Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 453/1524/21
провадження № 61-5927св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
представник заявниці - ОСОБА_2 ,
суб`єкт оскарження: державний виконавець Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіна Любов Василівна,
боржник - Університет державної фіскальної служби України,
заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області у складі судді Брони А. Л. від 16 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ніткевича А. В.,
Бойко С. М., Копняк С. М., від 31 травня 2022 року.
Зміст скарги та її обґрунтування
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Л. В.
На обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 зазначала, що на виконанні в Ірпінському відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 63946491 щодо примусового виконання постанови Львівського апеляційного суду
від 30 вересня 2020 року про поновлення її з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу від 16 червня 2017 року
№ 342-к.
Постановою державного виконавця від 27 жовтня 2021 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з урахуванням наказу Університету державної фіскальної служби України від 02 вересня 2021 року № 508-К «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».
Заявниця посилалась на те, що відсутні правові підстави для закриття виконавчого провадження, оскільки судове рішення про поновлення її на роботі не виконане, оскільки пунктом 2 зазначеного вище наказу
від 02 вересня 2021 року № 508-К передбачено, що трудові відносини з нею вважаються припиненими 31 серпня 2017 року, у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).
Вважає, що державним виконавцем не повністю реалізовано повноваження, не застосовано усі передбачені законом можливості та заходи для виконання рішення суду у повному обсязі, що свідчить про її бездіяльність при виконанні постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 453/1174/17.
Посилаючись на наведене, а також на те, що постанова державного виконавця від 27 жовтня 2021 року їй не надсилалась, ОСОБА_1 просила суд:
- поновити строк на оскарження постанови державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Л. В. від 27 вересня 2021 року та бездіяльності державного виконавця;
- визнати незаконною та скасувати зазначену постанову державного виконавця;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 63946491 при виконанні рішення суду за виконавчим листом по справі № 453/1174/17 від 13 листопада 2020 року, виданим Сколівським районним судом Львівської області, про поновлення ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу від 16 червня 2017 року № 342-к;
- зобов`язати державного виконавця у визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки та порядку вчинити усі інші (за винятком тих, які уже вчинені) можливі й необхідні виконавчі дії, передбачені зазначеним Законом, для примусового виконання виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області по справі № 453/1174/17
від 13 листопада 2020 року про поновлення ОСОБА_1 з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу № 342-к від 16 червня 2017 року;
- відповідно до статті 262 Цивільного процесуального кодексу України постановити окрему ухвалу з приводу невиконання постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 453/1174/17 щодо Університету державної фіскальної служби України та державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Л. Б.;
- зобов`язати державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіну Л. Б. згідно зі статтею 453 ЦПК України про виконання ухвали суду за результатами розгляду цієї скарги повідомити суд і скаржника ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 16 грудня
2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Дербіної Л. В. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскаржувана постанова державного виконавця та дії останньої в частині закінчення виконавчого провадження є такими, що відповідають положенням статей 39, 65 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду про поновлення працівника на роботі було виконано роботодавцем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що судами не враховано, що виконавче провадження з підстав, визначених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчується у випадку фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Рішення вважається виконаним із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
На думку заявника, державний виконавець не перевірила чи було поновлено стягувача на посаді та чи фактично забезпечено доступ до роботи, чи надано можливість виконання своїх обов`язків, у зв`язку із чим дійшла передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження.
Особа, яка подала касаційну скаргу, зауважує, що постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, встановлено, що трудові правовідносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України ОСОБА_1 не припинилися станом на дату винесення зазначеної постанови (30 вересня 2020 року).
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
19 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено Державному податковому університетустрок на подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
25 липня 2022 року Державний податковий університет, який є правонаступником Університету державної фіскальної служби (боржник у виконавчому провадженні), через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що боржником було виконано постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, а також сплачено виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій та штраф. Відповідно до положень частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому допущення працівника до роботи є необхідним лише у разі коли трудові відносини є такими, що не припинились. Строк дії трудового договору ОСОБА_1 закінчився, у зв`язку із чим відповідно до наказу від 02 вересня 2021 року № 508-к трудові відносини із нею припинені на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Наголошував на тому, що зазначений наказ є чинним та не скасований в установленому законом порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року визнано недійсним запис № 36 у трудовій книжці ОСОБА_1 від 16 червня 2017 року, поновлено її на роботі з 19 червня 2017 року на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України відповідно до наказу від 16 червня 2017 року № 342-к, стягнуто з Університету державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 червня
2017 року по 30 вересня 2020 року в сумі 414 860,75 грн, з урахуванням обов`язкових платежів та зборів, які підлягають сплаті з цієї суми, а також 5 000,00 грн моральної шкоди та 1 866,79 грн судового збору.
На виконання зазначеного судового рішення суду апеляційної інстанції Сколівським районним судом Львівської області 13 листопада 2020 року було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі, з виконання якого відкрито виконавче провадження № 63946491.
Відповідно до наказу в. о. ректора Університету державної фіскальної служби України В. Унинець-Ходаковської від 02 вересня 2021 року № 508-К поновлено ОСОБА_1 на посаді професора кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України з 19 червня 2017 року; визнано трудові правовідносини з професором кафедри теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України
ОСОБА_1 припиненими з 31 серпня 2017 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
Листом від 14 вересня 2021 року за вих № 2252/01-18 повідомлено
ОСОБА_1 про винесення наказу від 02 вересня 2021 року № 508-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », здійснення перерахунку коштів в повному обсязі до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зв`язку із фактичним виконанням постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня
2020 року у справі №453/1174/17, а також про те, що навчальне навантаження на 2021-2022 роки не планувалося, оскільки трудові відносини зі стягувачем припинені 31 серпня 2017 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Постановою державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Л. В. від 23 вересня 2021 року виконавче провадження № 63946491 з примусового виконання виконавчого листа № 453/1174/17 закінчено, оскільки встановлено, що до канцелярії відділу надійшла заява від боржника з копією наказу від 02 вересня 2021 року № 508-К про поновлення ОСОБА_1 на посаді професора теорії права та держави Університету державної фіскальної служби України. Виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій та штраф сплачені в повному обсязі.
Постановою державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Л. В. від 23 вересня 2021 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 23 вересня 2021 року з підстав виконання судового рішення не у повному обсязі.
27 вересня 2021 року державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіною Л. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63946491 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, про що зазначено в частині другій статті 18 ЦПК України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Поновлення на роботі - це повернення працівника у попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.
КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 у справі № 702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 вересня 2020 у справі № 709/1465/19.
Університет державної фіскальної служби України на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року надав державному виконавцю копію наказу від 02 вересня 2021 року № 508-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », в якому першим пунктом вирішено питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а у другому пункті зазначено про припинення з нею трудових правовідносин у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
ОСОБА_1 фактично не погоджується із тим, що після її поновлення на роботі на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 453/1174/17 Університет державної фіскальної служби України вважав, що трудові правовідносини з нею припинені у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору.
У провадженні Сколівського районного суду Львівської області перебуває справа № 453/1443/21 за позовом ОСОБА_1 до Університету державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди.
Між ОСОБА_1 та Університетом державної фіскальної служби України існує спір про право, і такий спір не може бути вирішений державним виконавцем у межах виконавчого провадження з виконання судового рішення у справі № 453/1174/17. Отже, обставини цієї справи свідчать про дотримання державним виконавцем положень статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Оцінивши доводи касаційної скарги та висновки судів попередніх інстанцій, які зроблені за встановлених у цій справі обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», а також висновкам Верховного Суду, на які заявник посилався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 грудня
2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 травня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович