення додаткової винагороди, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включаються військовослужбовці які, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місяця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.

17. Суди попередніх інстанцій зазначили, що для отримання додаткової грошової винагороди, насамперед, необхідно безпосередньо нести службу (перебувати) в місцях, де військовослужбовець визначеної служби повинен виконувати свої військові обов`язки. У разі відсутності у визначених місцях несення служби, додаткові винагороди сплачуються тільки під час перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або якщо військовослужбовці перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення пов`язаним із захистом Батьківщини.

18. Оскільки позивач факт відсутності у військовій частині, у лікувальному закладі (неповернення у військову частину) з лікування в жовтні-листопаді 2022 року не заперечує, суди дійшли висновку про те, що відповідач мав законні підстави для невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн за спірний період.

19. Стосовно тверджень позивача про невиплату відповідачем додаткової винагороди в період з 12 вересня 2022 року по 05 лютого 2023 року, то відомостями картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2022- 2023 роки спростовується факт невиплати йому відповідачем за спірний період додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн.

20. Виплата додаткової винагороди не була здійснена (по датам виплати) у листопаді - грудні 2022 року, разом з тим в період з 12 по 30 вересня 2022 року позивач отримав грошове забезпечення у повному розмірі з розрахунку 100 000 грн у жовтні, а також за грудень 2022 року - лютий 2023 року отримав грошове забезпечення у повному розмірі з урахуванням додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн.

21. До того ж суди попередніх інстанцій зазначили, що позбавлення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 за жовтень - листопад 2022 року не було дисциплінарним стягненням, а відбулося на підставі Окремого доручення з огляду на наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2022 року № 1562 «Про результати службового розслідування за фактом несвоєчасного повернення з лікувального закладу солдатом ОСОБА_1 ».

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Підставою касаційного оскарження у цій справі представник позивача вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2-1 постанови № 168, пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), підпункту 9.4 пункту 9 Окремого доручення, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку із застосуванням положень зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 постанови № 168, а саме: невключення військовослужбовця до наказів про виплату додаткової винагороди через вчинення ним дисциплінарного правопорушення та накладення дисциплінарного стягнення.

23. Касатор зазначає, що у спірний період не діяв жодний наказ Міністерства оборони України, який одночасно: стосувався соціально-економічних прав, свобод, законних інтересів військовослужбовців Збройних Сил України, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, в контексті нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168; був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Відтак, застосування судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 9.4 пункту 9 Окремого доручення свідчить про те, що суди застосували норму, яка не підлягала застосуванню.

24. За доводами представника позивача, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає. Оскільки застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту ЗСУ, то позбавлення права на виплату додаткової винагороди відбулося поза межами правового поля.

25. До того ж зазначає, що постанова № 168 також не передбачає можливості позбавлення додаткової винагороди.

26. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

27. Вказував, що позбавлення виплати додаткової винагороди за самовільне залишення військової частини передбачено підпунктом 9.4 пункту 9 Окремого доручення та пунктом 5 Порядку № 260. При цьому зауважив, що факт самовільного залишення місця служби позивач не оскаржував, як і наказ командира про результати службового розслідування.

28. Також відповідач стверджував, що він не виплачував додаткову винагороду позивачу тільки за період самовільного залишення військової частини (жовтень - листопад 2022 року). Однак у період з 12 по 30 вересня 2022 року позивач отримав грошове забезпечення з розрахунку 100 000 грн в жовтні, а також з грудня 2022 року по лютий 2023 року позивач отримував додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

33. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

34. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

35. Так, відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 пункт 1 постанови №168 доповнено абзацом, (який застосовується з 24 лютого 2022 року) відповідно до якого до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

37. Додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

38. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

39. Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

40. Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок №260, розділ І якого доповнено наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (застосовується з 24 лютого 2022 року) пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

41. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, Міністр оборони України 23 червня 2022 року видав Окреме доручення, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

42. Згідно з пунктом 5 Окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

43. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

44. З урахуванням наведеного, окремі рішення прийняті Міністром оборони України для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, мають належне юридичне підґрунтя.

45. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 аналізуючи положення Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, вказав про те, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, від 23 червня 2022 № 912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

46. У той же час Суд відзначив, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови, в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

47. Така позиція Верховного Суду є релевантною до обставин цієї справи, тому довід представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин Окремого доручення з підстав відсутності державної реєстрації та, відповідно, відсутності підстав для позбавлення позивача права на додаткову винагороду, є необґрунтованим.

48. У постанові від 20 березня 2024 року у справі № 560/7178/22 Верховний Суд, беручи до уваги вимоги пункту 17 Порядку № 260, зробив висновок що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

49. Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2022 року № 1562 «Про результати службового розслідування за фактом несвоєчасного повернення з лікувального закладу солдатом, ОСОБА_1 » з 20 жовтня по 08 листопада 2022 року позивача знято з усіх видів забезпечення, не виплачено щомісячну премію та додаткову винагороду за жовтень - листопад 2022 року, передбачену постановою № 168 та згідно з Окремим доручення.

50. Підставою для таких висновків була відсутність позивача на службі без поважних причин з 20 жовтня по 08 листопада 2022 року з огляду на неповернення з лікування до місця проходження служби. В таких діях позивача вбачалися ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України [дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці].

51. При цьому слід враховувати чинність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 грудня 2022 року № 1562, відсутність відомостей про його оскарження позивачем в судовому порядку, а встановлені у ньому обставини ним не заперечуються (також відповідно і до пояснень, наданих під час службового розслідування).

52. Отже, факт несвоєчасного повернення ОСОБА_1 без поважних причин до місця дислокації підрозділу після лікування знайшов своє підтвердження за результатами службового розслідування.

53. Відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 Окремого доручення до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

54. Пунктом 10 Окремого доручення визначено, що підготовку проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, покладено на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.

55. Оскільки позивач був відсутній на службі без поважних причин з 20 жовтня по 08 листопада 2022 року у зв`язку з невчасним поверненням з лікувального закладу, то відповідач правомірно не виплатив йому додаткову винагороду за жовтень-листопад 2022 року (місяць, у якому здійснено порушення та за весь період дезертирства, включаючи місяць повернення). Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у зв`язку з правомірністю зняття з усіх видів забезпечення та невиплатою щомісячної премії та додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за жовтень-листопад 2022 року, є правомірним та скасуванню не підлягає.

56. Щодо вимоги зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду за період з 12 вересня 2022 року по 05 лютого 2023 року, то як правильно виходили суди першої та апеляційної інстанцій, підстав для задоволення такої немає з огляду на відомості особового рахунку ОСОБА_1 .

57. Так, судами було встановлено, що відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2022-2023 роки спростовується факт невиплати йому за спірний період додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. Так, у жовтні 2022 року позивач отримав грошове забезпечення у повному розмірі з розрахунку 100 000 грн за період з 12 по 30 вересня 2022 року, а також отримав грошове забезпечення у повному розмірі з урахуванням додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн за грудень - лютий 2022 року. Виплата додаткової винагороди не була здійснена (по датам виплати) у листопаді - грудні 2022 року, тобто за період відсутності позивача на службі без поважних причин (жовтень - листопад 2022 року з урахуванням порядку видачі наказу про виплату).

58. Також є необґрунтованими посилання представника позивача у касаційній скарзі на те, що перелік видів адміністративних та дисциплінарних стягнень визначено статтею 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачено його нормами, отже знаходиться поза межами правового поля.

59. У цьому контексті Суд зауважує, що наказ про позбавлення позивача виплати додаткової винагороди за жовтень - листопад 2022 року був виданий відповідачем з урахуванням вимог підпункту 9.4 пункту 9 Окремого доручення, а не на підставі Дисциплінарного Статуту ЗСУ як вид дисциплінарного стягнення.

60. За фактом несвоєчасного повернення з лікувального закладу солдат ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності (за Дисциплінарним статутом ЗСУ) та на нього накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана», що таким чином не виключає (не заперечує) можливості настання (за наявності нормативних підстав для цього) інших юридичних наслідків за тим самим фактом (діянням), зокрема й позбавлення (невиплати) додаткової винагороди (пункт 1 постанови № 168), що ніяким чином не може позиціонуватися як повторне (подвійне) застосування юридичної відповідальності.

61. Висновок щодо відсутності «подвійного» притягнення до відповідальності у подібних правовідносинах був зроблений Верховним Судом зокрема, у постановах від 31 липня 2024 року у справі № 380/2691/23, від 28 листопада 2024 року у справі № 420/19827/23 та підлягає врахуванню при вирішенні цього спору.

62. Враховуючи викладене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

63. Доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

64. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

65. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 420/6259/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду