ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 440/9967/23
адміністративне провадження № К/990/38735/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Чалий І.С., Подобайло З.Г.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року включно; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь індексацію - різницю грошового забезпечення 4059,99 грн в місяць у загальній сумі 65031,56 грн за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44).
1.1. Позов обґрунтовано тим, що у період проходження ним служби, відповідач не в повному обсязі виплатив йому індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. Судовим рішенням у справі № 440/16032/21 його вимоги задоволено частково і на виконання цього рішення 24 червня 2023 року військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила йому індексацію грошового забезпечення за період з 17 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 69207,00 грн, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Проте за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року відповідач нарахував тільки поточну індексацію в сумі 679,40 грн, що склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 відсотків. Посилаючись на те, що суму індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 за указаний період у фіксованій величині 4059,99 грн в місяць йому не виплачено, а у справі № 440/16032/21 такі вимоги судом були визнано передчасними, просив суд задовольнити позов.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення у щомісячному розмірі 4059,99 грн за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі з тих підстав, що питання виплатити позивачу індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 вже було вирішено в іншій справі № 440/16032/21 і по ній ухвалено судове рішення, що набрало законної сили.
4. Предметом оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що вже існує постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі № 440/16032/21, яка набрала законної сили, щодо спору між позивачем та відповідачем щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 17 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Проте, за твердженням ОСОБА_1 питання щодо стягнення індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року у справі № 440/16032/21 не вирішувалося.
6.1. Заявник указує про відмінність предмету спору у справах № № 440/16032/21, 440/9967/23 та зазначає, що у справі №440/16032/21 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 17 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року до 14 червня 2019 року, із визначенням чіткої суми.
6.2. ОСОБА_1 наголошує, що на момент розгляду справи №440/16032/21 (на підставі якої закрито провадження у цій справі) відповідачем взагалі не було виплачено індексацію позивачу за період з 17 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно та не було проведено розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року включно і ці питання віднесено судом до дискреційних повноважень відповідача, а отже позивач позбавлений можливості звернутись до суду у порядку статті 383 КАС України. Тому після виплати відповідачем індексації на виконання рішення суду у іншій справі №440/16032/21, позивач звернувся до суду з окремим позовом щодо виплати індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року, ураховуючи практику Верховного Суду, сформовану у подібній категорії справ.
7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки Судом правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 238 КАС України щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.
8. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що з-поміж іншого у справі № 440/16032/21 ОСОБА_1 заявляв вимоги щодо стягнення індексації-різниці з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року, і суд надав правову оцінку цим аргументам позивача по суті вимог. Надалі позивач, змінивши синтаксичну складову попередніх вимог, заявлених у справі № 440/16032/21, звернувся до суду з аналогічним позовом. Ураховуючи те, що судові рішення у справі № 440/16032/21 набрали законної сили та були відповідачем виконані, суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
9. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
10. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
11. За правилами частини першої статті 170 КАС передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
12. Згідно пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
13. З огляду на положення пункту 2 частини першої статті 170 та пункту 4 частини першої статті 238 КАС України з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.
14. У своїй правозастосовній практиці Верховний Суд неодноразово аналізував підстави для застосування приписів пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, з урахуванням принципів правової визначеності, ефективного захисту прав особи та недопущення дублювання або суперечностей у правових позиціях.
15. Так у справі № 280/4009/23 (постанова від 02 вересня 2024 року) Верховний Суд указав, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
15.1. У справі № 280/4009/23 Верховний Суд підкреслив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. І така підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
16. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 Верховний Суд з-поміж іншого зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для установлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
17. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що наразі практика суду касаційної інстанції сформована так, що визначальними чинниками у вирішенні таких питань є встановлення судом меж впливу попереднього рішення на предмет спору, тобто суд досліджує, чи поставлені у новій справі питання вже були вирішені в іншому процесі. Якщо так - провадження закривається, щоб не допустити повторного розгляду одного й того самого питання.
Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу на дотримання принципу правової визначеності, вказуючи, що багаторазове звернення до суду з ідентичними вимогами суперечить цьому принципу та підриває стабільність правовідносин. Тому, виходячи зі змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
18. У цьому контексті Суд зауважує, що ретельне з`ясування змісту та обсягу правової оцінки предмета спору у рішенні, яке вважається таким, що унеможливлює подальший розгляд справи є обов`язком суду, оскільки недостатньо лише формальної подібності предмету або суб`єктів спору. У таких випадках необхідно встановити, що спір вже фактично вирішено у межах розгляду іншої справи.
19. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Судом установлено, що у цьому провадженні спірним є питання наявності обставин для закриття провадження у справі, виходячи з правової оцінки правовідносин, що були предметом спору у межах розгляду двох справ (№ 440/16032/21 та № 440/9967/23).
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на відмінності спорів, наголошуючи на тому, що у справі № 440/16032/21 вирішувалося лише питання щодо стягнення індексації грошового забезпечення за період з 17 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Натомість, питання розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року, за твердженням заявника, не вирішувалося. Тому після виплати відповідачем індексації на виконання рішення суду у іншій справі №440/16032/21, він звернувся до суду з окремим позовом.
21. Надаючи оцінку в межах доводів касаційної скарги Суд звертає увагу, що Порядок №1078 дійсно передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій мають різну правову природу.
21.1. Так, згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
21.2. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013) унесено зміни до окремих положень Порядку № 1078.
21.3. За приписами пункту 5 Постанови № 1013 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 грудня 2015 року.
21.4. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
21.5. Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що в разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
21.6. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
22. Отже, підсумовуючи викладене, з 01 грудня 2015 року нормами Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1013) було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці» та удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників.
23. Як вбачається із тексту судових рішень у справі № 440/16032/21 ОСОБА_1 , окрім вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на його користь індексацію із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, одночасно заявив і вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4059,99 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь позивача фіксовану індексацію 4059,99 грн за указаний період у сумі 62 794,51 грн, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
24. Указаний спір судами вирішено і в частині вимог щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4059,99 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 відмовлено по суті вимог. Так, відмовляючи позивачу у нарахування фіксованої індексації грошового забезпечення за указаний період, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд першої інстанції виходив з того, що під фіксованою сумою індексації заробітної плати слід розуміти різницю між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати, яка може мати місце у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) працівників. Така різниця розраховується лише у випадку, якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів). Отже, сума підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у березні 2018 року (яка дорівнює нулю, оскільки змінився "базовий" місяць), а тому підстав для застосування фіксованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.06.2019 немає. Відповідно нарахована сума індексації за період з 01.03.2018 по 14.06.2019 виплачена в повному обсязі.
24.1. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, починаючи з наступного місяця за місяцем підвищення доходу (квітень 2018 року) наростаючим підсумком, індекс споживчих цін не перевищував 103% до жовтня 2018 року і саме з жовтня 2018 року у ОСОБА_1 виникло право на індексацію заробітної плати. Разом з тим, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, тому індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року, що військова частина НОМЕР_1 і зробила, що підтверджується довідкою. Тож у підсумку суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні цих позовних вимог по суті, хоча і з різним обгрунтуванням.
24.2. Мотиви щодо передчасності заявлених таких вимог (про що указує позивач у позовній заяві та наполягає на цьому у касаційній скарзі) ні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, ні постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі № 440/16032/21 не містять, що спростовує аргументи заявника про те, що його вимоги про встановлення розміру щомісячної фіксованої індексації у період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року визнано передчасними і ці вимоги не були предметом оцінки суду. Отже, у справі № 440/16032/21 судами вже надавалася оцінка підставам позову в обґрунтування яких позивач, серед іншого, посилався на порушення цим же відповідачем положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Указані судові рішення у справі № 440/16032/21 набрали законної сили і позивачем до Верховного Суду не оскаржувалися.
25. Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).
26. Отже, у межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію-різницю грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 14 червня 2019 року відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що було вже розглянуте судами та отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 440/16032/21. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі.
27. Верховний Суд повторює, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги до того самого відповідача з тих самих підстав.
28. Також Суд зауважує, що зміна формулювання позовних вимог та доповнення позову новим нормативним обґрунтуванням не змінює підстав позову, що розглянутий судами у справі № 440/16032/21, а випадки, коли особи подають повторні позови з метою затягування виконання вже ухвалених рішень або створення правової невизначеності, надалі може бути розцінене, як зловживання правом на судовий захист.
29. Разом з тим, закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався приписами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, згідно з якими суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що є помилковим, оскільки у випадках, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
30. За умовами частини другої статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
31. За приписами частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
32. Ураховуючи те, що допущене судом апеляційної інстанції порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині підстави закриття провадження у справі змінити. В іншій частині судове рішення необхідно залишити без змін.
33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року змінити, шляхом зміни мотивувальної частини з підстав закриття провадження у справі.
3. В іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року залишити без змін.
4. Судові витрати не розподіляються.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов