06.10.2023

№ 438/558/16-ц

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 438/558/16-ц

провадження № 61-15931св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крет Олег Ігорович, на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року у складі судді Слиша А. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 липня 2012 року між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак О. Р. та зареєстрований в реєстрі за № 793.

Відповідно до цього договору ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є подружжям, після смерті останнього з них, передають мені квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 10 цього договору на мене були покладені такі обов`язки: «в разі хвороби відчужувачів чи одного із них, доглядати їх, допомагати вести домашню роботу, яку б відчужувачі та/або відчужувач виконували самостійно, якби не хворіли; забезпечити кожного з відчужувачів медикаментами, лікарськими засобами, згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів; один раз на тиждень проводити вологе прибирання квартири; один раз на тиждень прати одяг та інші речі відчужувачів; після смерті відчужувачів, провести їх поховання та виконати всі дії, пов`язані із християнськими звичаями, а також встановити пам`ятники на їх місцях поховання. Набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувачів, визначені даним договором».

ОСОБА_2 вважає, що, крім зазначених умов спадкового договору, він виконував умови, які не були передбачені цим договором, витрачав кошти на утримання відчужувачів, придбання предметів побуту та здійснював ремонт квартири. Крім того, він постійно позивач кошти подружжю ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь вартість виконаних ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 12 663,86 грн; вартість виконаних робіт на суму за договорами про надання послуг, укладеними між ним та ОСОБА_1 , - 48 207,75 грн; суму за договорами позики, укладеними між ним та ОСОБА_1 , - 135 397,92 грн; суму коштів, витрачених на лікування своєї дружини, - 4 728,00 грн; моральні збитки - 12 000,00 грн та судові витрати.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору.

Позовну заяву мотивовано тим, що спадковий договір від 12 липня 2012 року, укладений між нею, її чоловіком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рішенням Бориславського міського суду Луганської області від 21 червня 2016 року розірвано у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань за цим договором. Тривале та умисне невиконання ОСОБА_2 спадкового договору порушило їхні з ОСОБА_3 конституційні права та законні інтереси, призвело до раптової смерті ОСОБА_3 , погіршення стану її здоров`я із-за нервових переживань. 12 червня 2013 року її визнано інвалідом 2-ої групи загального захворювання, 22 жовтня 2014 року їй підтверджено 2 група інвалідності від загального захворювання по зору, а з 22 квітня 2015 року, відповідно до довідки серії 10ААВ № 7158833, їй призначено 1 групу інвалідності по зору загального захворювання.

ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку з тим, що протягом п`яти років ОСОБА_2 не виконував умови спадкового договору вона стала інвалідом, її залишено у небезпеці та не компенсовано понесені нею витрати майнового характеру, зокрема, на придбання ліків - 7 070,02 грн, витрати на поховання ОСОБА_3 - 2 625,10 грн, витрати на послуги адвоката - 2 500,00 грн, що в загальному становить 12 195,12 грн. Також неправомірні дії ОСОБА_2 призвели до завдання їй моральних страждань, які полягали у втраті нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 200 802,41 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 212 997,53 грн на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 19 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем, окрім самого лише факту невиконання відповідачем обов`язків за спадковим договором, не доведено протиправність дій відповідача та настання для неї негативних наслідків у виді порушення її особистих немайнових та майнових прав, настання смерті її чоловіка, встановлення їй інвалідності, погіршення стану її здоров`я. Це означає, що позивачем не доведено наявності усіх складових частин цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, якими є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крет О. І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказала відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах, що стосуються стягнення моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано вимоги статей 22 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин, оскільки сам факт розірвання спадкового договору вказує на необхідність визначення завданої майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крет О. І., на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крет О. І., на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року і витребувано із Бориславського міського суду Львівської області цивільну справу 438/558/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крет О. І., не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

12 липня 2012 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Хоронжак О. Р., зареєстрований в реєстрі за № 742.

Відповідно до умов цього спадкового договору подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (відчужувачі) передають після смерті останнього з них у власність ОСОБА_2 (набувача) належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , яку сторони оцінили у сумі 50 307,00 грн, а набувач зобов`язується: «після смерті відчужувачів провести їх поховання та виконати всі дії, пов`язані із християнськими звичаями, а також встановити пам`ятники на місцях їх поховання; один раз на тиждень проводити вологе прибирання квартири; один раз на тиждень прати одяг та інші речі відчужувачів; в разі хвороби відчужувачів чи одного з них доглядати їх, допомагати вести домашню роботу, яку б відчужувачі та/або відчужувач виконували самостійно, якби не захворіли».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року у справі № 438/54/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р., Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради, про розірвання спадкового договору та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково.

Спадковий договір від 12 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р. та зареєстрований за № 742, розірвано.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням спадкового договору від 12 липня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 неналежно виконував умови спадкового договору від 12 липня 2012 року, оскільки не доглядав ОСОБА_1 , не забезпечував її медикаментами та лікарськими засобами під час її перебування на стаціонарному лікуванні у відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку припинив виконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним спадковим договором через неприязні стосунки з ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди

Згідно із частинами першою, третьою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини завдавача шкоди.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням умов договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Право на відшкодування збитків виникає у особи з самого факту невиконання обов`язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи є вказівка в тій чи іншій нормі ЦК України про таке.

Таким чином, відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав, котрий одночасно, як правило, є й мірою відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками визначаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що позивачем у порушення вимог статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів того, що протиправною поведінкою відповідача або з його вини позивачу була заподіяна майнова шкода.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням спадкового договору, відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, визначених Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди визначено у пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України як один із можливих правових наслідків порушення зобов`язання.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року у справі № 438/54/16-ц розірвано спадковий договір від 12 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О. Р. та зареєстрований за № 742, встановлено, що ОСОБА_2 неналежно виконував умови спадкового договору від 12 липня 2012 року, оскільки не доглядав ОСОБА_1 , не забезпечував її медикаментами та лікарськими засобами під час її перебування на стаціонарному лікуванні у відділеннях Львівської обласної клінічної лікарні. Крім того, із тверджень самого ОСОБА_2 вбачається, що він в односторонньому порядку припинив виконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним спадковим договором через неприязні стосунки з ОСОБА_1 .

Вказане рішення суду у справі № 438/54/16-ц набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків за спадковим договором, укладеним між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що і стало підставою для його розірвання судом на вимогу відчужувача на підставі частини першої статті 1308 ЦК України, є доведеним.

Виходячи зі змісту наведених норм права, стягнення моральної шкоди за порушення спадкового договору (як різновиду цивільно-правового договору) не пов`язується ні з закріпленням права на компенсацію моральної шкоди у спадковому договорі, ні з визначенням цього права в нормах, які регулюють спадковий договір (статті 1302-1308 ЦК України).

Однак суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що позивачем, окрім самого лише факту невиконання відповідачем обов`язків за спадковим договором, у зв`язку з чим такий договір було розірвано в судовому порядку, не доведено тих обставин, якими вона обґрунтовує протиправність дій відповідача та настання для неї негативних наслідків у виді порушення її особистих немайнових та/або майнових прав внаслідок таких (за її твердження) протиправних дій відповідача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за спадковим договором, зокрема, факту смерті її чоловіка, встановлення їй інвалідності, погіршення стану її здоров`я, заподіяння майнової шкоди тощо, а це означає, що позивачем не доведено наявності усіх складових частин цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, якими є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та його вини в її заподіянні.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крет Олег Ігорович, залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк