ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 420/6938/19
адміністративне провадження № К/9901/25761/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Мерзлякова Сергія Сергійовича про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою директора Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Мерзлякова Сергія Сергійовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року (головуючий суддя - Харченко Ю.В.), постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Коваля М.П., суддів: Домусчі С.Д., Кравця О.О.)
I. СУТЬ СПОРУ
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до директора Подільського місцевого центу з надання безоплатної вторинної правової допомоги Мерзлякова Сергія Сергійовича (далі - відповідач, директор Подільського місцевого центру з надання БВПД, ОСОБА_2 ), в якому просив:
-визнати незаконними дії директора Подільського місцевого центру з надання БВПД щодо зволікання у наданні ОСОБА_1 безоплатної правової допомоги всупереч Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та порушення конституційних прав;
-зобов`язати відповідача вжити заходів з надання ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу безоплатної вторинної правової допомоги» у повному обсязі;
-стягнути з директора Подільського місцевого центру з надання БВПД нанесену позивачу незаконними діями моральну і матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн.;
1.1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач, порушуючи статтю 14 Закону України від 2 червня 2011 року N 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон N 3460-VI), безпідставно позбавив його права на безоплатну правову допомогу, внаслідок неправильного тлумачення частини третьої статті 14 Закону N 3460-VI.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора Подільського місцевого центру з надання БВПД Мерзлякова С.С. із заявами про надання безоплатної вторинної допомоги з питань:
- складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій;
- здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи №815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії.
3. 24 жовтня 2019 року Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано позивачу талони про прийняття заяв про надання безоплатної вторинної допомоги до реєстраційних номерів звернень від 24 жовтня 2019 року за № 1503-00229386 та № 2019-1503-00229386, відповідно до яких ОСОБА_1 з метою підтвердження права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги було запропоновано надати довідку з Пенсійного фону України про отриманий розмір пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року, та довідку з податкової інспекції про розмір доходів отриманих у І-II кварталі 2019 року.
4. 29 жовтня 2019 року позивач подав до Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги довідку з Пенсійного фону України про отриманий розмір пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2019 року та довідку з податкової інспекції про розмір доходів отриманих у І-II кварталі 2019 року на підтвердження права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
5. Після отримання усіх необхідних документів, фахівцями Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги проведено перевірку належності ОСОБА_1 до вразливої категорії суб`єктів, визначених у статті 14 Закону N 3460-VI та за результатами якої встановлено, що позивачу надається безоплатна вторинна правова допомога більше, ніж за шістьма дорученнями/наказами про уповноваження для надання безоплатної вторинної правової допомоги.
6. За наслідками розгляду заяв позивача від 24 жовтня 2019 року Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з урахуванням приписів пункту 1 частини першої статті 17, частини третьої статті 19, частини третьої статті 14 Закону N 3460-VI, 04 листопада 2019 року винесено накази «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » за № 545 та № 546, якими відмовлено позивачу у зв`язку з тим, що суб`єкту одночасно надається безоплатна вторинна правова допомога більше, ніж за шістьма наказами про уповноваження працівників, виданими Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
7. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Скасовано накази Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги «Про відмову в наданні вторинної правової допомоги ОСОБА_1 » від 04 листопада 2019 року №545, №546.
8.2. Зобов`язано Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання безоплатної вторинної допомоги від 24 жовтня 2019 року з питання складання касаційної скарги по справі №815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи №815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії, з урахуванням окреслених у даному Рішенні висновків, та правової оцінки суду.
8.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
9. Суд першої інстанції, задовольняючі частково позовні вимоги, дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначив, що втрата суб`єктом прав на вторинну безоплатну допомогу можлива лише у разі наявності двох обов`язкових складових, визначених статтею 20 Закону N 3460-VI, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно. З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов`язавши Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги повторно розглянути заяви позивача.
9.1. Також суд першої інстанції вказав на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо визнання незаконними дій відповідача та його зобов`язання провести ретельну перевірку роботи підпорядкованого Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги за зверненням позивача.
10. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправної відмови відповідача щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги. В цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано протиправною відмову директора Подільського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги щодо надання ОСОБА_1 безоплатної вторинної допомоги від 24 жовтня 2019 року з питання складання касаційної скарги по справі № 815/516/18 про визнання незаконним перерахунку розміру субсидії, зобов`язання вчинення певних дій, та з питання здійснення представництва його інтересів під час розгляду справи № 815/3009/18 у П`ятому апеляційному адміністративному суді щодо вчинення незаконних дій в процесі розрахунку та виплати субсидії.
10.1. Стягнуто з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.
10.2. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року залишено без змін.
11. Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення, встановив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначивши, що вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішень, що прийняті внаслідок вчинення таких дій.
11.1 Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
13. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
14. На думку відповідача оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права. Неправильне застосування норм матеріального права є неправильне тлумачення частини третьої статті 14 Закону N 3460-VI. Суди першої та апеляційної інстанцій, здійснивши логічний і системний аналіз вказаної норми, дійшли неправильного висновку, що втрата суб`єктом, визначеним пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої статті 14 Закону N 3460-VI, права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можлива лише у разі наявності двох обов`язкових складових, а саме: отримання безоплатної вторинної правової допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року, та, водночас, не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.
15. На думку представника скаржника, підстави для настання правого наслідку по втраті права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги закріплені в частині третій статті 14 Закону N 3460-VI застосовуються окремо одна від одної в залежності від обставин, а висновки судів попередніх інстанцій щодо обов`язковості застосування одночасно двох обов`язкових складових як умов настання правового наслідку для втрати особою права на отримання правової допомоги є неправильним.
16. У касаційній скарзі зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що законодавець, визначивши у частині третій статті 14 Закону N3460-VI обсяг отримання безоплатної вторинної допомоги, надав Центрам правової допомоги право відмовляти в наданні безоплатної вторинної правової допомоги у випадках, коли особа вже скористалась своїм правом на безоплатну вторинну правову допомогу у тому обсязі та кількості, що визначена вказаною нормою Закону N 3460-VI.
17. Скаржник наголосив на невмотивованості оскаржуваних судових рішень. Відповідачем під час розгляду справи надано достатню кількість доказів, які доводять, що позивачеві вже надається безоплатна вторинна правова допомога за 8 (вісьмома) наказами про уповноваження, виданими 2017 та 2018 роках, і лише зловживання ОСОБА_1 своїм правом на отримання такої допомоги, а саме безпідставне не бажання з`являтись до призначеного йому представника, є підставою для відмови в наданні останньому правової допомоги. Також до суду була подана достатня кількість допустимих, достовірних та належних доказів, які повністю спростовують позовні вимоги та підтверджують їх безпідставність та доказів, які свідчать про зловживання позивача своїм Конституційним правом на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
18. Також у скарзі вказано про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення із відповідача моральної шкоди, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, а протиправність відповідача визнана з грубим порушенням норм процесуального права.
19. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, просив залишити її без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
20. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України від 02 червня 2011 року N 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу».
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
23. Статтею 3 Закону N 3460-VI визначено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
24. Згідно зі статтею 13 Закону N 3460-VI безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) захист;
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
25. Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону N 3460-VI встановлено, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
26. Відповідно до частини третьої статті 14 Закону N 3460-VI суб`єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2 1, 2 2, 8, 9, 12, 13 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.
27. Статтею 20 Закону N 3460-VI передбачено, що особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;
2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз`яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
29. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.
30. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у жовтні 2020 року.
31. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.
32. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
33. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
34. Предметом спору у даній справі є відмова у наданні безоплатної правової допомоги.
35. Судами попередніх інстанцій встановлено та не оскаржується відповідачем, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, передбачених пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №3460-VI.
36. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку про протиправність відмови відповідача щодо надання ОСОБА_1 безоплатної правової допомоги.
37. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
38. Підставою для прийняття відповідачем спірної відмови стало надання позивачу одночасно безоплатної вторинної правової допомоги більше ніж за шістьма наказами про уповноваження працівників, виданими Подільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
39. Частиною третьою статті 14 Закону №3460-VI передбачений випадок обмеження надання безоплатної вторинної правової допомоги окремим суб`єктам права. Стаття 20 Закону №3460-VI не виключає такий випадок. Так, положення частини третьої статті 14 Закону №3460-VI передбачає втрату суб`єктом, визначеним пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої 14 Закону №3460-VI, права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги за наявністю двох обов`язкових складових, а саме: отримання такою особою безоплатної вторинної правової допомоги більше шести разів протягом бюджетного року та більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.
40. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №500/2731/18.
41. На момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 надавалась безоплатна вторинна правова допомога за вісьма його заявами упродовж 2017-2018 років, а у 2019 році позивач вказану допомогу не отримував. Отже, безоплатна правова допомога надавалась позивачу більше шести раз не протягом одного бюджетного року, що виключає обмеження у її наданні згідно із частиною третьою статті 14 Закону №3460-VI. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності позбавлення позивача права на отримання спірної безоплатної допомоги.
42. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
VII СУДОВІ ВИТРАТИ
44. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
45. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу директора Подільського місцевого центу з надання безоплатної вторинної правової допомоги Мерзлякова Сергія Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 420/6938/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська