№ 440/17261/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа №440/17261/23

адміністративне провадження № К/990/22951/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Прокопенка О. Б.,

суддів - Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 440/17261/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Жигилія С. П., суддів Перцової Т. С., Русанової В. Б.,

УСТАНОВИВ:

Обставини справи

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 440/17261/23 відмовлено, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року залишено без руху та встановлено відповідачу строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги тривалістю 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів і документа про сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн.

09 травня 2024 року від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування заявленого клопотання апелянт посилається на введення воєнного стану на території України та на велике навантаження юридичної групи військової частини НОМЕР_1 щодо представництва відповідача у судах різних інстанцій. Відповідач зазначає, що отримав копію рішення суду першої інстанції 28 березня 2024 року.

Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військова частина НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що, як убачається з матеріалів справи, рішення Полтавського окружного адміністративного суду прийнято 12 лютого 2024 року в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отримано відповідачем 14 лютого 2024 року о 9 годині 03 хвилини. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги є 15 березня 2024 року. Апеляційну скаргу подано 16 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

При цьому суд відхилив доводи відповідача, викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, та дійшов висновку, що сам факт запровадження в Україні воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку. За висновками Другого апеляційного адміністративного суду не є поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження й організаційні складнощі щодо підготовки та направлення відповідної скарги.

Крім того цей суд спростував посилання скаржника на те, що копію судового рішення відповідач отримав лише 28 березня 2024 року, оскільки відповідно до довідки про доставку електронного листа копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року військова частина НОМЕР_1 отримала 14 лютого 2024 року о 9 годині 03 хвилини.

Не погодившись із ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження та відмову у відкритті апеляційного провадження, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник стверджує, що на час ухвалення рішення у цій справі й дотепер в Україні триває воєнний стан, військова частина НОМЕР_1 та її особовий склад здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Військова частина НОМЕР_1 та особовий склад постійно перебувають під ракетними обстрілами та ураженням безпілотними літальними апаратами (БПЛА). Ці обставини негативно впливають на якісний рівень виконання службових обов`язків за посадою. Також звертає увагу на те, що обов`язки щодо належного представництва відповідача у судах виконує лише одна особа, яка має надмірне навантаження через велику кількість справ у судах різних інстанцій, у який відповідач є стороною.

Відповідач стверджує, що копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року надійшла в «Електронний кабінет» лише 28 березня 2024 року.

Провадження в суді касаційної інстанції

14 червня 2024 року касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року надійшла до Суду.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скаржник уважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано поважності обставин пропуску строку на апеляційне оскарження.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга передана на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Прокопенку О.Б., суддям Мельник-Томенко Ж. М., Радишевській О. Р.

Суд ухвалою від 01 липня 2024 року залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 25 липня 2024 року - відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

16 серпня 2024 року до Суду надійшли матеріали адміністративної справи № 400/17261/23 та матеріали за апеляційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Приписами частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 18 КАС України (далі - у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система (далі - ЄСІТС), яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частини п`ятої статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За правилами частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 251 КАС України, у частині п`ятій якої визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Приписами частини одинадцятої статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС; із змінами, внесеними згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 12 жовтня 2023 року № 977/0/15-23), відповідно до пункту 2 розділу І якого це Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 5.3, 5.4-1, 5.6 та 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом; Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу; користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень; офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України.

Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС визначено розділом ІІІ Положення про ЄСІТС, згідно з пунктом 10 глави 1 якого адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

За правилами пункту 42 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Позиція Верховного Суду

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 440/17261/23 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Як убачається із матеріалів справи № 440/17261/23, військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі, нею був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

Справу № 440/17261/23 Полтавський окружний адміністративний суд розглянув 12 лютого 2024 року за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року військовій частині НОМЕР_1 було надіслано в її Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету 14 лютого 2024 року о 9 годині 03 хвилини, що підтверджується довідкою відповідального працівника Полтавського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа (а.с. 72).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в справі № 440/17261/23 надіслано для оприлюднення 13 лютого 2024 року, зареєстровано 15 лютого 2024 року, забезпечено надання загального доступу 16 лютого 2024 року.

