ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 440/1353/24
адміністративне провадження № К/990/23306/24
колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Чиркін С.М., Шарапа В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді: Присяжнюк О.В., суддів: Спаскіна О.А., Любич Л.В.) у справі № 440/1353/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення штрафних санкцій,
УСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
- стягнути з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань три проценти річних за період з 01 січня 2012 року по 26 січня 2024 року в розмірі 9521 гривень та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за той же період у розмірі 17192 гривень 78 копійок, а всього 26713 гривень 78 копійок.
Позов мотивовано тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 440/483/21 заборгованість у розмірі 262080,90 грн за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2016 року відповідачем не виплачена. Позивач стверджував, що має право на стягнення з огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з ГУ ПФУ в Полтавській області 26713,78 гривень, з яких 9521,00 гривень три відсотки річних, 17192,78 гривень - втрати від інфляції.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №440/1353/24 та закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про стягнення штрафних санкцій. Цією ж постановою роз`яснено, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки така справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження у справі в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що позов про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер, спрямований на захист майнових прав.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи учасників справи
4. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що заявлені до ГУ ПФУ в Полтавській області вимоги про стягнення втрат від інфляції та трьох відсотків річних тісно й нерозривно пов`язані з основною позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
11 липня 2024 року від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ПФУ в Полтавській області просить залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області з 09 квітня 2002 року по 04 листопада 2010 року.
Відповідно до Постанови Верховної ради України "Про звільнення суддів" від 07 жовтня 2010 року № 2596-VI, позивач звільнений з займаної посади судді, у зв`язку із виходом у відставку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 06 жовтня 2021 року, у справі № 440/483/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2012 року, з 01 квітня 2012 року, з 01 липня 2012 року, з 01 жовтня 2012 року, з 01 грудня 2012 року, з 01 січня 2013 року, з 01 грудня 2013 року, з 01 вересня 2015 року, з 01 травня 2016 року, з 01 грудня 2016 року, відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області від 01 грудня 2020 року № 01-46/86/2020, № 01-46/81/2020, № 01-46/82/2020, № 01-46/83/2020, № 01-46/84/2020, № 01-46/85/2020; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2012 року, з 01 квітня 2012 року, з 01 липня 2012 року, з 01 жовтня 2012 року, з 01 грудня 2012 року, з 01 січня 2013 року, з 01 грудня 2013 року, з 01 вересня 2015 року, 01 травня 2016 року, з 01 грудня 2016 року, відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом Полтавської області від 01 грудня 2020 року № 01-46/86/2020, № 01-46/81/2020, № 01-46/82/2020, № 01-46/83/2020, № 01-46/84/2020, № 01-46/85/2020.
На виконання вищезазначеного рішення суду позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2012 року, з 01 квітня 2012 року, з 01 липня 2012 року, з 01 жовтня 2012 року, з 01 грудня 2012 року, з 01 січня 2013 року, з 01 грудня 2013 року, з 01 вересня 2015 року, з 01 травня 2016 року, з 01 грудня 2016 року, згідно з довідками Апеляційного суду Полтавської області від 01 грудня 2020 року № 01-46/86/2020, № 01-46/81/2020, № 01-46/82/2020, № 01-46/83/2020, № 01-46/84/2020, № 01-46/85/2020, починаючи: з 01 січня 2012 року у розмірі 80% від суми суддівської винагороди, зазначеної у довідці № 01-46/86/2020 від 01 грудня 2020 року; з 01 січня 2013 року у розмірі 90% від сум суддівської винагороди, зазначених у довідках № 01-46/81/2020, № 01-46/82/2020, № 01-46/83/2020, № 01-46/84/2020, № 01-46/85/2020 від 01 грудня 2020 року.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачена на його користь за рахунок бюджетних асигнувань три проценти річних за період з 01 січня 2012 року по 26 січня 2024 року в розмірі 9521 гривень та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди за той же період у розмірі 17192 гривень 78 копійок, а всього - 26713 гривень 78 копійок звернувся до суду з позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
7. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відповідно, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
9. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
10. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
11. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
12. Зазначений висновок сформульований, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц.
13. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.
14. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
15. Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
16. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18.
17. Спір у цій справі виник з причин невиконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі №440/483/21 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області доплатити позивачу різницю в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами.
18. Отже позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є похідними від спору про перерахунок та виплату пенсії. Тобто, у цьому випадку такі вимоги пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
19. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про належність розгляду цієї справи в частині стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за правилами цивільного судочинства.
20. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
21. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки правовідносини між сторонами спору в цій справі мають публічно-правовий характер, а заявлені позовні вимоги є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат, то постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року має бути скасована, а справа направлена до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення штрафних санкцій направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: С.М. Чиркін
В.М. Шарапа