02.12.2024

№ 428/4806/15-ц

Постанова

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 428/4806/15-ц

провадження № 61-39653св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на постанову Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2018 року в складі колегії суддів:

Авалян Н. В., Єрмакова Ю. В., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (далі -

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот») про визнання незаконною відмови у наданні оплачуваної відпустки, зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час відсторонення від роботи, зобов`язання привести у відповідність з нормативними актами екзаменаційні білети з питань охорони праці, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді слюсаря з обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики 5-го розряду цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод. Крім того, був членом виборного органу Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України робітників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот».

16 березня 2015 року звертався до відповідача із заявою про надання йому оплачуваної відпустки у період з 24 по 27 березня 2015 року для профспілкового навчання, проте відповідач надав йому відпустку лише на два дні у період з 25 по 26 березня 2015 року. Оскільки термін наданої йому відпустки не врахував дні, необхідні для того, щоб дістатись потягом до

м. Києва та повернутись до м. Сєвєродонецька, тому відпусткою він не скористався і вийшов на роботу.

Крім того, посилався на те, що наказом відповідача від 16 квітня 2015 року № 352 його було відсторонено від роботи у зв`язку із відмовою від проведення перевірки знань з питань охорони праці. Це відсторонення тривало до 17 червня 2015 року. За вказаний період заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважав своє відсторонення незаконним, оскільки на таке відсторонення адміністрацією відповідача не була отримана згода профспілкового органу, а крім того, відповідач не організував проведення навчання та інструктажу з питань охорони праці, чим порушив трудове законодавство та затверджене на підприємстві Положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці № ОТ-26. З цього приводу він висловлював свої зауваження, що призвело до конфліктної ситуації.

Також, посилався на те, що порушення його трудових прав призвели до моральних страждань. Він постійно перебував у роздратованому стані, вимушений був самостійно знаходити та відпрацьовувати матеріали з питань охорони праці, що створювало додаткові труднощі. Невиплата заробітної плати фактично позбавила його засобів існування.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконною відмову відповідача надати йому оплачувану відпустку з 24 по 27 березня 2015 року на підставі статті 252 КЗпП України; зобов`язати відповідача перерахувати його заробітну плату за 25-26 березня 2015 року як за робочі дні з усіма відповідними виплатами; визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 16 квітня 2015 року № 352 про його відсторонення, як такий, що не відповідає вимогам статей 46 153 252 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи від роботи в період з 16 квітня по

17 червня 2015 року у розмірі 4 815,92 грн; зобов`язати відповідача привести у відповідність до Переліку обов`язкових інструкцій згідно з вимогами пункту 3.9 Положення про навчання з охорони праці та пунктів 2.20, 2.22 Інструкції ОТ-26 екзаменаційні білети з питань охорони праці для слюсаря з обслуговування контрольно-вимірювальних приладів і автоматики цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення вимог щодо визнання незаконною відмову відповідача у наданні позивачу оплачуваної відпустки тривалістю чотири дні на підставі статті 253 КЗпП України, оскільки чинним законодавством чітко передбачено надання додаткової оплачуваної відпустки лише на час профспілкового навчання та не передбачено надання відпустки на час проїзду до місця навчання, а тому у відповідача не було підстав для надання позивачу додаткової оплачуваної відпустки з урахуванням часу на проїзд до місця навчання та повернення. Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що позивач не був позбавлений права, у разі потреби, скористатися 1-2 днями відпустки без збереження заробітної плати чи щорічної відпустки, чи іншої відпустки, необхідними для проїзду до місця навчання та повернення.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати заробітну плату позивача за 25-26 березня 20156 року, як за робочі дні з усіма відповідними виплатами, суд першої інстанції виходив із відсутності належних та допустимих доказів того, що позивач 25-26 березня 2015 року перебував на робочому місці та виконував посадові обов`язки протягом всього робочого часу, а також перебував на території підприємства повний робочий день.

Крім того, ураховуючи те, що позивач ухилявся від проходження інструктажів, консультацій, з різних причин, відмовився від перевірки знань, у відповідача були законні підстави для відсторонення позивача від роботи відповідно до статті 46 КЗпП України, суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для задоволення вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 16 квітня 2015 року

№ 352.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що ця вимога є похідною від вимоги про скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, а тому задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що відсторонення позивача від роботи визнане судом законним.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо зобов`язання привести у відповідність з локальними нормативними актами екзаменаційні білети з питань охорони праці, суд першої інстанції виходив з того, що переліком зазначених у екзаменаційних білетах питань самі по собі права позивача не порушуються.

Крім того, встановивши відсутність порушень відповідачем трудових прав позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання привести у відповідність з нормативними актами екзаменаційні білети з питань охорони праці залишено без змін.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог

ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот»

від 23 березня 2015 року № 0046-КП (отп) про надання ОСОБА_1 відпустки у зв`язку з проведенням профспілкового навчання у м. Києві на період з 25 березня 2015 року та 26 березня 2015 року включно.

Зобов`язано ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за 25 березня 2015 року та

26 березня 2015 року як за робочі дні.

Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь

ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня

2015 року по 17 червня 2015 року у розмірі 4 815,92 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» на користь

ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 218,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати за 25-26 березня

2015 року як робочі дні, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2015 року по 17 червня 2015 року та відшкодування моральної шкоди неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

Приймаючи постанову, апеляційний суд виходив з того, що позивачу відмовлено у наданні чотирьох днів додаткової відпустки, а також не виплачено заробітну плату за два робочі дні з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, відповідачем не враховано того, що у відповідності до вимог статті 15-1 Закону України «Про відпустки» та частини сьомої статті 252 КЗпП України позивачу, який обраний до складу виборного профспілкового органу підприємства, гарантоване право на щорічну додаткову оплачувану відпустку на час профспілкового навчання тривалістю до 6 календарних днів, а також того, що позивач 25-26 березня 2015 року не знаходився на профспілковому навчанні, а залишився на роботі.

Також, виходив з того, що несвоєчасне проведення перевірки знань позивача мало місце внаслідок його незаконного звільнення з роботи, а тому заявлена позивачем вимога до роботодавця щодо проведення з ним навчання з питань охорони праці перед перевіркою знань не могло вважатися ухиленням або відмовою від перевірки знань, оскільки право на таке навчання гарантоване позивачу законом.

Разом з тим, виходив з того, що оскільки трудові права позивача були порушені відповідачем, тому позивач мав право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог щодо визнання незаконним наказу від 23 березня 2015 року № 0046-КП (отп), зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати та відмовити у задоволенні цих вимог.

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» постанову суду апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, а тому касаційним судом не переглядається (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 20 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано із Сєвєродонецького міського суду Луганської області зазначену цивільну справу та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» вважало, що при вирішенні питання про порядок надання позивачу відпустки у зв`язку із профспілковим навчанням воно правильно керувалось нормами розрахованими на подібні випадки, зокрема статтями 13, 14, 15 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких конкретного порядку надання відпустки у зв`язку із профспілковим навчанням законодавчо не визначено, проте такі відпустки відносяться до розділу ІІІ додаткових відпусток у зв`язку із навчанням та які надаються лише на період учбового процесу.

Також, вважало, що відсутні підстави для скасування наказу про надання позивачу відпустки та перерахунку заробітної плати за ці дні як робочі, оскільки ОСОБА_1 не звертався із заявою про відмову від оплачуваної йому відпустки.

Крім того, посилалось на те, що роботодавцем вимоги законодавчих та нормативних актів, щодо проведення на підприємстві навчання з питань охорони праці для ОСОБА_1 порушено не було.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що його трудові права порушені відповідачем.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 12 липня 2012 року ОСОБА_1 працював у ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, зайнятий ремонтом, профілактикою та обслуговуванням контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 5-го розряду цеху нейтралізації та очищення промислових стічних вод.

15 липня 2013 року він був обраний членом профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України робітників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот», що підтверджується повідомленням голови Первинної профспілкової організації на адресу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот»

(а. с. 15 т. 1).

16 березня 2015 року ОСОБА_1 подавав заяву на ім`я голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» про надання йому оплачуваної відпустки тривалістю чотири дні у період з 24 по 27 березня 2015 року для участі у семінарі, який проводився у м. Києві Конфедерацією Вільних профспілок України. Ця заява була зареєстрована у день її подання. До заяви було додане інформаційне повідомлення, у якому було зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві буде проведено профспілкове навчання, на яке запрошується представник Незалежної профспілки гірників України робітників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» (а. с. 8-9 т. 1).

18 березня 2015 року адміністрація ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» зверталась до голови Первинної профспілкової організації робітників ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» для підтвердження делегування ОСОБА_1 на профспілкове навчання (а. с.10 т. 1).

21 березня 2015 року голова Первинної профспілкової організації на адресу ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» надав письмову відповідь на вказане звернення, у якій підтвердив, що від Первинної профспілкової організації участь у профспілковому навчанні прийматиме ОСОБА_1 . Це повідомлення було зареєстроване у адміністрації ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» 23 березня 2015 року (а. с. 11 т. 1).

Наказом відповідача від 23 березня 2015 року № 0046 ОСОБА_1 було надано відпустку у зв`язку з проведення профспілкового навчання у м. Києві тривалістю два дні 25-26 березня 2015 року, якою ОСОБА_1 не скористався, оскільки наказ не враховував час, необхідний для того, щоб дістатись до місця проведення навчання (а. с. 56 т. 1).

Також встановлено, що наказом відповідача від 15 вересня 2014 року

№ 0110-КП (ув) ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогули без поважних причин, а наказом від 23 лютого 2015 року № 0013-КП поновлено його на роботі на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 лютого 2015 року (а. с. 7 т. 1).

У наказі про поновлення на роботі зобов`язано начальника цеху допустити ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов`язків, а також провести інструктаж, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, оскільки робота позивача пов`язана з електронебезпекою та роботою на висоті. Зазначені роботи входять до Переліку робіт з підвищеної небезпекою.

На підприємстві діє Положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці № ОТ-26 (а. с. 176 т. 1).

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що робітники при прийнятті на роботу та у процесі роботи проходять на підприємстві інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги постраждалим, від нещасних випадків, а також правил поводження при виникнення аварій.

Для робітників, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, повторна перевірка знань з питань охорони праці, відповідно до пункту 2.31 Положення проводиться не рідше 1 разу на рік.

ОСОБА_1 з моменту прийняття на роботу проходив навчання у період з 01 лютого по 06 березня 2012 року та 25 змін стажування з питань охорони праці. По закінченню проходив перевірку знань (а. с. 29 т. 1).

Крім того, з позивачем проводилися спеціальні навчання та попередні консультації перед перевіркою знань, інструктажі. Останню перевірку знань позивач пройшов 12 жовтня 2013 року. Повторна перевірка знань для нього була призначена на 15 квітня 2015 року, яка не була проведена у зв`язку із звільненням позивача з роботи. Ці відомості відображені у особовій карті

реєстрації навчань, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці (а. с. 32-50 т. 2).

Розпорядженням відповідача від 25 лютого 2015 року № 27, на підставі наказу від 23 лютого 2015 року № 0013-КП про поновлення на роботі за позивачем були закріплені: з теоретичного навчання - майстер

ОСОБА_3 , з практичного навчання - слюсар з контрольно-вимірювальних приладів ОСОБА_4 (а. с. 75 т. 2).

Розпорядженням відповідача від 27 березня 2015 року № 29 вказане розпорядження № 27 було скасоване та було доручено майстру

ОСОБА_3 , провести ОСОБА_1 позаплановий інструктаж, спеціальне навчання, попередню консультацію перед перевіркою знань та повторну перевірку знань з охорони праці (а. с. 71 т. 2).

ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на підприємстві не організоване проведення навчання з питань охорони праці, неодноразово звертався із заявами, у яких просив забезпечити йому необхідні умови для теоретичного і практичного навчання та перенести перевірку знань до проходження ним такого навчання. Такі заяви на адресу адміністрації підприємства були подані позивачем неодноразово: 18, 28 березня, 15, 20, 24, 29 квітня,

07, 13 травня 2015 року (а. с. 20, 22-23, 27, 33, 36-37, 39, 40 т. 1).

Підприємство, відповідаючи на заяви, не визнавало претензій позивача з приводу неналежної організації навчання з питань охорони праці та стверджувало, що проведення теоретичного та практичного навчання здійснюється на підставі Положення № ОТ-26 лише з щойно прибулими робітниками. Оскільки, ОСОБА_1 було поновлено на посаді, то на нього розповсюджувалося положення пункту 1.13 вищезазначеного Положення (а. с. 21, 41-42 т. 1).

Відповідно до пункту 1.13 Положення в процесі роботи на підприємстві робітники проходять цільовий інструктаж, позаплановий інструктаж, повторний інструктаж, спеціальне навчання, попередню консультацію перед перевіркою знань.

Після поновлення на роботі перевірка знань позивача з питань охорони праці призначалась неодноразово, а саме: розпорядженням начальника цеху від 27 березня 2015 року № 29 повторна перевірка знань після поновлення на роботі призначена на 15 квітня 2015 року; наказом голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» від 16 квітня 2015 року № 352 ОСОБА_1 зобов`язано пройти повторну перевірку знань у строк до 29 квітня 2015 року у зв`язку із відмовою від проходження перевірки знань 15 квітня 2015 року; наказом голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» від 29 квітня 2015 року № 390 вказаний наказ змінено у частині строку проходження повторної перевірки знань - на 13 травня

2015 року; наказом голови правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» від 22 травня 2015 року № 464 проведення повторної перевірки знань ОСОБА_1 перенесено на 17 червня 2015 року у зв`язку з тим, що він відмовився від проходження перевірки знань 13 травня 2015 року

(а. с. 71-74 т. 2).

17 червня 2015 року ОСОБА_1 пройшов перевірку знань з питань охорони праці, що відображено у протоколі комісії (а. с. 40 т. 2).

У період з 16 квітня по 17 червня 2015 року ОСОБА_1 не нараховувалась заробітна плата у зв`язку з тим, що наказом голови правління

ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» від 16 квітня 2015 року № 352 його було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку із відмовою 15 квітня 2015 року від перевірки знань з питань охорони праці (а. с. 72 т. 2).

Крім того, встановлено, що наказом відповідача від 14 січня 2016 року

№ 0001-КП ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 оскаржував своє звільнення в суді, проте рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області

від 27 квітня 2017 року, у задоволенні його позову відмовлено

(справа № 428/1697/16-ц).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у частині першій статті 4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Частиною сьомою статті 252 КЗпП України передбачено, що на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів із збереженням середньої заробітної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 15-1 Закону України «Про відпустки» встановлено, що на час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 6 календарних днів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Закон встановлює гарантований мінімальний розмір заробітної плати, яка є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (стаття 3, стаття 3-1 Закону «Про оплату праці»).

Отже, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції, встановивши, що при вирішенні питання щодо надання позивачу додаткової оплачуваної відпустки тривалістю чотири дні на час профспілкового навчання відповідач допустив помилку в тлумаченні норм трудового законодавства про відпустки, у зв`язку із чим дійшов висновку про те, що позивач має право на таку відпустку лише тривалістю двох днів та ураховуючи відсутність у відповідача виробничої необхідності знаходження позивача на робочому місці та того, що протягом 2015 року позивач не використовував чотири дні такої відпустки, обґрунтовано вважав, що позивачу було протиправно відмовлено у наданні йому додаткової оплачуваної відпустки на час профспілкового навчання тривалістю чотири дні.

Разом з тим, встановивши, що позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку на час профспілкового навчання тривалістю два дні, проте позивач у ці дні не знаходився на профспілковому навчанні, а залишився на роботі та ураховуючи те, що за такі дні позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату як за робочі дні, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що наказ відповідача про надання позивачу відпустки у зв`язку із проведенням профспілкового навчання у м. Києві тривалістю два дні у період з 25 березня 2015 року по 26 березня 2015 року підлягає скасуванню, та дійшов правильного висновку, що за ці дні позивачу має бути здійснений перерахунок заробітної плати як за робочі дні.

Відповідно до статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об`єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною сьомою статті 153 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Відповідно до приписів вищезазначених норм права до початку проведення перевірки знань з питань охорони праці роботодавець повинен організувати проведення навчання з питань охорони праці.

Згідно із статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, встановивши, що несвоєчасне проведення перевірки знань позивача мало місце внаслідок його незаконного звільнення з роботи, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що заявлена позивачем вимога до роботодавця щодо проведення з ним навчання з питань охорони праці перед перевіркою знань не може вважатися ухиленням або відмовою від перевірки знань, оскільки право на таке навчання гарантоване позивачу законом, та дійшов правильного висновку про те, що право позивача було порушено, у зв`язку із чим є правові підстави для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, правильно врахував вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Також, вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами статті 237-1 КЗпП України, правильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, оскільки позивачем доведено заподіяння такої шкоди у зв`язку із порушенням його трудових прав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній постанові, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судом апеляційної інстанції, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

При цьому, Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2018 року було зупинено виконання постанови Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Луганської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Луганської області

від 11 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович