ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2025 року
м. Київ
справа № 440/10214/24
адміністративне провадження № К/990/5787/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Берназюка Я.О., Єзерова А.А., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року у складі судді Довгопол М.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2025 року у складі колегії суддів: Чалого І.С. (головуючий), суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII);
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік з урахуванням виплаченої суми, що становить 9465 грн;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
2. Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 9 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2025 року, відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку та повернув позовну заяву позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції послався на те, що позивач не навів об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили подання позову в рамках строку звернення до суду. Направлення позивачем 20 квітня 2024 року до ГУ ПФУ в Полтавській області запитів або отримання відповідей на такі запити не змінюють моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, а лише свідчить про час, коли позивач виявив належну зацікавленість до своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації таких прав.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що позивач є військовослужбовцем по мобілізації, який проходить військову службу під час дії особливого періоду та введення на території держави воєнного стану, що підтверджується копією військово-облікового документа, та відповідно до Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ) проходить військову службу в Збройних Силах України, яка є державною службою особливого характеру згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». Суди попередніх інстанцій також не звернули увагу на ту обставину, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону № 3543-XII, Указу мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини, на думку скаржника, свідчать про те, що пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав відбувся з поважних причин та вказане є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав. Ухвала про відкриття касаційного провадження від 18 лютого 2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 19 лютого 2025 року о 03:10, згідно довідки про доставку електронного листа.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
5. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних відносинах, виходить з наступного.
6. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
7. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
8. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
9. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
11. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд уважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
12. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
13. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань" затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Порядок №754).
14. Відповідно до пункту 3 Порядку №754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року.
15. Відповідно до пункту 4 Порядку №754 отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону № 3551-XII до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
16. За змістом наведених норм отримувачі грошової допомоги, яким її не виплачено чи виплачено в меншому розмірі, могли обґрунтовано сподіватись на її виплату в повному розмірі до 1 жовтня 2023 року.
17. Як убачається з матеріалів справи 26 жовтня 2023 року на банківський рахунок позивача надійшла виплата до Дня Незалежності у розмірі 1000 грн, на підтвердження чого надано копію виписки з рахунку, та що не заперечувалось позивачем.
18. Разом із тим, з цим позовом позивач звернувся до суду лише 26 серпня 2024 року (штамп вхідної кореспонденції Полтавського окружного адміністративного суду).
19. Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21 дійшов наступного висновку: "…з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів".
20. Отже, у разі, коли позивач уважає, що допомога до Дня Незалежності України виплачена йому не у повному обсязі, перебіг строку на оскарження таких дій (бездіяльності) розпочинається від дати отримання такої допомоги.
21. Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 дійшов висновку, що "… відповідь на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку…".
22. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання позивача на введення в Україні воєнного стану, а також на те, що він є військовослужбовцем, не може бути беззаперечною підставою для визнання строку пропущеним з поважних причин.
23. Суд зазначає, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв`язку з проходженням військової служби та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо). У матеріалах справи наявна лише копія посвідчення учасника бойових дій.
24. За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв`язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
25. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України, не є поважною причиною. Режим воєнного стану продовжував діяти на території України і станом на серпень 2024 року, а позивач до цього часу проходить військову службу у Збройних Силах України, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом у серпні 2024 року, а також, у подальшому, подати заяву про поновлення пропущеного строку у вересні 2024 року.
26. Також колегія суддів не приймає посилання позивача на постанови Верховного Суду від 2 червня, 14, 27 липня, 4, 12 серпня, 21 вересня, 29 листопада 2022 року (справи №№ 757/30991/18-а, 380/10696/21, 380/13558/21, 380/12913/21, 420/2429/20, 400/3957/21, 360/4969/21, 120/359/24, відповідно), у яких Суд дійшов висновку, що мобілізація позивача у першу хвилю у зв`язку із введенням воєнного стану може свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строку звернення до суду, оскільки питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та підстав для його поновлення є індивідуальним в кожній справі і вирішуються судом на власний розсуд.
27. За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.
28. Аналогічні висновки Верховний Суд сформував у постановах від 25 березня, 13 травня 2025 року (справи №№ 440/10223/24, 440/10271/24, 440/10226/24, відповідно).
29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: Я.О. Берназюк А.А. Єзеров