№ 442/8542/19

Постанова

Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 442/8542/19

провадження № 61-6730св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2021 року у складі судді Медведика Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що йому на праві спільної часткової власності належить Ѕ ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша Ѕ ідеальна частка житлового будинку належить відповідачу ОСОБА_2 .

Позивач користується частиною вказаного житлового будинку, яка є меншою за належну йому Ѕ частку будинку, загальною площею 132,6 кв. м, житловою - 80,6 кв. м, до якої входить: веранда «IV» - 7,7 кв. м, кухня «1-4» - 14,5 кв. м, житлова кімната «І-5» - 20,4 кв. м, житлова кімната «1-6» - 19,8 кв. м, що разом складає 62,4 кв. м загальної площі та 40,2 кв. м житлової площі.

У ОСОБА_2 в користуванні перебуває: тамбур «І» - 1,4 кв. м, коридор «II» - 13,1 кв. м, кладова «III» - 3,1 кв. м, коридор «1-1» - 12,2 кв. м, житлова кімната «1-2» - 19,9 кв. м, житлова кімната «1-3» - 20,5 кв. м, що разом складає 70,2 кв. м загальної площі та 40,4 кв. м житлової площі.

Вони мають окремі входи до своїх частин будинку.

Вже багато років ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 здійснити реальний розподіл будинковолодіння, однак вона відмовляється, тому досягти домовленості між ними щодо добровільного виділення часток у натурі не вдається.

У зв'язку з цим позивач просив виділити йому в натурі Ѕ ідеальної частки у житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: виділити у власність веранду «IV» - 7,7 кв. м, кухню «4» - 14,5 кв. м, житлову кімнату «5» - 20,4 кв. м, житлову кімнату «6» - 19,8 кв. м. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію за відхилення від реально виділених часток будинковолодіння від ідеальних часток.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 29 березня 2021 року позов задоволено.

Виділено ОСОБА_1 у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з:

веранди літ. а2 (ІV - веранда площею 7,7 кв. м); житлового будинку літ. «А-1» (1-4 - житлова кімната площею 14,5 кв. м, 1-5 - житлова кімната площею 20,4 кв. м; 1-6 - житлова кімната площею 19,8 кв. м); вхідного ґанку а1 із східцями площею 4,6 кв. м, що складає 30/100 часток.

При цьому ОСОБА_1 для використання виділених приміщень під житлову квартиру необхідно на площі кухні літ. 1-4 площею 14,5 кв. м облаштувати кухню, внутрішньоквартирний коридор і санвузол. Для можливості користуватися частиною горища над житловими кімнатами ОСОБА_1 необхідно розвернути зовнішні сходи виходу у протилежну сторону.

Виділено ОСОБА_2 у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з:

веранди літ. а (І - тамбур площею 1,4 кв. м; ІІ - коридор площею 13,1 кв. м; ІІІ - кладову площею 3,1 кв. м), житлового будинку літ. «А-1» (1-1 - коридор-кухня площею 12,2 (14,2) кв. м, 1-2 - житлова кімната площею 19,9 кв. м; 1-3 - житлова кімната площею 20,5 кв. м); вхідного ґанку а3 із східцями площею 6,4 кв. м, що складає 70/100 часток.

При цьому ОСОБА_2 необхідно облаштувати зовнішні сходи із влаштуванням дверного пройому для можливості користуватися частиною горища над виділеними їй у власність житловими приміщеннями.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за зменшення частки у розмірі 159 789,50 грн; вартість проведеної експертизи в розмірі 12 000,00 грн

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що судом враховано думку сторін у справі, які погоджувалися із варіантом реального розподілу житлового будинку, запропонованого експертом, оскільки саме такими реальними частками володіють, однак для відповідача ОСОБА_2 є обтяжливою обставина компенсації у грошовому вигляді за більшу частку, яка їй виділяється. Позивач ОСОБА_1 не погодився обмінятися варіантом розподілу із ОСОБА_2 , та й такого не бажає відповідач, а тому судом ухвалено рішення із врахуванням висновку експерта.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій незаконними та необґрунтованими. На підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України такими, що ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2020 року у справі № 379/1028/17, від 25 березня 2020 року у справі № 464/7984/16-а, постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4сц14, від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15, та такими, що підлягають скасуванню судом касаційної інстанції.

Вважає, що судами неправильно застосовані норми статей 3 319 358 364 ЦК України та не враховано пункти 1.4.3, пункту 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76; пункту 2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України

від 18 червня 2007 року № 55; статей 100 152 ЖК України.

Порушення норм процесуального права полягає у порушенні судом першої інстанції пункту 9 частин першої, другої статті 176, пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, оскільки суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи вартість спірного житлового будинку на час розгляду справи визначена лише у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 листопада 2020 року № 024/20 судовим експертом ТОВ «ГАЛ-СВІТ» Табунщик Т. Я., та становить 799 957,00 грн, що значно перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час ухвалення судом оскаржуваного рішення. Станом на квітень 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено у розмірі 2 270 грн.

Суд першої інстанції незаконно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження та після дослідження наявного у справі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 листопада 2020 року № 024/20 завершив судовий розгляд справи, не роз`яснивши відповідачу право заявити клопотання про призначення повторної експертизи.

Також зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання адвоката скаржника про неприйняття висновку експерта

від 22 лютого 2022 року № 19 (який спростовує висновок експерта, на основі якого прийнято оскаржуване рішення, та доводить, що відповідно до фактичного користування розподіл неможливий, а можливо лише визначити порядок користування), оскільки він не був предметом дослідження у суді першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій не враховано заперечень відповідача на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16 листопада 2020 року № 024/20, не надано йому належної оцінки відповідно до статті 110 ЦПК України разом з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно із висновком експерта розроблено лише один варіант розподілу спірного будинковолодіння, відповідно до фактичного користування, а не згідно із розміром ідеальних часток співвласників у праві власності, та ще й із істотним відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, не надавши висновку про те, що інші варіанти розподілу неможливі.

Відповідно до висновку експерта частка відповідача збільшилася до 70/100 часток, однак відповідач немає фінансової можливості виплачувати позивачу таку значну суму грошових коштів за зменшення його частки, яка із урахуванням матеріального стану відповідача є для неї надмірним тягарем. Адже вона є особою похилого віку, пенсіонером і крім пенсії іншого доходу не має. Тому просила суд більшу частку у спірному майні виділити саме позивачу.

Суди не взяли до уваги заперечення відповідача, що у експертному висновку не зазначено про те, що позивачем ОСОБА_1 здійснено втручання у несучі конструкції житлового будинку, зокрема, самочинне, без відповідного дозволу, знесення несучої стіни між житловими кімнатами, позначеними літ. 1-5 та літ. 1-6, внаслідок чого на час складання висновку не існує таких житлових кімнат, які експерт пропонує виділити позивачу. У висновку експертом зазначено, що ОСОБА_1 розібрано стіну між житловими кімнатами літ. 1-5, літ. 1-6, не зазначаючи, що розібрано саме несучу стіну будинку.

Зазначені експертом зміни у будинку, які необхідно провести позивачу ОСОБА_1 , відповідно до статей 100 152 ЖК України та пункту 1.4.3. Правил утримання жилих будинку та прибудинкових територій є переобладнанням та перплануванням, що потребує відповідного дозволу, про що всупереч вимог закону експертом у висновку не зазначено, а судом першої інстанції не перевірено, чи такі перепланування та переобладнання можливо взагалі провести. На час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у матеріалах справи відсутні відповідні дозволи на таке перепланування та переобладнання, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконне.

Також вказує, що при ухваленні рішення суд не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 127/14320/15-ц, у якій зазначено, що при поділі нерухомого майна в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення, суду повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки, оскільки такі документи є однією із умов правильного вирішення спору.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 442/8542/19 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У серпні 2022 року справа № 442/8542/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом

від 28 липня 2008 року № 1649, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить Ѕ ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10 серпня 2007 року № 1435, виданим Другою Дрогобицькою державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить Ѕ ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .

Судом встановлено та сторонами не оспорюється фактичне володіння тими площами будинку, які і планується поділити.

За клопотанням позивача експертом ТОВ «ГАЛ-СВІТ» Табунщик Т. Я. була проведена будівельно-технічна експертиза, за результатами якої видано висновок експерта від 16 листопада 2020 року № 024/20.

Згідно із цим висновком експертом на розгляд суду пропонується один варіант поділу житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1 відповідно до Ѕ частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

із урахуванням фактичного користування. При запропонованому варіанті розподілу житлового будинку і господарських споруд нові частки співвласників будуть наступними: співвласник Ѕ ідеальної частки (50/100 ідеальних часток) ОСОБА_2 буде володіти 70/100 часток, а співвласник Ѕ ідеальної частки (50/100 ідеальних часток) ОСОБА_1 буде володіти 30/100 часток. При цьому грошова компенсація за зменшення частки співвласника ОСОБА_1 становить 159 789,50 грн, яку має сплатити співвласник Ѕ частки ОСОБА_2 . Однак співвласнику ОСОБА_1 для використання виділених приміщень під житлову квартиру необхідно на площі кухні літ. 1-4 площею 14,5 кв. м облаштувати кухню, внутрішньоквартирний коридор і санвузол, а власнику ОСОБА_2 необхідно влаштувати зовнішні сходи для можливості користуватися частиною горища над її житловими приміщеннями, які виділені їй у власність, а також власнику ОСОБА_1 необхідно розвернути зовнішні сходи виходу на горище над його частиною у протилежну сторону.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України

від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі

№ 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було враховувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників. При цьому суду слід було ретельно вивчити обставини справи з метою з`ясування, чи не зловживає позивач, який бажає виділу частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні, та чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які не мають змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки. Суду слід перевірити можливості сплати відповідачами такої компенсації і враховувати, що правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі

№ 6-2925цс15 зроблено висновок, що з урахуванням закріплених у пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи

від 16 листопада 2020 року № 024/20 вартість спірного житлового будинку становить 799 957,00 грн.

При запропонованому варіанті розподілу житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_2 буде володіти 70/100 часток, а позивач ОСОБА_1 буде володіти 30/100 часток при тому, що вони є співвласниками по Ѕ частці кожний.

За зменшення частки у власності будинковолодіння ОСОБА_2 належить виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 159 789,50 грн.

Відповідач ОСОБА_2 зазначала, що є пенсіонером, і така сума для неї є обтяжливою, вона не має реальної змоги сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за зменшення частки.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток у праві спільної часткової власності у розмірі 159 789,50 грн, не перевірив, чи спроможний відповідач виплатити таку компенсацію та чи не становитиме вона для нього надмірний тягар, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що справа мала розглядатися за правилами загального позовного провадження, тому розгляд її в порядку спрощеного позовного провадження є порушенням норм процесуального права, отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню відповідно до пункту 7 частини першої статті 411 ЦПК України, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Суд першої інстанції не встановив обов`язкового розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, враховуючи предмет доказування вона є справою незначної складності.

Суд першої інстанції в ухвалі від 20 грудня 2019 року про відкриття провадження вказав, що справу незначної складності відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України визнано малозначною, що підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

Під час розгляду справи відповідач не надала своїх заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню в порядку статті 411 ЦПК України як така, що ухвалена без установлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк