10.05.2025

№ 440/10814/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 440/10814/24

провадження № К/990/50777/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (у складі головуючого судді Головка А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого І.С., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.) у справі №440/10814/24,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

- стягнути з Полтавського апеляційного суду невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555 769 грн;

- зобов`язати Полтавський апеляційний суд нарахувати та виплатити у відповідності до вимог статті 33 та статті 34 Закону України «Про оплату праці» індексацію та компенсацію грошового утримання, стягнутого за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20, починаючи з часу набрання рішенням суду законної чинності - 21.05.2021;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити Полтавському апеляційному суду грошові кошти для виплати належних ОСОБА_1 грошового утримання в сумі 555 769 грн.

2. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, серед іншого, що на виконання судового рішення від 15.01.2021 у справі №440/6188/20 Полтавський апеляційний суд провів перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, визначивши суму такої винагороди у розмірі 555 769 грн, однак виплату заборгованості не провів. Позивач наголошує, що наявність судового рішення не змінює характер правовідносин - заборгованість із виплати (заробітної плати). Вважає, що стягнення заробітної плати є належним та ефективним способом правового захисту.

3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024, закрито провадження у справі №440/10814/24 в частині позовних вимог про стягнення з Полтавського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555 769 грн на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір в частині вимог про стягнення з Полтавського апеляційного суду невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555 769 грн фактично пов`язаний з протиправним, на думку позивача, невиконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 440/6188/20 в частині зобов`язання Полтавського апеляційного суду здійснити виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.

6. Суди попередніх інстанцій зауважили, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Вказали, що право позивача на отримання суддівської винагороди судді за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» захищене судом у ході розгляду справи №440/6188/20; натомість заявлені ОСОБА_1 у цьому судовому провадженні позовні вимоги фактично покликані спонукати відповідача виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20, однак в інший спосіб, ніж це було ним визначено у справі №440/6188/20.

7. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що у разі наявності у позивача переконання, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушені його права, свободи чи інтереси, таке порушене право підлягає захисту шляхом звернення позивача до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто, в порядку судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 440/6188/20), а не шляхом пред`явлення нового позову.

8. Суди попередніх інстанцій вважали, що спірні позовні вимоги не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

9. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 в частині закриття провадження у справі за позовною вимогою про стягнення з Полтавського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555 769 грн. та постанову Другого адміністративного апеляційного суду від 28.11.2024, а справу в цій частині повернути до місцевого суду для продовження розгляду.

10. Позивач вважає, що даний спір підвідомчий судам адміністративної юрисдикції, в зв`язку з чим закриття провадження у справі з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України є незаконним. Зазначає, що суд першої інстанції суд закрив провадження у справі за позовними вимогами про стягнення суддівської винагороди, яку відповідач зобов`язаний виплатити при звільненні роботи (відставка судді), що передбачено вимогами статті 116 КЗПП України; тобто наявний новий адміністративний спір щодо обов`язку відповідача провести повний розрахунок з працівником під час його звільнення; місцевий суд не звернув увагу на обґрунтування та зміст позовних вимог та не врахував, що справи не є тотожними.

11. Також, на переконання позивача, суд першої інстанції не врахував вимоги статті 233 КЗПП України, яка обмежує його право на пред`явлення вимог про стягнення заробітної плати трьома місяцями після звільнення; тобто місцевий суд позбавив його права на доступ до суду.

12. Скаржник звертає увагу, що у справі №440/6188/20 він скористався своїм правом та звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявами про встановлення судового контролю та заявою про зміну порядку та способу виконання судового рішення, в задоволенні якої (заяви) було відмовлено. За таких обставин позивач вважає, що місцевий суд помилково дійшов висновку, що наявність судового рішення у справі №440/6188/20 перешкоджає йому порушувати в суді питання про стягнення грошових сум.

13. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, виходячи із приписів частини четвертої статті 338 КАС України.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 27.12.2024.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №440/10814/24.

17. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

20. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

21. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

22. Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

23. Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

24. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

25. Також, положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

26. Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №1-7/2013 звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

27. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

28. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

29. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

30. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №440/6188/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Зобов`язано Полтавський апеляційний суд провести перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

32. На виконання судового рішення від 15.01.2021 у справі №440/6188/20, Полтавський апеляційний суд провів перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, визначивши розмір такої винагороди сумою 555 769 грн, однак виплату заборгованості, на час звернення позивача із цим позовом, не провів.

33. Повертаючись до матеріалів цієї справи, позивачем, зокрема, заявлено вимогу про стягнення з відповідача невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555 769 грн.

34. Питання судового контролю в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 382 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

35. Відповідно до частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

36. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 КАС України).

37. Отже, статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

38. Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 383 КАС України.

39. Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (частина перша статті 383 КАС України).

40. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

41. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

42. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

43. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

44. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом також у постанові від 14.11.2024 у справі №560/8301/22.

45. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

46. Звертаючись до суду із вимогою про стягнення з Полтавського апеляційного суду невиплаченого при звільненні грошового утримання в сумі 555 769 грн., позивач не врахував того, що ця сума вже нарахована йому на виконання судового рішення у справі №440/6188/20, яке набрало законної сили та цим же судовим рішенням на Полтавський апеляційний суд покладений і обов`язок щодо виплати ОСОБА_1 цих сум, тобто в межах правовідносин у справі №440/10814/24 між позивачем та Полтавським апеляційним судом новий спір не виник, з огляду на що, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

48. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому (аналогічний підхід неодноразово застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №170/167/17, від 31.01.2022 у справі №400/822/20, від 30.06.2022 у справі №818/1346/16, від 18.01.2024 у справі №160/2888/23 та інших.

49. Доводи касаційної скарги наведених вище висновків не спростовують та не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

50. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

51. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

52. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

54. Колегія суддів вважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.

55. Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі №440/10814/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду