Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 450/2232/18
провадження № 61-17950св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне підприємство «СЕТАМ», приватний виконавець Маковецький Зорян Вікторович, ОСОБА_2 ,
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства (далі - ДП) «СЕТАМ», приватного виконавця Маковецького З. В., треті особи: Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України», ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо переходу права власності на земельну ділянку площею 0,3028 га призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4623686600:01:002:0075, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 липня 2018 року шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо переходу права власності на земельну ділянку площею 0,3028 га. призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4623686600:01:002:0075, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним чином повідомлені позивач та його представник повторно в судове засідання не з`явилися без поважних причин та від позивача не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини п`ятої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з дотриманням норм процесуального права, а матеріалами справи спростовані усі доводи апеляційної скарги позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовну заяву, з порушенням норм процесуального права, на підставі яких було ухвалено таке судове рішення, а суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки цьому.
Вказує, що судом першої інстанції не були розглянуті його клопотання про витребування доказів, залучення до участі у справі співвідповідача та виклик представника відповідача в судове засідання, що, на підставі пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до місцевого суду.
Посилається на те, що районним судом неправильно застосовано положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено, що нез`явлення позивача в судове засідання перешкоджає розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201 202 205 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
За змістом вказаних положень цивільного процесуального законодавства суд повинен постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду за наявності одночасно наступних умов: позивач повторно послідовно не з`явився в судове засідання; при цьому позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце вказаних засідань; від позивача не надійшло клопотання про розгляд позовної заяви за його відсутності.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
У пункті 3 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що справа неодноразово призначалася до судового розгляду, а саме на 28 листопада 2018 року та 26 грудня 2018 року. Про дату та час розгляду справи позивач та його представник належно повідомлялися судом у порядку, передбаченому ЦПК України. У зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання, про причини неявки якої вони суд не повідомили і заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не подали, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.
Твердження ОСОБА_1 про те, що районний суд не розглянув клопотання про витребування доказів, залучення до участі у справі співвідповідача та виклик в судове засідання представника відповідача є необґрунтованими, оскільки вони не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, що узгоджується з положенням частини другої статті 412 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Доводи заявника про порушення районним судом положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
У вказаній нормі Закону зазначено виняток, що у випадку, коли належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив причини неявки, суд не може постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Зокрема, цей виняток застосовується у випадку, коли від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Ураховуючи наведене, вказані умови повинні братися судом до уваги у сукупності.
Оскільки позивач не подавав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд не повинен був з`ясовувати необхідність розгляду справи у його відсутності.
Апеляційний суд належно перевірив та відхилив усі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які були аналогічними із доводами його касаційної скарги.
Обрана ОСОБА_1 при розгляді справи позиція вказує на небажання приймати участь у розгляді та свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами (стаття 44 ЦПК України).
Крім того, відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно, тому право ОСОБА_1 на справедливий суд не порушено.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк