№ 444/727/18

Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 444/727/18

провадження № 61-20888св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,

відповідачі: Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, Жовківська районна державна адміністрація Львівської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Державне підприємство Міністерства оборони України «Західвійськбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Мікула В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Жовківської районної державної адміністрації Львівської області та ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області (номер запису про право 4046380 від 23 грудня 2013 року) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:001:0012) площею 0,6766 га, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати пункти 1-4 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 07 листопада 2013 року № 15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду»;

- визнати недійсним договір оренди землі від 15 січня 2014 року, укладений між Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області та ОСОБА_1 , щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим № 4622785700:03:001:0012;

- витребувати в Малехівської сільської ради та ОСОБА_1 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,6766 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:001:0012.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що оспорюване рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права комунальної власності за Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на земельну ділянку (кадастровий номер 4622785700:03:001:0012) площею 0,6766 га призвело до вилучення спірного майна від законного користувача.

Приймаючи рішення від 07 листопада 2013 року № 15, Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася спірною земельною ділянкою, передавши її у оренду ОСОБА_1 без згоди Міністерства Оборони України. У подальшому на виконання вказаного рішення сільської ради між Малехівською сільською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Посилаючись на наведене, прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року в задоволенні позову заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що, незважаючи на обґрунтованість позовних вимог прокурора, останнім пропущено позовну давність для їх пред`явлення, про застосування наслідків спливу яких заявлено відповідачами у справі.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 453/121/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 21 серпня 2019 року в справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року в справі №910/1809/18, від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року в справі № 916/2122/13, від 12 квітня 2017 року в справі № 6-1852цс16, від 27 травня 2014 року в справі № 5011-32/13806-12, від 23 грудня 2014 року в справі № 916/2414/13, від 13 травня 2015 року в справі № 903/543/14, від 20 серпня 2013 року в справі № 3-18гс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.

У справі відсутні докази, які б підтверджували те, що Міністерство оборони України дізналося раніше про оспорюване рішення, ніж після отримання позовної заяви заступника військового прокурора Західного регіону України у справі № 444/727/18 (березень 2018 року).

Прокуратурі регіону про оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування стало відомо у грудні 2017 року після отримання відповіді Малехівської сільської ради. Однак обізнаність прокурора та позивача щодо винесеного рішення раніше відповідачами не доведено.

Таким чином, Міністерством оборони України не пропущено строку звернення до суду, оскільки Міністерству не було відомо про порушене право та про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Крім того, відповідачами не надано жодних документів, які б підтверджували те, що прокурору чи позивачу було відомо про факти порушень вимог законодавства при вилученні земельної ділянки, які стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Доводи інших учасників справи

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону подав відзив, у якому погоджується з доводами касаційної скарги Міністерства оборони України та просить її задовольнити.

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Новосядло В. Р. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Жовківського районного суду Львівської області цивільну справу № 444/727/18 за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про визнання недійсними рішень, договору оренди та витребування земельної ділянки.

Обставини справи

Суди встановили, що військова частина НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 , є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 гана підставі державного акту від 03 червня 1997 року II-ЛВ № 002741 та земельної ділянки площею 5,799 га згідно з державним актом на право постійного користування землею від 29 травня 1997 року II-ЛВ № 000650. Земельні ділянки надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд рішеннями Малехівської сільської ради від 27 грудня 1996 року та 17 вересня 1996 року відповідно.

У зв`язку з відчуженням об`єктів нерухомого майна на користь юридичних осіб у 2003 році Державне підприємство Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (далі - ДП МОУ «Західвійськбуд») замовило виготовлення технічної документації на проведення інвентаризації земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1 .

25 грудня 2003 року Малехівська сільська рада прийняла рішення № 6 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земель ДП МОУ «Західвійськбуд»».

24 грудня 2004 року на підставі договорів купівлі-продажу від 24 грудня 2004 року, укладених між ТзОВ «Центр-Дистриб`юція» та ОСОБА_1 , останній придбав складські приміщення «В-1» ба «Б-1», розташовані по АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 27 квітня 2005 року № 19 «Про припинення права користування земельною ділянкою ТзОВ «Центр-Дистриб`юції» та надання дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_1 » припинено право користування земельною ділянкою площею 0,6994 га, яка була надана в користування ТзОВ «Центр-Дистриб`юції» по АДРЕСА_1 , погоджено надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,69 га для обслуговування складського та побутового приміщення за зазначеною адресою.

Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 22 липня 2005 року № 403 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,68 га з метою надання її в оренду ОСОБА_1 для обслуговування побутового та складського приміщень, а розпорядженням від 06 грудня 2005 року № 824 «Про затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки та надання її в оренду гр. ОСОБА_1 » в оренду ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,6766 га для обслуговування складського та побутового приміщень.

07 червня 2005 року в присутності представника суміжного землекористувача УНР ДП МОУ «Західвійськбуд» складено акт про встановлення в натурі меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Жовківської районної державної адміністрації від 22 грудня 2006 року № 1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» припинено ДП МО України «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443 га, наданої для обслуговування об`єктів нерухомого майна, у зв`язку з добровільною відмовою від права її користування з подальшою передачею ТзОВ «Західвійськбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс» і ТзОВ «Галтрансрембуд» на території Малехівської сільської ради. Вилучену земельну ділянку ДП МО України «Західвійськбуд» площею 5,1443 га переведено в землі запасу Малехівської сільської ради (забудовані землі).

Рішенням Малехівської сільської ради від 07 листопада 2013 року № 15 «Про державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування складського та побутового приміщень гр. ОСОБА_1 та надання в оренду» Малехівській сільській раді дозволено здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку для обслуговування складського та побутового приміщень по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4622785700:03:001:0012; після державної реєстрації права комунальної власності - надати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6766 га для обслуговування складського та побутового приміщень, кадастровий номер 4622785700:03:001:0012 терміном на 42 роки з розміром орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; доручено сільському голові в установленому порядку відповідно до законодавства укласти договір оренди земельної ділянки із ОСОБА_1 ; орендарю ОСОБА_1 - забезпечити використання зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди, а також здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до договору оренди землі від 15 січня 2014 року Малехівська сільська рада надала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 4622785700:03:001:0012 загальною площею 0,6766 га для обслуговування складського та побутового приміщень по АДРЕСА_1 .

У подальшому, розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 14 грудня 2011 року № 1137 визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22 грудня 2006 року № 1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МО України «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради».

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що сільська рада Жовківського району Львівської області вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася спірною земельною ділянкою, передавши її у оренду ОСОБА_1 без згоди Міністерства оборони України, а оспорюване рішення реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції Львівської області призвело до вилучення спірного майна від законного користувача, у зв`язку з чим просив визнати незаконними та скасувати оспорювані рішення сільської ради, реєстраційної служби й договір оренди землі, а також витребувати в Малехівської сільської ради та ОСОБА_1 на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України спірну земельну ділянку.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 453/121/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14-ц, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 21 серпня 2019 року в справі №911/3681/17, від 15 жовтня 2019 року в справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року в справі №910/1809/18, від 01 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року в справі № 916/2122/13, від 12 квітня 2017 року в справі № 6-1852цс16, від 27 травня 2014 року в справі № 5011-32/13806-12, від 23 грудня 2014 року в справі № 916/2414/13, від 13 травня 2015 року в справі № 903/543/14, від 20 серпня 2013 року в справі № 3-18гс13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом (частина четверта статті 77 ЗК України).

За статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Міністерство Оборони України забезпечує використання земельних ділянок державної власності, виділених для потреб Збройних Сил України. Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (стаття 2) передбачає, що МО України, будучи центральним органом управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном.

Відповідно до вимог пунктів 44, 45, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військового та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку яких знаходяться земельні ділянки.

Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому, відчуження земельних ділянок віднесених до земель оборони може відбуватися виключно у порядку передбаченому вказаним Законом.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили,що ДП МОУ «Західвійськбуд» є правонаступником військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , в тому числі і щодо права землекористування. Загальна площа земельних ділянок становить 9,65 га.

24 грудня 2004 року ОСОБА_1 набув право власності на складські приміщення «В-1» та «Б-1», розташовані по АДРЕСА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ним і ТзОВ «Центр-Дистриб`юція», а тому в силу вимог статті 120 ЗК України до нього перейшло право користування спірною земельною ділянкою.

МО України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на передачу спірної земельної ділянки не приймалося, відповідне клопотання про її передачу Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не порушувалося. Мелехівською сільською радою не доведено, що спірна земельна ділянка вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана сільській раді та змінила форму власності (з державної на комунальну).

Установивши, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони та виходячи з того, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, й подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це МО України, яка у даному випадку відсутня, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що доводи прокурора ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідачами заявлено клопотання про застосування наслідків позовної давності.

Суди попередніх інстанцій, встановивши обґрунтованість заявлених прокурором вимог, відмовили у їх задоволенні з підстав пропуску позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого положеннями Цивільного процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, оскільки як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У пунктах 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) викладено висновок, що і у разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і у разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Крім того, у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що обчислення позовної давності у разі звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У справі, яка переглядається, встановлено, що безпосередньо на Міністерство оборони України, зокрема за захистом прав якого звернувся прокурор з цим позовом, покладено обов`язок з управління та обліку державного майна. Отже вказаний орган, як розпорядник державного майна, зобов`язаний здійснювати контроль та моніторинг за ввіреним йому майном державної власності.

Оспорюване прокурором рішення сільської ради прийнято 07 листопада 2013 року у, а позов пред`явлено 21 березня 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Прокурор посилався на те, що порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення він дізнався після отримання відповіді Малехівської сільської ради від 21 грудня 2017 року, згідно якої рішення від 14 березня 2006 року № 1 не було скасовано і рішень щодо повернення земельної ділянки площею 5,1443 га на території с. Малехів у власність держави в особі Міністерства оборони України сільською радою не приймалось.

Водночас під час розгляду даної справи суди встановили, що прокуратурою Жовківського району, першим заступником прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ «Західвійськбуд», заступником військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ «Західвійськбуд» неодноразово ініціювалися судові процеси щодо незаконного передання іншим особам земельних ділянок, які були надані в постійне користування військовим частинам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на підставі державних актів на право постійного користування землею від 03 червня 1997 року № II-ЛВ №002741 та від 29 травня 1997 року № II-ЛВ № 000650, про що свідчать рішення Господарського суду Львівської області від 29 серпня 2012 року у справі № 5015/2616/12, рішення Господарського суду Львівської області від 08 вересня 2014 року у справі № 914/2733/13, рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 рокуу справі № 914/2895/15.

Судові процеси розпочиналися та тривали і в період з часу винесення оскаржуваного рішення сільської ради від 07 листопада 2013 року.

Суди обґрунтовано зазначили, що прокурор та Міністерство оборони України мали об`єктивну можливість довідатись про стан державного майна, яке перебувало в господарському віддані ДП МОУ «Західвійськбуд», та факти порушення прав позивача щодо спірної земельної ділянки, зокрема про винесення оспорюваного рішення сільської ради, з 07 листопада 2013 року, проте з позовом про їх незаконність та скасування звернулися лише у березні 2018 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, врахувавши обґрунтованість позовних вимог та застосувавши наслідки спливу позовної давності, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки Міністерство оборони України, як суб`єкт управління майном, мало об`єктивну можливість довідатися про порушення прав та інтересів держави внаслідок укладення оспорюваного правочину в межах строку позовної давності.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами та додаткового правового аналізу не потребують.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах, а тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо клопотання МО України про участь у судовому засіданні

Від Міністерства оборони України надійшло клопотання про участь у судовому засіданні представників Черкаської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун