Постанова
Іменем України
29 травня 2023 року
м. Київ
справа № 438/647/19
провадження № 61-14961св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 04 лютого 2021 року у складі судді Слиша А. Т. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О.,Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, визнання протиправною бездіяльність посадових осіб та зобов`язання поновити її права.
Позов обґрунтований тим, що її визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12016140100000459 від 07 червня 2016 року, однак слідчими слідчого відділу Бориславського відділення поліції Дрогобицького відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Львівській області (далі - СВ Бориславське ВП) та прокурором Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури (далі - ТВ ДМП) умисно не розпочато досудове розслідування та не вижито передбачених законом заходів для встановлення осіб, винних у кримінальному правопорушенні, що порушує її права та спричиняє їй шкоду.
02 березня 2018 року прокурор скасував постанову слідчого СВ Бориславського ВП від 21 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12016140100000459 від 07 червня 2016 року у зв`язку з тим, що слідчий не виконав письмових вказівок заступника начальника слідчого управління Національної поліції у Львівській області (далі - СУ ГУ НП у Львівській області) від 23 березня 2017 року.
Постановою заступника начальника Бориславського ВП - начальника СВ Дрогобицького ВП від 27 листопада 2018 року закрито кримінальне провадження від 07 червня 2016 року № 12016140100000459.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 17 травня 2019 року скасовано постанову від 27 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження від 07 червня 2016 року № 12016140100000459 як таку, що є передчасною та необґрунтованою.
Позивачка вважає, що прокурор не здійснив процесуального керівництва в зазначеному кримінальному провадженні і створив умови для тривалого затягування досудового розслідування та порушення її конституційних прав, що спричинило їй моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
У зв`язку з бездіяльністю слідчого під час розслідування кримінального провадження від 07 червня 2016 року № 12016140100000459 погіршився стан її здоров`я, вона вимушена була лікуватися в лікувально-профілактичних закладах та витрачати свої кошти на лікування.
З наведених підстав просить:
- визнати умисною, протиправною бездіяльність посадових осіб держави Україна щодо непроведення досудового розслідування, порушення права на захист потерпілої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016140100000459 за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
- стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн;
- зобов`язати посадових осіб держави Україна провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016140100000459 за частиною першою статті 190 КК України у терміни і спосіб, визначений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) та КК України, поновити права потерпілої ОСОБА_1 , а винних осіб притягнути до відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 04 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, закрито провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб та зобов`язання поновити її права.
У позові ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначені позивачкою позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність посадових осіб та зобов`язання поновити її права є предметом оскарження згідно з главою 26 § 1 КПК України, оскільки в порядку статті 303 КПК України ОСОБА_1 має можливість оскаржити визначену нею бездіяльність уповноважених осіб щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140100000459 та зобов`язання до вчинення дій у межах вказаного провадження. Кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг, про які заявила ОСОБА_1 в позовній заяві, що унеможливлює розгляд визначених позивачем вимог в порядку цивільного судочинства. Вимоги про визнання незаконними дій/бездіяльності органів досудового розслідування в кримінальних провадженнях мають вирішуватися за правилами КПК України, тому провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб та зобов`язання поновити її права підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 КПК України.
У такому виді деліктних зобов`язань як відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (стаття 1176 ЦК України) необхідно довести: завдання шкоди (протиправні дії чи бездіяльність), причинний зв`язок між протиправним рішенням, дією або бездіяльністю конкретно визначеної посадової особи та шкодою.
Позивачка не надала доказів того, що їй завдано моральної шкоди слідчим, прокурором, а також, що їхні діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання покладених на них трудових або службових обов`язків.
Сам факт задоволення скарг ОСОБА_1 не може бути підставою для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, оскільки чинним законодавством, а саме нормами КПК України, передбачено механізм захисту порушеного права особи шляхом оскарження бездіяльності у встановленому нормами КПК порядку, який позивачка реалізувала.
Саме по собі скасування (в т.ч. неодноразове) процесуальної постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про безумовну неправомірність дій відповідача і завдання такими діями шкоди позивачці, оскільки таке повинно підтверджуватись обвинувальним вироком суду чи іншого рішення суду, в якому встановлено факт незаконності відповідних процесуальних дій. Крім цього, задоволення її процесуальних звернень спрямоване на забезпечення повноти та об`єктивності здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, тому сама по собі ухвала слідчого судді про задоволення скарги чи заяви про відвід не є правовою підставою для відшкодування учасникам кримінального провадження моральної шкоди. Такий висновок узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі «Перна проти Італії» (Perna v.Italy) від 25 липня 2001 року, заява № 48898/99, у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, заява № 33949/02, в яких встановлено, що визнання судом порушення становить достатньо справедливу сатисфакцію (утому числі як відшкодування моральної шкоди) за шкоду, завдану особі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 04 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі, якщо особа посилається на заподіяння їй майнової чи моральної шкоди незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, то відшкодування матеріальних та моральних збитків здійснюється на підставі статті 3 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Усупереч вимог статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди попередніх інстанцій розглянули справу без участі відповідача та третіх осіб, у порушення частини четвертої статті 223 ЦПК України не дослідили докази у справі, створили конфлікт інтересів щодо відповідачів.
Суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі прокуратуру та відповідний відділ поліції.
У результаті невиконання судових рішень, якими встановлено незаконність дій посадових осіб відділу поліції та прокуратури щодо закриття кримінального провадження, позивачка зазнала моральних страждань.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає: суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18; справу розглянуто за відсутності її учасників, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки підставою звернення з позовом є встановлена ухвалами суду протиправна бездіяльність уповноважених осіб прокуратури Львівської області і СВ Бориславського ВП щодо непроведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, умисне непроведення досудового розслідування у розумні строки, визначені КПК України, то необхідно застосувати статті 1173 1174 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.
Аргументи інших учасників справи
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно зі статтею 400 ЦПКУкраїни переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 5 частини першої, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні слідчого СВ Бориславського ВП перебували матеріали кримінального провадження № 12016140100000459, внесеного 07 червня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
27 листопада 2018 заступник начальника Бориславського ВП - начальник СВ Дрогобицького ВП Дуб С. М. виніс постанову про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Бориславського міського суду Львівської області від 17 травня 2019 року у справі № 438/116/18 задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову заступника начальника Бориславського ВП - начальника СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області Дуба С. М. від 27 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 07 червня 2017 року за № 12016140100000459 за частиною першою статті 190 КК України.
Ухвалу мотивовано тим, що слідчий виніс оскаржувану постанову передчасно, не з`ясувавши всіх обставин, з яких проводиться досудове розслідування, та дійшов передчасного висновку про закриття кримінального провадження.
22 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Прокуратури Львівської області із заявою про вчинення працівниками Бориславського ВП кримінальних правопорушень, передбачених статтями 382 364 КК України, щодо неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016140100000459.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року у справі №461/1801/19 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано уповноважених осіб Прокуратури Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2019 в порядку, передбаченому частиною першою статті 214 КПК України, та в разі встановлення обставин, що можуть вказувати про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати розслідування.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі наведеної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначено у статтях 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18) вирішувалось питання про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з встановленням обставин бездіяльності слідчого прокуратури та скасування слідчими суддями незаконних процесуальних рішень слідчого та прокурора.
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вказані обставини не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими, з огляду на таке.
Такі процесуальні рішення, на які посилалася позивачка, та розцінені нею як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії під час перевірки заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль у порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.
Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Реалізація позивачкою свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням її прав.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16 (провадження № 61-11766св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17 (провадження № 61-29382св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15 (провадження
№ 61-20721св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18 (провадження № 61-11350св19), від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17 (провадження 61-40480св18), від 22 вересня 2021 року у справі № 686/14607/20 (провадження № 61-17741св20), від 19 жовтня 2022 року у справі № 554/8034/20 (провадження № 61-14781св21).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвали слідчих суддів Бориславського міського суду Львівської області від 17 травня 2019 року та Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2019 року вказують про реалізацію ОСОБА_1 передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності відповідно до статті 1176 ЦК України, як помилково вважає ОСОБА_1 , акцентуючи свої доводи на власному тлумаченні змісту частини шостої статті 1176 ЦК України.
Отже, ОСОБА_1 скористалася своїм правом, передбаченим статтею 303 КПК України, на оскарження постанов заступника начальника Бориславського ВП - начальника СВ Дрогобицького ВП Дуба С. М. від 27 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження та бездіяльності Прокуратури Львівської області, і в такий спосіб отримала захист своїх прав, які вважала порушеними.
З огляду на це, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив, що позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання їй відповідачем моральної шкоди.
Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173 1174 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди відсутні.
Посилання заявниці на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18, є необґрунтованими, оскільки судове рішення ухвалене у спорі за неподібних предмета та підстав позову, тому не є релевантним.
Справу в суді апеляційної інстанції розглянуто за участю представника позивачки, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги про наявність безумовних підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися. Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження з ухваленими у справі судовими рішеннями, а також до необхідності здійснення переоцінки досліджених судами доказів, що не є повноваженнями суду касаційної інстанції.
У частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб та зобов`язання поновити права ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції не оскаржує, тому відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд рішення Бориславського міського суду Львівської області від 04 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у цій частині не переглядає.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 04 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
О. В. Ступак
В. В. Яремко