№ 441/1754/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 441/1754/15-ц

провадження № 61-6520св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Квака Вадима Васильовича на постанову Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року у складі колегії суддівМікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.

у справі за позовом Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсним та скасування державного акта, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області (далі - Великолюбінська селищна рада) звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 19 липня 2023 року, просила:

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 226,2 кв. м, шириною 6,5 м від земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0260, що перебуває у власності ОСОБА_6 , з відступом з північно-західної сторони ділянки на 2,17 м на північ до земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0024 довжиною 34,80 м вздовж з північно-західної до північно-східної частини земельних ділянок з кадастровими номерами: 4620955300:34:015:0260, що перебуває у власності ОСОБА_6 , 4620955300:34:015:0242, що перебуває у власності ОСОБА_3 , паралельно земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0022, що перебуває у власності ОСОБА_5 на відстань 6,49 м з північно-східної частини земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0242, що перебуває у власності ОСОБА_3 та згідно координат з точки 1. Х5 501 187,18 Y1 317 922,98 до точки 2. Х5 501 193,11 Y1 317 925,63 до точки 3. Х5 501 180,19 Y1 317 958,06 та до точки 4. Х5 501 174,31 Y1 317 955,31, що в межах земельної ділянки площею 0,1204 га з кадастровим номером 4620955300:34:015:0005 на АДРЕСА_1 і належить до земель комунальної власності Великолюбінської селищної ради;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею ЯЖ № 927761, що виданий на ім`я ОСОБА_2 13 січня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року ВЕС № 813878 та зареєстрований за № 938, скасувавши державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні витребуваною у неї за означеними розмірами та координатами, земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) огорожі, що складається з тринадцяти металевих стовпців з`єднаних між собою металевою арматурою та не чинити перешкод громаді селища у користуванні такою.

Вказувала, що в 2013 році відповідачка самовільно захопила частину дороги загального користування площею 226,2 кв. м, винісши межі своєї земельної ділянки на дорогу загального користування шириною 6,5 м, довжиною 34,80 м та встановивши огорожу на земельній ділянці комунальної власності (дорозі), чим унеможливила іншим мешканцям смт. Великий Любінь (третім особам) доступ (доїзд) до належних їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13 квітня 2023 року рішенням Городоцького районного суду Львівської області позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 927761 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1204 га на території Великолюбінської селищної ради для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 4620955300:34:015:0005, виданий 13 січня 2009 року Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, скасувавши державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 226,2 кв. м, шириною 6,5 м від земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0260, що перебуває у власності ОСОБА_6 , з відступом з північно-західної сторони ділянки на 2,17 м на північ до земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0024, довжиною 34,80 м вздовж з північно-західної до північно-східної частини земельних ділянок з кадастровими номерами: 4620955300:34:015:0260, що перебуває у власності ОСОБА_6 , 4620955300:34:015:0242, що перебуває у власності ОСОБА_3 , паралельно земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0022, що перебуває у власності ОСОБА_5 на відстань 6,49 м з північно-східної частини земельної ділянки з кадастровим номером 4620955300:34:015:0242, що перебуває у власності ОСОБА_3 та згідно координат з точки 1. Х5 501 187,18 Y1 317 922,98 до точки 2. Х5 501 193,11 Y1 317 925,63 до точки 3. Х5 501 180,19 Y1 317 958,06 та до точки 4. Х5 501 174,31 Y1 317 955,31, що в межах земельної ділянки площею 0,1204 га з кадастровим номером 4620955300:34:015:0005 на АДРЕСА_1 і належить до земель комунальної власності Великолюбінської селищної ради.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні витребуваною у неї, за вищезазначеними розмірами та координатами, земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) огорожі, що складається з тринадцяти металевих стовпців з`єднаних між собою металевою арматурою та не чинити перешкод громаді селища у користуванні такою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що актом виїзного засідання депутатської комісії з питань земельних відносин та будівництва від 16 липня 2013 року встановлено, що ОСОБА_2 порушила межі земельної ділянки загального користування (дороги), нею захоплено 6,5 м комунальної дороги по усій ширині земельної ділянки, шляхом встановлення огорожі на землях комунальної власності до своєї земельної ділянки. Висновок комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 28 вересня 2018 року № 6463-6468 підтвердив, що фактичне землекористування ОСОБА_2 не відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку та документації із землеустрою на земельну ділянку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

27 листопада 2023 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову Великолюбінської селищної ради відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок експертів має взаємосуперечливі розбіжності: при дослідженні експертами використано технічну документацію сторін, однак, не витребувано генеральний план смт. Великий Любінь, а також попередній план за 1979 рік. Посилання експертів на оригінал проєкту кварталу забудови, який не затверджений, є неналежним доказом.

У генеральному плані смт. Великий Любінь, який затверджений Великолюбінською селищною радою 29 грудня 2012 року, відсутнє позначення дороги, про наявність якої у позовній заяві стверджує позивач та зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, в адміністративній справі № 876/11796/13 визнано безпідставними висновки Великолюбінської селищної ради про захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 175 кв. м та підтверджено, що загорожа земельної ділянки ОСОБА_2 встановлена відповідно до розмірів, вказаних у державному акті на право власності на землю серії ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Квак В. В. через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року, в якій просить її скасувати, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 квітня 2023 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові не врахував висновку, висловленого в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Вважав, що правова оцінка акта комісії від 07 серпня 2012 року та рішення Великолюбінської селищної ради від 09 серпня 2012 року у постанові апеляційного суду у справі № 876/11796/13 не є преюдицією.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін. Посилалася на те, що вона набула право власності на сформовану земельну ділянку площею 0,1204 га з погодженими межами на підставі договору купівлі-продажу, а тому набуття права власності у зазначений спосіб не може розцінюватися як незаконне заволодіння майном без відповідної правової підстави. Апеляційний суд належно оцінив надані у справі докази і надав їм відповідну оцінку.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

14 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Городоцького районного суду Львівської області.

У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1204 гана території Великолюбінської селищної ради, кадастровий номер 4620955300:34:015:0005, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджено державним актом серії ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року, виданим Управлінням Держкомзему у Городоцькому районі Львівської області на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим номером № 938. (т. 2, а. с. 137).

Згідно з пунктами 1-4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 листопада 2006 року ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,1204 га в межах згідно з планом зовнішніх меж, розташовану на території смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області з кадастровим номером 4620955300:34:015:0005 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акта на право власності серії ЛВ № 9254, виданого на підставі рішення 14 сесії Великолюбінської селищної ради від 12 квітня 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Великолюбінської селищної ради від 09 серпня 1999 року № 239 (т. 2, а. с. 134).

У державному акті, виданому ОСОБА_7 , визначено план земельної ділянки, за яким вона межує з точки А до точки Б із землями загального користування, від точки Б до точки В - із земельною ділянкою гр. ОСОБА_10, від точки В до точки Г - із землями спільного користування, від точки Г до точки А - із земельною ділянкою гр. ОСОБА_11 (т. 2, а. с. 25, зворот).

Аналогійний план належної ОСОБА_7 земельної ділянки підтверджено Відділом земельних ресурсів Городоцького району Львівської області (т. 2, а. с. 98).

У державному акті, виданому ОСОБА_2 визначено план земельної ділянки, за яким вона межує з точки А до точки Б із земельною ділянкою гр. ОСОБА_10, від точки Б до точки В - із землями спільного користування, від точки В до точки Г - із земельною ділянкою гр. ОСОБА_11, від точки Г до точки А - із землями загального користування (т. 2, а. с. 137, зворот).

Згідно з актом обстеження і погодження меж земельної ділянки, яка передавалася у власність ОСОБА_2 , при зміні власника межі та розміри земельної ділянки не змінилися (т. 2, а. с. 174).

09 серпня 2012 року на позачерговій сесії VI-го скликання Великолюбінської селищної ради прийнято рішення № 814, яким затверджено акт депутатської комісії селищної ради з питань земельних відносин, перспективного розвитку та будівництва від 07 серпня 2012 року щодо захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 175 кв. м дороги комунальної власності по АДРЕСА_2 .

16 серпня 2013 року на засіданні ХХ сесії VI-го Великолюбінської селищної ради, за наслідками розгляду подання селищного голови, прийнято рішення № 1228, яким зазначене рішення відмінено.

26 жовтня 2012 року державна інспекція сільського господарства у Львівській області листом № 4484/3-9-8 на звернення Великолюбінської селищної щодо захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки повідомила про відсутність факту захоплення земельної ділянки, оскільки встановлені межі земельної ділянки (загорожа) та місце розташування земельної ділянки ОСОБА_2 відповідають розмірам, вказаним у державному акті на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року, а також плану топографічного знімання території в смт. Великий Любінь, виготовленого Городоцьким районним відділом ЛРФ ЦДЗК.

16 липня 2013 року у акті виїзного засідання депутатської комісії з питань земельних відносин та будівництва Великолюбінської селищної ради зазначено, що ОСОБА_2 порушила межі земельної ділянки загального користування (дороги), захопила 6,5 м комунальної дороги по усій ширині земельної ділянки, шляхом встановлення огорожі на землях комунальної власності до своєї земельної ділянки. Зобов`язано ОСОБА_2 зняти огорожу на захопленій ділянці комунальної власності (т. 1, а. с. 33, 34).

09 серпня 2013 року рішенням Великолюбінської селищної ради № 814 затверджено акт виїзного засідання комісії селищної ради з питань усунення перешкод користування землями комунальної власності (комунальної дороги).

28 жовтня 2014 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/11796/13 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Великолюбінської селищної ради визнано протиправним рішення Великолюбінської селищної ради від 09 серпня 2012 року «Про затвердження акта виїзного засідання комісії селищної ради з питань усунення перешкод користування землями комунальної власності (комунальної дороги) (т. 6, а. с. 89-94).

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що висновок Великолюбінської селищної ради про захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 175 кв. м, яка є комунальною власністю (комунальна дорога), є помилковим, оскільки спростовується наявними у справі доказами. Апеляційний адміністративний суд встановив, що під час виготовлення державного акта на право власності на землю серія ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року складено акт обстеження і погодження меж земельних ділянок, які передаються у приватну власність, який погоджено землевпорядником та селищним головою Великолюбінської селищної ради, де у пункті 2 зазначено, що при зміні власника межі та розміри земельної ділянки не змінилися. Зазначене підтверджено і у листі Державної інспекції сільського господарства у Львівській області від 26 жовтня 2012 року № 4484/3-9-8.

Відтак, адміністративний апеляційний суд вважав безпідставними висновки про захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 175 кв. м. Натомість ОСОБА_2 доведено, що загорожа земельної ділянки встановлена відповідно до розмірів, вказаних у державному акті на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року.

У справі на підставі ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз проводилася комплексна судова земельно-технічна експертиза.

Згідно з висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 26 вересня 2018 року № 6463-6468 (т. 3, а. с. 88-98) встановити, чи відповідало фактичне землекористування ОСОБА_7 правовстановлюючим документам, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам у зв`язку з плином часу, станом на час проведення дослідження, не надається можливим (пункт 3).

Фактичне землекористування ОСОБА_2 не відповідає державному акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №927761 від 13 січня 2009 року та не відповідає документації із землеустрою на земельну ділянку. Невідповідність полягає в тому, що площа, конфігурація межі та координати кутів зовнішніх меж земельної ділянки по фактичному користуванню ОСОБА_2 станом на день проведення експертизи не відповідають площі, конфігурації межам та координатам кутів зовнішніх меж земельної ділянки, які вказані в технічній документації ОСОБА_2 (технічний звіт про виконані роботи по переоформленню технічної документації для отримання державного акта на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, виготовленій в 2008 році Городоцьким РВ ЛРФ ЦДЗК) та не відповідають площі, конфігурації та межам земельної ділянки, які вказані в державному акті ОСОБА_2 (пункт 4).

У мотивувальній частині висновку вказано, що фактична площа земельної ділянки відповідачки складає 0,1242 га (при зазначеній у документації 0,1204 га) (т. 3, а. с. 91 зворот).

Встановити відповідність (невідповідність) фактичних координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 координатам земельної ділянки, які вказані в технічній документації ОСОБА_7 (технічний звіт про виконані роботи по підготовці та видачі державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_7 ) неможливо, так як такі відсутні в технічній документації (пункт 6).

Площа, конфігурація та межі земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_6 станом на день проведення експертизи відповідає площі, конфігурації та межам земельної ділянки, яка згідно з державним актом належала ОСОБА_8 .

Встановити відповідність (невідповідність) фактичних координат кутів зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6 координатам земельної ділянки, координатам земельної ділянки, що згідно з державним актом серії ДВ № 6991 від 01 березня 2000 року належала ОСОБА_8 неможливо, так як відсутні в державному акті (пункт 5).

Накладення меж земельної ділянки належної ОСОБА_2 згідно державного акта серії ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року, кадастровий номер 4620955300:34:015:0005, на межі земельної ділянки, належної ОСОБА_8 (правонаступник ОСОБА_6 ) згідно з державним актом серії ЛВ № 6991 від 01 березня 2000 року, станом на час проведення дослідження, не має місце (пункт 7).

Накладення меж земельної ділянки кадастровий номер 4620955300:34:015:0005, що належить ОСОБА_2 на межі земель комунальної власності селища (земля загалі користування - дорога) має місце.

Встановити площу накладання земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 4620955300:34:015:0005 на землі комунальної власності селища (земля загального користування - дорога) неможливо.

Встановлення причини накладання земельних ділянок не належить до компетенції експертів (пункт 8).

Також у описовій частині висновку експертів зазначено, що згідно фактично проведених обмірів земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на місці їх знаходження в смт. Великий Любінь встановлено, що земельні ділянки дотикаються одна до одної та між ними фактично проходять землі загального користування-дорога. Проте встановити площу накладення земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 4620955300:34:015:0005 на землі комунальної власності селища неможливо, так як в матеріалах справи відсутні координати технічної документації на землі комунальної власності в кварталі розташування досліджуваних земельних ділянок та в оригіналі проєкту кварталу в смт. Велий Любінь не зазначено ширини дороги (т. 3, а. с. 93 (зворот) - 94).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земельні відносини регулюються Конституцією України ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3).

Відповідно до статті 17 ЗК України 1990 року (тут і далі - у редакції, чинній на час набуття ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадилася Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Зазначені земельні ділянки передавалися у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Згідно зі статтею 67 ЗК України 1990 року громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передавалися у власність або надавалися у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен був бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 ЗК України 1990 року).

Громадяни України набувають право власності на земельну ділянку на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу (пункт «а» частини першої статті 81 ЗК України у редакції, чинній на час укладення відповідачкою договору купівлі-продажу земельної ділянки).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

ОСОБА_2 13 січня 2009 року набула право власності на сформовану земельну ділянку площею 0,1204 га з погодженими межами на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року.

При оформленні технічної документації та видачі державного акта ОСОБА_2 Городоцьким РВ ЛРФ ЦДЗК було складено технічний звіт, у складі якого наявна схема розташування об`єкта, каталог координат кутів зовнішніх меж, відомість вирахування площ і акт встановлення меж (т. 2, а. с. 163 -178).

Великолюбінська селищна рада у позовній заяві стверджувала, що в 2013 році ОСОБА_2 самовільно захопила частину дороги загального користування площею 226,2 кв. м, винісши межі своєї земельної ділянки на дорогу загального користування шириною 6,5 м, довжиною 34,80 м та встановила огорожу на земельній ділянці комунальної власності (дорозі), чим створила перешкоди іншим мешканцям смт. Великий Любінь у доступі до належних їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим за висновком експертів № 6463-6468 від 26 вересня 2018 року встановити площу накладення земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером № 4620955300:34:015:0005 на межі земель комунальної власності селища (земля загального користування-дорога) неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні координати технічної документації на землі комунальної власності в кварталі розташування досліджуваних земельних ділянок та в оригіналі проекту кварталу в смт. Велий Любінь не зазначено ширини дороги.

Вказано, що при дослідженні експертами використано незатверджений у встановленому порядку проєкт кварталу забудови (т. 2, а. с. 188), проте інша належна містобудівна документація у справі відсутня, селищною радою на підтвердження своїх позивних вимог не надана.

Рішення про затвердження проєкту забудови кварталу Великолюбінською селищною радою не надано, що підтверджується листом від 25 травня 2016 року за підписом голови селищної ради.

Відсутність факту захоплення відповідачкою земельної ділянки загального користування підтверджено і листом Державної інспекції сільського господарства у Львівській області від 26 жовтня 2012 року № 4484/3-9-8, наданим на звернення Великолюбінської селищної ради, згідно з яким встановлені межі земельної ділянки (загорожа) та місце розташування земельної ділянки ОСОБА_2 відповідали розмірам, вказаним у державному акті на право приватної власності на землю, а також плану топографічного знімання території в смт. Великий Любінь, виготовленого Городоцьким районним відділом ЛРФ ЦДЗК.

Різняться і розміри захопленої ОСОБА_2 земельної ділянки загального користування в: акті виїзного засідання комісії селищної ради від 07 серпня 2012 року щодо захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 175 кв. м дороги комунальної власності, в акті виїзного засідання комісії селищної ради від 16 липня 2013 року щодо захоплення ОСОБА_2 6,5 м комунальної дороги по усій ширині земельної ділянки, а у позові зазначено про те, що відповідачка захопила частину дороги загального користування площею 226,2 кв. м, шириною 6 м.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 876/11796/13 встановлено, що висновок Великолюбінської селищної ради про захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 175 кв. м, яка є комунальною власністю (комунальна дорога), є помилковим, оскільки спростовується наявними у справі доказами. Апеляційний адміністративний суд встановив, що під час виготовлення державного акта на право власності на землю серія ЯЖ № 927761 від 13 січня 2009 року було складено акт обстеження і погодження меж земельних ділянок, які передаються у приватну власність, який погоджено землевпорядником та селищним головою Великолюбінської селищної ради, де у п.2 зазначено, що при зміні власника межі та розміри земельної ділянки не змінилися.

Суд апеляційної інстанції встановив, що земельна ділянка ОСОБА_6 відноситься до АДРЕСА_1 , відповідно заїзд до зазначеного господарства проходить з АДРЕСА_1 , відтак доводи про перешкоди із сторони земельної ділянки ОСОБА_2 у доступі до земельної ділянки ОСОБА_6 безпідставні. Аналогічне стосується третьої особи ОСОБА_9 , яка проживає на АДРЕСА_3 .

Посилання у касаційній скарзі на те, що встановлені у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 876/11796/13 не можуть вважатися преюдиційними у цій справі, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд оцінив такі обставини сукупно з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, та відмовив у позові у зв`язку з недоведеністю селищною радою своїх позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції не вбачає.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, оцінка яких надана судом апеляційної інстанції як судом факту, а суд касаційної інстанції як суд права позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку.

Інші доводи касаційної скарги на правильність рішення суду не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Квака Вадима Васильовича залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко В. В. Сердюк