ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 440/85/21
адміністративне провадження № К/9901/42640/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №440/85/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (суд у складі головуючого судді Петрової Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Мінаєвої О.М., суддів: Калиновського В.А., Кононенко З.О.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій просив (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 06 січня 2021 року):
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області, яка полягає у невиконанні постанови Другого апеляційного суду від 23 травня 2019 року у справі №440/405/19 в частині зобов`язання відповідача доплатити позивачу різницю в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами з 01 січня 2016 року по день проведення виплат;
- стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Полтавській області 389 705,14 грн., з яких 358 129,65 грн. - основний борг (різниця в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01 січня 2016 року по 22 травня 2019 року, 14 120,49 грн - втрати від інфляції, 17 455,00 - 3% річних);
- стягнути на користь позивача з відповідача 50 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року закрито провадження у справі №440/85/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ в Полтавській області коштів, а саме: втрати від інфляції у розмірі 14 120,49 грн; 3% річних у розмірі 17 455,00 грн. на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз`яснено позивачу, що спір у цій частині позовних вимог підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Закриваючи провадження у справі в цій частині, суди виходили з того, що позов про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер, спрямований на захист майнових прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з судовими рішеннями, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що заявлені до ГУ ПФУ в Полтавській області вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних тісно й нерозривно пов`язані з основною позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року.
ГУ ПФУ в Полтавській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
5. Верховний суд ухвалою від 07 березня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 08 березня 2023 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
7. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Зазначений висновок сформульований, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц.
8. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 Цивільного кодексу України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 Цивільного кодексу України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18.
9. Спір у цій справі виник з причин невиконання постанови Другого апеляційного суду від 23 травня 2019 року у справі №440/405/19 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області доплатити позивачу різницю в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами.
Отже позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є похідними від спору про перерахунок та виплату пенсії. Тобто, у цьому випадку такі вимоги пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
10. Суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі у цій частині, наведених обставин не врахували та дійшли помилкового висновку про належність розгляду цієї справи в частині стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за правилами цивільного судочинства.
Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки правовідносини між сторонами спору в цій справі носять публічно-правовий характер, а заявлені позовні вимоги є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат, то судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції адміністративної юрисдикції для розгляду по суті.
Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року по справі №440/85/21 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.