Постанова
Іменем України
11 липня 2023 року
м. Київ
справа № 449/433/22
провадження № 61-4176св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Цімурою Яромиром Володимировичем, на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року у складі судді
Гуняк О. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року
у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У травні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
у Львівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що вона є матір`ю ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком якого є ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 17 квітня 2022 року загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу міста Попасна Луганської області. Зазначила, що з січня 2020 року вони почали зустрічатися з ОСОБА_4 , планували одруження, але в червні 2020 року його призвали на строкову службу в Збройні Сили України. У серпні 2020 року з`ясувала, що вона вагітна, про що повідомила батька дитини, який після свого повернення
з строкової служби мав намір визнати батьківство та одружитися. На початку лютого 2021 року ОСОБА_4 прибув у відпустку, щоб дочекатися народження сина, але 10 лютого 2021 року змушений був повертатися в частину для продовження несення служби, а їхній син народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначала, що з грудня 2021 року вони проживали спільно, як сім`я, фактично перебуваючи у шлюбних відносинах, разом виховували сина. Покликається на те, що ОСОБА_4 працював у м. Поляна Закарпатської області охоронцем в готелі «Рекардс Поляна», перебуваючи поза межами роботи увесь вільний час проводив із малюком, доглядав його, забезпечував всім необхідним, весь свій заробіток віддавав їй, як цивільній дружині. 24 лютого 2022 року ОСОБА_4 був призваний до лав ЗСУ, а вони з сином залишилися очікувати його повернення. ОСОБА_4 їй телефонував, писав смс-повідомлення. Проте у квітні 2022 року
24 бригаду, у якій він служив, відправили для захисту нашої держави у м. Попасна Луганської області, де він і загинув 17 квітня 2022 року від артилерійського обстрілу.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3
у м. Перемишляни Львівської області; зобов`язати Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису про народження та свідоцтва про народження ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком, у графі по батькові дитини змінити з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », у графі прізвище дитини змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3
у м. Перемишляни Львівської області. Зобов`язано Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису про народження та свідоцтва про народження ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьком, у графі по батькові дитини змінити з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », у графі прізвище дитини змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».
Рішення мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_4 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується висновком проведеної у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, то наявні підстави для задоволення заяви.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_10 , залишено без задоволення, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви щодо встановлення факту батьківства, оскільки апелянтом не спростовано висновків проведеної у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, якою встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_4 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2 , становить 99,99999999 %.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_3 через представника - адвоката
Цімура Я. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня
2018 року у справі № 543/738/16, від 21 листопада 2018 року у справі
№ 225/6301/15, від 29 жовтня 2020 року у справі № 638/13917/16.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , був біологічним батьком ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Перемишляни Львівської області.
Факт батьківства підтверджується: результатами судової молекулярно-генетичної експертизи від 13 жовтня 2022 року № СЕ-19/114-22/14416-БД, якою встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_4 може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_2 складає 99,99999999 (а. с. 100-108); свідоцтвом про смерть, Серія
НОМЕР_1 , виданим Перемишлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), відповідно до якого такий помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Попасна, Попаснянський район, Луганська область (а. с. 11); свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , згідно з яким останній народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 13).
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство
і батьківство охороняються державою.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька
і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають
у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини
у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних
і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений
у порядку, визначеному законодавством.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що відповідно до висновку судової молекулярно-генетичної експертизи від 13 жовтня 2022 року № СЕ-19/114-22/14416-БД вірогідність батьківства ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 становить 99,99999999 %, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , був батьком ОСОБА_2 , доказів, які б спростовували зазначене, ОСОБА_3 суду не надано.
Верховний Суд погоджується, що за встановлених у цій справі обставин, наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 щодо малолітнього ОСОБА_2 . У зв`язку з цим правильними є також висновки судів попередніх інстанцій про задоволення похідних вимог заявниці щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновку Верховного Суду
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня
2018 року у справі № 543/738/16, від 21 листопада 2018 року у справі
№ 225/6301/15, від 29 жовтня 2020 року у справі № 638/13917/16.
Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені заявником як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.
Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16 зазначено, що «доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги».
У справах № 225/6301/15 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що згідно з вимогами чинного законодавства для правильного вирішення спору про батьківство щодо дитини, яка народилась до 01 січня
2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми статті 53 КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання ймовірним батьком дитини свого батьківства, спільне проживання й ведення спільного господарства батьками дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Указані обставини позивач не довела належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим не виконала свій процесуальний обов`язок, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня
2020 року у справі № 638/13917/16.
Висновки, сформульовані Верховним Судом у справах № 543/738/16, № 225/6301/15, 638/13917/16 не є релевантними до обставин розглядуваної справи, оскільки у справах, наведених як приклади, вирішувалось питання про встановлення батьківства відносно дітей, народжених до 01 січня 2004 року, тобто за правилами КпШС Української РСР, який по іншому регулював питання встановлення батьківства, ніж СК України.
Натомість у справі, що переглядається, судами обґрунтовано встановлено факт батьківства померлого ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини - ОСОБА_2 , який підтверджується висновком судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, який не спростований належними та допустимими доказами.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_3 була позбавлена можливості подати заяву про призначення додаткової або повторної експертизи, оскільки 16 листопада 2022 року судом поновлено провадження
у справі та одночасно на цей день призначено судове засідання, у якому і було прийнято оскаржуване рішення, не заслуговують на увагу, оскільки остання була присутня у судовому засідання та мала можливість подати клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи, проте таким правом не скористалася.
Верховний Суд звертає увагу на те, що повторна експертиза призначається, коли
є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані
у справі докази фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються Верховним Судом, оскільки за змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів при перегляді справ у порядку касаційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення
в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , поданою представником - адвокатом Цімурою Яромиром Володимировичем, залишити без задоволення.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний