ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 452/1733/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 18.01.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022
у справі
за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення збитків, -
ВСТАНОВИВ:
1. До Самбірського міськрайонного суду Львівської області заступником прокурора Львівської області 25.06.2018 подано позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі Регіональне відділення, РВ ФДМУ) до ОСОБА_1 про стягнення збитків, який у подальшому, 11.10.2021 скеровано на адресу Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.
2. Прокуратура обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору купівлі продажу під розбирання об`єкта незавершеного будівництва головного виробничого корпусу у м. Самборі, вул. Бісківська, 22 від 07.02.2006 укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_1 з урахуванням змін від 25.12.2006 та 21.08.2008.
В ході розгляду справи №5015/4554/12 вказаний договір розірвано.
Наказом регіонального відділення №00056 від 16.01.2018 затверджено висновок про вартість збитків, нанесених державі ОСОБА_1 в розмірі 2 389 188,00 грн без ПДВ.
На адресу ОСОБА_1 скеровувалась претензія №11-11-01213 від 23.02.2018 про необхідність сплати збитків, однак вказана вимога залишилась без відповіді та задоволення.
Прокуратурою обґрунтовано повноваження на представництво інтересів позивача в ході розгляду даного спору.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 у справі №452/1733/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022, в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовлено, з огляду на недоведеність позивачем елементів правопорушення, наявність яких дає підстави для відшкодування завданих збитків.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судами встановлено, що звіряння результатів інвентаризації і оцінок інвентаризації майна спірного об`єкта незавершеного будівництва проводилось без дотримання вимог, передбачених Порядком проведення звіряння результатів інвентаризації об`єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об`єкта до приватизації, та затвердження його результатів, а отже, розмір заподіяних збитків був визначений позивачем без дотримання приписів норм чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Заступника керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у цій справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4.1. У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме приписів ст. ст. 22 1166 ЦК України, ст. 225 ГК України, ст. ст. 12, 32, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінюючу діяльність в Україні, ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», та порушення норм процесуального права (ст. ст. 75-79 236 ГПК України).
Скаржник переконує, що протиправність поведінки відповідача підтверджується та встановлена судовим рішенням у справі № 5015/4554/12, факт заподіяння збитків державі, завданих об`єкту приватизації під час володіння ним відповідачем, та їх розмір підтверджуються висновком суб`єкта оціночної діяльності, який складено на підставі звіту про оцінку майна. Відповідність звіту про оцінку майна вимогам нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері оцінки майна та професійної оціночної діяльності, підтверджується рецензією на звіт про оцінку майна. При цьому, збитки державному майну заподіяні саме в результаті неправомірних дій відповідача, пов`язаних з невиконанням умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, тобто наявний причинний зв`язок між протиправними діями та спричиненими збитками. Також у касаційній скарзі вказано про відсутність правового висновку Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій залишити без змін.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 452/1733/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2022.
7. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, яка подана на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 по справі № 452/1733/18.
Призначено до розгляду касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури на 18 січня 2023 року о 12:10 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.
9. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
10. Предметом позову у цій справі є вимога Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про стягнення збитків з ОСОБА_1 .
11. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є неналежне виконання умов договору купівлі продажу під розбирання об`єкта незавершеного будівництва головного виробничого корпусу у м. Самборі, вул. Бісківська, 22 від 07.02.2006 укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_1 з урахуванням змін від 25.12.2006 та 21.08.2008.
12. Судами під час розгляду справи встановлено такі фактичні обставини:
12.1. 07.02.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_1 було укладено договір № 507 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Бісківська, 22, посвідчений приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К.К. за реєстровим №392, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві об`єкт незавершеного будівництва головний виробничий корпус за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Бісківська, 22, розміщений на земельній ділянці Бабинської сільської ради, а покупець зобов`язався прийняти вказаний об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Право власності на об`єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі (п.1.2. договору).
На виконання вказаного пункту договору, акт прийому-передачі об`єкта був підписаний сторонами 16.03.2006.
В пункті 1.3 договору сторони погодили, що вартість об`єкта незавершеного будівництва з урахуванням ПДВ складає 85706,40 грн.
Відповідно до п.5.3. договору покупець зобов`язаний розібрати об`єкт та привести будівельний майданчик в належний стан протягом двох років після укладення договору купівлі - продажу.
Згідно п.5.4. договору на вимогу продавця покупець зобов`язаний до моменту завершення розбирання об`єкта та підписання акта підсумкової перевірки виконання умов договору надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо, про виконання умов договору.
Відповідно до п.5.6. договору покупцеві забороняється продавати об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку на якій він розташований до моменту завершення розбирання.
12.2. У подальшому, 25.12.2006 було внесено зміни та доповнення до договору від 07.02.2006 №507 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Бісківська, 22, посвідчені приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К.К. та зареєстровані за №4639, якими пункти 5.3, 5.4, 5.6 договору купівлі-продажу №507 від 07.02.2006р. викладено у новій редакції:
-п.5.3 передбачено покупець зобов`язаний добудувати об`єкт незавершеного будівництва протягом п`яти років без збереження первісного призначення. Сторони при виконанні умов договору купівлі-продажу керуються чинним законодавством;
-п.5.4. встановлено покупець зобов`язаний на вимогу продавця до моменту завершення будівництва та підписання акту підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього договору;
-п.5.6. сторони погодили, що покупцеві забороняється продавати об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій розташований об`єкт до моменту завершення будівництва та здачі його в експлуатацію.
крім внесених змін, договір було доповнено п.5.7. такого змісту: покупець зобов`язаний сплатити кошти за проведення нової незалежної оцінки об`єкта незавершеного будівництва та у разі встановлення позитивної різниці між вартістю недобудови, визначеною за результатами нової оцінки та вартістю недобудови під її розбирання, перерахувати дану суму на рахунок регіонального відділення.
12.3. Згодом, 21.08.2008 сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору №507 від 07.06.2006 купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: Львівська область, м. Самбір, вул. Бісківська, 22, посвідчений приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Дмитришин К.К. та зареєстрований за №2603.
Вказаними змінами пункти 1.1. та 5.3 договору купівлі - продажу викладено у новій редакції, які пов`язані із наданням органом місцевого самоврядування уточнюючої інформації стосовно знаходження об`єкта незавершеного будівництва на території Бісковицької сільської ради (довідка Бісковицької сільської ради від 04.06.2008 №1514).
Отже, п.1.1. сторони погодили, що продавець зобов`язався передати у власність покупця об`єкт незавершеного будівництва - головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: Львівська область, с. Рудня, вул. Торгова, 3, розміщений на земельній ділянці Бісковицької сільської ради, а покупець зобов`язався прийняти вказаний об`єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, визначених в цьому договорі.
Відповідно до п. 5.3. договору, покупець зобов`язаний добудувати об`єкт незавершеного будівництва протягом п`яти років за цільовим призначенням «торговий центр».
12.4. РВ ФДМУ у Львівській області за місцем знаходження майна об`єкта незавершеного будівництва, проводились перевірки виконання умов договору, за результатами яких складено акти поточної перевірки за 2006, 2007,2009, 2010 роки, якими встановлено, що умови договору виконуються. А в акті за 2011 рік зафіксовано невиконання покупцем умов договору щодо добудови об`єкта незавершеного будівництва у строк та у спосіб, визначений договором з врахуванням змін і доповнень до нього.
12.5. З метою досудового врегулювання спору, 21.12.2011 позивач скерував на адресу відповідача претензію №11-11-07426 про розірвання договору, яка залишена відповідачем без задоволення.
12.6. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі №5015/4554/12 договір купівлі-продажу №507 від 07.02.2006 розірвано. Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/4554/12 залишено без змін.
12.7. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області №00986 від 04.07.2017 створено комісію Регіонального відділення з повернення у державну власність об`єкта приватизації, у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу від 07.02.2006 №507 (зі змінами) об`єкта незавершеного будівництва-головного виробничого корпусу, за адресою: Львівська область, с. Рудня, вул. Торгова, 3, укладеного між Регіональним відділенням та Кархутом В.В.
12.8. Відповідно до наказу Регіонального відділення №01093 від 27.07.2017 створено інвентаризаційну комісію для перевірки вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що повертається у державну власність; наказом Регіонального відділення №01641 від 17.11.2017 затверджено результати інвентаризації вищезазначеного об`єкта та затверджено протокол №1 від 14.11.2017 засідання комісії регіонального відділення з питань повернення у державну власність об`єкта приватизації у зв`язку із розірванням договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва.
12.9 Протоколом №1 від 14.11.2017 затверджено результати інвентаризації об`єкта незавершеного будівництва та результати звіряння результатів інвентаризації та оцінки, проведених при відчуженні цього об`єкта станом на 31.08.2017; віднесено до збитків, виявлених під час інвентаризації та оцінки об`єкта незавершеного будівництва - головного виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: Львівська область, с. Рудня, вул. Торгова, 3, відсутню частину об`єкта; для встановлення розміру збитків, завданих державі, визначено забезпечити проведення незалежної оцінки відсутнього обладнання.
12.10. 31.08.2017 інвентаризаційною комісією складено акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва. В результаті отриманих даних та наявних інвентаризаційних матеріалів встановлено, що на будівельному майданчику наявні змонтовані колони прямокутні у стаканах в кількості (57 шт.); демонтовані колони прямокутні у стаканах (4шт.); панелі стінові-демонтовані, відсутні не будівельному майданчику; плити покриття ребристі залізобетонні та балки перекриття крокв`яні - демонтовані, наявні на будівельному майданчику. На час обстеження об`єкт не зданий в експлуатацію та не діючий, за призначенням не експлуатується.
12.11. Станом на 31.08.2017 на будівельному майданчику були відсутні матеріали, вироби, конструкції, які завезені на будівельний майданчик і не використані для будівництва (Інвентаризаційний опис придбаних для об`єкта незавершеного будівництва матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва) та відсутнє устаткування передане до монтажу або таке, що не потребує монтаж) (Інвентаризаційний опис придбаних для об`єкта незавершеного будівництва устаткування, не переданого до монтажу або такого,що не потребує монтажу).
12.12. Згідно висновку ПП «Експерт МАШ» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №873/15 від 10.11.2015) про вартість збитків, нанесених державі фізичною особою ОСОБА_1 в результаті невиконання власником умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - головний виробничий корпус від 07.02.2006 №507 (із змінами), вартість збитків становить 2389188 грн. без ПДВ.
12.13. 12.01.2018 заступником начальника відділу оцінки майна Регіонального відділення Дубина В.В. та начальником відділу оцінки майна Регіонального відділення Дурицьким В.В. складено рецензію на звіт про оцінку майна - збиток нанесений державі по об`єкту ОНБ - головний виробничий корпус (Львівська область, Самбірський район, с. Рудня, вул. Торгова, 3) за №01п (реєстраційний номер в АС «Оцінка» №46-18-0017), відповідно до якого оцінка проведена без порушення кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; вид вартості (база оцінки) вибрано згідно з метою проведення оцінки - ринкова вартість, що відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна; обсяг зібраної та проаналізованої інформації достатній для здійснення оцінки; під час проведення оцінки методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано відповідно до Національних стандартів №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 та від 28.10.2004 №1442. Згідно загального висновку - звіт класифікується за ознакою абз. 3 п.67 Національного стандарту №1, як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
12.14. Надалі, на підставі рецензії на звіт про оцінку майна, наказом Регіонального відділення №00056 від 16.01.2018 затверджено висновок про вартість збитків, нанесених державі Кархутом В.В. у сумі 2389188 грн. без ПДВ.
12.15. Протоколом №1 засідання Комісії регіонального відділення з питань повернення у державну власність об`єкта приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договору купівлі продажу об`єкта незавершеного будівництва від 17.01.2018 вирішено підготувати акт приймання-передачі об`єкта незавершеного будівництва, звернутись до покупця з вимогою про відшкодування збитків та провести претензійно позовну роботу.
12.16. На адресу Кархута В.В. Регіональним відділенням направлялась претензія №11-11-01213 від 23.02.2018 про необхідність сплати зазначеної суми збитків. Вказана претензія залишена без задоволення.
13. За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
14. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
15. Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
16. Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
17. Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
18. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
19. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
20. Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
21. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
22. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
23. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
24. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
25. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
26. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
27. При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
28. Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
29. Відповідно до ч. 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (Закону № 2269-VIII), у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.
30. Згідно ч. 11 ст. 26 Закону № 2269-VIII, порядок повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджується Фондом державного майна України.
Повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому Фондом державного майна України, на підставі рішення суду з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно з цим Законом та/або договором купівлі-продажу), протягом п`яти робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації.
Повернення коштів покупцям здійснюється в сумі, отриманій державними органами приватизації в результаті повторного продажу об`єктів, але не може перевищувати суми, сплаченої покупцем під час попереднього продажу.
У разі повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації орган приватизації приймає рішення про повторний продаж такого об`єкта у порядку, визначеному цим Законом.
31. Частини 10, 11 статті 26 Закону № 2269-VIII визначають спеціальні, порівняно із ст. 653 Цивільного кодексу України, наслідки розірвання договорів про приватизацію в частині повернення об`єкта приватизації в державну власність та відшкодування покупцям коштів, сплачених за такі об`єкти.
32. На момент набрання чинності рішення суду від 18.05.2016, яким розірвано договір купівлі-продажу № 507 від 07.02.2006, повернення у державну власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів регулювалося Порядком повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 18.01.2001 № 32, який втратив чинність 26.12.2018.
33. Згідно п. 2 зазначеного Порядку № 32, у разі повернення у державну власність пакета акцій вносяться зміни до реєстру власників акцій акціонерного товариства, пакет акцій якого повертається у державну власність або здійснюються відповідні операції зберігачем акцій та/або депозитарієм, та приймається рішення щодо його повторного продажу.
34. Якщо у державну власність повертаються інші об`єкти приватизації, то проводиться інвентаризація та оцінка об`єкта, потім приймання його державним органом приватизації.
35. Відповідно до п. 6 Порядку № 32 інвентаризація об`єкта приватизації (крім пакетів акцій), який повертається у державну власність, проводиться інвентаризаційною комісією згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну від 11.08.1994 р. № 69, станом на день прийняття судом відповідного рішення.
36. Склад інвентаризаційної комісії та порядок її роботи визначаються державним органом приватизації.
Результати інвентаризації затверджуються державним органом приватизації.
37. Пунктом 7 Порядку № 32 передбачено, що оцінка об`єкта приватизації (крім пакета акцій), що повертається у державну власність, станом на день набрання чинності відповідним рішенням суду проводиться згідно з методикою оцінки майна, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
38. Згідно з п. 8 Порядку № 32 з метою виявлення збитків, що могли бути завдані об`єкту приватизації під час володіння ним покупцем, результати інвентаризації та оцінки об`єкта приватизації, отримані згідно з пунктами 6 і 7 цього Порядку, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об`єкта державним органом приватизації.
39. Порядок проведення звіряння та визначення наявності збитків визначається Фондом державного майна. При цьому, враховуються всі результати господарювання покупця на об`єкті.
40. Звіряння результатів інвентаризації об`єкта, що повертався в державну власність регулювалося Порядком проведення звіряння результатів інвентаризації об`єкта, що повертається за рішенням суду в державну власність, з даними інвентаризації, отриманими під час її проведення в період підготовки об`єкта до приватизації, та затвердження його результатів, затверджений наказом ФДМУ № 2107 від 14.11.2001, який діяв на момент набрання чинності рішення суду та втратив чинність 26.12.2018.
41. Пунктом 3 Порядку звіряння № 2107, визначено, що під звірянням результатів інвентаризацій та оцінок об`єкта слід розуміти порівняння даних інвентаризаційних описів майна, коштів, фінансових зобов`язань, даних балансів, актів оцінки одного й того самого об`єкта, складених відповідно під час підготовки до його продажу та на день набрання чинності відповідним рішенням суду.
42. Відповідно до Порядку звіряння № 2107, інвентаризація об`єкта проводиться інвентаризаційною комісією на день набрання рішення суду від 18.05.2016 законної сили згідно з Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків № 69 від 11.08.1994 (втратила чинність на підставі наказу Міністерства Фінансів України № 879 від 02.09.2014 Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань - далі Положення № 879).
43. Станом на день набрання чинності відповідного рішення суду від 18.05.2016, основним нормативно-правовим документом, що регулював інвентаризацію незавершеного виробництва (незавершених капітальних інвестицій), було Положення № 879, пунктом 3.2. якого, передбачено, що в інвентаризаційних описах незавершених капітальних інвестицій вказується найменування об`єкта, обсяг виконаних і оплачених робіт за видами, конструктивними елементами, устаткуванням.
44. Згідно п. 10 Порядку звіряння № 2107, з урахування специфіки кожного конкретного випадку процедура звіряння проводиться шляхом порівняння результатів інвентаризації та оцінки об`єкта, отриманих згідно з пунктами 4 та 5 цього Порядку, з відповідними результатами, отриманими при відчуженні об`єкта органом приватизації.
45. Відповідно до п. 11 Порядку звіряння № 2107, комісія з повернення об`єкта в державну власність (далі - комісія), у разі виявлення, у результаті порівняння даних результатів інвентаризації та оцінки об`єкта, отриманих згідно з пунктами 4 та 5 цього Порядку, з відповідними результатами, отриманими при відчуженні об`єкта органом приватизації, зменшення вартості майна об`єкта (вартості об`єкта незавершеного будівництва, окремо визначеного майна тощо) та (або) нестачі конкретних матеріальних цінностей, рішення щодо зарахування їх до збитків, які повинні бути відшкодовані покупцем (або про відсутність необхідності у цьому) приймається комісією.
46. При цьому комісія повинна врахувати всі результати господарювання покупця на об`єкті: зміни фінансово-економічного стану об`єкта, умов праці та рівня її оплати, стану використання робочої сили, інших показників, які характеризують ефективність господарської діяльності підприємства.
В разі поліпшення цих показників у порівнянні з рівнем, що мав місце на момент укладення договору купівлі-продажу, комісія може зробити висновок про відсутність підстав для віднесення обсягу зменшення вартості майна об`єкта (вартості об`єкта незавершеного будівництва, окремо визначеного майна тощо) та (або) нестачі конкретних матеріальних цінностей до збитків і відшкодування їх покупцем. Якщо зменшення вартості майна об`єкта (вартості об`єкта незавершеного будівництва, окремо визначеного майна тощо) та (або) нестачі конкретних матеріальних цінностей не встановлено, то комісією приймається рішення про відсутність збитків.
47. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
48. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/11621/16, від 04.12.2019 у справі №917/1487/18, від 25.03.2019 у справі №904/2050/18, від 05.12.2018 у справі №916/270/18, від 21.05.2018 у справі №904/6803/17).
49. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, на виконання своїх зобов`язань по договору, здійснював відповідні роботи по об`єкту незавершеного будівництва, що підтверджується актами поточної перевірки виконання умов договору, як це передбачено нормами ст. ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а саме: акт від 21.12.2006 вказує на те, що відповідачем проводилось розбирання об`єкта незавершеного будівництва до укладення договору про зміни та доповнення від 25.12.2006; актами за 2007, 2009 та 2010 роки підтверджується виконання умов договору.
50. Отже, відповідач після укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації діяв правомірно, а твердження позивача, що об`єкту завдано збитків внаслідок розбирання під час володіння ним покупцем суперечать умовами договору купівлі-продажу та спростовуються актами поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва.
51. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
52. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
53. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
54. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).
55. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
56. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 цього Кодексу).
57. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
58. Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
59. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
60. Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
61. Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
62. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
63. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. 64.Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
65. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
66. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
67. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
68. Так, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що ним була проведена інвентаризація об`єкта незавершеного будівництва та посилається на матеріали інвентаризації від 14.11.2017, на акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об`єкта незавершеного будівництва від 31.08.2017, інвентаризаційні описи від 31.08.2017, в яких зазначено, що об`єкт не зданий в експлуатацію та не діючий, за призначенням не експлуатується, на будівельному майданчику відсутні такі матеріали, вироби, конструкції завезені на майданчик і не використані для будівництва, а також відсутнє обладнання передане до монтажу або таке, що не потребує монтажу.
69. Однак,, як встановили суди попередніх інстанцій, вказані докази не містять необхідних відомостей щодо об`єкта (об`єктів), зокрема обсягу незавершеного будівництва за видами, конструктивними елементами, устаткуванням, а відтак не можуть бути належними та допустимими доказами проведення інвентаризації оскільки: відповідно до Порядку повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 18.01.2001 № 32, у разі повернення у державну власність проводиться інвентаризація та оцінка об`єкта, потім приймання його державним органом приватизації; згідно пункту 3.2. наказу Міністерства Фінансів України № 879 від 02.09.2014 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» передбачено, що в інвентаризаційних описах незавершених капітальних інвестицій вказується найменування об`єкта, обсяг виконаних і оплачених робіт за видами, конструктивними елементами, устаткуванням.
70. Крім того, звіт про оцінку об`єкта незавершеного будівництва головний виробничий корпус від 31.10.2005 проведено під розбирання об`єкта. Вид вартості майна згідно висновку про вартість майна «неринкова вартість». Мета оцінки визначення вартості ліквідації для повторного продажу на аукціоні «під розбирання». Роботи описані в даному звіті про оцінку в більшій мірі стосуються демонтажу під розбирання об`єкта незавершеного будівництва, в даному контексті кошторис станом на 2005 рік складено також під розбирання об`єкта незавершеного будівництва. В свою чергу оцінка від 31.08.2017 проведена по ринковій вартості об`єкта незавершеного будівництва, кошторис стосується будівельних робіт по добудові, а не по розбиранню.
71. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що вищезазначені матеріали інвентаризації не є матеріалами інвентаризації у розумінні Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань № 879 від 02.09.2014, а станом на дату набрання чинності рішенням від 18.05.2016 у справі №5015/4554/12, інвентаризація об`єкта незавершеного будівництва не була проведена.
72. Крім того, у оскаржуваних судових рішеннях суди послались на те, що Протокол засідання комісії з повернення в державну власність об`єкта приватизації від 14.11.2017, на який посилається позивач в підтвердження своїх вимог, не відповідає вимогам пункту 3 Порядку проведення звіряння № 2107, оскільки матеріали інвентаризації не містять відомостей із переліком конструкцій (найменування, марки, кількості), які залишилися на будівлях об`єкту приватизації на дату набрання чинності рішення суду від 18.05.2016, тобто необхідних даних для проведення звіряння з даними інвентаризації на момент приватизації об`єкта незавершеного будівництва.
73. Водночас, судами встановлено, що у матеріалах справи відсутня, а сторонами не надана інформація про інвентаризацію об`єкта незавершеного будівництва станом на день укладення договору купівлі-продажу.
74. Щодо тверджень позивача на відсутність станом на 31.08.2017 на будівельному майданчику матеріалів, конструкцій, які завезені на будівельний майданчик і не використані для будівництва та відсутність устаткування переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу, суди встановили відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності вказаних речей при укладенні договору купівлі-продажу. Крім цього, інвентаризаційні описи від 31.10.2005 в графі найменування матеріалів містять відмітку - «Не має», а акт обстеження будівельного майданчика від 31.10.2005 містить виключно характеристику об`єкта незавершеного будівництва.
75. Позивач не надав доказів проведення інвентаризації об`єкта приватизації станом день набрання чинності рішенням суду про повернення об`єкта приватизації від 18.05.2016, здійснити звіряння результатів проведених двох інвентаризацій (на момент відчуження та на момент повернення об`єкта інвентаризації), неможливо, що позбавляє можливості, відповідно до умов законодавства, виявити та оцінити збитки.
76. Отже, слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій про те, що проведення звіряння результатів інвентаризації та оцінки об`єкта незавершеного будівництва, на дату набрання чинності рішення суду від 18.05.2016 з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об`єкта державним органом приватизації не підтверджується належними доказами.
77. Відповідно до пункту 11 Порядку повернення в державну власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 18.01.2001, приймання об`єкта приватизації, що повертається у державну власність, здійснюється у двомісячний термін після затвердження результатів інвентаризації та встановлення розміру збитків державним органом приватизації із складанням відповідного акту, в якому зокрема, відображаються такі відомості: розмір збитків; стан відшкодування збитків колишнім власником об`єкта приватизації, поверненого у державну власність, на дату складення акта приймання; висновок щодо необхідності здійснення державним органом приватизації заходів, пов`язаних із стягнення з колишнього власника об`єкта приватизації такого відшкодування в судовому порядку.
78. Згідно Порядку повернення в державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом ФДМУ № 1331 від 18.10.2018 р., акт приймання-передачі (повернення) майна складається органом приватизації за формою наведеною у вищевказаному Порядку.
79. Як встановлено судами під час розгляду справи, такий акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва Регіональним відділенням не складався. Доказів складення та направлення на адресу відповідача акту приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва позивач суду не надав.
80. Щодо звіту про оцінку вартості об`єкту незавершеного будівництва від 31.81.2017, на підставі якого було визначено розмір завданих державі збитків, суди визнали такий доказ неналежним та недопустимим, оскільки, Порядком проведення звіряння чітко встановлено, що результати інвентаризації та оцінки об`єкта приватизації, отримані згідно з пунктами 6, 7 цього Порядку, звіряються з відповідними результатами, отриманими на день відчуження цього об`єкта державним органом приватизації, однак на дату оцінки не було інвентаризації та оцінки об`єкта приватизації станом на день набрання чинності рішення суду від 18.05.2016, що унеможливлює визначення розміру збитків.
81. Наявні в Звіті про оцінку вартості об`єкту незавершеного будівництва матеріали інвентаризації від 2017 року не містять необхідних відомостей щодо об`єкта, зокрема обсяг незавершеного будівництва за видами, конструктивними елементами, устаткуванням.
82. Водночас судами встановлено, що експертом при проведені розрахунків залишкової вартості залізобетонних виробів були використані дані щодо кількості цих виробів, об`єкту незавершеного будівництва, які перебували на об`єкті станом на 2005 та 2017 року, проте, із залучених до матеріалів справи документів, зокрема звіту, кошторису, акта обстеження та інвентаризаційних описів станом на 2005 рік не вбачається можливість встановити дійсну наявність тих чи інших матеріалів в кількостях що використані в звіті за 2017 рік з метою розрахунку різниці. Кошторис від 28.11.2005 містить виправлення, що унеможливлює встановити дійсний стан речей на об`єкті незавершеного будівництва.
83. В матеріалах справи відсутні докази проведення інвентаризації та оцінки об`єкта приватизації станом на день набрання чинності рішенням суду від 18.05.2016, внаслідок чого неможливо провести звіряння результатів проведених двох інвентаризацій (на момент відчуження об`єкта та на момент повернення у державну власність).
84. Судами встановлено, що Звіт про оцінку у 2005 році проведений на підставі наказу №667 від 28.10.2005, акта обстеження від 31.10.2005, робочої документації від 1994 та результатів обстежень, проте, вказані вихідні дані не дають підстави встановити кількість будівельних матеріалів та інших речей, що зазначені
в звіті про оцінку 2005 року, та в подальшому описані в звіті за 2017 рік. Результати обстеження в матеріалах справи відсутні.
85. З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та наведені законодавчі положення, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір збитків, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
86. Разом з тим, скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначеної ними норм права, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин цієї справи.
87. При цьому, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанції та до необхідності встановлення інших обставин, ніж встановлені судом, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, а відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та підстави для відмови у задоволенні позову, які наведені вище у цій постанові та з якими погодився суд касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених скаржником норм права в правовідносинах, що склалися в цій справі.
88. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
89. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
90. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
91. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Розподіл судових витрат
92. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №452/1733/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді К.М. Огороднік
В.Г. Пєсков