ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 440/18297/23
касаційне провадження № К/990/28483/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (головуючий суддя - Клочко К.І.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - П`янова Я.В.; судді - Курило Л.В., Русанова В.Б.)
у справі № 440/18297/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Біланівський ГЗК»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Північне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2023 року № 47735000702.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 14 лютого 2024 року адміністративний позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 травня 2024 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Північне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безпідставному незастосуванні до спірних правовідносин правил пункту 200.4-1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), відповідно до якого платники при прийнятті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до них не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення протягом строку застосування таких санкцій. При цьому Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «Біланівський ГЗК» застосовано обмежувальний захід, а саме - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії Спеціального дозволу № 3571 на користування надрами, строком застосування безстроково.
Верховний Суд ухвалою від 29 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північного МУ ДПС по роботі з ВПП.
06 вересня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біланівський ГЗК» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2023 року № 543/35-00-07/36601298.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.14 статті 200 ПК України у зв`язку з відсутністю права на бюджетне відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2023 року з посиланням на санкції, застосовані до платника згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року, та арешт корпоративних прав ТОВ «Біланівський ГЗК» відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 03 березня 2023 року у справі № 910/268/23.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2023 року № 47735000702, згідно з яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку в розмірі 16410142,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, перевіркою достовірності і правильності визначення позивачем сум від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації за липень 2023 року) порушень не встановлено.
Натомість, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на санкції, застосовані до платника згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року, арешт корпоративних прав ТОВ «Біланівський ГЗК» відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 03 березня 2023 року у справі № 910/268/23, а також пункт 200.12-1 статті 200 ПК України.
Відповідно до преамбули Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII) цей Закон спрямований на невідкладне та ефективне реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Частиною третьою статті 5 Закону № 1644-VII встановлено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
03 липня 2021 року в газеті «Урядовий кур`єр» опубліковано Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Пунктом 536 додатка 2 до вказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України визначено юридичну особу, до якої застосовуються обмежувальні заходи (санкції): ТОВ «Біланівський ГЗК» (ідентифікаційний код юридичної особи № 36601298. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16) та Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.
На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України наказом Державної служби геології та надр України від 05 липня 2021 року № 502 Спеціальний дозвіл на користування надрами від 20 грудня 2004 року № 3571, виданий ТОВ «Біланівський ГЗК», для видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищі, анульовано.
Будь-яких інших обмежувальних заходів (санкцій) на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, як з`ясовано попередніми судовими інстанціями, не застосовано.
Щодо посилання контролюючого органу в обґрунтування своєї правової позиції на пункти 200.4-1, 200.12-1 статті 200 ПК України, то слід зазначити, що Законом України від 10 серпня 2023 року № 3317-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Закон № 3317-IX) статтю 200 ПК України доповнено пунктом 200.4-1 такого змісту: «Платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом № 1644-VII, прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення. Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду», а також пунктом 200.12-1 такого змісту: «З дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом № 1644-VII, зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею».
Згідно з пунктом 1 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3317-IX цей Закон набирає чинності з дня введення в дію підпункту 2 пункту 3 розділу I Закону України від 13 липня 2023 року № 3223-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій», крім підпункту 1 (щодо внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»), абзаців другого - четвертого підпункту «а» підпункту 3 пункту 4 (щодо редакції частини четвертої статті 4 Закону № 1644-VII) та пункту 5 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Водночас за приписами Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 липня 2023 року № 3223-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій» підпункт 2 пункту 3 розділу I цього Закону вводиться в дію з дня початку функціонування Державного реєстру санкцій, але не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Зазначені зміни до ПК України набрали чинності 29 січня 2024 року, а відтак безпідставно застосовані контролюючим органом під час проведення перевірки в жовтні 2023 року та прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії 07 листопада 2023 року.
Також відповідачем не обґрунтовано взаємозв`язок його відмови платнику в бюджетному відшкодуванні від`ємного значення податку на додану вартість з арештом корпоративних прав позивача відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 03 березня 2023 року у справі № 910/268/23.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Північного МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова