ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 440/14326/23
адміністративне провадження № К/990/20561/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, прийняте у складі судді - Головка А.Б., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: П`янової Я.В. (головуючий суддя), Русанової В.Б., Присяжнюк О.В.
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі також - відповідач), у якому просила:
2. визнати протиправною відмову прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;
3. зобов`язати прийняти подану 25 серпня 2023 року декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області у прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 25 серпня 2023 року. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 25 серпня 2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
5. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився Другий апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства. Таких висновків суди дійшли на підставі того, що ОСОБА_1 мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації для неї наразі не є можливим, з огляду на закриття консульських установ російської федерації, що розміщені на території України.
6. Враховуючи зроблені висновки, суд першої інстанції, позицію якого підтримано судом апеляційної інстанції, констатував поважність причин неотримання позивачем документа про припинення іноземного громадянства (підданства) та протиправність відмови міграційної служби в прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації.
ІІІ. Касаційне оскарження
7. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області подало касаційну скаргу.
8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 13 частини 1 статті 1 Закону № 2235-ІІІ, який містить перелік обставин, що є незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства, у правовідносинах, у яких неотримання особою такого документа обумовлене припиненням діяльності на території України дипломатичних установ російської федерації, у подібних правовідносинах.
9. ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому, зокрема, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.
10. Так, позивач у відзиві посилається на те, що паспорт громадянина України видається особам, які набули громадянство України після подання ними або документа про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства. Позивач може скористатися лише другим варіантом - подати декларацію, так як існують незалежні від неї причини неможливості отримати документ про припинення громадянства росії, що було обґрунтовано як в супровідному листі, поданому разом з декларацією відповідачу, так і у позовній заяві, поданій до суду.
11. На думку позивача, законодавство України прямо передбачає можливість подачі декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства іноземної держави та право на отримання паспорта громадянина України після її прийняття.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. ОСОБА_1 з 25 січня 2022 року набула громадянство України на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України», у зв`язку із чим було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року із терміном дії до 25 січня 2024 року.
13. 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 направила до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області - за місцем свого проживання декларацію про відмову від іноземного громадянства разом із супровідним листом.
14. Листом Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 31 серпня 2023 року позивача було повідомлено про відсутність підстав для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.
15. Позивач, вважаючи таку відмову органу ДМС протиправною, звернулася до суду з цим позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
20. За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
21. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон України «Про громадянство України»).
22. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про громадянство України» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин):
23. громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;
24. реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;
25. зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;
26. незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
27. Порядок набуття громадянства України визначений розділом ІІ Закону України «Про громадянство України», відповідно до пункту 3 статті 6 якого громадянство України набувається внаслідок прийняття до громадянства.
28. Умови прийняття до громадянства України визначені статтею 9 Закону України «Про громадянство України», зокрема, частиною першою указаної норми встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
29. За правилами частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України, що засвідчується особою у поданій в установленому порядку заяві про прийняття до громадянства України;
2) подання:
30. особою без громадянства - декларації про відсутність іноземного громадянства;
31. іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.
32. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
33. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001року № 215 (далі - Порядок № 215).
34. Порядок розгляду органами міграційної служби заяв і подань з питань громадянства України, рішення за якими приймає Президент України також визначений Порядком № 215.
35. За правилами пункту 103 Порядку № 215 (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою) Державна міграційна служба України, зокрема, перевіряє: відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України; підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України.
36. Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
37. Відповідно до статті 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року № 715 (далі - Наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.
VI. Позиція Верховного Суду
38. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
41. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням дій відповідача, що виразились у відмові прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
42. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли висновку про протиправність вказаної відмови, та як наслідок зобов`язання відповідача прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 25 серпня 2023 року.
43. Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 25 січня 2022 року набула громадянство України на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України».
45. 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області декларацію про відмову від іноземного громадянства.
46. Підставою подання декларації вказано: « 4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації для осіб, які постійно проживають на території України, не здійснюється».
47. Розглянувши звернення позивача щодо оформлення громадянства України, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області листом від 31 серпня 2023 року повідомило про відсутність підстав для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.
48. Підставою для прийняття такого рішення стало не подання позивачем документу про припинення громадянства російської федерації, виданого уповноваженим на те, органом цієї держави. Водночас у листі зазначено, що до надісланої декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 не надано підтверджуючих документів про те, що процедура оформлення припинення громадянства російської федерації не здійснюється та наявність незалежних від заявника причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, визначених статтею 1 Закону України «Про громадянство України».
49. Так, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
50. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
51. Приписи статті 9 Закону України «Про громадянство України» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачали можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
52. Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.
53. Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про громадянство України» визначено, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
54. Наведене правове регулювання свідчить про те, що за загальним правилом, виконання письмового зобов`язання припинити іноземне громадянство покладене національним законом України на іноземця набувача громадянства України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), перелік яких чітко визначено абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про громадянство України», за суттю та характером є виключно результатом фізичного вчинення особою спроби відмовитись від громадянства іноземної країни.
55. Як зазначено Верховним Судом вище, позивач підставою для подання до органу ДМС декларації про відмову від іноземного громадянства визначила ту обставину, що « 4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації для осіб, які постійно проживають на території України, не здійснюється».
56. В аспекті таких обставин справи колегія суддів зазначає, що станом на серпень 2023 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений - Наказом МВС України № 715.
57. Зміст цього документа викладено наступним чином: «Я, _(прізвище, ім`я, по батькові)_ ,___ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв`язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави),а саме:
1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
58. 2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
59. 3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
60. 4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
61. 5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
62. Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив.
63. У зв`язку з викладеним вище я зобов`язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
64. Мені(прізвище, ім`я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов`язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України "Про громадянство України" або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ 20___ року (підпис)».
65. Під час апеляційного провадження, відповідач наголошував на тій обставині, що подана позивачем декларація про відмову від іноземного громадянства, не відповідає формі, затвердженій Наказом МВС України № 715, зокрема, формі 45.
66. Однак, суд апеляційної інстанції у своїй постанові не надавав оцінку таким аргументам відповідача, не навів обґрунтувань їх прийнятності чи неприйнятності, в контексті меж перегляду судом апеляційної інстанції, установлених статтею 308 КАС України.
67. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу і на те, що суди попередніх інстанцій встановлюючи обставини щодо припинення діяльності посольств та консульств російської федерації в Україні, не дослідили обставини вжиття позивачем активних дій спрямованих на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання нею документу про припинення громадянства (підданства) російської федерації, зокрема, здійснення такої процедури через уповноважені органи російської федерації в інших країнах.
68. Перевірка указаних обставин, в тому числі доводів відповідача, має вагоме значення для встановлення істотних обставин справи, які впливають на правильну оцінку спірних правовідносин, відповідно мають значення для правильного вирішення цього спору та результат його розгляду.
69. Отже, зміст рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, слідує, що окружним адміністративним судом не вивчено і в повній мірі не досліджено доводи та аргументи сторін (відповідача) на засадах змагальності та рівності учасників справи, не встановлено усіх обставин справи, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості судових рішень.
70. Суд додатково зауважує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
71. Варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
72. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та недотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи як під час дослідження зібраних у справі доказів, так і під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
73. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
74. Згідно із статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
75. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
76. Враховуючи приписи статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
77. Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також необхідно врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.
VІІ. Судові витрати
78. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі № 440/14326/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак В.Е. Мацедонська