16 квітня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року із клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження, мотивоване тим, що текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року відповідач отримав у Електронному кабінеті 28 березня 2024 року, що підтверджується відміткою реєстрації на рішенні суду (вх. №432 від 28 березня 2024 року). Скаржник також просив урахувати, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2024 року припав на час дії в Україні воєнного стану, а військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням, на яке покладаються оборона України, захист безпеки населення та інтересів держави, й особовий склад військової частини залучається до бойових завдань. Військова частина НОМЕР_1 посилалась на велику кількість судових справ, у яких вона є стороною, на велике навантаження на особу, яка здійснює її представництво в судах, а також на те, що практично неможливо постійно перевіряти відомості у кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів.

Відмовляючи військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та залишаючи апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху (ухвала від 29 квітня 2024 року), суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження військова частина НОМЕР_1 послалася на те, що обов`язки щодо належного виконання представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа. Суд апеляційної інстанції зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склалися у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху військова частина НОМЕР_1 подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року. Причинами пропуску строку апеляційного оскарження військова частина НОМЕР_1 наводить аналогічні доводи та посилається на введення в Україні воєнного стану, велике навантаження юридичної групи військової частини НОМЕР_1 . Стверджує, що копію оскаржуваного судового рішення відповідач отримав лише 28 березня 2024 року.

Відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 14 травня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника, якими він обґрунтував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та, крім іншого, зазначив, що вказана скаржником дата отримання рішення суду першої інстанції (28 березня 2024 року) спростовується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа, відповідно до якої відповідач отримав рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року 14 лютого 2024 року о 9 годині 03 хвилини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Ураховуючи наведене у сукупності, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що військова частина НОМЕР_1 не довела таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року.

Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі №440/17261/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).

З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд», що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи КАС України щодо надсилання судового рішення в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення мають імперативний характер лише у випадку відсутності в учасника справи Електронного кабінету.

18 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким змінено редакцію, зокрема, частини шостої статті 18 КАС України.

Так, за змістом вказаної процесуальної норми адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, надіслання судового рішення в електронній формі до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 є належним, визначеним процесуальним законодавством способом надсилання судового рішення учаснику справи. Копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року доставлена до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 14 лютого 2024 року (09:03), що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідального працівника Полтавського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, як зазначає військова частина НОМЕР_1 , отримано у Електронному кабінеті 28 березня 2024 року, що підтверджується відміткою реєстрації на рішенні суду (вх. № 432 від 28 березня 2024 року). Проте Суд виходить із того, що проставлена відповідачем дата реєстрації вхідної кореспонденції свідчить лише про внутрішню реєстрацію документа й не є належним доказом на підтвердження доставлення копії судового рішення від 12 лютого 2024 року до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 саме 28 березня 2024 року. Копія витягу із журналу обліку позовних заяв та інших документів, пред`явлених до військової частини НОМЕР_1 , не може вважатися беззаперечним доказом дати отримання скаржником судового рішення. Як убачається із довідки відповідального працівника Полтавського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 440/17261/23 доставлена до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 14 лютого 2024 року (09:03), що вважається врученням судового рішення відповідачу, у розумінні приписів статей 251 295 КАС України.

Інші наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 440/17261/23 не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 16 квітня 2024 року.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Однак сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно ураховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку. Така зазначена відповідачем обставина як велика навантаженість щодо виконання обов`язків стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 у судах не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у межах цієї справи. Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини НОМЕР_1 та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.

Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Органи публічної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в справі № 440/17261/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року - без змін.

Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в справі № 440/17261/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Б. Прокопенко

Судді: Ж.М. Мельник-Томенко

О.Р. Радишевська