№ 440/365/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа №440/365/19

адміністративне провадження №К/9901/3757/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/365/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя Донець Л.О., судді Бенедик А.П., Гуцал М.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Полтавській області, в якому просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати шляхом зупинення його дії розпорядження Управління Служби безпеки України у Полтавській області від 17 січня 2019 року №11д про скасування допуску до державної таємниці за формою 2 керівнику Кобеляцької місцевої прокуратури старшому раднику юстиції ОСОБА_1 .

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, а думку позивача, відповідач безпідставно позбавив її доступу до державної таємниці, оскільки актом перевірки не встановлено порушення нею статей 5 та 37 закону України «Про державну таємницю». Акт перевірки не містить посилань на те, що стан охорони державної таємниці в Кобеляцькій місцевій прокуратурі не відповідає вимогам законодавства у зазначеній сфері та не містить посилань на невиконання ОСОБА_1 обов`язків щодо збереження державної таємниці. Стверджує, що вона виконувала умови режиму секретності та дотримувалася інших з вимог законодавства про державу таємницю.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року позов задоволено.

2.1. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 вжила усіх необхідних заходів для збереження державної таємниці в Кобеляцькій місцевій прокуратурі, а тому підстави для позбавлення її допуску до державної таємниці відсутні.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що не вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про не порушення безпосередньо позивачем вимог Закону України «Про державну таємницю», постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», оскільки за змістом акту перевірки такі порушення допущені іншими посадовими особами Кобеляцької місцевої прокуратури, керівником якої є позивач. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що постанова Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення за пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП, якою закрито провадження в справі за пунктом 7 частини першої статті 247 цього Кодексу (у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення) останньою не оскаржена.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з такими рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалив судове рішення без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та не вказав які саме повноваження нею не виконані. Звертає увагу, що в акті УСБ України в Полтавській області від 23 листопада 20187 року № 66/26-4454дск відсутні посилання на порушення нею вимог статті 37 Закону України «Про державну таємницю», висновків про те, що стан охорони державної таємниці в Кобеляцькій місцевій прокуратурі Полтавської області не відповідає вимогам законодавства, немає. Просить врахувати, що попередні перевірки за всі роки жодного разу не встановлювали підстав для скасування їй допуску. Всі недоліки встановлені перевіркою у 2018 році усунуто, про що належним чином проінформовано службу. Зазначає, що в місцевій прокуратурі ніколи не було автоматизованої комп`ютерної техніки, однак лише у 2018 році відповідач вирішив, що вказана обставина є підставою для скасування їй допуску. Наголошує, що навіть якби вона як керівник Кобеляцької місцевої прокуратури не писала рапортів до вищої прокуратури про закупівлю такої техніки, вона б не порушила норм Закону. Також просить врахувати, що в прокуратурі не засвідчено жодного факту витоку інформації чи порушення при роботі з таємними документами за відсутності автоматизованої системи. Проте, акт перевірки містить безпідставне припущення про те, що вказана обставина є загрозою витоку таємниці.

5. Відповідач подав відзив на цю касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні цього позову, просив судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. За результатами перевірки стану охорони державної таємниці у Кобеляцькій місцевій прокуратурі Полтавської області, на підставі відомостей акту від 17 вересня 2018 року №66/26-3441, стосовно ОСОБА_1 складений протокол №66/26-4046 від 01 листопада 2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП.

7. 19 листопада 2018 року позивач подала начальнику відповідача лист №3860 СК/18 «Про усунення порушення законодавства про державну таємницю».

8. За результатами перевірки стану охорони державної таємниці в Кобеляцькій місцевій прокуратурі Полтавської області складений акт від 23 листопада 2018 №66/26-4454дск.

9. 17 січня 2019 року начальником управління відповідача затверджений висновок про скасування позивачу допуску до державної таємниці.

10. 17 січня 2019 року розпорядженням управління відповідача №11д «Про скасування допуску до державної таємниці» скасовано допуск до державної таємниці за формою 2, який надавався до роботи з секретною інформацією, що має ступень секретності «цілком таємно» та «таємно» громадянину України - позивачу, керівнику Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області.

11. Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року (справа №532/2357/18) провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП стосовно позивача закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП (у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення).

12. Вважаючи вказане розпорядження відповідача протиправним, позивач звернулася з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Стаття 1 Закону України «Про державну таємницю» визначає, що допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;

охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

17. Статтею 3 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об`єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.

Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України.

18. Частинами п`ятою, шостою статті 5 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

19. Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

20. Пунктом 3 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» передбачено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

21. Частинами п`ятою, сьомою, восьмою, дев`ятою статті 26 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

22. Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.

23. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

24. Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

25. Стаття 37 Закону України «Про державну таємницю» передбачає, що керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

26. Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядників, зобов`язані контролювати стан охорони державної таємниці, яка була передана підрядникам у зв`язку з виконанням замовлення.

27. Державні органи, яким рішенням державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до конкретної секретної інформації, зобов`язані контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які виконують роботи, пов`язані з відповідною державною таємницею, або зберігають матеріальні носії зазначеної секретної інформації.

28. Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України».

29. Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв`язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов`язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.

30. Відповідно до пункту 5.1 Інструкції «Про затвердження Порядку організації та здійснення Службою безпеки України контролю за станом охорони державної таємниці в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої наказом Служби безпеки України від 31 .07.2014 №449/ДСК, за результатами перевірки стану охорони державної таємниці на підприємстві, установі, організації комісії в акті перевірки зазначає один із таких висновків: «стан охорони державної таємниці відповідає вимогам законодавства про державну таємницю» - якщо на підприємстві, в установі, організації виконуються вимоги нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці у повному обсязі; охорона державної таємниці здійснюється з окремим порушенням законодавства про державну таємницю» - якщо на підприємстві, в установі, організації виявлені окремі порушення, які не створюють умов до витоку секретної інформації; відсутні умова для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею» - якщо на підприємстві, в установі, організації виявлені порушення в організації охорони державної таємниці не забезпечують її надійного збереження, внаслідок чого існує загроза витоку секретної інформації; відсутні підстави для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею - якщо за результатами перевірки встановлено, що підприємство, установа, організація відповідно до виду діяльності, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів) не потребує роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

32. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генерального прокурора України №800К від 09 грудня 2015 року позивача призначено керівником Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області.

35. 13 січня 2016 року розпорядженням Управління Служби безпеки України в Полтавській області №5д позивачу надано допуск до державної таємниці за формою 2.

36. Предметом спору в цій справі є те, що позивачу, на її думку, протиправно спірним розпорядженням відповідача скасовано допуск до державної таємниці за формою 2, який надавався до роботи з секретною інформацією, що має ступень секретності «цілком таємно» та «таємно».

37. Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття цього розпорядження стало те, що позивач, будучи керівником Кобеляцької місцевої прокуратури, не вжила заходів із забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її станом в прокуратурі, яка їй довірена або довірялася раніше, передбачені статтею 28 Закону України «Про державну таємницю», а саме: не виконані вимоги режиму секретності визначені для керівників суб`єктів режимно-секретної діяльності статтями 5, 37 Закону України «Про державну таємницю».

38. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірного розпорядження Верховний Суд враховує таке.

39. Згідно зі статтею 28 Закону України «Про державну таємницю», громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України; додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

40. Пунктом 5.1 Інструкції «Про затвердження Порядку організації та здійснення Службою безпеки України контролю за станом охорони державної таємниці в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженої наказом Служби безпеки України від 31 липня 2014 року №449/ДСК, встановлено вичерпний перелік висновків, які можуть бути складені за результатами перевірки стану охорони державної таємниці на підприємстві, установі, організації комісії в акті перевірки, а саме:

1) «стан охорони державної таємниці відповідає вимогам законодавства про державну таємницю», якщо на підприємстві, в установі, організації виконуються вимоги нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці у повному обсязі;

2) охорона державної таємниці здійснюється з окремим порушенням законодавства про державну таємницю», якщо на підприємстві, в установі, організації виявлені окремі порушення, які не створюють умов до витоку секретної інформації;

3) «відсутні умови для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею», якщо на підприємстві, в установі, організації виявлені порушення в організації охорони державної таємниці не забезпечують її надійного збереження, внаслідок чого існує загроза витоку секретної інформації;

4) «відсутні підстави для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею», якщо за результатами перевірки встановлено, що підприємство, установа, організація відповідно до виду діяльності, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів) не потребує роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

41. Беручи до уваги вказані норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що надані відповідачу повноваження щодо обрання варіанту висновку за результатами перевірки стану охорони державної таємниці на підприємстві, установі, організації комісії в акті перевірки є дискреційним.

42. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

43. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у поданому до суду позові не спростовує дотримання відповідачем наданого їй права на ознайомлення з актом перевірки та відсутність перепон з боку відповідача у письмовому висловлені нею заперечень на акт перевірки. За обставинами справи, позивач не скористалась своїм правом на надання таких письмових заперечень.

44. Водночас, позовна заява не містить інформації про порушення відповідачем принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

45. При цьому суд апеляційної інстанції також встановив, що позивачем не спростовані зазначені в акті перевірки відомості встановлених за результатами її здійснення фактів загрози витоку секретної інформації, зокрема, перебування у володінні працівників прокуратури секретних машинних носіїв інформації, на яких містяться результати проведення НСРД, за умови відсутності АС, які призначені для обробки секретної інформації, та наявності розбіжностей в облікових формах та номенклатурній справі інв. №10 щодо різних найменувань виробників НЖМД, виявлення факту використання для обробки секретної інформації незареєстрованого жорсткого диску, безконтрольне та без відповідного супроводу перебування в будівлі прокуратури працівника «Укрпошти», неналежна охорона приміщення РСО та інше.

46. За цих обставин Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про помилковість протилежного висновку суду першої інстанції, оскільки такий висновок не знайшов підтвердження наявними в матеріалів справи доказами. Наявність службових записок позивача, адресованих Прокурору Полтавської області про забезпечення фінансування заходів із впровадження в місцевій прокуратурі автоматизованої системи з комплексною системою захисту інформації з підтвердженою відповідністю і на якій дозволено обробку секретної інформації, не спростовують вказаних обставин, оскільки не всі виявлені порушення є наслідком не впровадження в місцевій прокуратурі автоматизованої системи з комплексною системою захисту інформації з підтвердженою відповідністю і на якій дозволено обробку секретної інформації.

47. Також Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги як доказ наявності порушень правил Закону України «Про державну таємницю» в очолюваній позивачем установі постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року у справі №532/2357/18 про адміністративне правопорушення стосовно позивача за пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП, якою на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження в справі закрито.

48. При цьому Верховний Суд вказує на безпідставність тверджень скаржника про те, що ця справа та прийняте в ній судове рішення не стосуються предмету спору, оскільки засвідчують факти, що передували проведенню перевірки та складанню за її результатами 23 листопада 2018 року висновку. Неправильність такого твердження позивача підтверджується тією обставиною, що перевірка та акт від 23 листопада 2018 року відповідно проводилась та складався у зв`язку з надходженням від позивача повідомлення від 21 листопада 2018 року про усунення недоліків за результатами попередньої перевірки, за наслідками якої і було складено стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення. Отже, проведена 23 листопада 2018 року перевірка є повторною, складений за її результатами акт фіксує порушення, які залишились не усунутими.

49. Отже, цей протокол та вказана постанова Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24 січня 2019 року у справі №532/2357/18 про закриття провадження в справі з нереабілітуючих для позивача підстав є доказом наявності в Кобеляцькій місцевій прокуратурі Полтавської області порушень приписів Закону України «Про державну таємницю».

50. Та обставина, що це судове рішення не скасоване та набрало чинності свідчить про наявність у суду апеляційної інстанції визначених Кодексом адміністративного судочинства України підстав взяти його до уваги як належний доказ у спірних правовідносинах щодо факту наявності спірних порушень законодавства України про державну таємницю. Водночас, доказом видів/переліку допущених порушень, у зв`язку з наявністю яких відповідачем прийнято спірне розпорядження, є акт перевірки від 23 листопада 2018 року.

51. Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що спірним розпорядженням позивачу скасовано доступ до державної таємниці як керівнику Кобеляцької місцевої прокуратури, яка не вжила заходів із забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її станом в прокуратурі, встановлені Законом України «Про державну таємницю». Аналогічні обставини також описані і в висновку від 17 січня 2019 року, на підставі якого прийняте спірне розпорядження.

52. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до пункту 1 наказу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області №39 від 09 листопада 2018року «Про розподіл обов`язків між прокурорськими працівниками Кобеляцької місцевої прокуратури», позивач за собою залишила загальне керівництво роботою місцевої прокуратури та питання організації діяльності місцевої прокуратури.

53. Розпорядженням управління відповідача від 13 січня 2016 року №5д позивачу надано допуск до державної таємниці за формою 2, який і скасований спірним розпорядженням відповідача №11д від 17 січня 2019 року «Про скасування допуску до державної таємниці».

54. З огляду на ці обставини Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про не допущення безпосередньо позивачем порушення вимог Закону України «Про державну таємницю», постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», оскільки за змістом акту перевірки такі порушення допущені іншими посадовими особами Кобеляцької місцевої прокуратури.

55. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, які б свідчили про те, що таке рішення є незаконним.

56. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції, а також рішення в цій справі є законним, обґрунтованим, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судом апеляційної інстанції щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

58. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

60. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

Н.М. Мартинюк