ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2024 року
м. Київ
справа №420/6633/23
адміністративне провадження № К/990/15169/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л. О.,
суддів: Губської О. А., Соколова В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №420/6633/23
за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ситник Олег Петрович,
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Димерлія О.О., суддів Крусяна А.В., Танасогло Т.М.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 30 березня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач 2, ГУДПС у Миколаївській області), у якій просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 06.04.2022 № 302-о;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ГУДПС у Миколаївській області з 07.04.2022;
1.3. стягнути з ГУДПС у Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2022 до дня поновлення на роботі.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до приписів пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін, законність припинення трудових відносин за якою фактично поставлено в залежність від наявної взаємної згоди працівника та роботодавця на таке звільнення.
2.1. У цьому зв`язку позивач наголосив, що заяву про звільнення за угодою сторін не подавав, а в день її реєстрації в Державній податковій службі України він перебував за кордоном. Наведене, на думку позивача, спростовує висновок податкового органу про намір ОСОБА_1 припинити трудовий договір. За цих обставин, позивач уважав, що учасники спору не досягли згоди щодо істотних умов угоди про припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, та частини другої статті 86 Закону № 889-VIII, а саме - за взаємною домовленістю.
ІІ. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
3. Наказом Державної податкової служби України від 19.05.2021 № 970-о ОСОБА_1 призначений на посаду начальника ГУДПС у Миколаївській області.
4. Наказом ГУДПС у Миколаївській області від 14.02.2022 № 28-в позивачу надано щорічну основну відпустку з 18.02.2022 до 04.03.2022 включно.
5. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести на всій території Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
6. Наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 № 243-о встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах, а також визначено строк дії простою - до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників.
7. Наказом Державної податкової служби України від 11.03.2022 № 254-в ОСОБА_1 на підставі його заяви від 11.03.2022 надано відпустку без збереження заробітної плати з 11.03.2022 по 24.03.2022.
8. Наказом Державної податкової служби України від 24.03.2022 №68-вб позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 68 календарних днів з 25.03.2022 по 31.05.2022. Підставою для надання вказаної відпустки у цьому наказі зазначено: заява ОСОБА_1 від 22.03.2022, частина 2 статті 58 Закону №889-VIII, частина 3 статті 26 Закону України «Про відпустки», постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2».
9. 06.04.2022 у Державній податковій службі України зареєстрована заява ОСОБА_1 за вхід. №П/544/ДЗН, у якій останній просив в.о. голови Державної податкової служби України звільнити його із займаної посади за угодою сторін.
10. Наказом Державної податкової служби України № 302-о від 06.04.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 06.04.2022 з посади начальника ГУДПС у Миколаївській області згідно з частиною другою статті 86 Закону № 889-VIII за угодою сторін на підставі заяви вх. № П/544/ДЗН від 06.04.2022.
11. 06.04.2022 за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, а саме месенджеру «WhatsApp» на номер телефону стільникового зв`язку НОМЕР_1 , який зазначений в особовій справі ОСОБА_1 та вказаний позивачем в позовній заяві як номер його засобу зв`язку, Департаментом персоналу Державної податкової служби України надіслано позивачу для ознайомлення копію наказу Державної податкової служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 06.04.2022 № 302-о з огляду на обставини перебування його за кордоном.
12. Протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до пункту 3 «Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1042, не складався.
13. Наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 06.04.2022 № 4-о відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 «Порядку призначення, переведення, покладання виконання обов`язків та звільнення з посад працівників Номенклатури Голови ДПС», затвердженого наказом Державної податкової служби України від 09.12.2020 № 704, оголошено наказ Державної податкової служби від 06.04.2022 № 302-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУДПС у Миколаївській області за угодою сторін.
14. Наказом Державної податкової служби України від 14.04.2022 № 189 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» припинено простій у роботі зокрема ГУДПС у Миколаївській області з 15.04.2022.
15. Згідно з довідкою ГУДПС у Миколаївській області (т.1, а.с. 128) на момент звільнення 06.04.2022 при розрахунку з ОСОБА_1 сума до виплати становила 1996 грн 60 коп., а саме: (1) борг працівника перед ГУ ДПС склав 5453 грн 97 коп.; (2) борг підприємства (лікарняні за рахунок фонду соціального страхування) становив 7450 грн 57 коп.
16. Згідно з випискою з рахунку ГУ ДПС у Миколаївській області за 27.06.2022, роздрукованої із системи СДО (ПТК «Клієнт казначейства - Казначейство») (т.1 а.с.129) борг працівника перед ГУ ДПС у розмірі 5453 грн 97 коп. (надмірно отримана заробітна плата) повернутий ОСОБА_1 27.06.2022.
ІІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 про відкриття провадження у справі, крім іншого поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом, прийнявши як обґрунтовані викладені позивачем обставини в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, а саме:
17.1. позивач був відсутній на території України з дати вибуття за кордон 18.02.2022 по 13.01.2023 день повернення на територію України;
17.2. позивач не мав змоги по приїзду додому (13.01.2023 року) за місцем постійного проживання ( АДРЕСА_1 ) прибути до ГУДПС у Миколаївській області та відповідно ознайомитися з наказом від 06.04.2022 №302-О, оскільки з 13.01.2023 по 22.03.2023 на території міста Одеси та Одеської області оголошувалась повітряна тривога, загальна тривалість якої становила 91 год 63 хв, а у місті Миколаєві та Миколаївській області з 13.01.2023 по 22.03.2023 106 разів оголошувалась повітряна тривога, загальна тривалість якої становила 127 год 13 хв. За першої ж можливості позивач ознайомився із оскаржуваним наказом 22.03.2023, з цієї дати по дату подання позову 30.03.2023 повітряну тривогу на території міста Одеси та Одеської області оголошували 7 разів, її загальна тривалість 5 год 52 хв.
18. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із цим позовом, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів ознайомлення позивача з наказом про його звільнення до 22.03.2023.
19. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Миколаївській області про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із цим позовом, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з тих самих мотивів.
20. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю:
20.1. визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 06.04.2022 № 302-о;
20.2. поновлено позивача на посаді начальника ГУ ДПС у Миколаївській області з 07.04.2022;
20.3. стягнуто з ГУДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2022 по 26.11.2023 у сумі 653754 грн 08 коп. з відрахуванням належних податків та зборів;
20.4. допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГУДПС у Миколаївській області з 07.04.2022;
20.5. допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ГУДПС у Миколаївській на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 33682 грн 88 коп. з відрахуванням належних податків та зборів.
21. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується досягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутня узгоджена дата звільнення, що, за висновком суду цієї інстанції, позбавляло відповідача права на звільнення ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 86 Закону № 889-VIII.
22. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 апеляційні скарги ГУДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України задоволені частково, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, ГУДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.
22.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходячи із змісту норм процесуального закону, які регулюють питання строків звернення до суду та наслідки їх пропуску, а також правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини п`ятої статті 122, частин третьої та четвертої статті 123 КАС України у зіставленні з установленими судом обставинами та доводами позивача, наведеними в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у підсумку дійшов висновку, що суд першої інстанції при вирішення питання дотримання строку звернення до суду допустив порушення норм КАС України, оскільки поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду за відсутності на те поважних причин.
ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги, та її рух в суді касаційної інстанції
23. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ситник О.П., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 та направити справу № 420/6633/23 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції у зв`язку із порушенням цим судом норм процесуального права.
23.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що, надаючи оцінку поданим відповідачами доказам та доводам про начебто факт повідомлення ОСОБА_1 . Департаментом персоналу Державної податкової служби України про його звільнення за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку, а саме месенджеру «WhatsApp» на номер телефону стільникового зв`язку НОМЕР_2 , суд апеляційної інстанції не врахував положення частини першої статті 9-1 Закону № 889-VIII, а саме те, що такий спосіб доведенні інформації або документів фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
23.2. Касатор стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково та безпідставно зробив висновок про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів за наслідками виходу на робоче місце у зв`язку із закінченням відпустки 25.03.2022 і з цього часу обраховувати відлік строку звернення до суду. Однак позивача звільнено 06.04.2022.
23.3. На думку касатора висновки суду апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки поза увагою цього суду залишились обставини вчинення Головним управлінням ДПС у Миколаївській області записів у трудову книжку позивача та здійснення повного розрахунку з позивачем 06.04.2022 у період простою, який тривав до 15.04.2022.
23.4. Касатор наполягає, що йому не повідомили про звільнення й він не має можливості надати відповідні докази. Вказує, що відповідно до статті 77 КАС України у цій категорії справ обов`язок доказування покладено на сторону відповідача.
24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.05.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.
25. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 28.11.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
V. Позиція інших учасників справи
26. Не погодившись із доводами касаційної скарги ГУДПС у Миколаївській області подало письмовий відзив, за змістом якого цей відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на необґрунтованість її доводів, а оскаржуване судове рішення - без змін.
26.1. У письмовому відзиві цей відповідач навів доводи про те, що позивач міг виконувати свої посадові обов`язки з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, оскільки не всі 100 відсотків співробітників ГУДПС у Миколаївській області на той час перебували у простої і робота управління продовжувалась. Проте, після закінчення останньої відпустки позивач не виявив наміру продовжити відпустку чи виконувати обов`язки поза межами робочого місця, що, на думку відповідача, підтверджує намір та обізнаність позивача про припинення трудових відносин із суб`єктом призначення, оскільки такий намір був реалізований та підтверджений власноруч написаною заявою про звільнення.
26.2. ГУДПС у Миколаївській області наголосило, що інформація та документи доводилися до відома державного службовця шляхом їх надсилання з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку, як це передбачено статтею 9-1 Закону № 889-VIII та Правилами внутрішнього службового розпорядку, і вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.
26.3. У цьому зв`язку ГУДПС у Миколаївській області зауважило, що особова справа містить власноручно /скаржником/ заповнені дані номеру телефону та електронної адреси, за якими може здійснюватися комунікація між органом призначення та працівником. Заповнюючи ці дані вважається, що скаржник фактично надав письмову згоду на їх використання як альтернативну комунікацію. У матеріалах справи є дані про те, що позивач мав зв`язок із суб`єктом призначення за допомогою месенджера «WhatsApp» та під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій представник позивача не заперечував факт використання позивачем електронної пошти сторін при комунікації щодо перебування позивача у трудових відносинах.
27. Державна податкова служба України у відзиві наводить доводи про те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із позовною заявою у цій справі та стверджує, що 06.04.2022 о 17 год. 51 хв. в.о. директора Департаменту персоналу ОСОБА_2 направила текстове повідомлення та скановану копію наказу Державної податкової служби України від 06.04.2022 № 302-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (у форматі pdf) за допомогою мобільного месенджеру «WhatsApp» на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено в особовій справі ОСОБА_1 В месенджері «WhatsApp» наявна можливість абонента отримувати звіти про прочитання надісланих повідомлень (зафарбовані позначки свідчать, що користувач прочитав повідомлення), як свідчить роздрукований скріншот екрану мобільного месенджеру «WhatsApp» наявний в матеріалах справи, позивач прочитав такі повідомлення.
27.1. Крім того, цього ж дня [06.04.2022] о 18 год. 58 хв. позивач за допомогою мобільного месенджеру «WhatsApp» здійснив аудіо дзвінок посадовій особі Департаменту персоналу. Такі обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що позивач дізнався про наказ від 06.04.2022 № 302-о «Про звільнення ОСОБА_1 » саме 06.04.2022. Державна податкова служба України звертає увагу на те, що позивач здійснив аудіо дзвінок посадовій особі Департаменту персоналу за номером який не був йому відомий, відразу після отримання повідомлень про направлення йому оскаржуваного наказу з скан-копією такого наказу, що, на переконання відповідача, свідчить про те, що позивач прочитав повідомлення та ознайомився з наказом.
27.2. Державна податкова служба України у відзиві наводить доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги про те, що строк звернення ОСОБА_1 до суду слід обчислювати з дати коли він дізнався або повинен був дізнатися про звільнення з роботи, а не з дати вручення позивачу копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки 22.03.2023.
27.3. Поряд із цим відповідач наголошує, що позивач навіть будучи за кордоном міг би отримати та ознайомитися із оскаржуваним наказом за допомогою комунікації з Державною податковою службою України електронною поштою, проте жодних дій він не вживав, а перебування за кордоном не може слугувати поважною підставою поновлення строку звернення до суду. Крім того, позивач не навів аргументованих доводів щодо неможливості повернення в Україну після закінчення відпустки у березні 2022 року.
ІV. Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи
28. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
29. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
30. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
31. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
32. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
33. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
34. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
35. Процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.
36. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
37. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
38. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
39. Конституційний Суд України у рішенні № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
40. Отже, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
41. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду для вирішення спору, відносини стають стабільними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
42. Водночас пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.
43. Так, за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
44. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
45. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
46. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
47. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
48. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
49. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
50. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
51. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
53. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
54. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
55. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
56. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
57. При цьому встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
58. У цій справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 про відкриття провадження поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із цим позовом, прийнявши як обґрунтовані викладені позивачем обставини в обґрунтування клопотання про поновлення такого строку, а саме: (І) позивач був відсутній на території України з дати вибуття за кордон 18.02.2022 по 13.01.2023 день повернення на територію України; (ІІ) позивач не мав змоги по приїзду додому (13.01.2023 року) за місцем постійного проживання ( АДРЕСА_1 ) прибути до ГУДПС у Миколаївській області та відповідно ознайомитися з наказом від 06.04.2022 № 302-О, оскільки з 13.01.2023 по 22.03.2023 на території міста Одеси та Одеської області оголошувалась повітряна тривога, загальна тривалість якої становила 91 год 63 хв, а у місті Миколаєві та Миколаївській області з 13.01.2023 по 22.03.2023 106 разів оголошувалась повітряна тривога, загальна тривалість якої становила 127 год 13 хв. Тож за висновком суду цієї інстанції позивач без зайвих зволікань звернувся до суду 30.03.2023 після того, як за першої ж можливості ознайомився із оскаржуваним наказом 22.03.2023.
59. Не погодившись із ухвалою суду про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом ГУДПС у Миколаївській області та Державна податкова служба України зверталися до суду першої інстанції з клопотаннями про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із цим позовом, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, за наслідками розгляду яких ухвалами суду цієї інстанції від 29.05.2023 та від 09.11.2023 у задоволенні цих клопотань відмовлено, виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів ознайомлення позивача з наказом про його звільнення до 22.03.2023.
60. Відповідно до частини третьої 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
61. З матеріалів справи слідує, що ГУДПС у Миколаївській області та Державна податкова служба України включили заперечення на вищевказані ухвали суду першої інстанції про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом та відмову у задоволенні їх клопотань про залишення цього позову без розгляду до своїх апеляційних скарг на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2023.
62. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
63. Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
64. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
65. Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
66. Вирішуючи поставлені в апеляційних скаргах питання суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що вагомим аспектом при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності з боку ОСОБА_1 факту пропуску строку звернення до суду є специфіка спірних правовідносин - щодо проходження публічної служби, встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
67. Суд апеляційної інстанції урахував, що ОСОБА_1 займав посаду начальника ГУДПС у Миколаївській області, та наголосив на тому, що керівник державної служби це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належать здійснення повноважень з питань державної служби та роботи інших працівників в цьому органі. Тож в силу своїх повноважень та обов`язків, за висновком суду цієї інстанції, позивач зобов`язаний був як мінімум цікавитися перебігом простою у державному органі та іншими організаційними питаннями забезпечення діяльності органу в умовах воєнного стану.
68. Верховний Суд погоджується, що самоусунення позивача від виконання обов`язків керівника державного органу в найтяжчий для держави період в умовах воєнного стану із залишенням країни майже на рік, не надає підстав останньому посилатися на необізнаність щодо діяльності цього органу та стану власних справ у цьому органі, як на поважні причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
69. З матеріалів справи слідує, що 06.04.2022 о 17 год. 51 хв. в.о. директора Департаменту персоналу ОСОБА_2 направила текстове повідомлення та скановану копію наказу Державної податкової служби України від 06.04.2022 № 302-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (у форматі pdf) за допомогою мобільного месенджеру «WhatsApp» на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено в особовій справі ОСОБА_1 В месенджері «WhatsApp» наявна можливість абонента отримувати звіти про прочитання надісланих повідомлень (зафарбовані позначки свідчать, що користувач прочитав повідомлення), як свідчить роздрукований скріншот екрану мобільного месенджеру «WhatsApp» наявний в матеріалах справи, позивач прочитав такі повідомлення. Цього ж дня [06.04.2022] о 18 год. 58 хв. позивач за допомогою мобільного месенджеру «WhatsApp» здійснив аудіо дзвінок посадовій особі Департаменту персоналу.
70. Виплата заробітної плати позивачу була припинена відповідачем з моменту звільнення.
71. Більше того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за розрахунками при звільненні борг ОСОБА_1 перед ГУДПС у розмірі 5453 грн. 97 коп. (надмірно отримана заробітна плата) повернутий позивачем 27.06.2022, що підтверджується випискою з рахунку ГУ ДПС у Миколаївській області за 27.06.2022 (т.1 а.с.129).
72. Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позивач за викладених обставин принаймні міг довідатися про своє звільнення починаючи з моменту такого звільнення.
73. Не складення відповідачем протоколу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України про доведення до відома позивача копії оскаржуваного наказу у спосіб, передбачений частиною першою статті 9-1 Закону № 889-VIII, не змінює порядку строку обрахунку строку звернення до суду.
74. Обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції в тій частині, що дата ознайомлення позивача із спірним наказом 22.03.2023, вказує лише на момент, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права (проходження служби в державному органі), однак жодним чином не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
75. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
76. Стосовно неможливості ознайомитися із спірним наказом після прибуття до України, тобто з 14.01.2023 по 22.03.2023 (більш ніж два місяці) позивач обґрунтовував лише тим, що у вказаний період неодноразово у місті Одесі та Миколаєві оголошувалися сигнали повітряної тривоги.
77. За усталеною практикою Верховного Суду запровадження воєнного стану не зумовлює автоматичного безумовного поновлення строків зверення до суду, ці обставини враховуються при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.
78. Посилання позивача на оголошення сигналу повітряної тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру.
79. З урахуванням викладеного слід погодитися із висноком суду апеляційної інстанції, що позивачем не надано доказів наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом та які б надавали суду підстави визнати їх поважними.
80. Посилання ОСОБА_1 на положення статті 77 КАС України щодо покладання обов`язку доказування у справі на відповідача є помилковим, оскільки вказана норма визначає обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність таких рішень, дій чи бездіяльності та не є застосовною до вирішення судом питання щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
81. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
82. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
83. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ситник Олег Петрович, залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі № 420/6633/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді Л.О. Єресько
О. А. Губська
В. М. Соколов