№ 440/2763/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №440/2763/19

адміністративне провадження №К/9901/969/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання неправомірними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, прийняте у складі судді Супруна Є.Б. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Бартош Н.С. (головуючий), Подобайло З.Г., Ральченка І.М.,

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірними та скасувати акти:

1) про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* №10;

2) розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015, форми Н-5* від 02.07.2019;

1.2. зобов`язати провести повторне розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з позивачем 18.02.2015;

1.3. зобов`язати скласти акти за формою Н-1 та Н-5, в яких зазначити про те, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків у зоні проведення АТО.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується зі складеними відповідачем актами за наслідками службового розслідування нещасного випадку, який трапився з позивачем 18.02.2015, оскільки відповідачем протиправно проігноровано показання свідків події ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданими представникам Ліквідаційної комісії.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірних актів.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 під час проходження служби в УМВС України в Полтавській області згідно з посвідченням про відрядження № 274 відряджався в Донецьку область на територію проведення АТО строком з 20.01.2015 до 21.02.2015. Факт перебування ОСОБА_1 у службовому відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької області у період з 20.01.2015 по 22.02.2015 підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою Краматорським міськвідділом ГУМВС України в Донецькій області № 1/4437 від 20.02.2015.

5. Згідно з послужним списком, наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с "По особовому складу" відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1 , заступника начальника Кобеляцького районного відділу - начальника кримінальної міліції звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

6. 02.02.2018 ОСОБА_1 звернувся через урядову гарячу лінію до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області Захарченка Д.А. із зверненням, у якому, серед іншого, повідомив, що з 20.01.2015 по 21.02.2015 він перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучалися та брали участь у антитерористичній операції на території Донецької області згідно наказу УМВС України в Полтавській області № 17 о/с від 16.02.2015. 18.02.2015 під час виведення сил з м. Дебальцеве Донецької області в с. Логвіново Донецької області виник обстріл колони, яка рухалась до м. Артемівськ Донецької області, під час якого позивач отримав поранення у вигляді ЗЧМТ (контузії головного мозку), залишився металевий об`єкт (осколок) в підшкірних відділах лівої лобної області. Зазначив, що разом з ним з Полтавщини також отримав травми та поранення колега по службі ОСОБА_2 та обставини справи можуть підтвердити й інші колеги, які були разом з позивачем у відрядженні.

7. До свого звернення заявник додав копію посвідчення учасника бойових дій, копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 1/4437 від 20.02.2015, копію посвідчення про відрядження № 274, копію відмітки у відрядженні, копію виписного епікризу № 1009, копію виписного епікризу № 1798, копію магнітно-резонансної томографії.

8. Листом УМВС України в Полтавській області № 6416/3х від 30.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до листа ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" відомості про його поранення у вигляді ЗЧМТ відсутні та відсутня будь-яка інформація щодо проходження лікування з приводу отримання поранення під час виконання службових обов`язків з зоні АТО в період з 21.01.2015 по теперішній час. З огляду на це позивача поінформовано про відсутність підстав щодо проведення службового розслідування у відповідності до вимог наказу МВС № 1346 від 07.12.2002 р. Одночасно проінформовано, що відносно осіб, які отримали травми різного ступеня тяжкості під час обстрілу м. Дебальцеве Донецької області та перебувають на обліку в УКЗ ГУНП було проведено службові розслідування, в тому числі і відносно колишнього працівника поліції ОСОБА_2 у 2015 році.

9. Позивач не погодився з такою відповіддю відповідача, у зв`язку з чим оскаржив її до суду.

10. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №816/1543/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УМВС України в Полтавській області, що полягає у не проведенні розслідування нещасного випадку, про який ОСОБА_1 повідомив зверненням від 02.02.2018. Зобов`язано УМВС України в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, про який ОСОБА_1 повідомив зверненням від 02.02.2018. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

11. На виконання рішення суду, наказом ліквідаційної комісії Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області від 05.04.2019 № 1 призначено розслідування нещасного випадку із колишнім дільничним офіцером поліції сектору превенції Великобагачанського БП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції ОСОБА_1

12. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 15.05.2019 внесено запис про припинення діяльності Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області як юридичної особи публічного права.

13. З метою завершення розслідування Великобагачанський РВ надіслав усі зібрані матеріали розслідування до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області.

14. Наказом УМВС України в Полтавській області від 01.07.2019 № 1169 створено комісію з розслідування вказаного нещасного випадку.

15. За результатами розслідування 02.07.2019 було складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 18.02.2015 близько 07 год. 00 хв УМВС України в Полтавській області форми Н-5* та акт № 10 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ*.

16. Вважаючи вищезазначені акти неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15 жовтня 2019 року, яку залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

18. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з медичних документів, що були надані позивачем в ході службового розслідування та отримані комісією під час проведення цього розслідування, не встановлено зв`язку між втратами працездатності в період з 2017-2019 роки та подією, яка трапилася 18.02.2015, а тому, на підставі цих обставин відповідачем правомірно складені акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та акт № 10 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ*, в яких комісія сформулювала висновок, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

19. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що Другим апеляційним адміністративним судом проігноровано той факт, що судом першої інстанції під час розгляду справи № 440/2763/19 грубо порушено ст. 258 Кодекс адміністративного судочинства України, а саме справу розглянуто з порушенням шістдесятиденного строку розгляду справи, який обраховується із дня відкриття провадження у справі, що є порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

20.1. Скаржник також зазначає, що надана ним виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2518 від 07.11.2017 (форма первинної облікової документації № 027/о) є первинною обліковою документацією, яка підтверджує факт втрати працездатності від нещасного випадку, яка настала не одразу, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

20.2. Позивач також вказав, що з винесеними відповідачем актами не згодний, адже під час проведення розслідування не було досліджено та взято до уваги ряд обставин та фактів повідомлених під час самого розслідування (покази свідків), що суттєво впливають на прийняття кінцевого та законного рішення.

20.3. В доводах касаційної скарги позивач також послався на те, що пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи/наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Проте, зазначені вище обставини жодного відношення не мають до ситуації, яка склалась з позивачем, саме 18 лютого 2015 року, але судом першої та апеляційної інстанцій зазначені вище обставини та факти взагалі взяті до уваги не були та проігноровані, що є пряме порушенням його прав та суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини.

20.4. Скаржником зазначено, що нещасний випадок який стався з ним у період проходження служби при виконанні службових обов`язків в зоні проведення АТО підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наданими офіційно представникам ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, що є беззаперечним доказом та не потребує додаткового доказування і встановлено під час проведення службової перевірки відповідачем.

20.5. Крім того, позивач послався на те, що судом першої га апеляційної інстанцій були грубо проігноровані заяви про долучення доказів, обставини та факти викладені в них з посиланням на додатковий медичний матеріал, що підтверджує факти викладені скаржником в своєму адміністративному позові, що підтверджує незаконність та необгрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції винесених по справі № 440/2763/19.

21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

22 За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року N 1346 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за N 83/7404; надалі - Порядок N 1346).

24. Пунктом 1.3. Порядку N 1346 передбачено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.

25. Відповідно до пункту 2.1. Порядку N 1346 розслідуванню підлягають, раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою., гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

26. Згідно з пунктами 2.2., 2.4 Порядку N 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

27. У пункті 3.1 Порядку N 1346 зазначено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

28. Пунктом 3.2. Порядку N 1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний:

- терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків.

У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС.

29. Відповідно до пунктів 3.3., 3.4, 3.5 Порядку N 1346, якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя, керівник зобов`язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС.

Лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3).

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.

30. Відповідно до пунктів 3.7, 3.8 Порядку № 1346 при травмуванні працівників апарату МВС, ГУМВС, УМВС комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), крім групових випадків травматизму або випадків травматизму зі смертельним наслідком, створюється розпорядженням начальника структурного підрозділу (головного управління, департаменту, самостійного управління або відділу), де працює потерпілий працівник.

Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

31. Пунктом 3.9 Порядку №1346 встановлено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

32. Згідно з пунктом 3.10 Порядку №1346, комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

33. Відповідно до пункту 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

VI. Висновок Верховного Суду

34. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

36. Згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

37. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

38. Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

39. Так, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що з приводу події, яка трапилася 18.02.2015 у зоні АТО, проведено спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком та складено акт форми Н-5* від 11.06.2015, яким встановлено, що 18.02.2015 до чергової частини УМВС України в Полтавській області з ГУМВС України в Донецькій області надійшла інформація про звернення за медичною допомогою до Артемівської ЦМРЛ працівників УМВС, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які отримали різні тілесні ушкодження під час обстрілу м. Дебальцеве. Також встановлено, що на лікування до м. Харків був направлений ОСОБА_2 , який отримав кульове поранення лівої ноги, до м. Артемівськ - ОСОБА_10 , який отримав кульове поранення правої ноги та ОСОБА_11 , який отримав касательне поранення голови.

40. Після вивчення обставин події розслідуванням встановлено, що дійсно 17.02.2015 зведений загін УМВС, до складу якого входив ОСОБА_1 , з місця дислокації разом з військовослужбовцями 13-го батальйону ЗСУ на вантажних автомобілях виїхав в напрямку м. Дебальцеве. Близько 15:30 - 16:00 год. при під`їзді до перехрестя доріг Харків-Ростов та Луганськ-Донецьк загін потрапив під обстріл. Близько 01:00 год. 18.02.2015 надійшла команда завантажитись на автомобілі і в складі колони почати вихід з м. Дебальцеве до м. Артемівськ. Приблизно о 07:09 год. частина колони потрапила в засідку та прийняла бій, під час якого ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення колінного суглобу лівої ноги. Надавши собі першу медичну допомогу ОСОБА_2 з іншими працівниками міліції та військовослужбовцями сіли в автомобіль та під обстрілом продовжили рух до м. Артемівськ.

41. При цьому, в ході розслідування, що проводилося у 2015 році не було встановлено факту травмування ОСОБА_1 у зазначеній події, проте останній у своєму поясненні зазначає, що також звертався за медичною допомогою.

42. Так, 16.04.2019 комісією з розслідування отримано пояснення від позивача, в яких він повідомляє, що медичну допомогу йому надавали працівники швидкої медичної допомоги, що приїхали після обстрілу в м. Артемівськ.

43. На питання комісії, яким чином позивач отримав поранення, останній зазначив, що поряд з ним на відстані кількох метрів щось (чи граната чи бойовий снаряд) зірвалось та оглушило його, а також з голови потекла кров. Після цього, всі сіли до бойових автомобілів разом з пораненими і направилися до м. Артемівськ, де вже надали медичну допомогу.

44. На запитання чи звертався позивач за медичною допомогою одразу ж після повернення з АТО, він повідомив, що звертався в березні 2015 року до лікарні МВС м. Полтави одразу ж після повернення з АТО. Там знаходився на лікуванні на денному стаціонарі близько 2-х тижнів, про що є відповідний запис у медичній картці амбулаторного хворого. Одночасно ОСОБА_1 зазначив, що у вказаному медичному закладі йому було поставлено діагноз: Двохстороння нейросенсорна приглухуватість ІІ ступеню (отримана в результаті вибухів в АТО). Більше до лікарні МВС м. Полтава позивач не звертався та додав, що проходив та продовжує проходити лікування в Полтавському обласному клінічному госпіталі для ветеранів війни Полтавської обласної ради.

45. З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання документального підтвердження наданої ОСОБА_1 інформації про його перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні МВС м. Полтави у березні 2015 року комісією з розслідування було направлено запит до ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" від 19.04.2019 №10 з проханням надати інформацію: чи звертався ОСОБА_1 за медичною допомогою в лютому-березні 2015 року по теперішній час з приводу будь-яких травм або захворювань, що призвели до втрати працездатності? Якщо так, то який діагноз йому було встановлено? Яка була причина отримання травми або настання захворювання?.

46. Листом від 26.04.2019 № 33/37-582 ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" повідомило, що первинна медична документація (карта амбулаторного хворого) у медичному закладі відсутня, видана на руки 03.10.2016.

47. Суди зазначають, що у зв`язку з цим, 15.05.2019 за вих № 13 на адресу ОСОБА_1 відповідачем було направлено лист, в якому повідомлялося, що за інформацією ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" картка амбулаторного хворого була видана на руки 03.10.2016 у зв`язку з чим не вбачається можливим отримати інформацію про те, чи звертався він до вказаного закладу за медичною допомогою. З метою встановлення обставин події, позивачу повідомлено про необхідність надання копії картки амбулаторного хворого для використання в роботі.

48. Також судами зазначено, що 30.05.2019 р. за вих № 14 ОСОБА_1 повторно направлено лист з проханням з`явитися до відділення поліції для проведення опитування та надати копії картки амбулаторного хворого, що охоплюють період часу з лютого 2015 року по теперішній час, проте позивачем не було надано комісії з розслідування копії медичної картки амбулаторного хворого та до відділення поліції, для надання додаткових пояснень останній не прибув, у зв`язку з чим, на думку судів попередніх інстанцій відповідач правомірно вважає, що пояснення ОСОБА_1 про його перебування на стаціонарному лікуванні в ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" у березні 2015 року з діагнозом двохстороння нейросенсорна приглухуватість II ступеню не знайшли підтвердження у зв`язку з відсутністю будь-якої медичної документації.

49. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи дійсно такі листи направлялися позивачу та чи були вони отримані останнім. Належних доказів вказаного матеріали справи не містять.

50. Заперечення з приводу отримання вказаних листів зазначено і самим відповідачем у наданій ним відповіді на відзив, на що не звернув уваги ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції.

51. Також суди першої та апеляційної інстанції посилаються на те, що комісією з розслідування направлявся запит до КЗ "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради" за вих №9 від 15.04.2019 про надання інформації про звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою в лютому-березні 2015 року та інших періодах з 2017 по 2019 рік, про причини таких звернень, поставлені діагнози та про те чи були встановлені причини отримання травми чи настання захворювання.

52. Листом від 24.04.2019 р. № 322 КЗ "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради" надав відповідь на поставлене запитання, вказавши шість періодів, протягом яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні та повідомив, що інформація щодо фактичних обставин, причин отримання травми у госпіталі відсутня. До вказаної відповіді додавалися два виписних епікризи та чотири виписки із медичної карти стаціонарного хворого та після вивчення отриманої з госпіталю медичної документації, комісією було встановлено, що в кожному діагнозі, що стосується наслідків перенесеної ЧМТ в тій чи іншій мірі міститься посилання на 2015 рік.

53. Проте, на думку відповідача, зазначені посилання є непослідовними, оскільки в двох діагнозах зазначається лише 2015 рік і "контузія головного мозку", в трьох вказано "лютий 2015" без зазначення первинного діагнозу і в одному взагалі відсутнє посилання на 2015 рік, а лише зазначено "стан після перенесеної ЧМТ".

54. Відповідач зазначив, що з метою уточнення отриманої інформації та на підставі п.п. 3.8, 3.12, 4.9 Порядку № 1346 комісією з розслідування нещасного випадку був підготовлений запит про надання інформації від 07.05.2019 р. № 11 до головного лікаря КЗ "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради", в якому комісія просила повідомити на підставі чого (документів чи іншого джерела) у наданих епікризах мається посилання, що травма отримана саме в лютому 2015 року з наданням копій медичних документів, що підтверджують надану інформацію. Проте, ОСОБА_1 відмовився підписати вказаний запит, не надавши згоди на обробку та використання в службових документах своїх персональних даних, що в свою чергу, унеможливило отримання від КЗ "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради" додаткової інформації, що підтверджувала б первинний діагноз позивача та факт отримання ним травми саме в лютому 2015 року. Також, відповідач зазначив, що позивач відмовився в подальшому надавати згоду на обробку персональних даних, надавати документацію з його амбулаторної картки, з`являтися особисто для надання уточнюючих пояснень, не надав підтверджуючої документації щодо діагнозу, зазначеного ним у поясненнях.

55. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вказаному та вказані обставини заперечуються позивачем, про що ним також зазначено у відповіді на відзив. Проте суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вказані обставини та не надали їм відповідної оцінки.

56. Судами першої та апеляційної інстанції вказані обставини взагалі не були досліджені.

57. Крім того, як вірно зазначено позивачем при складанні оскаржуваних актів не було враховано пояснень свідків та жодним чином не вказано про них та не надано їм оцінки.

58. В зв`язку з вказаними обставинами, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними.

59. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

60. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність його висновків в цілому по суті спору.

61. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

62. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно положень частин другої-четвертої статті 353 КАС рішення судів попередніх інстанцій в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

VII. Судові витрати

65. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №440/2763/20 скасувати і направити справу на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова