ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 року
м. Київ
справа №440/4901/21
адміністративне провадження № К/9901/39724/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів Бершова Г.Є., Катунова В.В.)
У С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати ЄСВ позивачу за період з ІІ кварталу 2019 по І квартал 2020; визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020.
У подальшому позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 в межах виконавчого провадження № 62977807.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що вимога Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 в межах виконавчого провадження № 62977807, правомірність якої є предметом спору у цій справі, передана для примусового виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову відповідають предмету позову та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням по суті у цій адміністративній справі. Також, суд вказав, що доказів, які б свідчили про той факт, що відповідачем саме на даний час, майже через 6 місяців після винесення постанов, здійснюються примусові дії щодо виконання вимоги контролюючого органу, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, відсутні.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі № 440/4901/21.
Прийнята постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 у розмірі 13770,9 грн.
Постановляючи рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що матеріалами заяви про вжиття заходів забезпечення позову підтверджено відкриття Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавчого провадження з примусового стягнення коштів на виконання спірної вимоги. З урахуванням цього суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року та залишити в силі ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що для задоволення вимог забезпечення позову заявник має довести, що невжиття відповідних заходів призведе до наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Також зауважив, що суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти.
Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року у справах № 826/10936/18, № 420/5553/18 відповідно.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що предметом цієї справи є законність податкової вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 13770,9 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Так, постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 11.09.2020 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020.
Постановами головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 11.09.2020 накладено арешт на грошові кошти позивача, які містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, на рухоме та нерухоме майно позивача.
Також, постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 12.05.2021 накладено арешт на грошові кошти позивача, які містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вимога про сплату боргу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 є предметом оскарження у справі № 440/4901/21 на підставі якої відповідачем звернуто стягнення, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження.
На переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 3 345 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко