ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 442/5695/16-а
адміністративне провадження № К/9901/45477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року у складі судді Герасимків Л.І. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Святецького В.В. (головуючий), Гудима Л.Я., Довгополова О.М. у справі №442/5695/16-а за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_1 (далі - третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Рихтицької сільської ради від 26.05.2015 №21 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію літньої кухні під житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху на існуючій садибі по АДРЕСА_1 ».
2. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, позов задоволено.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. позивачу на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка площею 0,25га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за цією ж адресою.
3.2. третій особі на праві приватної власності належить суміжна земельна ділянка площею 0,043 га за адресою: АДРЕСА_1 .
3.3. також третій особі та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по 1/2 кожному належить житловий будинок загальною площею 88,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
3.4. 26 травня 2015 року виконавчий комітет Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області прийняв рішення за № 21 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на реконструкцію літньої кухні під житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху на існуючій садибі на АДРЕСА_1 », яке є предметом оскарження у суді.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскарженого рішення порушені законні права позивачки, оскільки рішення прийняте необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не з дотриманням принципу рівності перед законом, не з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягненнями яких спрямоване це рішення, а тому таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Третя особа подала касаційну скаргу на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, в якій просить скасувати ці судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які спричинили неправильне вирішення спору по суті. Зокрема, на думку позивача, судами попередніх інстанцій: не вирішено питання поновлення строку звернення до суду з позовом за заявою позивача; суд першої інстанції розглянув справу без участі третьої особи за відсутності її заяви про такий розгляд; суди не встановили обставини щодо порушення конкретних прав позивача рішенням відповідача та належність у зв`язку з цим вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду; суди прийшли до висновку про знаходження споруди, на реконструкцію якої надано дозвіл, на межі сумісної земельної ділянки та про порушення будівельних норм щодо недотримання нормативних вимог щодо інсоляції, природного освітлення та захисту від шуму без дослідження з цього приводу будь яких доказів; суди не дослідили належним чином докази, що мають значення для встановлення фактичних обставин справи щодо літньої кухні, на реконструкцію якої надано дозвіл, зокрема рішення відповідача від 20.11.1991 №113 «Про дозвіл ОСОБА_4 - жительки села Рихтичі на використання за призначенням самовільно побудованого сараю та літньої кухні», проте прийшли до висновку про відсутність такої споруди як літня кухня взагалі.
6. Позивач та відповідач відзиву чи заперечень проти касаційної скарги не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
9. Відповідно до частин 1-3 статті 159 КАС України (чинної на час прийняття судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
10. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
11. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. Цьому завданню кореспондує право особи на звернення до суду для вирішення публічно-правового спору у порядку, встановленому КАС України.
12. Одним із аргументів касаційної скарги є те, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не вирішили питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, який він вважає пропущеним.
13. Частинами 1 та 2 статті 99 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. Згідно пункту 5 частини першої статті 107 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
15. Положеннями статті 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
16. У цій справі позивач оскаржує рішення відповідача від 26.05.5015. З позовом до суду позивач звернувся 29.08.2016. При цьому до позовної заяви було подано заяву в порядку статті 102 КАС України в редакції до 15.12.2017, за змістом якої позивач вважав строк звернення з позовом до суду пропущеним з поважних причин і цей строк підлягав поновленню.
17. Суд першої інстанції відкрив провадження у справі 29 серпня 2016 року, однак питання щодо поновлення строку звернення до суду при цьому не вирішив. Не вирішено це питання і під час розгляду судом першої інстанції справи по суті. Суд апеляційної інстанції цю прогалину не усунув.
18. Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року по справі №809/1055/16), де зазначено, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що "право на суд" не є абсолютним і може бути обмежене, зокрема, строками давності (наприклад, рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України»).
Відтак, Верховний Суд зауважує, що лише за умови дотримання позивачем строку звернення до суду або визнання причин пропуску строку поважними суд може розглядати справу і вирішувати спір по суті.
19. Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав відступати від вказаного висновку Верховного Суду та вважає, що встановлення судами обставин дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду має суттєве значення для правильного вирішення спору, що виник між сторонами.
20. Оскільки такі обставини судами попередніх інстанцій не встановлені, це є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій відповідно до вимог частини 2 статті 353 КАС України з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
21. З огляду на вимоги статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки, оскільки вони потребують встановлення певних обставин, які мають значення для вирішення справи, дослідження доказів.
22. За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
23. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
24. При цьому, згідно з частиною 1 статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
25. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
26. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно у першу чергу вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом. За наявності підстав для поновлення строку звернення до суду встановити всі обставини справи, зокрема: щодо існування на час прийняття оскарженого рішення відповідачем літньої кухні на земельній ділянці третьої особи; наявність або відсутність порушення прав позивача внаслідок прийняття оскарженого рішення відповідача; відповідність чи невідповідність такого рішення вимогам законодавства у сфері містобудування. З цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами вирішити спір по справі.
27. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-IX, статтями 327 345 349 353 КАС України у редакції до 08.02.2020, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року по справі №442/5695/16-а - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
СуддіВ.М. Шарапа С.Г. Стеценко С.М. Чиркін