Постанова
Іменем України
10 березня 2020 року
м. Київ
справа № 442/7256/17
провадження № 61-14775св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Коцан Руслан Мар`янович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Руслана Мар`яновича, на постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 квітня 2015 року. За час шлюбу
у них народилося троє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після розлучення залишилися проживати із матір`ю та перебувають на її утриманні.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6. , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 550 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 19 березня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.
Зазначала, що присуджені аліменти відповідач не сплачує, у зв`язку із чим, станом на 17 липня 2017 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 45 188,70 грн.
Вважала, що оскільки на законодавчому рівні збільшено мінімальний розмір аліментів на одну дитину, тому, є підстави для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь за рішенням суду.
Вказувала, що за час їхнього спільного проживання ОСОБА_2 проявляв агресію до неї та дітей, тому діти бояться власного батька, що в свою чергу, негативно впливає на їхній духовний, психологічний розвиток.
Крім того рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24 травня 2016 року встановлено час для зустрічей відповідача з дітьми, однак останній жодного разу дітей не навідав.
Оскільки вона самостійно забезпечує потреби дітей, піклується про стан їхнього здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тому вважала що наявні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 1 500 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6. , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 січня 2019 року у складі судді Курус Р. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6. , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів та відшкодування судових витрат відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, відсутність його піклування про їх фізичний і духовний розвиток, спілкування з ними.
Також районний суд врахував висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13 листопада 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його дітей.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів існування обставин, визначених статтею 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України), які є підставою для збільшення розміру аліментів, а законодавче збільшення мінімального розміру аліментів на дитину не є підставою збільшення розміру аліментів, визначених рішенням суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 січня 2019 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про позбавлення батьківських прав та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав матері або батька дитини є крайнім заходом сімейно-правової відповідальності, яка настає при умисній і винній поведінці батьків або одного з них, а позивачем не доведено обставин, які б підтверджували умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, від їх виховання та свідомого нехтування ними.
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд вважав недостатньо обґрунтованим та таким, що прийнятий внаслідок неповного з`ясування обставин спірних правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - адвокат Коцан Р. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року скасувати і залишити в силі рішення місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам.
Вказує, що скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд не врахував наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.
Зазначає, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13 листопада 2018 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та вважав доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Р. М., в якому вказує, що судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Р. М. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин другої та третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною третьою статті 157 СК України визначено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
У статті 9 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має грунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Положеннями частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, апеляційний суд, з урахуванням належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітніх дітей є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено. При цьому судом також враховано положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, відповідно до яких першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 13 листопада 2018 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки він є недостатньо обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не зазначено, яка робота проведена органом опіки та піклування з відповідачем щодо врегулювання конфлікту між сторонами, не вказано про встановлені фактичні обставини ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей.
Отже, вказаний висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд надав неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову (в оскаржуваній частині), дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі позивачем доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коцана Руслана Мар`яновича - залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк