ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 440/9668/22
адміністративне провадження № К/990/36455/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/9668/22
за позовом приватного підприємства "Полтава-Паритет" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року, постановлене головуючим суддею Канигіною Т.С.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Чалого І.С., Ральченка І.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Приватне підприємство "Полтава-Паритет" (далі - позивач, ПП "Полтава-Паритет") звернулося до суду із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій просило:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.10.2022 № 190577 в сумі 17000,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач указував, що оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №1900577 від 24.10.2022 винесено на підставі акта перевірки №251351 від 16.09.2022, у якому зазначено відомості, що не відповідають дійсності. Так, відповідно до змісту товарно-транспортної накладної №ППП01 від 16.09.2022 автомобільним перевізником вантажу, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем одночасно є позивач - ПП "Полтава-Паритет", при цьому у даній ТТН відсутні будь-які підписи осіб представника ПП "Полтава-Паритет", що могло б свідчать про прийом або передачу товарно-матеріальних цінностей для перевезення представником ПП "Полтава - Паритет".
2.1. Також зазначено, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортний засіб не є приватною власністю позивача, а тому він не має ніякого відношення до здійсненої операції. У цьому випадку відсутні будь-які фактичні дані, що зробили б його учасником правовідносин, які слідують із договору перевезення вантажу, укладеного згідно з товарно-транспортною накладною №ППП01 від 16.09.2022, тому позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
2.2. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень, визнаних в акті №251351 від 16.09.2022.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ПП "Полтава - Паритет" зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 30732375), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
4. Під час проведення рейдової перевірки 16.09.2022 (місце перевірки: а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський 346 км) відповідно до направлення на рейдову перевірку № 008162 від 09.09.2022, інспекторами Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за кермом перебував водій ОСОБА_2 .
5. За результатами перевірки відділом державного нагляду (контролю) в Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 16.09.2022 № 251351 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким під час перевірки виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"): не оформлено індивідуальну контрольну книжку водія.
6. За результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідач 24.10.2022 прийняв постанову №190577 про застосування адміністративно- господарського штрафу, згідно з яким підприємство притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом застосування на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.
7. Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №190577 від 24.10.2022.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників. При цьому, відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
9.1. Аналізуючи положення Правил № 363 та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, суди попередніх інстанцій констатували, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити), зокрема, прізвища та підписів відповідальних осіб.
9.2. Водночас, як установлено судами у цій справі, інформація про позивача, як автомобільного перевізника зазначена у товарно-транспортній накладній від 16.09.2022 №ППП01, якою оформлено перевезення вантажу, проте, у вказаній ТТН відсутні будь-які прізвища та підписи осіб представника позивача, що могло б свідчити про прийом або передачу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу марки МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
9.3. При цьому, як зазначили суди, органом державного контролю під час розгляду матеріалів справи та прийняття рішення за цим розглядом не було встановлено та доведено будь-якого зв`язку між водієм транспортного засобу ОСОБА_2 та ПП "Полтава - Паритет".
9.4. Поруч із цим, ненадання водієм чи будь-ким іншим пояснень, на переконання судів, не знімає із відповідача, як суб`єкта владних повноважень, обов`язку перевірити всі обставини, які стосуються оформлених матеріалів перевірки, задля недопущення притягнення до відповідальності особи, яка не повинна нести юридичну відповідальність, оскільки не є суб`єктом такого порушення.
9.5. У підсумку суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не доведено, що позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому, відповідно, не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Укртрансбезпека звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі № 440/9668/22 скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
11. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
11.1. Так, касатор зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо процедури реалізації Уктрансбезпекою своїх повноважень відносно притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-III), при здійсненні перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III.
11.2. Касатор зазначає, що нормами законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, встановлено, що водій транспортного засобу, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб, а також документи, що підтверджують законність перевезення вантажів, зокрема, товарно-транспортну накладну. Cвоєю чергою, товарно-транспортна накладна у розумінні статті 908 909 Цивільного кодексу України, статті 50 Закону № 2344-III підтверджує укладання договору перевезення вантажу між перевізником на вантажовідправником.
11.3. Зазначає, що зважаючи на характер здійснюваних перевезень, сферу господарської діяльності позивача, відсутність заперечень водія транспортного засобу під час проведення перевірки щодо визначення особи автомобільного перевізника та ігнорування позивачем розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про призначення якого останній був завчасно повідомлений, з огляду на зміст документів, які були надані під час проведення 16.09.2022 рейдової перевірки транспортного засобу, зокрема, товарно-транспортної накладної, відповідно до якої автомобільним перевізником вказано ПП «Полтава-Паритет», представники Укртрансбезпеки не мали сумнівів щодо перебування такого транспортного засобу у користуванні позивача, а не інших осіб.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.12.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. Від ПП «Полтава-Паритет» надійшов до Суду відзив на вказану касаційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість доводів останньої, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
18. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо особи, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є автомобільним перевізником вантажу в розумінні цього Закону та відповідно не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
20. Колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22, від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21. Висновки, у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
21. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).
22. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
23. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
24. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
25. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
26. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
27. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
28. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
29. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
30. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
31. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
32. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
33. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
34. Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
35. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
36. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
37. За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
38. У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
39. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.
40. Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
41. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку, зокрема, транспортного засобу марки МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , за кермом перебував водій ОСОБА_2 .
42. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 24.10.2022 уповноваженою особою відповідача була прийнята постанова № 190577 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ПП «Полтава-Паритет».
43. Матеріалами справи підтверджується, що у товарно-транспортній накладній від 16.09.2022 №ППП01 перевізником, замовником, вантожовідправником та вантажоодержувачем зазначено ПП «Полтава-Паритет» (без коду ЄДРПОУ), а ОСОБА_2 значиться як водій. Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником транспортного засобу марки МАЗ є ОСОБА_1 .
44. Поруч із цим, судами попередніх інстанцій установлено, що товарно-транспортна накладна №ППП01 від 16.09.2022, на яку посилається відповідач на обґрунтування своїх доводів, не містить, зокрема відбитків печаток, штампів, резолюцій, підписів, що могло б свідчити про прийом або передачу товарно-матеріальних цінностей.
45. Так, відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
46. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
47. Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку, ТТН №ППП01 від 16.09.2022 не може бути належним доказом, який би підтверджував, що автомобільним перевізником є саме ПП "Полтава - Паритет".
48. При цьому, як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, органом державного контролю під час розгляду матеріалів справи та прийняття рішення за цим розглядом не було встановлено та доведено будь-якого зв`язку між водієм транспортного засобу ОСОБА_2 та ПП "Полтава - Паритет", як і власником транспортного засобу ОСОБА_1 .
49. У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зазначав про те, що під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності.
50. Однак, як зауважив Верховний Суд, адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника.
51. На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.
52. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, ненадання водієм чи будь-ким іншим пояснень, не знімає із відповідача, як суб`єкта владних повноважень, обов`язку перевірити всі обставини, які стосуються оформлених матеріалів перевірки, задля недопущення притягнення до відповідальності особи, яка не повинна нести юридичну відповідальність, оскільки не є суб`єктом такого порушення.
53. Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а тому ПП "Полтава - Паритет" не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону.
54. Підсумовуючи наведе, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
55. Доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
56. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
60. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 440/9668/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк