ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 447/340/19
провадження № 51-5480км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_19,
суддів ОСОБА_20 і ОСОБА_21,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_22,
прокурора ОСОБА_23,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_24,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_25 і засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, якою залишено без змін вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018140360000354 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. Запобіжний захід у виді домашнього арешту продовжено до 11 грудня 2020 року.Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 9922,41 грн процесуальних витрат. Скасовано арешт майна, накладений за ухвалами слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 30 вересня і 01 жовтня 2018 року. Вирішено долю речових доказів.
3. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2020 року виправлено описки, допущені у вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2020 року, а саме постановлено: другий абзац резолютивної частини після слів «до 11.12.2020» доповнити словами: «що полягає у забороні залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 21:00 до 8:00 без дозволу слідчого, прокурора чи суду»; резолютивну частину вироку після другого абзацу доповнити третім абзацом такого змісту: «Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачена проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю».
4. Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 вересня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.
5. Згідно з вироком 29 вересня 2018 року близько 23:00 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, який виник у неї зі співмешканцем ОСОБА_2 біля під`їзду будинку за місцем проживання засудженої на АДРЕСА_2 , умисно з неприязні кухонним ножем, який з цією метою винесла із житла (квартири №24 ), завдала останньому одного удару в область грудної клітки зліва в ділянці восьмого міжребер`я по середній аксилярній лінії, чим заподіяла ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
6. У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_25 і засуджена ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
7. Скаржники наголошують на тому, що досудове слідство було проведено з істотними порушеннями норм КПК, однак суди першої та апеляційної інстанцій не звернули на це уваги та ухвалили незаконні рішення. На обґрунтування своїх вимог зазначають, що суд першої інстанції необґрунтовано усупереч положенням статей 88 97 КПК послався на недопустимі докази, а саме на дані протоколів огляду місць подій, які містять неправдиві відомості та які складено з істотним порушенням вимог КПК, а також на показання потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , експерта ОСОБА_13 , жоден із яких не був очевидцем інкримінованого ОСОБА_1 злочину і показання яких не доводять вини обвинуваченої, а також на речові докази, що не були відкриті стороною обвинувачення. Водночас суд першої інстанції не взяв до уваги і не відобразив у вироку показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які в судовому засіданні стверджували про складення процесуальних документів щодо слідчих дій, проведених за їхньою участю, без дотримання вимог кримінального процесуального закону.
8. Даючи власну оцінку події злочину, скаржники стверджують, що дії засудженої було спровоковано протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_2 і спрямовано на захист від його агресивних дій. ОСОБА_1 не мала умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, той сам неочікувано для засудженої наштрикнувся на ніж, коли завдавав останній ударів і шарпав її. А отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, не доведено поза розумним сумнівом.
9. Крім того, скаржники вказують, що суд безпідставно визнав обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , перебування її у стані алкогольного сп`яніння. Зазначають, що засуджена не перебувала в такому стані, в матеріалах кримінального провадження немає відповідної експертизи, призначеної і проведеної за передбаченими законом правилами.
10. Скаржники звертають також увагу на те, що в матеріалах справи відсутній звукозапис судового засідання від 15 квітня 2019 року.
11. До того ж захисник і засуджена вказують на те, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК не дослідив повторно обставин кримінального провадження, досліджених судом першої інстанції з порушеннями, та формально погодившись із викладеними у вироку висновками останнього щодо винуватості ОСОБА_1 , належні й достатні мотиви і підстави такого рішення у своїй ухвалі не навів, чим порушив приписи статей 370 372 КПК.
Позиції учасників судового провадження
15. Захисник - адвокат ОСОБА_24 і засуджена ОСОБА_1 у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
16. Прокурор ОСОБА_23 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення щодо ОСОБА_1 - без змін.
Мотиви Суду
17. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
18. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
19. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
20. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
21. Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у вироку, крім іншого, мають бути наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Докази, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, достатньо викладено у вироку.
22. Визнавши ОСОБА_1 винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 94 КПК та належним чином проаналізував показання самої засудженої, яка визнавала, що під час сварки із потерпілим біля під`їзду вона піднялася до квартири, взяла ніж, тримаючи який у руці, вийшла на вулицю, цим ножем ОСОБА_2 поранився, коли бив і шарпав її, показання потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , експерта ОСОБА_13 ,дані висновків експертиз, речові та письмові докази в провадженні, оцінивши їх точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
23. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд, перевіряючи вирок в апеляційному порядку з урахуванням приписів статей 404 405 КПК, належним чином перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі, та дійшов обґрунтованого висновку про відповідність постановленого стосовно ОСОБА_1 вироку вимогам статей 370 374 КПК.
24. Фактичні обставини кримінального провадження були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції під час провадженняза апеляційною скаргою захисника ОСОБА_25, доводи якої аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі. У ході провадження колегія суддів апеляційного суду допитала обвинувачену ОСОБА_1 , заслухала доводи прокурора із запереченнями щодо допущених органом досудового слідства порушень КПК, на які вказувала сторона захисту, перевірила матеріали справи, провела судові дебати та надала обвинуваченій останнє слово. Погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 висновками і мотивами прийнятого ним рішення, апеляційний суд законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
25. Так, на спростування доводів захисника ОСОБА_25 щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення апеляційний суд у своїй ухвалі послався, зокрема, на показання матері та брата потерпілого, відповідно ОСОБА_3 і ОСОБА_14 , про те, що обвинувачена із потерпілим зустрічалися близько трьох років. 29 вересня 2018 року потерпіла о 23:00 - 23:30 від медиків швидкої допомоги дізналася, що ОСОБА_2 знаходиться в реанімації в дуже важкому стані, а близько 04:00 їй повідомили про його смерть. Свідок ОСОБА_14 при цьому додав, що ОСОБА_1 із ОСОБА_2 часто сварилися і обвинувачена погрожувала потерпілому, за пів року до події вона зверталася до поліції з приводу її побиття потерпілим. 29 вересня 2018 року від останнього свідок дізнався, що той планує розірвати стосунки із ОСОБА_1 .
26. Як убачається з показань свідка ОСОБА_15 , вітчима обвинуваченої, на які також послався апеляційний суд, 29 вересня 2018 року в них у гостях були обвинувачена з потерпілим, усі разом вживали алкогольні напої. Цей свідок також підтвердив, що ОСОБА_1 із ОСОБА_2 іноді сварилися.
27. Апеляційний суд урахував і показання свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_2 зустрічався із ОСОБА_1 три роки, 29 вересня 2018 року свідок відвіз їх на ринок, а близько 15:00-16:00 у телефонній розмові від потерпілого дізнався, що вони із засудженою випивають у неї вдома.
28. Також апеляційний суд узяв до уваги показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які, будучи дільничними офіцерами Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області та здійснюючи патрулювання 29 вересня 2018 року, близько 22:30 проводили профілактичну бесіду із ОСОБА_1 , яка розпивала спиртне на виході з дитячого садка, і бачили, як засуджена пішла звідти разом із потерпілим.
29. Не залишилися поза увагою апеляційного суду й показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - медиків екстреної медичної допомоги, які прибули на виклик на АДРЕСА_2 , де в під`їзді виявили ОСОБА_2 із колотою раною і доставили його в лікарню, а також показання медичних працівників ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , які стали свідками доставлення непритомного ОСОБА_2 із ножовим пораненням до лікарні.
30. Крім цього, суд апеляційної інстанції зважив на дані протоколу огляду місця події від 30 вересня 2018 року з фототаблицями до нього, а саме огляду другого під`їзду п`ятиповерхового цегляного житлового будинку на АДРЕСА_2 , де перед входом було виявлено сліди речовини бурого кольору, а з правої сторони від входу на відстані 2-5 м виявлено кухонний ніж із металевим лезом 16 см та металевим руків`ям 10 см зі слідами засохлої рідини бурого кольору на лезі. Під час цієї слідчої дії було вилучено зазначений ніж і два марлеві змиви рідини бурого кольору з бетонної площадки перед входом (т. 2, а. с. 167-176).
31. Суд апеляційної інстанції звернув увагу й на показання свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що 29 вересня 2018 року як слідчий за участю двох понятих проводив вищевказаний огляд місця події, в ході чого було виявлено ніж і сліди речовини бурого кольору, схожі на кров. А також на показання свідка ОСОБА_9 , який підтвердив, що був понятим у ході цієї слідчої дії і бачив, як під вікном знайшли і запакували в пакет повністю металевий кухонний ніж, на якому були сліди крові, що він засвідчив підписанням документа.
32. Свідок ОСОБА_17 (мати засудженої), за даними протоколу пред`явлення для впізнання від 06 лютого 2019 року і фототаблиць до нього, на що у своєму рішенні також послався апеляційний суд, упізнала свій ніж, вилучений під час огляду місця події (т. 2, а. с. 49-54).
33. Предметом дослідження апеляційного суду були також дані протоколу огляду місця події 30 вересня 2018 року з фототаблицями до нього - приймального покою Новороздільської міської лікарні за адресою: вул. Винниченка, 37, м. Новий Розділ, Львівська область, у ході якого начальник СВ Новороздільнянського ВП ГУНП України у Львівській області ОСОБА_26 у присутності двох понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вилучив одяг потерпілого ОСОБА_2 з ножовим порізом і слідами бурого кольору (т. 2, а. с. 42-48).
34. Також суд апеляційної інстанції дослідив дані протоколу затримання ОСОБА_1 у порядку ч. 3 ст. 208 КПК, згідно з якими в останньої серед іншого було вилучено верхній одяг, джинсові штани і взуття зі слідами речовини бурого кольору (т. 2, а. с. 10-11).
35. Згідно з даними, які містяться у висновках за результатами численних судово-медичних експертиз, на одязі засудженої, потерпілого, лезі клинка ножа, марлевих тампонах виявлено сліди крові, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_2 .
36. Даними висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , крім іншого, зафіксовано, що смерть потерпілого насталавід колото-різаного поранення лівої бокової поверхні грудної клітки та живота з ушкодженнями внутрішніх органів, що призвело до гострої масивної внутрішньої та зовнішньої крововтрати. На трупі ОСОБА_2 виявлено одну колото-різану рану на шкірі грудної клітки зліва, в ділянці восьмого міжребер`я по середній аксилярній лінії з ушкодженням шкіри, міжреберного м`яза, верхнього краю тіла дев`ятого ребра, пристінкової плеври та селезінки. Це тілесне ушкодження утворилось прижиттєво, незадовго до моменту настання смерті, могло утворитись від дії гострого плоского колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення і в цьому випадку перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
37. Апеляційний суд також дав належну оцінку данимслідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_1 , та відеозапису до нього, в ході якого засуджена відтворила деталі обставин подій, які відбувалися протягом 29 вересня 2018 року, що відповідають подіям, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку, крім частини механізму нанесення ОСОБА_2 ножового поранення. Показала, як тримала ніж, як стояла відносно потерпілого та як той заподіював їй тілесні ушкодження (т. 2, а. с. 55-58).
38. При цьому апеляційний суд урахував дані висновку експерта за результатами судово-медичної експертизи, згідно з якими виявлене у ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани на шкірі грудної клітки зліва, з утворенням ранового каналу, що проходить у напрямку зверху вниз і зліва направо, не могло утворитися за обставин, указаних ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту з нею. Судово-медичних даних, які б вказували на те, що виявлений на тильній поверхні лівої кисті ОСОБА_2 синець міг утворитись за обставин, указаних ОСОБА_1 , немає.
39. Також апеляційний суд узяв до уваги й показання експерта ОСОБА_13 , який проводив судово-медичні експертизи трупа ОСОБА_2 і в суді підтвердив, що виявлене в потерпілого проникаюче колото-різане поранення, яке має прямий причинно-наслідковий зв`язок із його смертю, не могло бути спричинено у спосіб, відтворений обвинуваченою в ході слідчого експерименту.
40. Звернув увагу апеляційний суд і на дані висновку судово-психіатричної експертизи № 464 про те, що на час вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждала, не виявляла ознак тимчасового чи будь якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Оскільки ОСОБА_1 заздалегідь озброїлася ножем і вийшла з ним із квартири до ОСОБА_2 , то виключається можливість перебування її у стані фізіологічного афекту чи перебування у будь-якому іншому емоційному стані, який міг би слугувати психологічною підставою для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання (т. 2, а. с. 147-149).
41. З огляду на вищенаведені та інші докази в цьому кримінальному провадженні, досліджені та оцінені судом з дотриманням вимог ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку доказів для прийняття відповідного процесуального рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, поза розумним сумнівом.
42. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченої, її спроможність оцінювати життєву ситуацію, причини припинення злочинних дій, поведінка винної і потерпілого свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_1 саме на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що виключає можливість кваліфікації цього діяння за ознаками необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Відсутні і підстави вважати, що в діях обвинуваченої мала місце необхідна оборона. Піднявшись у квартиру, обвинувачена могла там залишитись і таким чином уникнути подальшого насильства з боку ОСОБА_2 , чого не зробила, а вийшла з ножем на двір, де завдала цим ножем удару потерпілому. Беручи до уваги відсутність об`єктивних відомостей про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на відвернення насильства, та враховуючи існування між потерпілим і обвинуваченою конфлікту, суди правильно розцінили дії ОСОБА_1 як такі, що були вчинені внаслідок раптово виниклих неприязних відносин, тобто в обстановці, що не свідчить про її перебування в стані необхідної оборони, її дії були спрямовані саме на заподіяння потерпілому тілесного ушкодження. Також суди обґрунтованозвернули увагу на те, що неспроможність позиції обвинуваченої щодо захисту від нападу підтверджує та обставина, що після припинення, на думку обвинуваченої, протиправних дій потерпілого вона не повідомила працівників поліції про напад потерпілого на неї, а залишила місце події.
43. Відхиляючи твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах справи даних щодо перебування засудженої у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення кримінального правопорушення, апеляційний суд послався, крім показань свідків, на дані висновку за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 146 від 30 вересня 2018 року, яким установлено, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, в неї було виявлено 0,44 % проміле алкоголю.
44. Твердження захисника і засудженої про те, що суд апеляційної інстанції не надав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
45. Суд апеляційної інстанції згідно з вимогами статей 404 419 КПК ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, дав на них достатньо мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційна скарга залишена без задоволення, а вирок місцевого суду, який відповідає положенням статей 370 374 КПК, - без зміни. Ухвала апеляційного суду узгоджується з приписами статей 370 419 КПК.
46. Колегія суддів не погоджується з доводами скаржників про порушення апеляційним судом права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд у зв`язку з непроведенням повторного дослідження доказів.
47. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК при апеляційному перегляді в суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
48. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо допустимості, належності й достатності доказів, які були предметом ретельного дослідження, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, а стороною захисту протилежне не доведено.
49. Також колегія суддів касаційного суду не вбачає порушень вимог кримінального процесуального закону під час надання оцінки показанням потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , експерта ОСОБА_13 , оскільки в ході допиту вони повідомили суду дані, у тому числі про характер стосунків обвинуваченої і потерпілого, які були їм відомі, і ці їхні показання суд оцінив у сукупності з іншими зібраними доказами, не надаючи жодному з них наперед встановленої сили, як того і вимагає ст. 94 КПК.
50. Доводи, наведені в касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався в ухвалі як на докази вини ОСОБА_1 на протоколи огляду місць події, оскільки ті неналежно оформлено і не містять підписів понятих, не знайшли свого підтвердження. Як видно з протоколу огляду місця події від 30 вересня 2018 року, зазначену слідчу дію проводив начальник СВ Новороздільнянського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_26 з 04:00 до 05:10 біля під`їзду будинку за місцем проживання засудженої на АДРЕСА_2 за участю понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_9 . Протокол належним чином оформлений і підписаний обома цими понятими (т. 2, а. с. 167-169).
51. Огляд місця події - приймального покою Новороздільської міської лікарні, що на вул. Винниченка, 37 у м. Новому Роздолі Львівської області, було проведено з 03:30 до 04:10 начальником СВ Новороздільнянського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_27 за участю понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Протокол цієї слідчої дії належно оформлено, а також підписано вказаними понятими (т. 2, а. с. 42-44).
52. Вищезазначені протоколи огляду місця події містять інформацію про застосування технічних засобів фіксації із зазначенням їхньої характеристики, що скаржники безпідставно заперечують у касаційній скарзі.
53. Твердження захисника і засудженої в касаційній скарзі про те, що додатки до протоколів не оформлено належним чином, оскільки вони не підписані понятими, не ґрунтуються на вимогах закону. Частина 3 ст. 105 КПК не містить приписів щодо обов`язкового засвідчення додатків до протоколів підписами понятих. За змістом вказаної норми закону ці додатки повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у їх виготовленні та/або вилученні. Зазначених вимог закону у справі щодо ОСОБА_1 було дотримано.
54. Доводи скаржників про те, що в матеріалах справи відсутні оригінальні носії інформації, оскільки запис слідчої дії, наявний у матеріалах провадження, є лише копією тієї інформації, яка фіксувалася технічним засобом під час слідчого експерименту, а отже, усупереч вимогам ч. 3 ст. 107 КПК має місце неналежне оформлення джерела фактичних даних, не заслуговують на увагу. Дані відеозапису слідчого експерименту, проведеного із засудженою ОСОБА_1 06 листопада 2018 року, зафіксовано на карті пам`яті мicroSD марки «Kingston» 32 GB, що використовувалася на відеокамері «PanasonicHC-V260», Optical zoom f=2.06-103 mm 1:1.8, 28 mm wide, яку належним чином упаковано в паперовий пакет і приєднано до матеріалів справи (т. 2, а. с. 57).
55. У частині 3 ст. 99 КПК законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.
56. Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878км20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
57. Доводи сторони захисту про те, що суд безпідставно обґрунтував свій висновок показаннями засудженої, які остання давала слідчому в ході слідчого експерименту, не заслуговують на увагу. Як раніше висловився Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.
58. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
59. Як видно з матеріалів провадження, протокол слідчого експерименту від 06 листопада 2018 року, складений за результатами проведеного за участю обвинуваченої експерименту, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статям 104 105 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали його допустимим доказом.
60. Аргументи сторони захисту про невідкриття стороною обвинувачення речових доказів: ножа та одягу потерпілого також не знайшли свого підтвердження. Як видно з протоколів від 13 лютого 2019 року, захисник і засуджена в повному обсязі ознайомилися з матеріалами досудового розслідування, у тому числі з речовими доказами, будь-яких клопотань і зауважень не мали (т. 3, а. с. 101, 102).
61. Також є безпідставними доводи скаржників щодо відсутності в матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції від 15 квітня 2019 року. Такий носій із звукозаписом указаного судового засідання є в матеріалах справи в 1-му томі.
62. На підставі наведеного Суд дійшов висновку, що за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень. Касаційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_25 і засудженої ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434 436 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_25 і засудженої ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_19 ОСОБА_20 ОСОБА_21