№ 442/7919/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 442/7919/19

провадження № 61-18749 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Дрогобицька міська рада Львівської області,

третя особа- Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2022 року

у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду

від 23 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» (далі - ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про часткове скасування рішення міської ради, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» є правонаступником сільськогосподарського кооперативу «Газда», яке на підставі договору про співпрацю від 05 травня 1991 року № 50, укладеного із заводом «Граніт», мало право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме: корівник, склад з навісом, фінський будинок, а також 2 500 фруктових дерев, що насаджені на земельній ділянці, площею 18,9 га, з правом їх викупу.

У серпні та вересні 1991 року господарство сплатило вартість отриманого від заводу майна в розмірі 11 262 рублів та отримало у власність вищезазначене майно.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі

№ 3/61, яке набрало законної, відмінено рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради народних депутатів від 22 жовтня 1992 року № 314 «Про припинення діяльності кооперативу «Газда», у зв`язку з закінченням дворічного терміну реєстрації». Відмовлено кооперативу «Газда» у реєстрації його, як фермерського господарства. Зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності.

ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2 », як правонаступник кооперативу «Газда»,

у передбачений законом спосіб набуло право постійного користування та володіння сільськогосподарською земельною ділянкою, площею 18,9 га, на якій знаходиться фруктовий сад та нерухоме майно, межі якої встановлені по існуючій бетонній загорожі. Протягом 26 років господарство відкрито, добросовісно і безперервно користується вищезазначеною земельною ділянкою, здійснюючи сільськогосподарську діяльність.

Пунктом 1.7 рішення 43 сесії Дрогобицької міської ради Львівської області

від 20 грудня 2018 року № 1506 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для індивідуального садівництва та передачу у власність та спільну сумісну власність земельних ділянок» передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення садівництва, площею 340 кв. м, розташовану

на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0204, яка знаходиться на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, площею 18,9 га, що є у постійному користуванні господарства. 20 травня 2019 року здійснено державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 з номером запису про права в Державному реєстрі прав - 31652272.

Земельна ділянка, площею 18,9 га, є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, передана господарству на праві постійного користування. Таким чином, зважаючи на цільове призначення земельної ділянки, її неправомірно передано у власність ОСОБА_1 для здійснення садівництва, оскільки земельна ділянка, площею 340 кв. м, входить у межі земельної ділянки господарства.

ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2 », як правонаступник кооперативу «Газда», не зверталося із заявами про припинення права постійного користування до Дрогобицької міської ради Львівської області, а рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки з його володіння не приймалося, тому відсутні підстави для припинення його права на неї. Отже, у господарства наявні правові підстави для витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , яка набула її у власність з порушенням закону.

З врахуванням викладеного ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» просило суд скасувати пункт 1.7 рішення 43 сесії Дрогобицької міської ради від 20 грудня

2018 року № 1506 «Про затвердження матеріалів з виготовлення проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 , проживаючій

у АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 340 кв. м,

на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0204

для ведення садівництва», яка знаходяться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 18,9 га, право постійного користування якою, відповідно до положень закону належить ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.», як правонаступнику кооперативу «Газда»; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь господарства вищевказану земельну ділянку та скасувати проведену щодо неї державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 з номером запису про права в Державному реєстрі прав - 31652272 від 20 травня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2022 року позов ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» задоволено частково. Скасовано пункт 1.7 рішення 43 сесії Дрогобицької міської ради від 20 грудня

2018 року № 1506 «Про затвердження матеріалів з виготовлення проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 , проживаючій

в АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 340 кв. м,

на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0204

для ведення садівництва». Витребувано від ОСОБА_1 на користь ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда», земельну ділянку, площею 340 кв. м, на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0204 з наявними на ній фруктовими насадженнями та скасовано проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 340 кв. м, на

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0204, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 31652272 від 20 травня 2019 року.

Стягнуто з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.» понесені судові витрати у сумі 3 842 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.» з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Верховного Суду

у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а (провадження № К/9901/43579/18) касаційну скаргу Дрогобицької міської ради залишено без задоволення, постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року залишено без змін. Судом касаційної інстанції при розгляді справи

№ 442/6255/16-а встановлено, що ФГ «Газда» було користувачем спірної земельної ділянки, неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській та присвоєння кадастрового номера для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що було підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га.

Право користування земельною ділянкою, площею 18,9 га, виникло у позивача відповідно до акту виконання рішення Арбітражного суду Львівської області

від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61, тобто право постійного користування цією земельною ділянкою для ведення фермерського господарства виникло у позивача до 2004 року і воно є дійсним.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється лише у випадку: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Якщо земельна ділянка вже була у користуванні, то вона вважається сформованою, оскільки визначено її цільове призначення, площу та межі.

Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для відмови у наданні дозволу позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, для проведення державної реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою.

Посилання міської ради на рішення Дрогобицької міської ради від 09 листопада 2012 року № 764, яким затверджено порядок денний 25 сесії шостого скликання, де пунктом 3.1 було питання про затвердження містобудівної документації «Коригування Генерального плану (внесення змін) м. Дрогобича», не спростовує того, що з 1993 року спірною земельною ділянкою користувався позивач на законній підставі. Про зазначене було відомо міській раді, яка була стороною у справах за позовами господарства в судах господарської, цивільної та адміністративної юрисдикцій, а також у справі за позовом міської ради щодо оскарження державної реєстрації сільськогосподарського підприємства, зокрема, у 2004-2005 роках.

Отже, оспорюваним рішенням 43 сесії Дрогобицької міської ради від 20 грудня 2018 року № 1506 затверджено матеріали з виготовлення проєктів землеустрою

та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку,

площею 340 кв. м, кадастровий номер 4610600000:01:028:0204 для ведення садівництва, яка знаходиться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 18,9 га, право постійного користування якою, відповідно до положень закону належить ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступнику кооперативу «Газда».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені обставини свідчать про те, що пункт 1.7 вищевказаного рішення 43 сесії Дрогобицької міської ради від 20 грудня 2018 року № 1506 прийнято з порушенням закону і підлягає скасуванню.

Оскільки позивач набув право власності на сад, вирощений на спірній земельній ділянці, тобто набув право постійного користування земельною ділянкою (різновид емфітевзису) до винесення оскаржуваного рішення щодо цієї земельної ділянки, відтак, позов у частині витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння та наявних на ній фруктових насаджень (дерев) є обґрунтованим.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишено без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня

2022 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у позивача право користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га, виникло відповідно до акту виконання рішення Арбітражного суду Львівської області

від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61, тобто до 2004 року.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відмови у наданні дозволу позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, для проведення державної реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою.

Отже, суд першої інстанції безспірно встановив, що ФГ «Газда» Добродія

Бігуняка Я. С.» є законним користувачем земельної ділянки, площею 18,9 га,

по АДРЕСА_2 , що відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами.

Таким чином, рішення 43 сесії Дрогобицької міської ради від 20 грудня 2018 року № 1506 у частині передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийнято з порушенням положень закону і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погодився з висновком міськрайонного суду про те, що оскільки позивач набув право власності на сад, вирощений на спірній земельній ділянці, тобто набув право постійного користування земельною ділянкою (різновид емфітевзису) до винесення оскаржуваного рішення щодо цієї земельної ділянки, тому позов у частині витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння та наявних на ній фруктових насаджень (дерев) є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Дрогобицька міська рада просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.» відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 442/7919/19 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що кооператив «Газда» та ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.» є окремими юридичними особами, що у тому числі підтверджуються їх різними кодами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Кооператив «Газда» неодноразово залучався, як третя особа, при розгляді судами різних справ. Кооператив «Газда» не ліквідовано чи реорганізовано. Таким чином, кооператив «Газда» та ФГ «Газда» Добродія

Бігуняка Я. С.» є неналежним позивачем у цій справі, оскільки відсутні докази його правонаступництва після кооперативу «Газда».

Суди дійшли помилкового висновку про те, що у позивача право користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га, виникло відповідно до акту виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року

у справі № 3/61, оскільки вказаний акт не підтверджує виникнення права постійного користування. Фактично належним виконанням зазначеного судового рішення мало б бути рішення відповідної ради про виділення кооперативу земельної ділянки та отримання державного акту на право постійного користування. Проте рішення про виділення кооперативу земельної ділянки, чи відповідного акту міською радою не приймалося.

Також суди не врахували, що рішенням від 15 травня 2018 року № 1212 «Про відмову у погодженні технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» Дрогобицька міська рада відмовила позивачу у погодженні технічної документації із землеустрою,

а Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 04 грудня

2018 року у справі № 813/3250/18, яким у задоволенні позову ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» про скасування рішення Дрогобицької міської ради від 15 травня 2018 року № 1212 відмовив. Отже, суди не звернули уваги на те, що саме по собі отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Ураховуючи викладене, у справі відсутні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні позивача.

Дрогобицька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, не приймала відповідного рішення щодо її передачі у користування позивачу. Таким чином, оскільки у ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» не виникало право на постійне користування спірною земельною ділянкою, тому у Дрогобицької міської ради не було підстав для припинення цього права.

Позивач неодноразово вказував про те, що на спірній земельній ділянці росте його фруктовий сад, проте не надав доказів на підтвердження цих обставин.

Доводи особи, яка подала відзив

У лютому 2024 року ФГ «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Позивач правомірно набув право користування спірною земельною ділянкою, а Дрогобицька міська рада неправомірно передала, у тому числі відповідачці у власність спірну земельну ділянку. Вказані висновки підтверджуються постановами Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що у 1991 році створено кооператив «Газда», засновником якого був ОСОБА_2

05 травня 1991 року між кооперативом «Газда» та заводом Граніт» укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив набув право користування наданими заводом засобами виробництва, а саме: корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1 500 фруктових дерев, насаджених на земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. В серпні та вересні 1991 року ОСОБА_2 сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну

суму 11 262 рублів.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі

№ 1/61, з урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, визнано право власності кооперативу «Газда» на основні засоби виробництва на підставі договору від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля), 515 фруктових дерев.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі

№ 3/61 відмінено рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради народних депутатів від 22 жовтня 1992 року № 314 «Про припинення діяльності кооперативу «Газда», у зв`язку з закінченням дворічного терміну реєстрації». Відмовлено кооперативу «Газда» у реєстрації його, як фермерського господарства. Зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності.

Арбітражний суд Львівської області на виконання вказаного рішення суду

від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 видано відповідний наказ (а.с. 24, т. 1).

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22 червня 1993 року

у справі № 3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду від 02 лютого 1993 року, викладено її у такій редакції: «Зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити сільськогосподарському кооперативу «Газда» земельну ділянку, площею 18,9 га, на вул. Самбірській,

що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України»

(а.с. 20, т. 1).

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року виконано. Додатком до акта є викопіювання з плану м. Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту малого приватного підприємства «Газда», це підприємство утворилося у результаті реорганізації сільськогосподарського кооперативу «Газда» і є його правонаступником.

Розпорядженням міського голови м. Дрогобича від 24 червня 2003 року № 195-р мале приватне підприємство «Фірма «Газда» перереєстровано на ФГ «Газда». Згідно зі Статутом ФГ «Газда», це господарство утворилося в результаті реорганізації малого приватного підприємства «Газда» і є його правонаступником.

Зазначене підприємство є зареєстрованим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

Відповідно до повідомлень Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, акта від 21 червня 2018 року, податкових повідомлень-рішень вбачається, що ФГ «Газда» є платником сільськогосподарського і земельного податку, зокрема щодо земельної ділянки, площею 18,9 га.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2006 року

у справі № 1/454-29/203 роз`яснено, що оскільки ФГ «Газда» Добродія

Бігуняка Я. С.», як правонаступник, має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, зазначене господарство має право на постійне користування земельною ділянкою. У цьому судовому рішенні зазначено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2005 року у справі № 1/454-29/203 скасовано рішення господарського суду Львівської області та прийнято нове рішення, яким фактично визнано правомірним розпорядження міського голови м. Дрогобича від 24 червня 2003 року № 195-р про перереєстрацію малого приватного підприємства «Фірма «Газда» у ФГ «Газда» Добродія

Бігуняка Я. С.» (а.с. 22, т. 1).

13 грудня 2006 року позивач уклав договір із Львівською регіональною філією Центру державного земельного кадастру про виконання проєктно-пошукових робіт з виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Згідно з листом управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області

від 09 серпня 2010 року № 4267 станом на 28 січня 2010 року відповідно до Державної статистичної звітності за кооперативом «Газда» рахувалося 18,9 га земель, з яких під багаторічними насадженнями - 18 га, під будівлями - 0,9 га.

Згідно з листом відділу Держземагентства у м. Дрогобичі Львівської області

від 17 грудня 2015 року за ФГ «Газда» рахувалася земельна ділянка у такій самій площі. Зазначене підтверджується витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05 лютого 2015 року, 09 лютого 2016 року, 12 березня 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ «Газда» протягом 2013-2015 років неодноразово зверталося із заявами до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській, з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі № 442/2708/16-а позов ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.» задоволено. Визнано протиправною діяльність Дрогобицької міської ради щодо зволікання у розгляді заяви ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда», про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої

на вул. Самбірській (фруктовий сад), для проведення реєстраційних дій

права постійного землекористування земельною ділянкою, площею 19,9 га,

за ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда». Зобов`язано Дрогобицьку міську раду розглянути заяву ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда», про надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої

на вул. Самбірській (фруктовий сад), для проведення реєстраційних дій

права постійного землекористування цією земельною ділянкою ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда». Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 31-32, т. 1).

Рішенням XI сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 08 липня

2016 року № 315 відмовлено у наданні дозволу ФГ «Газда» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки згідно з поданими заявами від 02 і 17 липня 2013 року,

07 квітня, 11 липня 2014 року, 05 серпня, 28 жовтня, 30 листопада, 10 грудня

2015 року, 30 травня 2016 року.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у справі № 442/6255/16-а позов ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.» задоволено частково. Скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради

від 08 липня 2016 року № 315 щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої по вул. Самбірській (фруктовий сад) у м. Дрогобичі Львівської області з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки відповідно до акту виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 для проведення державної реєстрації права постійного користування набутою земельною ділянкою в органах державної реєстраційної служби. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 33-35, т. 1).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Частинами першою та четвертою статті 30 ЗК УРСР 1990 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, зокрема державними актами.

Багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині другій статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14 цс 15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваних рішень) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені

статтею 141 ЗК України. Зокрема, а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі

№ 917/1345/14 (провадження № 12-144 гс 18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Встановивши, що оскаржуване рішення 43 сесій Дрогобицької міської ради Львівської області в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 (пункт 1.7) земельної ділянки для ведення садівництва, прийнято Дрогобицькою міською радою всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування у відповідних частинах.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що право користування земельною ділянкою, площею 18,9 га, виникло у ФГ «Газда» на підставі акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, яким підтверджено виконання рішення Арбітражного суду Львівської області

від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 (з урахуванням ухвали від 22 червня

1993 року про уточнення резолютивної частини) про виділення СГК «Газда» земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській, що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло до 2004 року, а тому спірна земельна ділянка вважаються сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

З метою встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки,

площею 18,9 га, та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ «Газда» неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Наведені обставини також встановлені постановою Верховного Суду

у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а (провадження №К/9901/43579/18), якою касаційну скаргу Дрогобицької міської ради залишено без задоволення, постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року залишено без змін. А саме судом касаційної інстанції при розгляді

справи № 442/6255/16-а, зазначено, що фермерське господарство було користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській, для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га.

Отже, судами правильно враховані обставини правонаступництва ФГ «Газда»

від малого приватного підприємства «Газда», яке було правонаступником сільськогосподарського підприємства «Газда», а тому і власного суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист. Такі висновки спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Визнання ФГ «Газда» правонаступником малого приватного підприємства «Газда» є юридичним фактом, встановленим при розгляді господарської, адміністративної та цивільної справ, учасником яких були і позивач, і відповідач.

З огляду на наведене необґрунтованими є посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, зокрема, те, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Таким чином, встановивши, що ФГ «Газда» є правонаступником МПП «Газда» та СГК «Газда», які не відмовлялися від користування спірною земельною ділянкою, площею 18,9 га, а отже, припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Газда» не відбулося, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що передача ОСОБА_1 у власність земельної ділянки на підставі оскаржуваного рішення Дрогобицької міської ради відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Обґрунтованими є висновки судів про задоволення вимог щодо витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах сформульовані Верховним Судом у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 442/2635/20 (провадження № 61-14406 св 21), від 16 лютого 2022 року у справі № 442/2569/18 (провадження № 61-372 св 21), від 24 травня 2023 року у справі № 442/6301/20 (провадження № 61-10209 св 22), від 28 липня 2023 року у справі № 442/6779/20 (провадження № 61-214 св 22), від 15 листопада 2023 року у справі № 442/8622/19 (провадження № 61-9858 св 23).

Доводи касаційної скарги про те, що рішення суду має виконувати відповідна міська рада, а не судовий виконавець, на увагу не заслуговують, оскільки таке виконання відповідного судового рішення було передбачено нормами ЦПК України 1963 року та Інструкцією про виконавче провадження, затвердженою наказом Міністерства юстиції СРСР від 15 листопада 1985 року № 22 на час вчинення виконавчих дій.

Посилання касаційної скарги на те, що ФГ «Газда» не набуло статусу землекористувача, є безпідставними, так як ґрунтуються на припущеннях і не відповідають нормам чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин, разом з тим відповідно до вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, яким уже надавалася оцінка судом, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня

2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник