Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 450/364/14-ц
провадження № 61-944св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок, автомобіль та поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки «ЛАДА-1119», 2008 року випуску, є спільним майном подружжя, набутим сторонами під час перебування у шлюбі за кошти, виручені від продажу раніше спільно придбаної квартири та майна, що належало йому на праві особистої власності. Внаслідок його праці з придбаних ним же за доступною ціною і самостійно привезених матеріалів, спірний будинок реконструйовано, внаслідок чого добудовано гараж і літню кухню.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , спільною власністю подружжя, визнавши за кожним з подружжя по 1/2 ідеальній частині, визнати автомобіль марки «ЛАДА-1119», 2008 року випуску спільною власністю подружжя, залишивши його у користуванні відповідача зі сплатою ОСОБА_1 20 000,00 грн компенсації вартості його частки.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для визнання житлового будинку спільною власністю подружжя. При цьому, з огляду на відсутність доказів вартості спірного автомобіля, вимоги позивача про компенсацію Ѕ частини його вартості у розмірі 20 000,00 грн, є безпідставними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у розгляді справи
Скаргу обґрунтовано тим, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 в неналежних умовах в орендованій квартирі в житловому будинку батькової рідної сестри. У 2015 році відповідачка їх вигнала зі спірного будинку. Вважає, що оскаржуваним рішенням суд позбавив позивача (батька) права спільної сумісної власності як одного з подружжя, а його як дитину - можливості користуватися цим будинком. Зазначає, що у випадку задоволення позову, в нього будуть кращі умови проживання. Вважає, що судом не взято до уваги те, що позивач у 2006 року продав своє майно, а саме: земельну ділянку та житловий будинок. Крім того, позивач проводив будівельні роботи у спірному будинку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 .
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 червня 2014 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки малолітнього ОСОБА_3 , оскільки майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та не є власністю дітей.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2022 року представник неповнолітнього ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що судом допущено порушення статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, відповідно до якої держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Житловий будинок, що є предметом спору, придбаний та реконструйований за рахунок коштів колишнього подружжя. Неповнолітній ОСОБА_3 має особистий сервітут, що надає йому право користуватись проживати в приміщенні, яке належить його батькам. Суть порушень судом прав неповнолітнього ОСОБА_3 полягає у неврахуванні його інтересів при поділі майна подружжя.
У лютому 2022 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що майно подружжя є власністю виключно подружжя - чоловіка та дружини, а не дитини.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1997 року, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області 11 грудня 2012 року.
Заявник - неповнолітній ОСОБА_3 є спільним сином сторін спору. У його інтересах звертається до суду батько ОСОБА_1 - позивач у справі.
10 грудня 1999 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_2 за 11 058,00 грн. 05 лютого 2007 року цю квартиру продано за 12 277,00 грн за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М. В.
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 06 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М. В., ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_1 придбала цегляний житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з двох житлових кімнат, житловою площею 26,4 кв. м, кухні, загальною площею 38,2 кв. м, із господарськими будівлями: сарай «Б», вбиральня «В», колодязь «К».
Вартість будинку становить 176 750,00 грн, із яких 25 250,00 грн сплачені при підписанні договору, а решта, згідно із поданою заявою продавця - 16 лютого 2007 року в сумі 151 500,00 грн.
20 лютого 2007 року здійснена реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_2 , про що ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видано витяг № 13632682.
Згідно з довіреністю від 24 лютого 2014 року, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_8 вчиняти всі дії щодо автомобіля марки «ВАЗ 1119», 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_3 , виданого Львівським ВРЕР ДАЇ 13 травня 2009 року.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем зареєстрований автомобіль марки «FIAT DUKATO», 1994 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який 20 листопада 2012 року знято з обліку та відчужено за 12 500,00 грн.
21 грудня 2012 року за позивачем зареєстровано автомобіль марки «FIAT DUKATO», 1995 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 .
Нормативно-правове обґрунтування
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції Українивизначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до Згідно зі статтею 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.
Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Верховний Суд зазначає, що вирішення питання, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Первинним для розгляду апеляційної скарги неповнолітнього ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у розгляді цієї справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи вирішував суд при постановленні оскаржуваного рішення питання про його права, інтереси, та (або) обов`язки, чи встановлює, змінює, обмежує, або припиняє права або обов`язки заявника.
Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 (позивач у справі), вказав на те, що спірний будинок придбаний його батьками, а відмова суду у визнанні за його батьком права на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 , позбавляє його як дитину права на житло.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК Українидозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків». У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не
вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Апеляційний суд встановив, що у цій справі відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, і суд не вирішував питання про права, свободи та інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 , оскільки судовим рішенням у цій справі вирішувався майновий спір між його батьками.
Верховний Суд погоджується із таким висновком. Апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 , з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Аналіз підстав апеляційного оскарження та обставин, на які містилось посилання у апеляційній скарзі поданій в інтересах неповнолітнього, не давали підстав для висновку, що суд, вирішуючи спір між батьками про те, чи є спірний будинок об`єктом права спільної сумісної власності, чи не є, вирішив питання про права, інтереси, та (або) обов`язки неповнолітнього сина.
Враховуючи те, що оскаржуване ОСОБА_3 , в інтересах якого як законний представник діє ОСОБА_1 (позивач у справі), судове рішення не встановлює, не змінює, не обмежує або припиняє права або обов`язки, інтереси та свободи неповнолітнього ОСОБА_3 , як особи, яка не була залучена до участі у справі, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, дійшов правильного висновку про відсутність його порушених прав, оскільки спір вирішено у правовідносинах, учасником яких є батьки, а не неповнолітній ОСОБА_3 .
Висновки суду про належність спірного будинку ОСОБА_2 з огляду на доведеність нею обставин його придбання за власні особисті кошти, не впливає на права та обов`язки неповнолітнього ОСОБА_3 щодо можливості користуватись майном своїх батьків та не позбавляє його права на житло. Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам вмотивованості.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник. Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 402 403 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.
УхвалуЛьвівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний