Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 423/1136/15-ц
провадження № 61-2266св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Лисичанська місцева прокуратура в особі Попаснянського відділу Луганської області, Попаснянський відділ поліції Головного управління Національної поліції України у Луганській області, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, прокуратура Луганської області, Головне управління Національної поліції України у Луганській області, Попаснянський районний відділ Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Попаснянського районного суду Луганської області у складі судді Архипенко А. В.
від 07 серпня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду у складі колегії суддів: Луганської В. М., Дронської І. О., Єрмакова Ю. В.,
від 11 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), Міністерства фінансів України, Лисичанської місцевої прокуратури, Попаснянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Луганській області, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Луганської області, Головного управління Національної поліції України у Луганській області, Попаснянського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2012 року прокурором Луганської області відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Досудове розслідування по справі проводилось старшим слідчим прокуратури Попаснянського району ОСОБА_2 , яким було порушено норми процесуального права. До порушення кримінальної справи слідчий ОСОБА_2 23 березня 2012 року вчинив ряд незаконних дій та порушив права позивача.
У порушення вимог пунктів 2.1, 3.2, 3.4 «Інструкції про порядок прийому, реєстрації і розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини» слідчий виїхав у с. Калиново на неіснуюче місце пригоди, де в його кабінеті - голови Калинівської селищної ради здійснив обшук за відсутності рішення суду та оформив протокол огляду місця події. При виконанні цих дій були порушені права позивача на правову допомогу, здійснено обшук не тільки кабінету а й його одежі, яка була одягнута на ньому, обшук його особистих речей.
В ході вказаних дій позивач переніс стрес, у нього трапився серцевий напад, після чого він перебував у неврологічному відділенні Попаснянської центральної районної лікарні в стані ішемічного інсульту.
12 квітня 2012 року слідчим прокуратури позивачу було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а 14 травня 2012 року винесено постанову про відсторонення його від займаної посади голови Калинівської селищної ради на період досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи в суді.
16 травня 2012 року слідчим прокуратури винесено постанову про накладення арешту на належну йому земельну ділянку площею 4,81 га.
24 травня 2012 року кримінальна справа була спрямована до Попаснянського районного суду Луганської області для розгляду по суті.
01 червня 2012 року постановою Попаснянського районного суду Луганської області йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вказував, що вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 03 жовтня 2013 року його було визнано винним у вчиненні злочину, однак Апеляційним судом Луганської області ухвалою від 17 лютого
2014 року скасовано вирок суду першої інстанції та направлено кримінальну справу прокурору Попаснянського району для організації проведення додаткового досудового розслідування.
Під час додаткового досудового розслідування, 24 квітня 2015 року та
01 липня 2015 року скасовано постанови слідчого прокуратури про відсторонення його від посади та про арешт майна.
10 вересня 2015 року прокурор прокуратури Попаснянського району Луганської області виніс постанову про закриття кримінального провадження від 25 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України на підставі пункту 3 частини першої статті 276 та пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вважає, що вказаними незаконними діями органів досудового розслідування були порушені його конституційні права та свободи, оскільки фактично йому були заподіяні страждання внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушились та змінились у негативний бік життєві зв`язки, погіршились відносини з оточуючими, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, його стан здоров`я погіршився, під час досудового розслідування, кримінальної справи відносно нього у 2012 році, у нього стався серцевий напад, він був вимушений пройти курс лікування.
У зв`язку з викладеним, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з Казначейства на його користь 2 680 560 грн на відшкодування моральної шкоди, витрати за надання правової допомоги у розмірі
12 955 грн, витрати за проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 14 880 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 07 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Казначейства на користь ОСОБА_1 152 634 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
Зобов`язано Казначейство списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 152 634 грн.
Стягнуто з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 27 835 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач незаконно перебував під слідством та судом протягом 41 місяць. Відносно нього закрито кримінальне провадження у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, у зв`язку з чим у нього виникло право звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокуратури Луганської області задоволено частково.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 серпня 2018 року змінено в частині визначеного розміру моральної шкоди та судових витрат.
Стягнуто з Казначейства за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, 200 000 грн.
Стягнуто з прокуратури Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 076,80 грн.
Виключено із резолютивної частини рішення суду першої інстанції абзац 3 щодо зобов`язання Казначейства списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 152 634 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та правильно виходив із наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених статтею 1176 ЦК України та Законом. Разом з тим суд апеляційної інстанції не погодився із розміром моральної шкоди, оскільки такий визначений місцевим судом без урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, а тому його слід збільшити з 152 634 грн до 200 000 грн. При цьому судові витрати підлягають стягненню з прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Казначейство просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції стягнуто кошти з Державної казначейської служби, тобі як повна назва відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Державна казначейська служба України. Крім того, шкода підлягає стягненню не з юридичної особи, а з державного бюджету. Позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди саме Казначейством та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями Казначейства, що виключає можливість покладення на останнього відповідальності із відшкодування позивачу моральної шкоди. Крім того, визначений судами розмір такої шкоди є значно завищеним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 12 квітня 2019 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 березня 2012 року у кабінеті ОСОБА_1 - голови Калинівської селищної ради, за відсутності рішення суду, проведено обшук, за наслідками якого складено протокол огляду місця події. Вказані дії були проведені до порушення кримінального провадження.
12 квітня 2012 року слідчим прокуратури Попаснянського району
ОСОБА_2 позивачу було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а 14 травня
2012 року винесено постанову про відсторонення його від займаної посади голови Калинівської селищної ради на період досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи в суді.
Рішенням сесії Калинівської селищної ради від 16 червня 2012 року
ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади.
16 травня 2012 року слідчим прокуратури винесено постанову про накладення арешту на належну позивачу земельну ділянку площею 4,81 га, яка розташована на території Калинівської селищної ради Попаснянського району.
24 травня 2012 року прокурором затверджено обвинувальний висновок у зазначеній кримінальній справі та спрямовано справу до Попаснянського районного суду Луганської області для розгляду по суті.
01 червня 2012 року постановою Попаснянського районного суду Луганської області ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 03 жовтня 2013 року позивача було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, однак Апеляційним судом Луганської області ухвалою від 17 лютого 2014 року скасовано вирок суду першої інстанції та направлено кримінальну справу прокурору Попаснянського району для організації проведення додаткового досудового розслідування.
Вказана кримінальна справа, як кримінальне провадження, внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 лютого 2014 року.
Під час додаткового досудового розслідування 24 квітня 2015 року прокурором Попаснянського району прийнято постанову про скасування постанови слідчого прокуратури від 14 травня 2012 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади голови Калинівської селищної ради.
01 липня 2015 року заступник начальника СВ Попаснянського РВ виніс постанову про скасування постанови слідчого прокуратури від 16 травня 2012 року про накладення арешту на належне позивачу майно.
10 вересня 2015 року прокурор прокуратури Попаснянського району Луганської області виніс постанову про закриття кримінального провадження від 25 лютого 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України на підставі пункту 3 частини першої статті 276 та пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати
Судами установлено, що загалом позивач перебував під слідством та судом 41 місяць.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Казначейства здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК Україниправо на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповіднодо пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно виходили з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі закриття відносно нього кримінального провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення її винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
При визначені розміру морального відшкодування, суд першої інстанції, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку із пред`явленням обвинувачення у скоєнні злочину, щодо якого вину не доведено, тривалість перебування позивача протягом тривалого часу під слідством і судом (41 місяць), що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 152 634 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (3 723 грн).
Отже, судом першої інстанції був врахований характер заподіяної шкоди та обставини, на які послався позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди, принципи розумності, виваженості та справедливості.
Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
При цьому, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначного судом розміру моральної шкоди та збільшуючи цей розмір у межах заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції не послався на обставини чи докази, які не були враховані судом першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди, а, отже, без достатніх правових підстав та без наведення відповідних мотивів змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.
Безпідставно змінивши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.
Згідно зі статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи вищевикладене та невідповідність висновку суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру моральної шкоду, завданої позивачу унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, принципам розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду в цій частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги Казначейства про те, що позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди саме Казначейством та причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями останнього безпідставні, оскільки відповідно до частини першої статті 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Покладаючи відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди на державу, суд лише зобов`язує Казначейство як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з відповідного казначейського рахунку та жодним чином не покладає на Казначейство відповідальність за завдання такої шкоди, як помилково вважає скаржник.
При цьому посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції стягнуто кошти з Державної казначейської служби, тобі як повна назва відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Державна казначейська служба України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а є підставою для виправлення описки відповідно до статті 269 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати і залишити в цій частині в силі рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 серпня 2018 року.
В іншій частині постанову Луганського апеляційного суду від 11 грудня
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович