Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №444/2335/17
провадження №61-18012св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Синельникова Є.В.,
суддів: Осіяна О.М., Сакари Н.Ю., Хопти С.Ф.,
Шиповича В.В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Жовківська міська рада, Міністерство оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області, у складі судді Мікули В.Є., від 29 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цяцяка Р.П., Крайник Н.П., Шеремети Н.О., від 12 серпня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710100:01:006:0039. У встановленому порядку отримала всі необхідні дозвільні документи на початок будівництва житлового будинку. Разом з тим, фактично проводити будівельні роботи на власній земельній ділянці не може, оскільки біля в`їзду на її ділянку з фронтальної сторони відповідачем розміщено господарську будівлю гараж, що перешкоджає заїзду на ділянку позивача будівельної техніки. Господарська будівля розміщена відповідачем на земельній ділянці, що знаходиться в комунальній власності, без дозволів та погоджень. Самостійно перенести господарську будівлю відповідач відмовляється, провокує сварки та скандали.
Посилаючи на зазначені обставини, позивач просила суд зобов`язати
ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, шляхом демонтажу господарської будівлі (гаражу), позначеної на схемі генплану ділянки літ. МН та цифрою «3».
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивувала тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , порушує її права як землекористувача. Стверджує, що земельна ділянка, яку придбала ОСОБА_1 , була виділена під дитячий майданчик і перебуває в постійному користуванні Міністерства оборони України (далі МОУ), а тому не могла бути приватизована і в подальшому відчужена.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, для проведення будівельних робіт, шляхом демонтажу першої від проїзду з фронтальної сторони вказаної земельної ділянки господарської будівлі (гаражу) позначеного на схемі генплану ділянки літерами МН та цифрою 3.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що остання є власником земельної ділянки та у встановленому порядку набула право її використання шляхом зведення житлового будинку відповідно до проектної та дозвільної документації. Однак відповідачем чиняться перешкоди позивачу у здійсненні нею права користування належним їй майном.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , районний суд виходив з його недоведеності. Судом також враховано, що оспорюючи договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,
ОСОБА_2 не оспорюється приватизація землі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 12 серпня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Саламандик А.І., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення Жовківського районного суду Львівської області
від 29 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень у справі №444/2335/17, відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У лютому 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 444/2335/17 передано
судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник вказує, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами не враховано, що Кабінет Міністрів України (далі КМУ) здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до діючого законодавства. МОУ на підставі статті 95 Земельного кодексу України (далі ЗК України) є центральним органом виконавчої влади, який може приймати рішення стосовно земель оборони в межах прав, наданих користувачу земельної ділянки.
Землі оборони знаходяться лише в користуванні МОУ, однак КМУ у відповідності до вимог статті 142 ЗК України, має право припинити право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони і інформувати про це місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Тобто, підстав для прийняття рішення або вчинення будь-яких дій щодо передачі органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування земель оборони, надання згоди на зміну цільового призначення та відмови від використання таких земель у МОУ не було.
Вважає, що судами попередніх інстанцій було порушено вимоги статей 12 89 102 214 263 265 Цивільного процесуального кодексу України.
Стверджує, що оскаржувані рішення порушують права третьої особи - МОУ, яку в порушення вимог статті 193 ЦПК України, не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи та не надіслано копію зустрічного позову.
Вважає, що судами не надано належної оцінки наданим в судовому засіданні поясненням учасників справи та свідків, а крім того порушено вимоги частини сьомої статті 102 ЦПК України. Наявне в матеріалах справи експертне дослідження, на яке суд послався в своєму рішенні, не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки при його складенні експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок не відповідає вимогам законодавства про судову експертизу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Огородник І.І., подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить, оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу на те, що в своєму зустрічному позові заявник посилається на порушення спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки її прав та прав держави в особі МОУ, за відсутності доказів наявності у неї права користування земельною ділянкою.
Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,08 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622710100:01:006:0039, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Кобзар Л.В.
На замовлення ОСОБА_1 проектною організацією виконано ескіз намірів забудови на будівництво садибного житлового будинку та реконструкцію садибного житлового будинку під господарську будівлю (літня кухня) по
АДРЕСА_1 .
13 липня 2016 року відділом архітектури і містобудування Жовківської районної державної адміністрації (далі Жовківської РДА) ОСОБА_1 видано будівельний паспорт забудови садибного житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 .
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва садибного житлового будинку під господарську будівлю (літня кухня) за №ЛВ 062170910019.
Із висновку будівельно-технічного дослідження від 25 вересня 2017 року №37/17, виготовленого судовим експертно-розрахунковим бюро товариства з обмеженою відповідальністю «Серб» на замовлення ОСОБА_1 , судами встановлено, що належна їй земельна ділянка має обмежений доступ через влаштування з фронтальної (фасадної) сторони на землях комунальної власності хаотично зведених господарських будівель та гаражів.
Згідно картографічних матеріалів встановлено, що перед земельною ділянкою з кадастровим номером 4622710100:01:006:0039 влаштовано дві господарські будівлі чи гаражі (під літ. «МН»). На наявній в матеріалах справи Схемі забудови земельної ділянки, затвердженій керівником відділу містобудування та архітектури Жовківської РДА 13 липня 2016 року, реєстраційний №122, дві господарські будівлі, що розташовані перед фасадом зазначеної земельної ділянки під літ. «МН», позначені як такі, що підлягають знесенню.
Згідно Будгенплану проекту будівництва необхідно застосувати підйомну автотехніку. Заїзд автокрана для виконання своїх технологічних функцій можливий лише після усунення перешкод у вигляді будівель під літерами «МН» та цифрою «3», що розміщені перед фронтальною стороною земельної ділянки, тобто для використання автокрана на будівництві необхідно перенести (ліквідувати) існуючі перешкоди. Наявність перед фронтальною стороною земельної ділянки кадастровий номер 4622710100:01:006:0039 за адресою
АДРЕСА_1 будівель та споруд, суперечить вимогам ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва».
ОСОБА_2 визнає факт належності їй першої від проїзду господарської будівлі (гаража), який, за її твердженням, споруджений з усного дозволу командира військової частини.
Із листа комунального підприємства «Жовківське міське виробниче управління житлово-комунального господарства» від 21 серпня 2017 року №689 судами також встановлено, що земельна ділянка, на якій розміщений спірний гараж, належить громаді міста в особі Жовківської міської ради. Спірним гаражем користується ОСОБА_2 .
Згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 28 вересня 2017 року №1013-6/5629-17 відповідно до даних Єдиного реєстру, ведення якого розпочато з 20 травня 2011 року відсутня інформація щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру на спорудження господарських будівель (гаражів) за адресою: АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 .
Із листа Жовківської міської ради від 12 червня 2018 року №01.131594 встановлено, що в міській раді відсутня інформація про реєстрацію чи видачу дозвільних документів на спорудження спірної господарської будівлі.
ОСОБА_2 проживає в квартирі
АДРЕСА_2 .
Із листа Жовківської міської ради від 27 грудня 2017 року №02-03/1196 встановлено, що у 2006 році згідно з актом прийому-передачі від Яворівської КЕЧ у комунальну власність Жовківської міської ради передано ряд житлових будинків по АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовківської міської ради від 20 вересня 2006 року №8 на баланс комунального підприємства «Жовківське міське виробниче управління житлово-комунального господарства» передано житловий фонд Яворівської КЕЧ, зокрема, будинок АДРЕСА_1 , з технічною документацією, в якій інформація про прибудинкову територію відсутня.
Згідно листа відділу у Жовківському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20 листопада 2017 року №19-13-0.23-673/105-17, земельні ділянки житлових містечок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 в державному земельному кадастрі на даний час не зареєстровані і їх межі не встановлені, тому зробити об`єктивний висновок щодо знаходження згаданих земельних ділянок, в тому числі, земельної ділянки 4622710100:01:006:0039 по АДРЕСА_1 , в межах чи за межами житлових містечок не можливо.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з положеннями статей 386 391 396 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 78 та частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що, застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння суд має виходити з наступного.
Відповідно до положень статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка
володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
Встановивши, що наявність перед в`їздом на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, будівлі (гаражу), фактичним користувачем якої є ОСОБА_2 , суперечить вимогам ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва» та створює перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою для проведення будівельних робіт, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність порушення прав ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, внаслідок самочинного будівництва будівлі гаражу відповідачем ОСОБА_2 , що створює позивачу перешкоди у здійсненні нею права користування своїм майном.
ОСОБА_2 визнає факт належності їй спірної господарської будівлі (гаражу).
Докази спорудження ОСОБА_2 спірного гаражу за наявності відповідних дозвільних документів судам не надані.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, обґрунтовано виходили із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення оспорюваним договором купівлі-продажу її прав як землекористувача, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 4622710100:01:006:0039 за адресою АДРЕСА_1 набута ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Оскільки ОСОБА_2 не доведено порушення її права укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 лютого 2016 року зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Судами правильно враховано, що твердження заявника щодо належності земельної ділянки кадастровий номер 4622710100:01:006:0039 до земель оборони та перебування її у постійному користуванні МОУ не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до незгоди ОСОБА_2 з безоплатною передачею зазначеної земельної ділянки попередньому власнику.
При цьому, ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельна ділянка належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 квітня 2015 року Жовківською державною нотаріальною конторою Львівської області, відомості про визнання недійсним якого в матеріалах справи також відсутні.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судовими рішеннями у цій справі прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, Міністерства оборони України колегія суддів відхиляє з огляду на їх безпідставність.
Міністерство оборони України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, за зустрічним позовом. В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про направлення на адресу Міністерства оборони України матеріалів зустрічного позову, повідомлень про призначення справи до розгляду та копій судових рішень по справі.
Міністерство оборони України в касаційному порядку рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у розглядуваній справі не оскаржує, а матеріали справи не місять доказів того, що ОСОБА_2 уповноважена представляти інтереси Міністерства оборони України.
Твердження заявника про необґрунтованість оскаржених судових рішень з посиланням на те, що судами не враховані надані нею докази щодо самовільного зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки підлягають відхиленню, оскільки фактично спрямовані на переоцінку доказів у справі та зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень
порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наданий позивачем висновок експертного дослідження №37/17 від 25 вересня 2017 року є належним та допустимим доказом.
Наведені в касаційній скарзі доводи загалом аналогічні викладеним в запереченні на позов ОСОБА_1 , зустрічному позові ОСОБА_2 та апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущені порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення дію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції необхідно поновити.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 січня
2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Львівського апеляційного суду від 12 серпня
2019 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є.В.Синельников О.М. Осіян Н.Ю. Сакара С.Ф. Хопта В.В. Шипович