Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 451/405/17
провадження № 61-1502св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дмитрівський навчально-виховний комплекс Рахівського району Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дмитрівського навчально-виховного комплексу (далі - Дмитрівський НВК) Рахівського району Львівської області про скасування дисциплінарного стягнення.
Позов мотивовано тим, що з 01 квітня 1985 року по 28 грудня 2015 року вона працювала на посаді прибиральника службових приміщень Дмитрівського НВК. Протягом вказаного періоду до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Наказом директора Дмитрівського НВК від 07 грудня 2015 року № 74 на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Позивач зазначає, що оспорюваний наказ не був їй вручений особисто та не скеровувався на її адресу поштою. Вказаний наказ вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді догани до неї було застосовано без дотримання встановленого статтею149 КЗпП України порядку, так як ні директор школи, ні інші посадові особи перед накладенням дисциплінарного стягнення пояснень у неї не відбирали, а саме дисциплінарне стягнення за неякісне, на думку відповідача, прибирання було застосоване на підставі акту від 04 грудня 2015 року, який позивач вважає нікчемним, так як акт не містить нумерації, складений відносно групи осіб (5 прибиральниць) та у ньому не конкретизовано, яке дисциплінарне порушення допустила саме вона. Крім того, зазначає, що на час прийняття наказу від 07 грудня 2015 року № 74 вона була членом профспілки Дмитрівського НВК, однак на засідання профкому, де вирішувалося питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, її не запрошували, відповідно і рішення з цього питання винесено без її думки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила скасувати наказ від 07 грудня 2015 року № 74 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 04 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення було порушено вимоги частини першої статті 149 КЗпП України, однак позивач, звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, пропустила позовну давність, передбачену частиною першою статті 233 КЗпП України, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови в позові про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
ПостановоюЛьвівського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Радехівського районного суду Львівської області від 04 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач мав передбачені трудовим законодавством підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани, яке накладено з дотриманням вимог статей 147-149 КЗпП України щодо порядку та строку застосування дисциплінарного стягнення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в акті від 04 грудня 2015 року, на підставі якого був виданий наказ від 07 грудня 2015 року № 74, в порушення частини першої статті 28 ЦК України, не вказане повне ім`я фізичної особи, яке складається з прізвища, ім`я та по-батькові, а зазначено лише ОСОБА_1 . Також вказаний акт складений з порушенням типової інструкції з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, а саме: акт не містить реєстраційного індексу; складений на групу осіб, не конкретизовано, яке дисциплінарне порушення зробила саме ОСОБА_1 . Апеляційним судом неправильно застосовано статтю 147 КЗпП України, а також частину першу статті 149 КЗпП України, оскільки перед накладенням дисциплінарного стягнення не було відібрано пояснення. Суди попередніх інстанцій не встановлювали повноваження ОСОБА_3 про те, що вона є директором Дмитрівської НВК, а тому всі документи надані суду за її підписом є недійсними. Заявник зазначає, що в порушення статті 36 ЦПК України та частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, апеляційний суд безпідставно відмовив у відводі суддів Мікуш Ю. Р. та Павлишин О. Ф., оскільки апеляційний суд, до складу колегії якого входили зазначені судді, прийняв несправедливе рішення по справ № 451/110/16.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в березні 2019 року відзиві Дмитрівський НВК просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що воно ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги є необґрунтованими та висновків суду не спростовують. При цьому зазначають, що мотивом подання цього позову є необхідність створення позивачем штучного приводу для перегляду судових рішень щодо поновлення її на роботі, оскільки рішення суду, яким відмовлено позивачу в поновленні на роботі набрало законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 квітня 1985 року по 28 грудня 2015 року працювала на посаді прибиральника службових приміщень у Дмитрівському НВК.
Наказом Дмитрівського НВК від 07 грудня 2015 року № 74, ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне невиконання посадових обов`язків, порушення розпорядження директора НВК від 27 листопада 2015 року.
Наказом від 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 № 42 звільнена з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Одним із заходів дисциплінарного стягнення є догана (стаття 147 КЗпП України).
Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Підставою притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є наявність в діях працівника складу дисциплінарного проступку: дії (бездіяльності) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Як встановили суди, наказом Дмитрівського навчально-виховного комплексу від 03 серпня 2015 року № 22 «Про закріплення для прибирання площі приміщень школи за прибиральницями на 2015-2016 навчальний рік» за позивачем для прибирання було закріплені площі: широкий коридор ІІ поверх, кабінет української мови; кабінет української літератури; ігрову початкових класів; кабінет інформатики; сходову клітку до фізичного кабінету; спортзал; учительську та туалет для вчителів ІІ поверх.
Розпорядженням директора Дмитрівського навчально-виховного комплексу від 27 листопада 2015 року прибиральниць службових приміщень зобов`язано працювати в режимі нормованого робочого дня за графіком, встановлено чергування, визначено обідню перерву, встановлено щоденне вологе прибирання під час третього уроку в коридорах, щоденне дворазове прибирання туалетів, щоденне загальне прибирання школи.
04 грудня 2015 року комісією в складі директора школи ОСОБА_3 , відповідального за збереження життя й здоров`я учнів, техніки безпеки під час навчально-виховного процесу ОСОБА_4 , членів профспілкового комітету ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та завгоспа ОСОБА_8 складено акт, згідно з яким під час перевірки стану прибирання класних приміщень виявлено, що коридор біля їдальні неякісно прибраний, сходова клітина між першим поверхом і фізичним кабінетом, у фойє не прибрано сміття з-під батареї, всі туалети не прибрані, у майстерні підвіконники і станки з шаром пилу та павутиння, а також не прибраний зал їдальні, не помиті плафони. Коврики, які використовувалися під час посвяти пам`ятної дошки були не прибрані та залишені біля входу. Комісією встановлено, що усі прибиральниці, в тому числі і позивач по справі ОСОБА_1 , неякісно прибирають відведені їм площі, що не відповідає вимогам санітарії.
Зі змістом зазначеного акту ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 неналежно виконувала функціональні обов`язки, які виразились у неналежному прибиранні відведених їй приміщень, тому відповідач правомірно застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Такі висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про порушення роботодавцем порядку притягнення до відповідальності, передбаченого статтею 149 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 відмовилась надати письмові пояснення, що підтверджується актом від 04 грудня 2015 року, складеним комісією в складі: голови профспілкового комітету - Боруцької О. П., членів профспілкового комітету ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та завгоспа ОСОБА_8 .
Крім того, притягненню ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності передував розгляд профспілковим комітетом Дмитрівського НВК 07 грудня 2015 року про що зазначено у відповідному протоколі № 4.
Інші аргументи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи, також були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою нового її слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судових рішень немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини: «Брумареску проти Румунії», «Науменко проти України»).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко