ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 442/2476/17
адміністративне провадження № К/9901/54528/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П.
суддів: Кравчука В.М., Коваленко Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 (головуючий суддя - Костів М.В., судді: Улицький В.З.,Шавель Р.М.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, треті особи: Колективне підприємство "Дрогобицьке районне бюро планування та архітектури", ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 " №176 від 30.12.2016.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1904 га, призначена для будівництва і обслуговування даного житлового будинку.
Третій особі на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2013 у справі № 442/5525/13-а, яка набрала законної сили, згідно з даними земельно-кадастрової книги Рибницької сільської ради третя особа користується земельною ділянкою площею 0,33 га, яка була надана в користування в 1995 році для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - площею 0,08 га в АДРЕСА_2 .
Рішенням Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області "Про надання дозволу на складання проекту детального планування території щодо заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 " № 267 від 02.11.2012 надано дозвіл позивачу на складання проекту детального планування території щодо заїзду до житлового будинку в АДРЕСА_1 ; громадянці ОСОБА_2 було доручено виготовити проект детального планування території в ліцензованій фірмі, погодити в установленому законом порядку і представити на затвердження у сільську раду. Актом комісії з питань регулювання земельних відносин агропромислового розвитку, екології, туризму, планування і забудови території сільської ради від 18.03.2016 надано дозвіл позивачу на виділення земельної ділянки площею, необхідною для влаштуванню заїзду до існуючого будинковолодіння АДРЕСА_1 згідно з детальним планом території влаштування заїзду до існуючого будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Вказане рішення Рибницької сільської ради було скасовано постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2013 № 442/5525/13-а.
Крім того, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.09.2014 № 442/5872/14-а визнано протиправним та скасовано у повному обсязі рішення 13 чергової сесії 6 скликання Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області "Про встановлення заїзду до будинковолодіння ОСОБА_2 " № 421 від 13.06.2014. Визнано незаконними дії сільського голови Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області Паращака Ярослава Григоровича, що мали місце під час підготовки до розгляду на черговому засіданні сесії сільської ради заяви ОСОБА_2 , про встановлення заїзду до її будинковолодіння АДРЕСА_1 та під час виконання прийнятого рішення сесії Рибницької сільської ради від 13.06.2014 № 421.
Підставами скасування рішень, що стосувалися облаштування проїзду до будинковолодіння ОСОБА_2 послужили перебування спірної земельної ділянки в користуванні ОСОБА_1 , а також те, що замовлення виготовлення детального плану території щодо можливості влаштування заїзду до існуючого будинковолодіння №36 ОСОБА_2 було здійснено останньою, а не виконавчим органом Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.
Відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.07.2013 у справі №442/4600/13-ц зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належним їй будинковолодінням АДРЕСА_1 шляхом звільнення облаштованого проїзду до цього будинковолодіння. Підставами прийняття такого рішення було те, що житловий будинок ОСОБА_2 збудовано 50 років тому, заїзд до нього неорганізований, тому є необхідність влаштування організованого заїзду, а також відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований проїзд позивача до її будинковолодіння.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.09.2013 у справі № 442/5631/13-ц рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.07.2013 скасовано.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.02.2014 у справі № 442/6133/13-ц цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за участю третьої особи - Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом звільнення проїзду - залишено без розгляду.
Рішенням Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №176 від 30.12.2016 надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га по АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.04.2017 відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права власності на земельну ділянку, на яку ОСОБА_1 отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, а тому посилання в позовній заяві на норми Цивільного кодексу України (ст.ст. 316-319, 321, 373), які регулюють право власності суд вважає безпідставним.
Посилання представника позивача на те, що запропоноване в схемі до акту виходу комісії з питань регулювання земельних відносин, агропромислового розвиту, екології, туризму, планування та забудови території сільської ради (далі земельної комісії) від 10.06.2016 облаштування заїзду є неможливим внаслідок того, що воно проходить попід крутою горою, суд не враховує як підставу для скасування рішення відповідача, оскільки таке твердження ґрунтується лише на оцінці представника позивача та іншими доказами у справі не підтверджено. Надані сторонами акти земельної комісії від 31.05.2013, 11.09.2014, 18.03.2016, 10.06.2016 не встановлюють виключного права позивача на отримання земельної ділянки у власність чи в оренду. Натомість оскаржуване рішення відповідача не перешкоджає позивачу звернутися з дотриманням норм чинного законодавства з заявою про надання йому земельної ділянки бажаних розмірів для влаштування заїзду до своєї земельної ділянки і отримання земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 скасовано постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.04.2017. Позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач та третя особа є сусідами, суміжними землекористувачами і тривалий час фактично володіли та користувалися спірною земельною ділянкою спільно та відкрито. Позивач неодноразово зверталася до Рибницької сільської ради з питанням облаштування проїзду до її будинковолодіння через спірну земельну ділянку. Проте, дозвіл на розробку проекту її відведення надано лише третій особі. При цьому законні інтереси позивача відповідачем враховані не були.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги скаржник покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Зокрема, третя особа покликається на те, що як на підставу для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги позивач посилається на наявність детального плану території влаштування заїзду до існуючого будинковолодіння АДРЕСА_1 , рішення позачергової сесії Рибницької сільської ради № 267 від 02.11.2012 "Про надання дозволу на складання проекту детального планування території щодо заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ", однак такі документи були скасовані у судовому порядку у справі № 442/5525/13-а.
Також скаржник покликається на те, що безпідставним є посилання позивача на акт виходу комісії з питань регулювання земельних відносин, агропромислового розвитку, екології, туризму, планування і забудови території сільської ради від 11.09.2014, оскільки в 2016 році прийнято інший акт земельної комісії сільської ради, відповідно до якого рекомендовано позивачу облаштувати заїзд до свого будинковолодіння згідно схеми, що погоджена між сторонами.
Також третя особа покликається на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.09.2014 у справі № 442/5872/14-а, якою визнано протиправним та скасовано у повному обсязі рішення 13 чергової сесії 6 скликання Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області "Про встановлення заїзду до будинковолодіння ОСОБА_2 " № 421 від 13.06.2014. Визнано незаконним дії сільського голови Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області Паращака Ярослава Григоровича, що мали місце під час підготовки до розгляду на черговому засіданні сесії сільської ради заяви ОСОБА_2 , про встановлення заїзду до її будинковолодіння АДРЕСА_1 та під час виконання прийнятого рішення сесії Рибницької сільської ради від 13.06.2014 № 421.
Також скаржник покликається на те, що суд апеляційної інстанції протиправно послався на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.07.2013 у справі №442/4600/13-ц, яким зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належним їй будинковолодінням АДРЕСА_1 шляхом звільнення облаштованого проїзду до цього будинковолодіння, оскільки таке рішення скасовано ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.09.2013 у справі № 442/5631/13-ц. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.02.2014 у справі № 442/6133/13 цивільну справу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком шляхом звільнення проїзду залишено без розгляду.
Також третя особа покликається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу з порушенням строку, встановленого ст. 309 КАС України.
Також скаржник покликається на те, що судом не було завчасно повідомлено про перенесення судових засідань 27.12.2017, 14.02.2018.
Третя особа просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник позивача у відзиві на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ухвалою Дрогобицькогор міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2017 у справі № 442/1649/17 відмовлено у відкритті провадження, розгляд даної справи здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За змістом статті 118 ЗК України єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування, зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із клопотанням для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого, визначені в ст. 122 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо отримання земельних ділянок.
У постанові від 30.05.2018 у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.03.2020 у справі №495/8898/16-а, від 06.09.2021 у справі №380/1/20, від 09.12.2021 у справі №2340/2819/18, у справі № 826/12764/16 від 30.11.2022.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №154/3345/16 підтвердив раніше сформовані висновки Верховного Суду про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України (п. 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі.
За своєю правовою природою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не породжують на цій стадії виникнення у особи, якій надано такий дозвіл, права власності або права користування на таку земельну ділянку, а зазначений дозвіл є лише наслідком дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність винесеного відповідачем рішення та відмову у задоволенні позовних вимог.
Покликання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції розглянув касаційну скаргу з порушенням строку, встановленого ст. 309 КАС України не може слугувати підставою для висновку про те, що судом винесено незаконне та необґрунтоване грішення.
Також покликання третьої особи на те, що судом не було завчасно повідомлено про перенесення судових засідань 27.12.2017, 14.02.2018 є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні розписки про розгляд справ на 27.12.2017 та 14.02.2018, в яких міститься підпис останнього (а.с 143, а.с. 176).
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 349 352 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2018 - скасувати.
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.04.2017- залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді:
Стародуб О.П.
Кравчук В.М.
Коваленко Н.В.