№ 420/9854/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 420/9854/22

адміністративне провадження № К/990/30795/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 (суддя - Харченко Ю. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 (колегія суддів у складі: Крусяна А. В., Єщенка О. В., Яковлєва О. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач ГУНП в Херсонській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 401 від 31.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 30.06.2022 № 653 о/с дск в частині звільнення позивачки з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Херсонській області;

- поновити позивачку на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Херсонській області;

- стягнути з ГУНП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з моменту окупації території Херсонської області військами російської федерації 24.02.2022 вона не отримувала наказу, ані усного, ані письмового від керівників будь-якого рівня про евакуацію особового складу. Інформація про передислокацію особового складу ГУНП в Херсонській області на територію Миколаївської області та план евакуації до неї також жодним чином не доводилось. Керівництвом ГУНП в Херсонській області з першого дня окупації Херсонської області не вжито жодних заходів щодо евакуації особового складу працівників ГУНП в Херсонській області та членів їх сімей. Згідно з інформацією з офіційних джерел, з моменту окупації до теперішнього часу з території Херсонської області органами влади «зелені коридори» для евакуації людей на підконтрольну Україні територію жодного разу не організовувалась. Указує, що 17.03.2022 та 24.04.2022 вона робила спроби виїзду на підконтрольну Україні територію держави, про що доповідала керівництву ГУНП в Херсонській області рапортами, проте у зв`язку з постійними бойовими діями на кордоні Херсонської області зробити це не вдавалось. Сам факт призначення та проведення щодо позивачки службового розслідування уважає незаконним, бо з 24.02.2022 щодня виконувала свої посадові (функціональні) обов`язки та інші завдання, покладені на поліцейського відповідно до Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Херсонській області.

Доповідною запискою заступника начальника ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 644/04/2-2022 повідомлено начальника ГУНП в Херсонській області про те, що станом на 07.05.2022 відсутні на службі без поважних причин поліцейські, які згідно з наказом № 87 не прибули (евакуювалися) до місця передислокації Головного управління або до безпечних районів, а саме: Управління організаційно-технічних засобів - 10 працівників, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 .

Наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184, керуючись вимогами статей 14, 15, 26, 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893, на підставі вищезазначеної доповідної записки, призначено службове розслідування за вказаним фактом у формі письмового провадження.

Висновком службового розслідування від 31.05.2022 за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками служб та підрозділів ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності деяких працівників поліції на службі, закінчено службове розслідування та рекомендовано за грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила), підполковника поліції ОСОБА_1 , працівника управління оперативно-технічних заходів, звільнити зі служби в поліції.

Так, у висновку указано, що на розгляд керівництва ГУНП в Херсонській області надійшла доповідна записка заступника начальника ГУНП полковника поліції Баклана О. А. від 10.05.2022 про те, що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації рф, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі. В доповідній записці зазначено, що станом на 07.05.2022 відсутні на службі без поважних причин поліцейські підрозділів ГУНП в Херсонській області, які згідно з наказом ГУНП № 87 не прибули (евакуювалися) до місця передислокації Головного управління або до безпечних районів, а саме: підполковник поліції ОСОБА_1 , працівник управління оперативно-технічних заходів.

Службовим розслідуванням встановлено, що заступником начальника УКЗ ГУНП підполковником поліції Дячуком С. А. , у присутності в якості свідків заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_4 та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_5 , 07.05.2022 та 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП вищевказаних працівників. Наказом ГУНП від 10.05.2022 № 184 за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що виразилось у невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі, призначене дане службове розслідування.

Службовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 відбулося вторгнення військ російської федерації на територію України та розпочалася повномасштабна збройна агресія рф проти України. У зв`язку з цим, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із змінами внесеними Указом Президента України № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжено до 23.08.2022.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце.

У відповідності до інформації з групи «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram», яка використовувалася для здійснення інформування керівників органів та підрозділів ГУНП в Херсонській області (на той час у вказаній групі перебувало 192 керівника різних рівнів) з питань службової діяльності, встановлено, що об 11.28 год. 24.02.2022 начальником УОАЗОР ГУНП полковником поліції ОСОБА_6 в зазначену групу надіслано інформацію щодо отримання від начальника ГУНП полковника поліції ОСОБА_7 та подальшу дублювання наказу про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва, а саме: «Все 100% евакуація о/с! В сторону Миколаєва». На запитання деяких керівників щодо евакуації, об 11.42 год. того ж дня полковником поліції ОСОБА_6 додатково здійснено наголошення на виконанні зазначеного наказу трьома знаками оклику «!!!». Надалі, о 17.40 год. полковник поліції ОСОБА_6 в указану групу надіслано повідомлення «УВАГА ВСІМ! Орієнтовно о 19.00 год., якщо не зміниться ситуація, або пропаде зв`язок - забезпечити евакуацію о/с у бік м. Миколаєва». О 19.57 год. підполковником поліції ОСОБА_8 в групу надіслано повідомлення «Миколаїв каже нашим співробітникам евакуація та висуватись на Вознесенськ», на вказане повідомлення полковник поліції ОСОБА_7 надав команду «Так. Давайте з ними» (скріншот з групи «Інформування керівників ГУНП»).

У подальшому, 24.02.2022 заступником начальника ГУНП полковником поліції Захарченком Д. А. у месенджері запропоновано працівникам повернутися до ГУНП для несення служби. 25.02.202, приблизно в обідній час, полковником поліції Захарченком Д. А. за допомогою месенджера надано команду особовому складу, який не евакуювався у безпечне місце, виїхати в бік м. Миколаєва. За інформацією УКЗ ГУНП, станом на 24.02.2022 загальна фактична чисельність атестованого особового складу Головного управління складає 2117 працівників. Також, аналізуючи інформацію УКЗ ГУНП щодо чисельності атестованих працівників ГУНП в Херсонській області, які з початку широкомасштабної збройної агресії рф та тимчасової окупації територій Херсонської області прибули на підконтрольну територію Збройних сил України для несення служби до підрозділів поліції інших регіонів, встановлено, що станом на 18.04.2022 налічується 781 працівник, станом на 09.05.2022 - 1467. Тобто, протягом 22 днів (з 18.04.-09.05.2022) на підконтрольну територію прибуло 686 атестованих працівників ГУНП в Херсонській області. З метою виконання пункту 6 розділу IV рішення наради керівництва Національної поліції від 22.04.2022 (протокол наради НПУ № 9), службової телеграми ГУНП від 03.05.2022 № 529/01/2-2022, керівники підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області доповіли керівництву ГУНП про факти відсутності без поважних причин на службі підлеглих працівників та станом на 07.05.2022 їх кількість становить 453 особи.

Опитані під час службового розслідування керівники підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, підлеглі яких відсутні на службі без поважних причин зазначили, що наказ начальника ГУНП щодо здійснення евакуації в безпечний район (м. Миколаїв чи інші визначені райони) доводили своєму підлеглому особовому складу у телефонному режимі або за допомогою месенджерів.

За відомостями з розміщених оголошень та інформацією офіційного сайту Укрпошти (https://offices.ukrposhta.ua/assets/ukrposhta-possible.png) встановлено, що на території Херсонської області на час проведення службового розслідування робота поштових відділень обмежена та відправлення кореспонденції тимчасово не здійснюється.

З метою здійснення опитування працівників, відносно яких проводиться дане службове розслідування, та які перебувають на окупованій військами рф території Херсонської області, дисциплінарною комісією за офіційними відомостями, розміщеними в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», встановлено адреси електронних скриньок зазначених працівників поліції, які останні зазначили під час реєстрації. Керуючись положеннями статті 27 Дисциплінарного статуту, пунктом 14 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та підпунктом 2 пункту 1 розділу III Положенню про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, за підписом голови дисциплінарної комісії працівникам надіслано лист ГУНП (вих. № 873/04/32-2022 від 24.05.2022), де запропоновано прибути 27.05.2022 за визначеною адресою для надання пояснень дисциплінарній комісії ГУНП за фактом невиконання наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності без поважних причин на службі.

Так, наявні відомості зібрані в ході службового розслідування підтверджують вчинення тяжкого дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконанні обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, не здійсненні заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин. Територіальні громади Херсонської області станом на 31.05.2022 залишаються тимчасово окуповані, що не уможливлює несення служби поліцейськими, які залишилися на непідконтрольній Україні території. Пояснення працівників поліції з приводу неможливості евакуюватися у зв`язку з відсутністю «зелених коридорів», дисциплінарною комісією не можуть бути розцінені такими як «поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану» на підставі того, що станом на 31.05.2022 1523 працівника поліції ГУНП в Херсонській області виконало наказ начальника про евакуацію в безпечне місце за відсутності «зелених коридорів» та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території. Крім того, більшість членів дисциплінарної комісії покинули ГУНП в Херсонської області 25.02.2022 близько опівдня, що підтверджує відсутність блокування виїзду збройними силами рф з м. Херсона, принаймні до опівдня 25.02.2022.

Таким чином, дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що вчинили дисциплінарний проступок, який полягає в порушенні службової дисципліни, не виконанні службових обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, в порушенні Присяги працівника поліції, не виконання наказу начальника ГУНП від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин, працівники поліції, зокрема: підполковник поліції ОСОБА_1 , працівник управління оперативно-технічних заходів.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401, за грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статі 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 Розділу II Правил, підполковника поліції ОСОБА_1 , працівника управління оперативно-технічних заходів, звільнено зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 30.06.2022 № 653о/с, з урахуванням змін внесених наказом від 15.07.2022 № 676о/с, звільнено згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління.

Не погоджуючись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, яким згідно з Дисциплінарним статутом визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Надані суду докази та окреслені аргументи підтверджують вчинення тяжкого дисциплінарного проступку, а саме: порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, не здійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин. На думку суду, пояснення позивачки відносно неможливості евакуюватися, у зв`язку з відсутністю «зелених коридорів», небезпідставно дисциплінарною комісією не розцінені такими як «поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану», оскільки станом на 31.05.2022, зокрема, 1523 працівника поліції ГУНП в Херсонській області виконало наказ начальника про евакуацію в безпечне місце за таких саме умов, про які зазначає позивач, та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території.

Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_1 , як поліцейська, яка склала присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, з моменту офіційного опублікування Указу Президента України «Про введення в України воєнного стану», мала вживати усіляких можливих заходів з метою виконання повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Натомість, як з`ясовано судом, та не спростовано належними доказами позивачка була відсутня на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, не вжила заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у місті Миколаїв, тобто самоусунулася від виконання службових обов`язків як поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

Суд також урахував, що зазначені позивачкою підстави для залишення у м. Херсоні не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де перебувала на службі позивач.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивачки у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому суд погодився з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, адже застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, є співмірним до вчиненого проступку.

При цьому суд зазначив, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Зазначена позиція була підтримана і П`ятим апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо дотримання відповідачем вимог щодо проведення службового розслідування.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність позивачки на службі підтверджується актами № 621/2/02-2022 від 07.05.2022, № 660/2/02-2022 від 10.05.2022 та № 1036/2022 від 31.05.2022. Крім того, установлено, що вказівку евакуюватися працівникам поліції було надано у месенджері в групі «УОАЗОР» начальником УОАЗОР ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 25.02.2022 о 14:10.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про спростування наявними в матеріалах справи доказами доводів позивачки про те, що їй не було відомо про наказ щодо необхідності евакуації, а саме: перепискою в месенджері про те, що позивачка намагалася евакуюватися з окупованої території, зокрема 25.04.2022, що, на думку суду, є належним доказом на підтвердження того, що позивачка знала і розуміла про необхідність евакуюватися з м. Херсон для подальшого проходження служби.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивачка указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII, яку доповнено Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон № 2123-IX) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності 01.05.2022; частини третьої статті 4, частин другої, третьої статті 27 Дисциплінарного статуту.

Наполягає, що наказ начальника ГУНП від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» їй не доводився ні усно ні за допомогою технічних засобів.

На думку скаржниці, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили копії електронних доказів - скріншоти електронних текстових повідомлень, опубліковані в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Теlegram» та у месенджері в групі «УОАЗОР» протягом 24-25 лютого 2022 року. Наголошує, що в жодній із зазначених груп обміну текстовим повідомленнями не перебувала, оскільки згідно зі штатним розписом її посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому отримати та виконати накази надані таким чином не могла. Поряд з цим зазначає, що жоден скріншот текстових повідомлень не містить назви додатку для відправки текстових повідомлень, що застосовувався відповідачем; не містить переліку осіб, що отримували такі повідомлення; не містить дати їх створення та відправлення. Відповідачем не зазначено про джерело отримання зазначених доказів та наявність їх оригіналів.

Разом з тим, позивачка зазначає, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не витребували оригінали електронних доказів, незважаючи на її заперечення, з власної ініціативи суди також не перевірили наявність оригіналів електронних доказів у відповідача. Отже, на її думку, порушення зазначених процесуальних норм призвели до неправильної оцінки обставин справи та, як наслідок, до ухвалення незаконного рішення у цій справі.

Також скаржниця звертає увагу на те, що на неї, згідно з вимогами наказу ГУНП Херсонській області від 24.02.2022 № 87, не було покладено обов`язку у виконанні евакуаційних заходів (передислокації), оскільки перелік категорій посад, які були зобов`язані забезпечити його здійснення, чітко визначено переліком пункту 3 наказу.

Окрім цього, звертає увагу на ту обставину, що на момент проведення службового розслідування вона знаходилася у м. Херсон, що був тимчасово окупований військовими формуваннями російської федерації. Зазначена обставина не лише ускладнювала можливість позивачки прийняти участь у проведенні службового розслідування, а й безпечно комунікувати з національними правоохоронними органами. На її думку, судами попередніх інстанцій не встановлено направлення та отримання повідомлення про виклик та надання пояснень на адресу електронної пошти позивачки чи за іншими контактними даними, які зазначені в особовій справі позивачки або, які наявні в розпорядженні її безпосереднього керівника; не провели належної перевірки процесу прийняття рішення, зокрема в частині забезпечення виклику та надання пояснень позивача.

Разом із цим позивачка наполягає, що висновок про її звільнення ґрунтується не на встановлених фактах невиконання наказу про евакуацію, доведення до відома позивача якого взагалі не відбулось, а у зв`язку із відсутністю позивачки на робочому місці, причини якої службовим розслідуванням не встановлено.

Крім того, на думку позивачки, дослідження всіх зібраних по справі доказів, співставлення їх між собою для встановлення всіх обставин справи не було виконано судами першої та апеляційної інстанції, що створило наслідки неможливості встановлення фактичних обставин справи та як наслідок призвело до ухвалення неправосудного рішення.

Також позивачка наголошує на тому, що основною причиною звільнення, на її думку, є не те, що вона не виконала наказ про евакуацію, оскільки такий наказ їй не доводився, а те, що вона не змогла перетнути лінію фронту після початку тимчасової окупації м. Херсона ворожими військами. Разом з тим, зазначає, що неможливість виїзду з м. Херсона та відсутність на службі в м. Миколаїв була обумовлена об`єктивними обставинами. Так, скаржниця зазначає, що з 24.02.2022 на території м. Херсона та Херсонської області почалися та по теперішній час ведуться активні бойові дії та за цих обставин причина відсутності позивача за місцем служби після передислокації ГУНП в Херсонській області до м. Миколаєва є поважною, прибуття за вказаною адресою було об`єктивно неможливе через обставини непереборної сили, які не залежали від її волі, в діях позивачки відсутня вина у порушенні дисципліни та Присяги.

Уважає, що за умов відсутності доказів доведення змісту наказу про евакуацію до відома позивачки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням службової дисципліни та дисциплінарним стягненням, відтак, відсутні підстави для накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення із служби в поліції».

На думку позивачки, суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у поєднанні з частиною третьою статті 1, частиною першою статті 4, статтею 5 Дисциплінарного статуту.

Також зазначає, що судом першої інстанції усупереч правовій позиції Верховного Суду щодо розуміння «подібності правовідносин» було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16, від 25.04.2019 у справі № 816/604/17, від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17, які, на думку скаржника, не відповідають означеним у правовій позиції вимогам не лише за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, а й за фактичними обставинами справи.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

08.09.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/9854/22.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023.

08.11.2023 до Верховного Суду від позивачки надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких вона не погодилась з позицією відповідача, викладеною у відзиві на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною четвертою статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01.05.2022, передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

За змістом частини першої статті 59 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За змістом пункту 1 розділу Правил вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до абзаців другого, третього та тринадцятого пункту 1 розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 3 розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Пунктами 1, 4, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Частиною першою статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно з частиною другою статті 4 Дисциплінарного статуту наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Частиною четвертою статті 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статі 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини другої, третьої, четвертої, десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Частинами шостою, сьомою, восьмою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту, частиною третьої якої передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною першою статті 10 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконання (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені, а також посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.

Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

Також аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Відповідно до матеріалів справи, підставою винесення наказу ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184, яким призначено проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , слугувала доповідна записка заступника начальника ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 644/04/2-2022 про те, що станом на 07.05.2022 відсутні на службі без поважних причин поліцейські, які згідно з наказом № 87 не прибули (евакуювалися) до місця передислокації Головного управління або до безпечних районів, а саме Управління організаційно-технічних засобів - 10 працівників, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184, яким призначено проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 , винесено у межах повноважень та відповідно до визначеного порядку.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок службового розслідування відносно дій позивачки затверджено 31.05.2022, тобто службове розслідування проведено з дотриманням строку, передбаченого Дисциплінарним статутом.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.05.2022 ОСОБА_1 надала письмові пояснення дисциплінарній комісії, відтак суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги щодо проведення службового розслідування.

Окрім цього, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення і проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 стала фактична відсутність її на службі з 24.02.2022 та невиконання нею наказу керівника про евакуацію з м. Херсона.

Фактична відсутність позивачки на службі підтверджується наявними в матеріалах справи актами № 621/2/02-2022 від 07.05.2022, № 660/2/02-2022 від 10.05.2022 та № 1036/2022 від 31.05.2022.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», наказано з 06.00 24.02.2022 ввести в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район (п. 1 наказу). Основним місцем евакуації визначити Миколаївську область (п. 2 наказу). Заступникам начальника Головного управління, керівникам структурних підрозділів апарату, начальникам територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП та підпорядкованих їм відділів і відділень поліції забезпечити виконання заходів, передбачених Планом. Організувати завантаження та вивезення у визначені безпечні райони службової документації, зброї та інших матеріальних цінностей. Довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо місця передислокації ГУНП у відповідних областях (п. 3 наказу).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказівку евакуюватися працівникам поліції було надано у месенджері в групі «УОАЗОР» начальником УОАЗОР Головного управління Національної поліції в Херсонській області ОСОБА_6 25.02.2022 о 14:10.

Щодо доводів позивачки про те, що їй не було відомо про наказ щодо необхідності евакуації, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: перепискою в месенджері про те, що позивачка намагалася евакуюватися з окупованої території, зокрема 25.04.2022, що є належним доказом на підтвердження того, що позивачка знала і розуміла про необхідність евакуюватися з м. Херсон для подальшого проходження служби.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що віддання наказу про евакуацію з м. Херсона підтверджується письмовими поясненнями безпосереднього керівника позивачки - начальника управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Херсонській області, наданими дисциплінарній комісії.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як поліцейська, яка склала Присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, на виконання Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту, мала вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте ОСОБА_1 , як встановлено судами попередніх інстанцій, була відсутня на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу, не вжила заходів щодо прибуття до місця дислокації підрозділу у м. Миколаїв, тобто самоусунулася від виконання службових обов`язків поліцейського від захисту Українського народу, територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Пунктом 3 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20.

Касаційний суд при вирішенні цього спору ураховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» за заявою № 63235/00, що викладені у рішенні від 19.04.2007.

Так, у вказаному рішенні Європейський Суд з прав людини вказав: « 47. У зв`язку з цим Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов`язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов`язані з виконанням обов`язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов`язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов`язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов`язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67).

48. Суд зазначає, що рішення у справі «Пеллегрін» (Pellegrin) було сформульоване досить категорично; якщо посада належала до зазначеної категорії, то всі спори, незалежно від їхньої природи, вилучалися із сфери застосування статті 6. Допускався тільки один виняток: всі спори, що стосувалися пенсій, підпадали під сферу застосування пункту 1 статті 6, оскільки з виходом на пенсію службовця, спеціальні відносини між ним та державними органами припиняються. Службовець опиняється в ситуації, яка прирівнюється до ситуації службовців, які працюють згідно з приватним правом: спеціальні відносини, засновані на вірності і відданості, що пов`язують його з державою, перестають існувати, і такий службовець не може більше володіти частиною суверенної влади держави (див. згадану вище справу «Пеллегрін»(Pellegrin), п. 67).

49. Важливо відзначити, що Суд підкреслив, що при використанні функціонального критерію він повинен, виходячи з предмета та цілей Конвенції, застосовувати обмежувальне тлумачення винятків із гарантій, що надаються пунктом 1 статті 6. Це має зменшити число випадків, коли державні службовці не могли б скористатися наданим їм конкретним і ефективним захистом (як це підтверджується у рішенні «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 40, ECHR2000-VII).».

Указане рішення стосувалося статті 6 Конвенції «Право на справедливий суд», проте наведений у рішенні функціональний критерій із посиланням на рішення у справі «Пеллегрін», на думку суду, може бути застосований і у цій справі.

Крім того, касаційний суд, як і суд першої інстанції звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00)).

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що дисциплінарною комісією, а потім і судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки об`єктивним обставинам, що перешкоджали їй виїхати з м. Херсон, а саме: відсутність зелених коридорів; розстріли транспортних засобів; переслідування учасників АТО, поліцейських та військовослужбовців.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 була поліцейською, яка виконує обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, склала Присягу поліцейського та є державним службовцем, який несе службу особливого характеру.

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу у поліції по відношенню до прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання евакуюватися з окупованої території з метою подальшого виконання службових обов`язків.

За указаних обставин, а також враховуючи приписи частини першої статті 59 та статті 60 Закону № 580-VIII, касаційний суд відхиляє посилання скаржниці на норми КЗпП України.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивачки з приводу неможливості її евакуації у зв`язку з відсутністю «зелених коридорів» не можуть бути розцінені як поважність відсутності на службі в період дії воєнного стану, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачка, перебуваючи на службі в поліції, повинна була знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та повинна була, навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на 31.05.2022, зокрема, 1525 працівника поліції ГУНП в Херсонській області виконало наказ про евакуацію в безпечне місце за таких саме умов, про які зазначає позивачка, та на сьогодні несуть службу в поліції.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що можливість виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області підтверджується даними про кількість осіб, які покинули територію Херсонської області, інформацією ХДВА, публікаціями в ЗМІ.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у жовтні 2021 року УОАЗОР ГУНП в Херсонській області розроблено детальний План евакуації ГУНП в Херсонській області (інвентарний № 94дск від 25.10.2021), яким передбачено основні етапи та послідовність проведення евакуаційних заходів (знищений 24.02.2022, акт № 1980/01/20-2022дск).

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що плани евакуації розроблялись у всіх територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в Херсонській області. У 2020 році відповідними підрозділами Херсонської обласної державної адміністрації проводились тренування, які передбачали, зокрема, і проведення евакуації населення трьох сіл колишнього Голопристанського району Херсонської області. Для забезпечення евакуаційних заходів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Херсонській області. УОАЗОР ГУНП в Херсонській області розроблено два алгоритми дій керівників підрозділів під час раптового військового вторгнення, якими передбачалася евакуація особового складу підрозділу наявним автотранспортом (службовим та приватним). Розроблені алгоритми були надіслані в усі територіальні (відокремлені) підрозділи з інструкцією по їх застосуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки дисциплінарної комісії щодо грубого порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини четвертої статті 8, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону № 580-VIII, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, абзаців 1, 2 Розділу II Правил, підполковником поліції ОСОБА_1 , працівником управління оперативно-технічних заходів, є обґрунтованими та свідчать про вчинення позивачкою тяжкого дисциплінарного проступку не сумісного з подальшим проходженням служби в поліції, а саме: порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, не здійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності на службі з 24.02.2022 без поважних причин, відтак спірні накази є правомірними та обґрунтованими, адже застосоване до позивачки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, є співмірним до вчиненого проступку, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржниці, що вона в жодній із зазначених груп обміну текстовим повідомленнями не перебувала, оскільки згідно зі штатним розписом її посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому, на її думку, вона не могла отримати та виконати наказ наданий таким чином, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказівку евакуюватися працівникам поліції було надано у месенджері в групі «УОАЗОР» начальником УОАЗОР ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 25.02.2022 о 14:10. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що переписка в месенджері підтверджено, що позивачка намагалася евакуюватися з окупованої території, зокрема 25.04.2022, тобто вона знала і розуміла про необхідність евакуюватися з м. Херсон для подальшого проходження служби.

Крім того, скаржниця у касаційній скарзі зазначає про те, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили копії електронних доказів - скріншоти електронних текстових повідомлень, опубліковані в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Теlegram» та у месенджері в групі «УОАЗОР» протягом 24-25 лютого 2022 року; не витребували оригінали електронних доказів; не перевірили наявність оригіналів електронних доказів у відповідача.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 72 КАС України).

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина перша статті 99 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 99 КАС України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною п`ятою статті 99 КАС України передбачено, що якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, з аналізу наведених норм права убачається, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Статтею 5 Закону України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851-IV) встановлено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, від 18.02.2021 у справі № 442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі № 905/2319/17, від 25.03.2020 у справі № 570/1369/17, від 27.11.2019 у справі № 1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20).

В силу приписів частин третьої та п`ятої статті 99 КАС України праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду (а не неподання його разом із позовом чи відзивом на нього).

Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (стаття 80 КАС України).

Верховний Суд зазначає, що порушень порядку надання і отримання доказів у судах попередніх інстанцій не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у судів не було сумніву щодо відповідності паперових копій електронних доказів оригіналам. Крім того, позивачка із клопотанням про витребування оригіналів електронних доказів до суду не зверталася.

Указане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналів електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Таким чином, доводи касаційної скарги в частині незгоди скаржника з проведеною судами попередніх інстанцій оцінкою зазначених електронних доказів не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи.

Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 341 КАС України, до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Щодо доводів скаржниці про те, що висновок про невиконання з боку позивачки положень частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII є протиправним, а застосування зазначеної норми матеріального права судами відбулось з порушенням, оскільки зазначена норма набрала чинності лише 01.05.2022, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01.05.2022, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону № 389-VIII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами винесення наказу ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184, яким призначено проведення службового розслідування стосовно позивачки, слугувала доповідна записка заступника начальника ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 644/04/2-2022 про те, що станом на 07.05.2022 відсутні на службі без поважних причин поліцейські, які згідно з наказом № 87 не прибули (евакуювалися) до місця передислокації Головного управління або до безпечних районів, а саме: Управління організаційно-технічних засобів - 10 працівників, зокрема, підполковник поліції ОСОБА_1 .

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 31.05.2022 позивачка також була відсутня на службі без поважних причин (не прибула (евакуювалася) до місця передислокації ГУНП в Херсонській області).

Отже, станом на час призначення проведення службового розслідування стосовно позивачки (10.05.2022) та станом на день видання наказу про застосування дисциплінарного стягнення (31.05.2022) зазначена норма вже діяла.

Щодо доводів скаржниці про те, що судом першої інстанції усупереч правовій позиції Верховного Суду щодо розуміння «подібності правовідносин» було ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16, від 25.04.2019 у справі № 816/604/17, від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17, варто зауважити, що Верховний Суд у цих справах дійшов висновків, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків; що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки; що порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Хоча спірні правовідносини у цій справі та у справах № 815/4478/16, № 816/604/17, № 815/4463/17 не є тотожними, але ці постанови Верховного Суду містять висновки щодо етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки працівника поліції.

Доводи скаржниці, що суди попередніх інстанцій не провели належної перевірки процесу прийняття рішення, зокрема в частині забезпечення виклику та надання пояснень позивачкою, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, 27.05.2022 позивачка надала письмові пояснення дисциплінарній комісії.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк