Постанова
Іменем України
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 456/1880/16-ц
провадження № 61-4559ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Чернилевська Марта Михайлівна, Моршинська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Бойко С. М., Крайник Н. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що 24 червня 1997 року ОСОБА_2 виданий державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0663 га по АДРЕСА_1 . В цю площу увійшов і заїзд загального користування 0,0175 га.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду частково задоволений позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ; визнано частково недійсними рішення виконкому Моршинської селищної ради від 15 серпня 1996 року № 95/3 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність проїзду загального користування до будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю. Одночасно цим рішення зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні цим проїздом загального користування.
Оскільки ОСОБА_2 в майбутньому знову перекрив проїзд, то рішенням Стрийського міськрайонного суд від 17 листопада 2010 року задоволено позов ОСОБА_4 та зобов`язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні цим заїздом та прибрати насадження та металеві пристрої господарського значення.
Рішенням сесії Моршинської міської ради від 29 серпня 2009 року № 1099 «Про затвердження змін до плану забудови кварталу АДРЕСА_4 » в частині відображення фактичного заїзду до будинку по АДРЕСА_3 та вилучення з земель загального користування заїзду по цій вулиці площею 0,0175 га з передачею цієї площі до земель запасу Моршинської міської ради.
Постановою Стрийського міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року в позові ОСОБА_1 до Моршинської міської ради про визнання протиправним та скасування цього рішення відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року постанова Стрийського міськрайонного суду від 08 серпня 2011 року скасована та прийнята нова постанова, якою визнано протиправною та скасовано рішення Моршинської міської ради від 29 вересня 2009 року № 1099.
В 2014 році ОСОБА_2 знову перекрив проїзд та прохід по цьому заїзду, що було підставою звернення до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні цим заїздом. Ця справа розглядається у Стрийському міськрайонному суді.
Позивачу стало відомо, що 02 липня 2014 року приватний нотаріус Чернилевська М. М. посвідчила договір дарування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У площу подарованої земельної ділянки увійшов і проїзд загального користування.
Враховуючи, що Моршинська міська рада в останні роки не приймала рішення про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , то при укладенні договору дарування земельної ділянки незаконно використаний частково скасований рішенням Стрийського міськрайонного суду від 24 лютого 2010 року акт. Відповідачі при укладенні договору дарування приховали факт незаконності державного акту в частині передачі у власність проїзду загального користування площею 0,0175 га.
Фактично проїзд загального користуванні площею 0,0175 га, який знаходиться у комунальній власності, незаконно подарований ОСОБА_2 своєму синові ОСОБА_3 .
З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив:
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0626 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610700000:01:002:0121 для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, укладений між дарувальником ОСОБА_2 та обдаровуваним ОСОБА_3 , посвідчений 02 липня 2014 року приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Чернилевською М. М. за реєстраційним 2966;
визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію, проведену приватним нотаріусом Чернилевською М. М. 02 липня 2014 року державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0626 га. по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4610700000:01:002:0121 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на власника ОСОБА_3 з індексним номером 14159379 від 02 липня 2014 року;
стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0626 га по АДРЕСА_1 , укладений 02 липня 2014 року дарувальником ОСОБА_2 та обдарованим ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М. М., зареєстрований в реєстрі за №1466.
Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію, проведену приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Чернилевською М. М. 02 липня 2014 року державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0626 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610700000:01:002:0121, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на власника ОСОБА_3 з індексним номером 14159379 від 02 липня 2014 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведений факт, що відповідач ОСОБА_3 набув право власності на нерухоме майно, а саме, земельну ділянку на підставі скасованого рішенням суду державного акту, який не є чинним, тож ОСОБА_2 не мав права відчужувати неналежне йому у встановленому чинним законодавством порядку майно.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2019 року районного суду м.Львова від 19 квітня 2019 року скасовано.
Постановлено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Чернилевської М. М., Моршинської міської ради, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсною державної реєстрації відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 152, 60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час вирішення спору судом першої інстанції не враховано й не встановлено, яким чином вчинення оспорюваного правочину, в якому ОСОБА_1 не є стороною, порушує його права, та яким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоджають реалізації прав на користування земельною ділянкою. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваного договору недійсними не є ефективним способом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція. Відповідно, визнання договору дарування недійсним не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором дарування. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існував спір з приводу проїзду загального користування. Матеріали справи не містять відомостей про те, що після укладення оспрюваного правочину, такий спір виникав між позивачем та ОСОБА_3 , якому подарована земельна ділянка. Позивач помилково вважав, що його порушене право підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору дарування земельної ділянки з підстав порушення публічного порядку (стаття 228 ЦК України). Судом першої інстанції неправильно визначено характер спірних правовідносин, не уточнено підставу позову, що призвело до неправильного вирішення справи, не проаналізовано того, що за рішенням суду у справі № 2-51/2006 державний акт у цілому не визнавався недійсним, а тому суд не уточнив, на якій підставі позивач просив визнати недійсним договір дарування в частині, яка не стосується, та яка частина земельної ділянки має відношення до проїзду загального користування. Крім того, Моршинська міська рада не заявляла будь-яких вимог до відповідачів з приводу укладення договору дарування земельної ділянки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року та залишити в силі рішенняСтрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги та не надав належної оцінки тому, що відповідач ОСОБА_2 подарував своєму синові ОСОБА_3 частину вулиці, якою користувався позивач та члени його сім`ї. При цьому він перегородив її, встановив ворота та хвіртку. При укладанні договору дарування відповідачі приховали, що державний акт є частково незаконним, тому договір дарування підлягає визнанню нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок. Апеляційний суд не забезпечив його право та право його представника на публічний розгляд справи та розглянув справу без їх участі, проігнорував клопотання його представника про відкладення розгляду справи в зв`язку з хворобою. Позивачу та його представнику не надходили судові повістки про розгляд справи саме 28 грудня 2020 року. В цей день справа взагалі не розглядалась, журнал судового засідання відсутній, повний текст постанови прийнято судом 31 грудня 2020 року, хоча на цей день сторони не викликались. Порушення права на публічний розгляд є безумовною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 456/1880/16-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року касаційне провадження у справі № 456/1880/16-ц зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі №456/1880/16-ц , клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 05 жовтня 2020 року у справі № 305/1030/18, від 23 вересня 2020 року у справі № 333/1020/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини шостої статті 223 ЦПК України про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У справі, що переглядається:
ухвалою Льваівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду на 14 год. 00 хв. 10 грудня 2019 року з повідомленням учасників справи (т. 1 арк. спр. 200);
розгляд справи неодноразово відкладався;
з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи 18 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 арк. спр. 43);
згідно повістки-повідомлення розгляд справи було призначено на 18 грудня 2020 року (т. 2 арк. спр. 49);
згідно довідки Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року розгляд справи відкладено до 28 грудня 2020 року (т. 2 арк. спр. 58;.
ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_5 направлялись повістки-повідомлення про розгляд справи 28 грудня 2020 року (т. 2 арк. спр. 61, 64, 65);
відомості про те, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 були повідомлені про розгляд справи 28 грудня 2020 року в матеріалах справи відсутні;
згідно постанови Чернігівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року справа була розглянута за відсутності учасників справи, повний текст судового рішення складений 31 грудня 2020 року (т. 2 арк. спр. 74-81).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина черверта статті 401 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року скасувати.
Справу № 456/1880/16-цнаправити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Львівського апеляційного суду від 31 грудня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук